Ухвала

від 01.03.2017 по справі 316/1609/13-а (2-а/316/51/13)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"01" березня 2017 р. м. Київ К/800/39606/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., - розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в місті Енергодарі Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Спеценергомонтажвентиляція на постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 30 вересня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року,-

в с т а н о в и в :

У липні 2013 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до УПФ України в місті Енергодарі Запорізької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 30 квітня 2013 року.

Постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 30 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року, позов задоволено. Визнано неправомірними дії УПФ України в місті Енергодарі Запорізької області щодо відмови ОСОБА_4 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Зобов'язано відповідача призначити ОСОБА_4 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, починаючи з 30 квітня 2013 року з урахуванням періодів його роботи електрозварником ручного зварювання: з 1 серпня 1989 року по 29 вересня 1996 року (07 років 01 місяць 29 днів) на дільниці № 6; з 30 вересня 1996 року по 31 травня 2001 року та з 1 по 2 липня 2001 року (04 роки 08 місяців 03 дні) на дільниці № 3; з 24 квітня по 1 липня 2002 року (02 місяці 08 днів) на дільниці № 2 в Монтажному управлінні № 4 тресту Союзенергомонтажвентиляція ; з 1 липня по 16 вересня 2002 року (02 місяці 16 днів) на Дочірньому підприємстві Промвентиляція Відкритого акціонерного товариства Південенергомонтажвентиляція ; з 16 вересня 2002 року по 19 квітня 2004 року (01 рік 07 місяців 05 днів) у ТОВ Вектор .

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ Спеценергомонтажвентиляція подало касаційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 30 вересня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року і направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, досягнувши 55-річного віку звернувся до УПФ України в місті Енергодарі Запорізької області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до вимог пункту б частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

Листом від 28 травня 2013 року № 3470/05 УПФ України в місті Енергодарі Запорізької області відмовило ОСОБА_4 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки його пільговий стаж складає 07 років 08 місяців 23 дні, якого недостатньо для призначення такої пенсії у 55 років. Періоди роботи позивача електрозварником ручного зварювання на дільницях №№ 2 та 6 в Монтажному управлінні № 4 тресту Союзенергомонтажвентиляція з 21 серпня 1992 року по 29 вересня 1996 року і з 24 квітня по 1 липня 2002 року не зараховані відповідачем до пільгового стажу за Списком № 2, оскільки право на пільгове пенсійне забезпечення не підтверджене результатами атестації робочих місць.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що пільговий характер роботи позивача підтверджується трудовою книжкою та наданими довідками, тому непроведення або неналежне проведення атестації робочих місць у спірні періоди не може порушувати його право на пільгове пенсійне забезпечення.

За правилами пункту б частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі - Порядок проведення атестації), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (набрала чинності з 21 серпня 1992 року) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у сфері реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

У відповідності до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Міністерством праці та соціальної політики України разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку проведення атестації дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту б частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Пунктом 4.2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 4.3 вказаного Порядку передбачено, що в разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку), до стажу, який дає право на таку пенсію, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Посада електрозварника ручного зварювання була передбачена як Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, так і однойменним Списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36, що були чинними у спірні періоди роботи позивача.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_4 дійсно працював на посаді, що передбачена Списком № 2, а непроведення або неналежне проведення атестації робочих місць не може позбавити його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ, залишивши при цьому поза увагою наявний в уточнюючій довідці запис про атестацію робочих місць.

В порушення вимог частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, які зобов'язують суд до активного вжиття заходів щодо з'ясування всіх обставин у справі, судами попередніх інстанцій не з'ясовано коли в Монтажному управлінні № 4 тресту Союзенергомонтажвентиляція на дільницях №№ 2 та 6, а також на ТОВ Вектор вперше проведено атестацію робочого місця електрозварника ручного зварювання (та чи проведено її взагалі) та чи змінились докорінно умови і характер праці, що дають право на призначення пільгової пенсії, на цій посаді після звільнення позивача.

Без встановлення вказаних обставин неможливо зробити висновок про пільговий характер роботи ОСОБА_4 за періоди з 21 серпня 1992 року по 29 вересня 1996 року, з 24 квітня по 1 липня 2002 року та з 16 вересня 2002 року по 19 квітня 2004 року, що можуть підтвердити лише результати атестації робочих місць за умовами праці.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів пенсійний орган ухвалює рішення про призначення чи про відмову у призначенні пенсії, однак з матеріалів даної справи вбачається, що УПФ України в місті Енергодарі Запорізької області на підставі поданої ОСОБА_4 заяви про призначення пенсії відповідного рішення не приймало, а відмовило листом.

За змістом частини 2 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний суд при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції не врахував всіх обставин справи і вимог закону та не вирішив питання про можливість залучення ТОВ Спеценергомонтажвентиляція (до перейменування - ТОВ Вектор ) та інших підприємств, на яких у спірні періоди працював позивач, до участі у справі, що вплинуло на повноту реалізації їх прав та законних інтересів.

У відповідності до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приймаючи до уваги те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми права, які істотно вплинули на повноту з'ясування фактичних обставин справи, рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати та вважати доведеними обставини, які не були встановлені судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спеценергомонтажвентиляція - задовольнити.

Постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 30 вересня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року - скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Енергодарі Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.