Рішення

від 13.03.2017 по справі 914/193/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2017р. Справа№ 914/193/17

За позовом: Публічного акціонерного товариства Кредобанк , м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТрансЕкоЗахід , м. Львів

про стягнення 30 356 грн. 80 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Волошин О.Я.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник (довіреність від 23.01.2017 р.);

від відповідача: не з'явився

Публічне акціонерне товариство Кредобанк , м. Львів звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТрансЕкоЗахід , м. Львів про стягнення 30 356 грн. 80 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 30.01.2017 р. призначив розгляд справи на 27.02.2017 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

Представнику сторони роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, на виконання умов якого відповідачу надано кошти в сумі 70855 грн. 46 коп. Відповідач зобов'язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по кредитному договору, позивач звернувся з вимогою про повернення суми кредиту. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо повернення суми кредиту не виконав, на дату подання позову до суду заборгованість становить 28 244 грн. 22 коп. по кредиту, 2 112 грн. 58 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту. У зв'язку з цим, просив стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 30 356 грн. 80 коп.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 30.01.2017 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

15 січня 2014 р. між Публічним акціонерним товариством Кредобанк (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТрансЕкоЗахід (позичальник) було укладено кредитний договір №01/14-р.

За цим договором банк (позивач) зобов'язувався надати у власність позичальникові (відповідачу) грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов'язувався повернути кредит і сплатити проценти за користування ними та комісії.

Кредит надається на наступних умовах: розмір кредиту - 186 406 грн. 72 коп., процентна ставка - 24% річних, дата остаточного повернення кредиту - 14.01.2015 р.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач надав відповідачу обумовлену суму грошових коштів, що підтверджується меморіальним ордером №2464603 від 30.01.2014 р.

14 жовтня 2014 р. сторони уклали додатковий договір №58/14-р про внесення змін і доповнень до кредитного договору, яким встановили суму кредиту в розмірі 138 998 грн. 57 коп., дату остаточного повернення кредиту - до 31.08.2015 р., виклали графік повернення суми кредиту в новій редакції.

17 листопада 2014 р. сторони уклали додатковий договір №1 про внесення змін і доповнень до кредитного договору, яким встановили суму кредиту в розмірі 138 998 грн. 57 коп., дату остаточного повернення кредиту - до 31.08.2015 р., виклали графік повернення суми кредиту в новій редакції.

Пунктом 5.1. кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим договором, але не пізніше строку, вказаному у п. 2.5. цього договору. Повернення суми кредиту здійснюється відповідно до графіку повернення кредиту.

У зв'язку з порушенням строків повернення суми кредиту, позивач звернувся до відповідача із повідомленням про порушення основного зобов'язання від 01.12.2016 р., в якій вимагав сплатити суму кредиту та пеню. Відповідачем вказана претензія залишена без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту не виконав, станом на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 28 244 грн. 22 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення з нього суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 7.1. кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення кредиту, оплати процентів, комісій, інших платежів за цим договором) банк має право стягнути з позичальника пеню в розмірі, визначеному п. 2.11. цього договору.

Згідно п. 2.11. кредитного договору розмір пені становить 0,03% за кожен день прострочки від простроченої/несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки по кредитах у національній валюті України.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 2 112 грн. 58 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 28 244 грн. 22 коп. заборгованості по кредиту, 2 112 грн. 58 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 543, 553, 554, 572, 575, 589, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТрансЕкоЗахід , м. Львів, проспект Чорновола, 67а (ідентифікаційний код 31338967) на користь Публічного акціонерного товариства Кредобанк , м. Львів, вул. Сахарова, 78 (ідентифікаційний код 09807862) 28 244 грн. 22 коп. заборгованості по кредиту, 2 112 грн. 58 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1 600 грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 13.03.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 17.03.2017 р.

Суддя Мазовіта А.Б.