Рішення

від 15.03.2017 по справі 344/8552/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/8552/16-ц

Провадження № 22-ц/779/80/2017

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Попович В. С.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Васильковського В.М., Девляшевського В.А.,

секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою директора товариства з обмеженою відповідальністю Свіча на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Свіча про визнання права власності на нежитлове приміщення, -

в с т а н о в и л а :

В липні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Свіча в якому, з урахуванням змін та уточнень (а.с. 40-44, 52), просила визнати за собою право власності на нежитлове приміщення площею 100 м. кв., що розташоване по вулиці Південний бульвар, 20 корпус 2 в м. Івано-Франківську. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09.07.2013 на виконання умов договору купівлі-продажу цокольного приміщення сплатила 243000 грн, що підтверджується прибутковим касовим ордером. Однак відповідач у визначений договором строк, до 31.12.2013 не передав вказане приміщення у власність. Тому вважає, що порушено її право на набуття у власність зазначеного приміщення.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 листопада 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково: визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлове (цокольне) приміщення площею 100 (сто) м.кв., розташоване в м. Івано-Франківську по вул. Південний Бульвар, 20 корпус 2.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Свіча в користь ОСОБА_2, код ДРФО НОМЕР_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_1 понесені судові витрати в розмірі 3464 грн 56 коп.

Директор товариства з обмеженою відповідальністю Свіча оскаржив указане рішення в апеляційному порядку, оскільки вважає його ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказав, що між сторонами було укладено попередній договір купівлі-продажу від 09.07.2013, однак жодна зі сторін до 31.12.2013 не заявила пропозиції про укладення основного договору купівлі-продажу чи виконання попереднього передачі предмету. При цьому вимога позивачки, на думку відповідача, не може вважатися пропозицією, оскільки вона подана після закінчення терміну попереднього договору. Перерахування коштів позивачкою також не можна вважати пропозицією укласти основний договір, оскільки воно здійснено на виконання умов попереднього договору і є лише наміром останньої укласти основний договір в майбутньому. Таким чином, жодна зі сторін до 31.12.2013 не вчинила будь-яких дій на укладення чи спонукання іншої сторони до укладення між ними нотаріально посвідченого основного договору, а тому зобов'язання, встановлене попереднім договором припинилося 31.12.2013. Відповідач не заперечує проти повернення позивачу коштів за правочином у випадку поступлення такої вимоги. Крім того, апелянт вказує, що позивач не є власником майна за попереднім договором. ТОВ Свіча створив майно, а тому є його власником.

Просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 листопада 2016 року, постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апелянт в судове засідання не з`явився, про причини суд не повідомив.

Представник позивачки проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив їх відхилити з огляду на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Заслухавши представника позивачки, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам рішення суду не відповідає.

Згідно матеріалів справи, 07.03.2008 ТзОВ Свіча , отримала дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва групи багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями громадського призначення (№ 43, 44 по генплану) в мікрорайоні в межах вулиць Короля Данила-П.Орлика-Бельведерська відповідно до Дозволу на виконання будівельних робіт № 22 (а.с.17).

Відповідно до Декларації ІФ 143141920531, зареєстрованої 11.07.2014 Інспекцією держархбудконтролю в Івано-Франківській області будівельні роботи з будівництва групи багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями громадського призначення (№ 43, 44 по генплану) в мікрорайоні в межах вулиць Короля Данила-П.Орлика-Бельведерська закінчено, а об'єкт готовий до експлуатації (а.с. 18-22).

09.07.2013 між сторонами укладено Попередній договір купівлі-продажу відповідно до якого є зобов'язання продавця, відповідача по справі, передати у власність покупця, позивача, цокольне приміщення площею 100 м. кв., що розташоване за будівельною адресою: вул. Пилипа Орлика, 44 у м. Івано-Франківську (надалі - Об'єкт), який буде створений в майбутньому, а позивач зобов'язувався прийняти і оплатити вартість Об'єкта (а.с. 8-10).

Відповідно до п.1.4 вказаного Договору право власності Покупця на Об'єкт, що продається за цим договором, підлягає реєстрації. При цьому право власності на Об'єкт виникає в Покупця з моменту завершення будівництва (створення майна) та прийняття його до експлуатації (а.с. 8).

Згідно Квитанції до прибуткового касового ордеру № 109 від 09.07.2013 позивачка сплатила відповідачу суму вартості Об'єкта в розмірі 243000 грн (а.с.11).

Рішенням Івано-Франківської міської ради № 509 від 10.09.2015 (п. 1.2.) 32-квартирному житловому будинку з приміщеннями громадського призначення (замовник ТзОВ Свіча ) присвоєно поштову адресу - бульвар Південний, 20 корпус 2 (а.с. 23).

25.04.2016 ОСОБА_2 надіслала до відповідача претензію з пропозицією передати належне їй цокольне приміщення в будинку № 20 на бульварі Південному в м. Івано-Франківську із необхідною для оформлення за нею права власності технічною документацією, а також сплатити пеню і штрафні санкції (а.с. 24).

Позивачка обрала спосіб захисту свого права (заява про уточнення вимог а.с. 52) через визнання за нею права власності на спірне майно, виходячи з того, що майнові права на нього вона придбала за договором купівлі-продажу.

Апелянт, поряд з іншими доводами, які стосуються природи попереднього договору (ст. 635 ЦК України) та його наслідків, посилався на нікчемність указаного правочину і те, що з підстав, передбачених ст. 331 ЦК України право власності не може виникати на підставі рішення суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що фактично між сторонами укладено договір купівлі-продажу майнових прав на приміщення, яке відповідач мав збудувати і передати позивачці згідно з договором. Сторони досягли згоди з усіх істотних умов, позивачка свої зобов`язання виконала повністю, приміщення вже збудоване, але відповідач не визнає право позивача на набуття у його власність. Тому суд першої інстанції визнав право власності позивача на приміщення, яке було об'єктом фактично укладеного між сторонами договору купівлі-продажу майнових прав від 09.07.2013.

Проте з цим рішенням погодитись не можна.

1.За приписами ст. 182, 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. У склад майна за ст. 190 ЦК України входять майнові права та обов`язки. У даній ситуації ні нотаріального посвідчення, ні державної реєстрації майнових прав на нерухомість здійснено не було, даних про ухилення відповідача від нотаріального посвідчення теж немає, а тому відповідно до приписів ч. 1 ст. 220 ЦК України цей договір є нікчемним. Ця обставина не була врахована судом першої інстанції, що і привело до неправильного вирішення спору.

2. Судом першої інстанції в обґрунтування рішення приведено позицію Верховного Суду України у справі № 6-186цс12 від 30.01.2013, згідно з якою майнове право визначається як право очікування - правомочність отримати нерухоме майно в майбутньому. Цей висновок ВСУ у даній справі застосований бути не може, оскільки сам договір є нікчемним.

3. Окрім того, відповідно до частини 5 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Цивільний кодекс України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, встановлених статті 376 ЦК України (самочинне будівництво) та статті 392 ЦК України - в разі, якщо право власності оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який посвідчує право власності. У інших випадках право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів ( частина 1 стаття 328 ЦК України). Застосування судом першої інстанції приписів ст. 331 ЦК України як підстави виникнення права власності у позивачки не може бути визнано правильним, оскільки згідно з матеріалами справи саме відповідач здійснював будівництво і всі документи щодо створення цього майна належать відповідачеві. Позивачка ж посилається на виконання нею договору, який є нікчемним в силу закону.

Тому, визнання права власності ОСОБА_2 на спірне нежитлове (цокольне) приміщення в судовому порядку в межах розгляду даної справи суперечить вищезазначеним вимогам законодавства.

За наведених обставин апеляційну скаргу директора товариства з обмеженою відповідальністю Свіча слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у позові відмовити.

Керуючись ст.ст. 209, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу директора товариства з обмеженою відповідальністю Свіча - задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 листопада 2016 року - скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на нежитлове приміщення - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: В.М. Васильковський

ОСОБА_3