Рішення

від 18.03.2017 по справі 638/1309/16-ц

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/1309/16-ц

Провадження № 2/638/347/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2017 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді Семіряд І.В.

при секретарях Вороніні Д.Г., Романової О.В.

за участю :

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 Про стягнення боргу за договором позики та по зустрічному позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 Про визнання договору позики удаваним, який вчинено для приховування договору про спільну діяльність та недійсним , -

В С Т А Н О В И В :

21.01.2016 позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 Про стягнення боргу за договором позики посилаючись на те, що 26.06. 2015 між ним та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір позики, відповідно до якого він зобов'язався передати відповідачу ОСОБА_4 в якості безпроцентної позики гроші у сумі 330000 гривен, що на день укладення договору позики становило еквівалент суми 15000 доларів США за середнім курсом продажу комерційними банками м. Харкова, а відповідач ОСОБА_4 зобов'язався повернути позивачу ОСОБА_3 отриману суму грошей у порядку та в строки, встановлені вказаним договором, а саме не пізніше 31.12.2015 єдиним платежем у сумі в гривнях, що становитиме еквівалент суми 15000 доларів США за середнім курсом продажу комерційних банків міста Харкова, за вибором позивача, на день фактичної повернення грошей.

Відповідно до пп. 2.1-2.2 договору позики між позивачем та відповідачем складено двосторонній акт передачі-приймання грошей від 26.06.2015, яким засвідчено факт отримання відповідачем ОСОБА_4 грошових коштів у вищезазначеній сумі. Отримання відповідачем ОСОБА_4 грошових коштів у борг та підписання акту передачі-приймання грошей відбулося за місцем проживання (реєстрації) позивача ОСОБА_3

Проте відповідач ОСОБА_4 у встановлений договором позики термін не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення позивачу ОСОБА_3 грошових коштів переданих у борг, на вимоги виконати боргові зобов'язання не реагує, у зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь суму позики еквівалентну 15000 доларів США в національній валюті України за середнім курсом продажу комерційних банків міста Харкова станом на 31.12.2015, яка становить : 15000 доларів США х ((25,7+25,6)/2) = 384750 гривень, та понесені ним судові витрати у розмірі 3847,5 гривень.

Не погоджуючись з вказаними позовними вимогами, відповідач ОСОБА_4, 11.05.2016 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 Про визнання договору позики удаваним, який вчинено для приховування договору про спільну діяльність та недійсним посилаючись на те, що з 26.06.2015 між ним та ОСОБА_3 виникли відносини спільної діяльності, за умовами якої вони об'єднали свої вклади для зайняття спільною підприємницькою діяльністю з метою отримання прибутку. Діяльність полягала у переробці вторинної сировини та виробництві полімерних гранул - сировини для виробництва полімерної продукції.

Його вкладом в спільну діяльність було належне йому виробниче обладнання, яке коштує 50000 доларів США, орендовані нежитлові приміщення в яких встановлене виробниче обладнання, грошові кошти, його ділова репутація, ділові зв'язки, знання, навички, вміння та особиста праця.

Вкладом ОСОБА_3 було виробниче обладнання ( мийка полімерів двороторна вартістю 110 000 грн.), грошові внески та особиста праця. Майнові внески оцінено в еквіваленті 15000 доларів США.

26.06.2015 ОСОБА_3 повідомив, що він на виконання домовленості придбає (замовив) двороторну мийку полімерів, вартістю 110000 грн., що еквівалентно 5 000 доларів США та поставить її до виробничого цеху, а також зробить внесок грошових коштів для придбання сировини у сумі 220000 грн., а всього його внесок складатиме 330000 грн., що еквівалентно 15000 доларів США. Для документального оформлення свого внеску ОСОБА_3 підготував та запропонував підписати договір позики. В договорі вказав суму 330 000 грн., еквівалентну 15 000 доларів США. Також склав акт приймання-передачі вказаної суми коштів.

Він підписав вказаний договір та акт, та запропонував надати йому вказані в акті та договорі суму коштів. На що ОСОБА_3 пояснив, що він займатиметься закупівлею сировини на вказані кошти, а в липні доставить замовлену мийку (додаткове виробниче обладнання). Зважаючи на дружні відносини, не маючи підстав не довіряти ОСОБА_3, він погодився з ним.

Приблизно в липні 2015 року ОСОБА_3 придбав та доставив в орендоване приміщення двороторну мийку полімерів. Мийку було встановлено та використано для виробництва.

В грудні 2015 року спільна діяльність була припинена. Між сторонами виник спір щодо розподілу їх майна, витрат, виконання зобов'язань перед кредиторами.

Позовні вимоги за основним позовом не визнає, так як за договором від 26.06.2015 ОСОБА_3 йому гроші не передавались. Фактично між сторонами склались відносини спільної діяльності. Тому в задоволенні основного позову просить відмовити, а зустрічний позов задовольнити, визнавши зазначений договір позики удаваним, який вчинено для приховування договору про спільну діяльність та недійсним. ( а.с.а.с. 38-43 ).

У судове засідання позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 не прибули, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, надавши право представляти свої інтереси в суді представникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які діють відповідно на підставі нотаріально посвідченої довіреності та договору про надання правової допомоги. ( ас.а.с. 25, 54-56 ).

При таких обставинах, суд враховуючи позицію представників сторін по справі та наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим розглянути справу у відсутності вказаних осіб.

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги ОСОБА_3 просив суд позов задовольнити з підстав на які позивач посилається в своєї позовної заяві. Проти задоволення зустрічного позову заперечувала, з підстав, які позивачем були викладені в своїх письмових запереченнях ( а.с.а.с. 62-63 ). При цьому наголошувала на тому, що між сторонами був укладений договір позики, умови якого були узгоджені сторонами. На виконання зазначеного договору позивач передав відповідачу обумовлену суму позики. Однак у визначений термін відповідач, визнаючи наявність боргу, не виконав взяті на себе зобов'язання. Договір про спільну діяльність, в передбаченої приписами ЦК Україні формі, між сторонами не укладався. Вказаною діяльністю вони сумісно не займалися. Між сторонами, як фізичними особами виникли правовідносини за договором позики. Наполягає на стягненні заборгованості в зазначеному розмірі, що становить еквівалент 15000 доларів США в національній валюті України за середнім курсом продажу комерційних банків міста Харкова станом на 31.12.2015.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги за основним позовом не визнав, вимоги ОСОБА_4 за зустрічним позовом підтримав, просив суд позов задовольнити з підстав на які ОСОБА_4 посилається в своєї зустрічної позовної заяві. При цьому наголошував на тому, що хоча ОСОБА_4 був ознайомлений з умовами спірного договору позики та його власноручно підписав, однак на виконання умов договору грошей від ОСОБА_3 не отримував. Так як укладення зазначеного договору було обумовлено, як гарантія дійсного договору про спільну підприємницьку діяльність, яка ними сумісно здійснювалась. Зазначений договір про спільну діяльність, в передбаченої приписами ЦК Україні формі, між сторонами не укладався.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що позивач ОСОБА_3 йому особисто не знайомий, ОСОБА_4 є його приятелем. Щодо відносин, які виникли між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з приводу сумісної діяльності, йому відомо зі слів останнього. Зокрема в жовтні 2015 ОСОБА_4 його сповістив, що він підписав договір позики у ОСОБА_3 еквіваленту 15000 доларів США, при цьому зазначив, що грошей не отримував. Більш детальніші обставини укладення зазначеного договору позики йому невідомі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін ОСОБА_1 та ОСОБА_2, свідка ОСОБА_5 та дослідивши матеріали справи, вважає основний позов обґрунтованим та такими, що підлягає задоволенню, а зустрічний позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд ( стаття 11 ЦПК України ).

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст.ст. 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більш сторін, спрямована на становлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 509, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно вимог ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання ). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків. Відповідно ст.ст.1046,1047,1048,1050 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 02.07.2014 у справі № 6-79цс14, застосування якої є обов'язковим в силу ст. 214-2 ЦПК України, відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

У вказаній постанові Верховний Суд України також зазначив, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Отже, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

У судовому засіданні встановлено, що 26.06.2015 між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір позики. Згідно умов зазначеного договору, позивач надав відповідачу безпроцентну позику у сумі 330000 гривен, що на день укладення договору позики становило еквівалент суми 15000 доларів США за середнім курсом продажу комерційними банками м. Харкова, а відповідач ОСОБА_4 зобов'язався повернути позивачу ОСОБА_3 отриману суму грошей у порядку та в строки, встановлені вказаним договором, а саме не пізніше 31.12.2015 єдиним платежем у сумі в гривнях, що становитиме еквівалент суми 15000 доларів США за середнім курсом продажу комерційних банків міста Харкова, за вибором позивача, на день фактичної повернення грошей. ( п.п. 1.1, 2.1 - 2.5 договору позики ).

Після чого у зазначений день, відповідач ОСОБА_4, на виконання договору позики, отримав від позивача ОСОБА_3 суму позики в розмірі 330000 гривень, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні договором позики від 26.06.2015 та актом передачі - приймання грошей за зазначеним договором позики від 26.06.2015, які були власноручно підписані як позивачем ОСОБА_3, так і відповідачем ОСОБА_4 ( а.с.а.с. 5-6, 7, 33-34, 35 ).

Вказані обставини укладення зазначеного договору позики, обізнаність та згода сторін за договором з його умовами, посвідчення договору власноручними підписами сторін, у судовому засіданні не заперечувалися та підтверджувались представниками сторін по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Крім того, з дослідженого в судовому засіданні скріншоту електронної пошти, 31.12.2015 відповідачем ОСОБА_4 на адресу позивача ОСОБА_3 було направлено електронного листа, в якому ОСОБА_4 посилаючись на тимчасові матеріальні ускладнення просив ОСОБА_3 продовжити строк повернення грошових коштів за зазначеним договором позики від 26.06.2015, з терміном повернення до 01.03.2016. ( а.с.а.с. 173-174 ).

При таких обставинах у судовому засіданні з показань представників сторін та інших вищевказаних доказів вбачається, що між сторонами існували договірні відносини за договором позики, з визначенням відповідного терміну виконання боржником обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін ).

Частиною першою статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або у повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Таким чином, з досліджених вищевказаних доказів встановлено, що боржник ОСОБА_4 повинен був сумлінно виконувати умови вказаного договору позики, повернути позивачу ОСОБА_3 позику у визначеному розмірі у встановлений договором термін.

Так як відповідач ОСОБА_4 не виконав взяті на себе зобов'язання за договором позики в частині повернення позивачу ОСОБА_3 наданої ним позики в зазначеному в позові розмірі, тому позивач має право вимагати повернення відповідачем суми позики.

Згідно з п.2.3Договору позики повернення грошей (суми позики) здійснюється позичальником ОСОБА_4 не пізніше 31.122.2015 єдиним платежем у сумі в гривнях, що становитиме еквівалент суми 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч) доларів США за середнім курсом продажу комерційних банків міста Харкова (за вибором позикодавця ОСОБА_3.) на день фактичної передачі (повернення) грошей.

Позивач ОСОБА_3 просив суд стягнути з відповідача на його користь суму позики еквівалентну 15000 доларів США в національній валюті України за середнім курсом продажу комерційних банків міста Харкова станом на 31.12.2015, яка становить : 15000 доларів США х ((25,7+25,6)/2) = 384750 гривень, та понесені ним судові витрати у розмірі 3847,5 гривень. ( а.с.а.с. 8, 9 ).

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Приймаючи до уваги вказані приписи ЦПК України, суд вважає необхідним, в межах заявлених позивачем вимог, стягнути з відповідача на користь позивача суму позики за середнім курсом продажу комерційних банків міста Харкова станом на саме на 31.12.2015, а не на день постановлення судового рішення по справі.

Позивач ОСОБА_3, при зверненні до суду з вказаним позовом сплатив судові витрати в сумі 3847,5 гривень, що підтверджується відповідним платіжним дорученнями. ( а.с. 2 ).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 3847,5 гривень, оскільки стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, на користь позивача з відповідача необхідно стягнути : за договором позики суму боргу в розмірі 384750 гривен, судові витрати в розмірі 3847 гривен 50 копійок, а разом в розмірі 388597 гривень 50 копійок.

Суд не приймає до уваги ствердження представника відповідача ОСОБА_4 в частині того, що між сторонами фактично був укладений договір про спільну діяльність, а не договір позики, який є удаваним правочином та розцінює їх як спосіб захисту від пред'явленого позову, з метою уникнути негативних наслідків для відповідача ОСОБА_4 у зв'язку з невиконанням боргового зобов'язання, тому зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 Про визнання договору позики удаваним, який вчинено для приховування договору про спільну діяльність та недійсним задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин ).

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Приписамист. 1130 ЦК України визначено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Статтею 1131 ЦК України передбачено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо жне не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до ст.1132 ЦК України, за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 не надано суду доказів того, що якимось чином письмово закріплювалися всі мови, властиві для договору про спільну діяльність, і які б дозволили зробити обґрунтований висновок про сутність правовідносин саме як відносин спільної діяльності.

Документи, які надані позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 в обґрунтування своїх вимог, стосуються господарської діяльності, зокрема, саме його, та не свідчать про наявність правовідносин з ОСОБА_3 в частині спільної діяльності.

Суд також не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_5 в частині стверджень про наявність між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 правовідносин щодо спільної діяльності та обставин укладення зазначеного договору позики, так як вказані обставини йому відомі лише зі слів ОСОБА_4, а не з фактичних об'єктивних даних.

Крім того, судом зазначається що відповідно до приписів ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, на має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

При таких обставинах зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 задоволенню не підлягають, так як не ґрунтуються на приписах чинного законодавства України.

На підставі викладеного, ст.ст. 215, 216, 235, 509, 526, 530, 610-612, 615, 626-629, 1046-1048, 1050, 1130-1132 ЦК України, керуючись ст. ст. 6, 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212 - 215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 Про стягнення боргу за договором позики , - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_4 ( ІПН НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 ( ІПН НОМЕР_1 ) за договором позики суму боргу в розмірі 384750 гривен, судові витрати в розмірі 3847 гривен 50 копійок, а разом в розмірі 388597 гривень 50 копійок.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 Про визнання договору позики удаваним, який вчинено для приховування договору про спільну діяльність та недійсним , - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І.В.Семіряд