Рішення

від 01.03.2017 по справі 921/801/16-г/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" березня 2017 р.Справа № 921/801/16-г/3

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровець Я.Я.

Розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Тернопіль-Сервісбуд", м. Тернопіль

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 4 000,00 грн.

За участю представників сторін від:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність 1-Д від 02.02.2017р.).

Учаснику судового процесу в судовому засіданні оголошено склад суду та роз'яснено його права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу, відповідно до вимог статті 81-1 ГПК України не здійснювалася.

В судовому засіданні 01.03.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Тернопіль-Сервісбуд" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 4 000,00 грн.

Ухвалою суду від 19.12.2016 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 17.01.2017р., який на підставі статті 77 ГПК України відкладався на 02.02.2017р. з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

02.02.2017 р. суд перешов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судове засідання 02.02.2017р. не з"явився. Однак через канцелярію суду подав пояснення по суті спору та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (вх.№4872 від 31.01.2017р.).

Представник відповідача в судовому засіданні 02.02.2017р. заперечив щодо позову з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№4903 від 01.02.2017р.).

На задоволення клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду справи (вх.№5084 від 02.02.2017р.), ухвалою суду від 02.02.2017р. строк розгляду справи в порядку частини 3 статті 69 ГПК України продовжено на 15 днів та її розгляд відкладався на 21.02.2017р. та на 01.03.2017р. про, що винесено відповідні ухвали суду.

Представник позивача в судове засідання 01.03.2017р. не з"явився.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.03.2017р. заперечив щодо позову з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№ 4903 від 01.02.2017р.) та наданих пояснень в судовому засіданні, просить у задоволенні позову відмовити. Також через канцелярію суду подав додаткові документи (вх.№6754 від 28.02.2017р.).

Оглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши заперечення представника відповідача, повно та об'єктивно оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено:

01 квітня 2015 року між ОСОБА_1 акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (Страховик) та ОСОБА_1 підприємством "Тернопіль - Сервісбуд" (Страхувальник) укладено генеральний договір обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів №020190/4430/0000009, відповідно до якого обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Страховик здійснює страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до Закону України "Про страхування" і Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (п.1.1, п.1.2 Генерального договору).

Як визначено пунктом 2.1 Генерального договору предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов"язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю, здоров"ю, майну потерпілих внаслідок екплуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є дорожньо-траснпортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров"ю та /або майну потерпілого (п.2.2 Генерального Договору).

Пунктом 2.3 Генерального договору передбачено, що факт страхування щодо кожного транспортного засобу підтверджується страховим полісом. Договір діє тільки у відношенні транспортних засобів, на які видані страхові поліси.

Застрахованою є відповідальність Страхувальника по 5 ТЗ згідно Додатку №1 до Договору ( п.2.4 Генерального Договору).

Згідно п.3.1 Договору страхова сума - це грошова сума в межах якої Страховик відповідно до умов Договору зобов"язаний провести виплату страхового відшкодування третій (ім) особі (ам) після настання страхового випадку, встановлюється Законом.

Даний Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до дати, що вказана в полісах, виданих за цим Договором, як дата закінчення полісу (п.4.1 Генерального Договору).

Також підписано додаток №1 до Генерального Договору, в якому сторони визначили перелік транспортних засобів, щодо яких укладається договір страхування, зокрема: транспортний засіб марки "FAW CA1031", державний номерний знак НОМЕР_1.

30 березня 2016 року в місті Тернополі сталася дорожньо - транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу марки "FAW CA1031", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3 (винний водій), який здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб марки "Фіат Добло", який належить ОСОБА_4, державний номерний знак НОМЕР_2, що призвело до пошкодження останнього транспортного засобу, після чого винний водій залишив місце ДТП.

Факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди підтверджується довідкою Управління патрульної поліції у місті Тернополі №88783410.

01 квітня 2016 року проведеного огляд транспортного засобу марки "Фіат Добло", державний номерний знак НОМЕР_2, про що аварійним комісаром складено відповідний протокол.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.04.2016р. у справі №607/3761-16-п встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення вимог п.п. 2.3. б, 10.1., 10.9. Правил дорожнього руху України ОСОБА_5 та визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачених ст. ст. 122-4, 124 КУпАП.

13 квітня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до позивача з заявою про виплату матеріального збитку.

Також, 20 квітня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до ПрАТ "СК "Уніка" з заявою про виплату страхового відшкодування у розмір 4000,00 грн. шляхом перерахування коштів за такими реквізитами: банк "АвальЕКСПРЕС".

20 квітня 2016 року позивачем (ПрАТ "СК "Уніка") складений страховий акт №00190654 та розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до яких сума страхового відшкодування складає 4000,00 грн.

ПрАТ "СК "Уніка" своїм листом за №190654 повідомлено ОСОБА_4 про прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 4000,00 грн. та про перерахування грошових коштів на реквізити вказані у заяві ОСОБА_4 в термін передбачений чинним законодавством.

26 квітня 2016 року позивачем перераховано ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 4000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 014462 р., в графі "призначення платежу" якого зазначено: "страх. відшк. зг. дог. №02190/4430/0000009 від 01.04.2015р. ОСОБА_4, ПАС. НА 091104 ІПН НОМЕР_3".

Позивачем на адресу відповідача (ТОВ "Тернопіль - Сервісбуд") надіслано заяву про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (№1541/3 від 04.07.2016р.), яка залишена останнім без задоволення.

Відповідно до полісу серії АЕ №3171861 цивільна відповідальність власника транспортного засобу "FAWCA 1031" д.н.НОМЕР_1, за кермом якого на час ДТП перебував ОСОБА_5 (винний водій), застрахована ТзОВ "Тернопіль - Сервісбуд" в ПрАТ "СК "Уніка"".

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу не виконав, заборгувавши станом на час звернення з позовом до суду 4000,00 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Стаття 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно до вимог статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1187 Цивільного кодексу України визначено, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Стаття1188 Цивільного кодексу України зазначає, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Договір укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором страхування.

Правовідносини щодо страхування регулюються нормами Цивільного кодексу України, зокрема, главою 67 ЦК України.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Аналогічна правова норма закріплена в статті 354 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що 01 квітня 2015 року між ОСОБА_1 акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (Страховик) та Приватне підприємство "Тернопіль - Сервісбуд" (Страхувальник) укладено генеральний договір обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів №020190/4430/0000009, відповідно до якого обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Страховик здійснює страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі відповідно до Закону України "Про страхування" і Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (п.1.1, п.1.2 Генерального договору).

Як визначено пунктом 2.1 Генерального договору предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов"язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю, здоров"ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є дорожньо-траснпортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров"ю та /або майну потерпілого (п.2.2 Генерального Договору).

Пунктом 2.3 Генерального договору передбачено, що факт страхування щодо кожного транспортного засобу підтверджується страховим полісом. Договір діє тільки у відношенні транспортних засобів, на які видані страхові поліси.

Застрахованою є відповідальність Страхувальника по 5 ТЗ згідно Додатку №1 до Договору ( п.2.4 Генерального Договору).

Згідно п.3.1 Договору страхова сума - це грошова сума в межах якої Страховик відповідно до умов Договору зобов"язаний провести виплату страхового відшкодування третій (ім) особі (ам) після настання страхового випадку, встановлюється Законом.

Також підписано додаток №1 до Генерального Договору, в якому сторони визначили перелік транспортних засобів, щодо яких укладається договір страхування, зокрема: транспортний засіб марки "FAW CA1031", державний номерний знак НОМЕР_1.

Законом України "Про страхування" визначено поняття страхування, а саме це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Стаття 4 Закону України "Про страхування" передбачено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України "Про страхування" зазначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 стаття 9 Закону України "Про страхування").

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч.ч. 1-3 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.

Відповідно до статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Положеннями статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Таким актом є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який містить спеціальні норми щодо регулювання правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно статті 3 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальника.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов"язані з відшкодування особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 6 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Як визначено статтею 9 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів " страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Приписами статті 22 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 28 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов"язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Статтею 29 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв"язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов"язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до вимог статті 38 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його

участю самовільно залишив місце пригоди.

Як слідує із матеріалів справи, 30 березня 2016 року в місті Тернополі сталася дорожньо - транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу марки "FAW CA1031", Державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3 (винний водій), який допустив наїзд на припаркований транспортний засіб марки "Фіат Добло", який належить ОСОБА_4, державний номерний знак НОМЕР_2.

Факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди підтверджується довідкою Управління патрульної поліції у місті Тернополі №88783410.

01 квітня 2016 року проведеного огляд транспортного засобу марки "Фіат Добло", державний номерний знак НОМЕР_2, про що аварійним комісаром складено відовідний протокол.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.04.2016р. у справі №607/3761-16-п встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення вимог п.п. 2.3. б, 10.1., 10.9.Правил дорожнього руху України ОСОБА_5 та визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачених ст. ст. 122-4, 124 КУпАП.

13 квітня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до позивача з заявою про виплату матеріального збитку.

Також, 20 квітня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до ПрАТ "СК "Уніка" з заявою про виплату страхового відшкодування у розмір 4000,00 грн. шляхом перерахування коштів за такими реквізитами: банк "АвальЕКСПРЕС".

20 квітня 2016 року позивачем (ПАТ "СК "Уніка") складений страховий акт №00190654 та розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до яких сума страхового відшкодування складає 4000,00 грн.

ПрАТ "СК "Уніка" своїм листом за №190654 повідомлено ОСОБА_4 про прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 4000,00 грн. та буде перераховано на реквізити вказані у заяві ОСОБА_4 в термін передбачений чинним законодавством.

26 квітня 2016 року позивачем перераховано ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 4000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 014462 р., в графі "призначення платежу" якого зазначено: "страх. відшк. зг. дог. №02190/4430/0000009 від 01.04.2015р. ОСОБА_4, ПАС. НА 091104 ІПН НОМЕР_3".

Позивачем на адресу відповідача (ТОВ "Тернопіль-Сервісбуд") надіслано заяву про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (№1541/3 від 04.07.2016р.), яка залишена останнім без задоволення.

Відповідно до полісу серії АЕ №3171861 цивільна відповідальність власника транспортного засобу "FAWCA 1031" д.н.НОМЕР_1, за кермом якого на час ДТП перебував ОСОБА_5 (винний водій), застрахована ТзОВ "Тернопіль- Сервісбуд" в ПрАТ "СК "Уніка"".

Як визначено статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Також, правила щодо регресного позову страховика встановлені і статтею 38 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідно до якої страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

З огляду на вищевикладене до ОСОБА_1 акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в межах виплаченої суми перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, страхового відшкодування у розмірі 4000,00 грн.

За приписами частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

У даному випадку факт настання страхового випадку ніким не оспорюється; зафіксований правоохоронними органами; ОСОБА_6, як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності, що доведено та встановлено в постанові Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.04.2016р. у справі №607/3761-16-п. Також, позивачем визнано факт, добровільно сплативши страхове відшкодування. Прийняття такого рішення підтверджує ту обставину, що позивач був обізнаний про учасників ДТП, мав необхідний обсяг інформації та документів про ДТП, а тому визнав наявність підстав для виплати страхового відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем належним чином обґрунтовано розмір шкоди та надано належні докази протиправної поведінки винної особи, яка керувала застрахованим автомобілем, докази наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою винної особи та спричиненням позивачу матеріальної шкоди, та те, що на момент прийняття рішення у справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази виплати відповідачем відшкодування в добровільному порядку, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві відзиві на позов та наведені в судовому засіданні не спростовують доводи позивача.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу вимог статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду задоволити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача 4 000,00 грн. шкоди в порядку регресу.

У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись 1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Тернопіль-Сервісбуд", вул. Протасевича, 16Б, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 34600093) на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", вул. Саксаганського, 70-А, м. Київ (ідентифікаційний код 20033533) 4 000 грн. 00 коп. шкоди в порядку регресу та 1 378 грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно статті 116 ГПК України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту).

5. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту), через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано "16" березня 2017 року.

Суддя Я.Я. Боровець