Рішення

від 13.04.2007 по справі 43/94

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

43/94

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  43/94

13.04.07

За позовом   Головного управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської

                      міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до                   малого приватного підприємства „Онікс”

про                стягнення 90 031, 00 грн.

Суддя  Пасько М.В.

Представники:

від позивача                    Кац Д.Г. - предст. за довір.,

від відповідача          не з'явились

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до малого приватного підприємства „Онікс” про стягнення  90 031, 00 грн.   

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.02.07 порушено провадження у справі            № 43/94 та призначено її розгляд на 23.03.07.

02.03.07 від Позивача надійшло клопотання про забезпечення позову.

14.03.07 від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою представника Позивача.

Належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, представники сторін в судове засідання не з'явилися, вимог ухвали господарського суду міста Києва від 24.02.07 про порушення провадження у справі не виконали, у зв”язку з чим розгляд справи було відкладено на 13.04.07.

Належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання  Відповідач в судове засідання не з'явився. Відповідач  відзив на позовну заяву не подав.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р.               № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з клопотанням про забезпечення позову, шляхом накладання арешту на розрахункові рахунки та майно відповідача.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові суми, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Статтями 66 та 67 ГПК України передбачені підстави та заходи забезпечення позову, а саме: господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду; позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд вивчивши матеріали справи, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки, позивачем не додано достатньо доказів, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Судом у відповідності до ст. 81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представника Позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.06.04 між Головним управлінням культури, мистецтв та охорони культурної спадщини виконавчого органу Київради (далі-Орендодавець) та малим приватним підприємством „Онікс” (далі Відповідач) було укладено договір № 8 (далі Договір), відповідно до умов якого Орендодавець на підставі рішення Київради від 24.06.04  № 318/1528 передає, а Відповідач приймає в оренду нежиле приміщення , за адресою: м. Київ, бул. Шевченка, 3, для розміщення офісу.

Об'єктом даного договору є: нежиле приміщення загальною площею 112, 60 кв. м. в тому числі в підвалі 112, 60 кв. м., згідно викопіювання з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину договору.

Строк дії договору встановлено 364 дні з моменту підписання.

Вартість майна становить 20 396 631, 00 грн.

Згідно п. 3 договору Відповідач зобов'язувався за користування об'єктом оренди сплачувати орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Київради від 05.07.01 № 366/1342, місячний розмір якої на дату підписання договору становив 4912, 87 грн.

За умовами договору орендна плата сплачується щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця.

01.01.05 сторонами було підписано додаток до договору, відповідно до якого, орендна плата складає 7 603, 50 грн. на місяць.

Згідно рішення Київради № 247/2822 від 31.03.05 правонаступником  Головного управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини виконавчого органу Київради є Головне управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської  міської ради (далі –Позивач).

На виконання умов Договору 24.06.04 орендовані площі були передані Відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі.

Згідно п. 9.3 договору, після закінчення строку дії договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київської міської ради.

Після закінчення строку дії договору, Відповідач продовжував фактично займати орендоване приміщення, що підтверджується відповідними актами (додані до матеріалів справи), жодних пропозицій щодо розірвання, чи зміни умов договору не надіслав.

Рішенням Київської міської ради від 13.07.06 № 47/47 сторонам було дозволено переукласти договір оренди № 8 від 24.07.04 до 28.09.06 без зміни істотних умов.

Відповідач не виконав свої зобов”язання за договором належним чином, орендну плату сплатив частково.

За розрахунком Позивача, заборгованість Відповідача за договором  № 8 від 24.07.04 складає 86 620, 00 грн. основного боргу та 3 411, 00 грн. пені. Сплата пені передбачена п. 6.2 договору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно приписів ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Право- чин, для якого законом не встановлена письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Як вбачається з договору обидві сторони правочину брали на себе окремі, чітко визначені зобов'язання.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

Відповідно до ст.225 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки, відповідно до ст.ст.11, 526 ЦК України  зобов'язання повинні виконуватись своєчасно та належним чином, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України)  позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Враховуючи, що відповідальність відповідача у вигляді пені передбачена п. 6.2 Договору, вимоги позивача про стягнення пені визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги те, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, витрати  по  оплаті  держмита   та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно        ст. 49 ГПК України  покладаються  на  Відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з малого приватного підприємства „Онікс” (03150, м. Київ, вул. Тельмана, 5,        р/р 2600400234 в АБ „АЖІО” в м. Києві, МФО 300175, код ЄДРПОУ 16290336) на користь Головного управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (01004, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 3, р/р 35423012002441 в УДК у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 02231933) 86 620, 00 грн. основного боргу, 3 411, 00 грн. пені,  900, 31 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя                                                                                                                            М.В.Пасько