Постанова

від 08.08.2011 по справі 2а/2370/5191/2011

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2011 року Справа № 2а/2370/5191/2011

08.08.11

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Чалої А.С.,

при секретарі - Журавлі В.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 - за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом державного підприємства Черкаська валяльно-повстяна фабрика до державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось державне підприємство Черкаська валяльно-повстяна фабрика (далі-позивач) з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкаси (далі-відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 00001792301 та № 00001802301 від 31.05.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на ті обставини, що за висновками, викладеними в акті перевірки № 1294/23-2/00307106 від 24.05.2011 року, відповідачем встановлено порушення позивачем ч. 1 та ч. 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216 та ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненому ДП Черкаська валяльно-повстяна фабрика з постачальником ПП Стилет-Юг товарів, а саме: поставки бязі набивної в кількості 1500 пог.м, придбаної у ПП Стилет-Юг на суму 33000 грн., у т.ч. ПДВ 5500 грн.. Отже, позивачем порушено пп. 7.2.4. п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 та п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість № 168/97 від 03.04.1997 року, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2010 року в розмірі 2065 грн. та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2010 року на 3435 грн. в частині відображення в податковому обліку взаємовідносин з ПП Стилет-Юг .

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення форми Р від 31.05.2011 року № 00001792301, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 4293 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем 3435 грн. та за штрафними санкціями в сумі 858 грн. 75 коп. та повідомлення-рішення форми В4 від 31.05.2011 року № 00001802301, відповідно до якого ДП ЧВПФ зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2065 грн.

Позивач не погоджується з висновками перевірки та зазначає, що придбання бязі набивної здійснено відповідно до укладеного договору купівлі-продажу та підтверджується видатковими накладними та податковими накладними, ПДВ за вказаною господарською операцією включено до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року з дотриманням вимог Закону України Про податок на додану вартість .

Висновки про безтоварність господарських операцій з придбання текстильних виробів спростовує тим, що бязь набивна, яку поставив ПП Стилет-Юг згідно договору купівлі-продажу № 261 від 11.10.2010 року дійсно придбана позивачем та використана протягом жовтня-грудня 2010 року для виготовлення продукції власного виробництва, а саме матраців набивних в кількості 537 шт.

Також позивач зазначає, що відповідачем зроблений висновок про нікчемність правочинів. Разом з цим, згідно з правовою позицією, викладеною у листі Вищого адміністративного суду України № ДО 1470/09 від 15.04.2009 року, за наявності ознак нікчемності правочинів податкові органи відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського процесуального кодексу України мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Висновок суду про нікчемність правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення. Таким чином, жодним законом не передбачено право податкових органів самостійно, у позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини та господарські операції за такими правочинами, відображені у податкових деклараціях.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та просила суд задовольнити позов повністю.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, у яких зазначив, що господарські операції з поставки текстильних товарів за правочинами, укладеними між позивачем та ПП Стилет-Юг , фактично не здійснювались, тому в акті перевірки зроблено висновок про визнання правочинів нікчемними. Нікчемні правочини не породжують правових наслідків, тому суми ПДВ за такими правочинами підлягають виключенню з податкового обліку.

Нікчемність правочинів підтверджується тим, що під час проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення контрагентами-постачальниками ПП Стилет-Юг господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Крім того, відповідач стверджує, що перевіркою встановлено, що по ланцюгу постачання від постачальників ПП Стилет-Юг та далі до контрагентів-покупців, серед яких і позивач, не встановлено фактичного руху товарів. Таким чином, відповідач вважає, що ПП Стилет-Юг не мало можливості здійснювати операції з оприбуткування, приймання товарів від контрагентів-постачальників, а далі реалізовувати товари контрагентам-покупцям. В зв'язку з чим, усі операції купівлі-продажу ПП Стилет-Юг з його постачальниками та покупцями за період: березень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2010 року, не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача, яким в даному випадку є позивач.

Крім того, відповідач в обґрунтування своїх заперечень на адміністративний позов посилається на те, що постановою від 15.03.2011 року порушено кримінальну справу по факту скоєння невстановленими особами фіктивного підприємництва, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. З вказаної постанови вбачається, що в період з 10.06.2008 року по 31.03.2010 року група невстановлених осіб, з метою отримання незаконного доходу від зайняття фіктивним підприємництвом, без наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, організували декілька підприємств, в тому числі і ПП Стилет-Юг , код ЄДРПОУ 37048886.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Державне підприємство Черкаська валяльно-повстяна фабрика зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради 07.04.2004 року, ідентифікаційний код 00307106 та перебуває на обліку у державній податковій інспекції у м. Черкаси як платник податків.

Посадовими особами державної податкової інспекції у м. Черкаси в період з 17.05.2011 року по 23.05.2011 року проведено невиїзну документальну перевірку ДП Черкаська валяльно-повстяна фабрика , з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами взаємовідносин з приватним підприємством Стилет-Юг за жовтень 2010 року, за результатам якої складено акт № 1294/23-2/00307106 від 24.05.2011 року.

Згідно з вказаним актом перевіркою встановлено, що між позивачем та ПП Стилет-Юг укладено договір купівлі-продажу № 261 від 11.10.2010 року, на виконання умов якого ПП Стилет-Юг за видатковою накладною № РН-11014 від 11.10.2010 року поставило позивачу бязь набивну в кількості 1500 пог. м та видало податкову накладну від 11.10.2010 року № 11014 на загальну суму 33000 грн. , в т.ч. ПДВ 5500 грн.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року ПДВ за податковою накладною № 11014 від 11.10.2010 року 5500 грн. віднесено позивачем до податкового кредиту за жовтень 2010 року.

За висновком відповідача господарська операція з поставки бязі набивної за договором купівлі-продажу з ПП Стилет-Юг , фактично не здійснювалась, тому позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту у жовтні 2010 року ПДВ у сумі 5500 грн. за податковою накладною від 11.10.2010 року № 11014, внаслідок чого порушив вимоги підпунктів 7.4.1 пункту 7.4 та 7.5.1 пункту 7.5 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997р. №168/97-ВР.

Неможливість фактичного здійснення господарських операцій з купівлі-продажу бязі набивної підтверджується відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів у ПП Стилет-Юг та його контрагентів-постачальників; порушенням вимог частини 1 статті 203, частини 1 статті 207, статті 215, пункту 1 статті 216 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків; відсутністю об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення статей 3, 4 та 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997р. №168/97-ВР.

За висновком акта перевірки (п. 4 акта перевірки) позивачем порушено вимоги ч. 1 та ч. 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216 та ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненому ДП Черкаська валяльно-повстяна фабрика з постачальником ПП Стилет-Юг товарів, а саме бязі набивної в кількості 1500 пог.м, придбаної у ПП Стилет-Юг на суму 33000 грн., у т.ч. ПДВ 5500 грн. Отже, позивачем порушено пп. 7.2.4. п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 та п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість № 168/97 від 03.04.1997 року, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2010 року в сумі 2065 грн. та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2010 року на 3435 грн. в частині відображення в податковому обліку взаємовідносин з ПП Стилет-Юг .

На підставі вказаного акта перевірки, державною податковою інспекцією у м. Черкаси прийняте податкове повідомлення-рішення форми Р від 31.05.2011 року № 00001792301, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 4293 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем 3435 грн. та за штрафними санкціями в сумі 858 грн. 75 коп. Також, на підставі вказаного акта перевірки, державною податковою інспекцією у м. Черкаси прийняте податкове повідомлення-рішення форми В4 від 31.05.2011 року № 00001802301, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2065 грн.

Оцінивши встановлені обставини справи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, суд приходить до таких висновків.

Порядок формування податкового кредиту визначено Законом України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (у подальшому-Закон № 168).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.1 підпункту 7.2 вказаної статті платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпункт 7.2.3 пункту 7.2 вказаної статті передбачає, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпункт 7.2.6 пункту 7.2 вказаної статті передбачає, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 вказаної статті датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що податкова накладна ПП Стилет-Юг від 11.10.2010 року № 11014, на підставі якої позивач включив ПДВ у сумі 5500 грн. відповідно до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року, відповідає вимогам підпункту. 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168, а податковий кредит за вказаною податковою накладною сформовано відповідно до вимог підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168 за датою їх одержання.

Разом з тим, за змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168 правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на додану вартість на податковий кредит наступають тільки при здійсненні господарських операцій з придбання товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, наявність податкової накладної є обо'вязковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції.

Згідно зі статтями 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-Х1V (у подальшому -Закон № 996) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства; факти здійснення господарських операцій підтверджуються первинними документами.

Здійснення господарських операцій з передачі бязі набивної між позивачем та ПП Стилет-Юг підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунку-фактури № СФ-11014 від 11.10.2010 року на загальну суму 33000 грн., в тому числі ПДВ 5500 грн. на поставку бязі набивної в кількості 1500 пог. м, видатковою накладною № РН-11014 від 11.10.2010 року та копіями карток-рахунків 631, 20, 361, 685, 311 та 372 за жовтень 2010 року та копією договору № 261 про поставку текстильних виробів окремими партіями за цінами, в асортименті від 11.10.2010 року.

Беручи до уваги зазначені докази, суд вважає, що позивачем дотримано вимоги статті 9 Закону № 996 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 щодо підтвердження здійснення господарських операцій з поставки текстильних виробів ПП Стилет-Юг з метою її подальшого використання у господарській діяльності.

Посилання відповідача на невідповідність рахунку-фактури та накладних вимогам статті 9 Закону № 996 суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 9 вказаного Закону первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Відтак, податкова накладна також підтверджує здійснення господарських операцій та повинна відповідати вимогам статті 9 Закону № 996.

Судом встановлено, що досліджена податкова накладна від 11.10.2010 року № 11014 підписана ОСОБА_3 є такою що, відповідає вимогам Закону № 996 та підтверджує факт здійснення господарської операції.

З огляду на зазначене суд не погоджується з доводами відповідача про непідтвердження господарської операції з придбання позивачем текстильних виробів у ПП Стилет-Юг первинними документами бухгалтерського обліку.

Крім цього, суд вважає посилання відповідача на відсутність у ПП Стилет-Юг та його контрагентів-постачальників матеріальних та трудових ресурсів, основних засобів та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності з поставки товарів такими, що не доведені, з наступних міркувань.

Згідно з актом перевірки 1294/23-2/00307106 від 24.05.2011 року на підтвердження безтоварності господарських операцій з поставки бязі набивної відповідач послався на ті обставини, що згідно з актом невиїзної позапланової перевірки ПП Стилет-Юг (код 37048886) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами-постачальниками та з контрагентами-покупцями за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року згідно розрахунку комунального податку за вересень 2010 року на підприємстві працює три особи, а згідно розрахунку комунального податку за грудень 2010 року на підприємстві працює шість осіб, згідно з деклараціями з податку на прибуток за четвертий квартал 2010 року вказані підприємства не декларують амортизаційні відрахування, тобто у підприємств відсутні будь-які основні фонди, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні господарської діяльності, в ході дослідження ланцюга постачання встановлено, що основними постачальниками цих підприємств є підприємства, які мають ознаки фіктивності, що свідчить про неможливість придбання у них товарів.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною першою статті 528 Цивільного кодексу України визначено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

За змістом вказаних приписів передача покупцю проданих товарів може здійснюватись як продавцем, так і третьою особою, у якої продавець придбав такі товари. Відтак, економічними умовами для здійснення господарських операцій є, зокрема, умови щодо його придбання у третіх осіб та покладення на цих осіб обов'язку по передачі товару покупцю.

Посилаючись на ту обставину, що основними постачальниками ПП Стилет-Юг є фіктивні підприємства, відповідач однак не довів факт відсутності у підприємства інших постачальників, а також не довів факт відсутності технічної чи іншої можливості у ПП Стилет-Юг здійснити поставку позивачу товару у кількості 1500 пог. м., з урахуванням чисельності працівників підприємства та інших умов, які необхідні для виконання такої операції.

Представником позивача надані суду пояснення щодо умов поставки товару, з яких вбачається, що товар (бязь набивна), поставлявся ПП Стилет-Юг згідно договору № 261 від 11.10.2010 року в кількості 1500 пог. м. звичайним легковим автомобілем постачальника за один раз, оскільки для такої кількості товару не потрібно замовляти вантажний транспорт, що виключає обов'язковість складання товарно-транспортної накладної. Отримана бязь набивна, використана позивачем протягом жовтня-грудня 2010 року для виготовлення продукції власного виробництва, а саме матраців набивних в кількості 537 шт.

Щодо посилання відповідача на постанову про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Херсонській області ОСОБА_4 від 15.03.2011 року, в якій зазначено, що в період з 10.06.2008 року по 31.03.2010 року група невстановлених осіб, з метою отримання незаконного доходу від зайняття фіктивним підприємництвом, без наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, організували декілька підприємств, в тому числі і ПП Стилет-Юг , код ЄДРПОУ 37048886, суд зазначає, що вказана постанова є лише процесуальним документом що підтверджує факт порушення кримінальної справи по факту скоєння невстановленими особами фіктивного підприємництва, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України та не має відповідно для суду наперед встановленої сили.

Вказане підтверджується ч. 4 ст. 72 КАС України де вказано, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Кодексом адміністративного судочинства України (ч. 3 ст. 2) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищезазначене, враховуючи письмові докази та характер господарської операції, здійсненої позивачем, суд приходить до висновку, що відповідач не довів порушення позивачем вимог чинного законодавства України під час формування податкового кредиту за жовтень 2010 року, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 86, ч. 4 ст. 128, ст. ст.159, 162, 163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси від 31.05.2011 року № 00001802301 та від 31.05.2011 року № 00001792301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства Черкаська валяльно-повстяна фабрика 3 грн. (три) 40 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.С. Чала