Постанова

від 15.03.2017 по справі 820/9049/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 р. Справа № 820/9049/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І. ,

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАВОД ЕЛАСТОМЕР на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2015 року по справі № 820/9049/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЗАВОД ЕЛАСТОМЕР до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА

27 серпня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЗАВОД ЕЛАСТОМЕР (далі - апелянт, позивача, ТОВ ЗАВОД ЕЛАСТОМЕР ) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000882212 від 23.09.2013 року, прийняте Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області. (т.1 а.с.4-7)

За наслідками розгляду справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2015 року по справі № 820/9049/15 відмовлено в задоволенні адміністративного позову. (т.23 а.с.178-183)

Позивач, ТОВ ЗАВОД ЕЛАСТОМЕР , не погодившись із зазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2015 року по справі № 820/9049/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. (т.23 а.с.191-192)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначє, що вищевказана постанова суду першої інстанції незаконна та необґрунтована, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та з викладенням у постанові висновків, які не відповідають обставинам справи. Зокрема, апелянт вказує на те, що під час проведення контролюючим органом перевірки та після отримання акту перевірки позивачем надавалися всі необхідні первинні документи. Крім того, апелянт звертає увагу суду, що формування собівартості продукції та відображення її у складі витрат для цілей визначення суми податку на прибуток відбувалось у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу частково задовольнити з наступних підстав.

Західною об'єднаної державної податковою інспекцією м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Західна ОДПІ) у період з 10.07.2013 року по 30.07.2013 року (15 робочих днів) було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ЗАВОД ЕЛАСТОМЕР (код за ЄДРПОУ 31633702) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року. За результатами проведеної перевірки складено акт від 06.08.2013 року № 2830/22.1-07/31633702. (т.1 а.с.10-49)

Проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ ЗАВОД ЕЛАСТОМЕР :

- по податку на прибуток. Так, в акті перевірки зазначено, що за рахунок включення до складу собівартості одиниці продукції без підтвердження первинними документами витрат, виробничий характер яких не підтверджено та не обґрунтовано, та у зв'язку з невідповідністю бухгалтерського обліку підприємства положенням (стандартам) бухгалтерського обліку 16 Витрати та 9 Запаси , перевіркою встановлено порушення п.44.6 ст.44, п.138.1, 138.2, 138.4, 138.8 ст.138 Податкового кодексу України на загальну суму 9213890 грн., а саме, завищено показники декларацій з податку на прибуток по рядку 05.1: 2 квартал 2011 року декларація № 9005403845 від 26.07.2011 року у сумі 1561124 грн., 3 квартал 2011 року декларація № 9009617056 від 28.10.2011 року у сумі 2578904 грн., 4 квартал 2011 року декларація № 9014744748 від 01.02.2012 року у сумі 4597954 грн., 1 квартал 2012 року декларація № 9022579346 від 23.04.2012 року у сумі 1369247 грн., 2 квартал 2012 року декларація № 9044589398 від 26.07.2012 року у сумі 2846903 грн., 3 квартал 2012 року декларація № 9067121046 від 30.10.2012 року у сумі 3848675 грн., 4 квартал 2012 року декларація № 9086381071 від 04.02.2013 року у сумі 4615936 грн., що призвело до заниження податку на прибуток по рядкам 14 та 16 декларацій з податку на прибуток у відповідни періодах;

- при огляді приміщень підприємства та при перевірці наявності активів згідно інвентаризаційного опису було встановлено майно, яке не обліковується на підприємстві, а саме: електричний шкаф та гідравлічний прес;

- п.19.2 ст.19 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб , податок з доходів фізичних осіб не утримувався, не нараховувався та до бюджету не перераховувався в повному обсязі при сплаті фізичним особам доходів за грудень 2010 року у сумі 1980,00 грн.;

-п.п.б) п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого було допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності складання податкових розрахунків за формою 1-ДФ у 1, 2, 3, 4 кварталах 2011 року та 1, 2, 3, 4 кварталах 2012 року.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки Західною ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 23.09.2013 року № 0000882212 по податку на прибуток на загальну суму 2269213,08 грн., в тому числі за основним платежем - збільшення на 2026876,44 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 242336,64 грн. (т.1 а.с.9)

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час проведення перевірки посадовій особі позивача було вручено лист контролюючого органу, відповідно до якого позивачу необхідно було надати до перевірки ряд документів щодо фінансово-господарської діяльності та пояснення. В той же час, позивачем такі документи під час перевірки надані не були, а надані під час судового розгляду документи оформлені з порушенням вимог статті 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Враховуючи вказане, при проведенні дослідження правильності відображення в податковому обліку витрат та встановлення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) суд першої інстанції дійшов висновку, що податковим органом правомірно встановлено порушення щодо включення до складу собівартості одиниці продукції витрат, виробничий характер яких не підтверджено та не обґрунтовано, на загальну суму 92138990 грн., в т.ч. до рядка 05.1 декларації з податку на прибуток № 9014744748 від 01.02.2012 року за 4 квартал 2011 року у сумі 4597954 грн. та до рядка 05.1 декларації з податку на прибуток № 9086381071 від 04.02.2013 року за 2012 рік у сумі 4615936 грн.

Колегія суддів частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

При цьому, необхідно враховувати, що статтею 2 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. У статті 16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як слідує з висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України , суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.

У свою чергу частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вказані вимоги чинного законодавства зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.

Згідно із п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Положеннями пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.14.1.228 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положеннями п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.138.8 ст.138 Кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

В той же час, відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 даного Закону (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

Положеннями ч.2 ст.9 Закону (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати, в тому числі, такі обов'язкові реквізити: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки 22.07.2013 року Західною ОДПІ було вручено головному бухгалтеру ТОВ ЗАВОД ЕЛАСТОМЕР , про що свідчить відповідний підпис, лист від 22.07.2013 № 8095/10/22.1-12. Даним листом підприємству повідомлялося про встановлення порушення щодо включення до собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) витрат, виробничий характер яких не обґрунтовано

Згідно з п.44.2 ст.44 Кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Так, позивачем на підтвердження правомірності своїх дій при обчисленні податку на прибуток надано до матеріалів справи копії наступних документів:

- технічних умов ТУ У 25.1-31633702-001-2004 Суміші гумові не вулканізовані товарні (т.1 а.с.66-96), затверджених директором ТОВ 26.04.2004 року, погоджених з головним санітарним лікарем та зареєстрованих у Держспоживстандарті України 07.07.2004 року за № 100/009349;

- технологічних карт на готові вироби (т.1 а.с.97-126), які складені відповідно до технічних умов ТУ У 25.1-31633702-001-2004 Суміші гумові не вулканізовані товарні . Дані технологічні карти підписані головним технологом та директором підприємства;

- наказу ТОВ ЗАВОД ЕЛАСТОМЕР № 10 від 03.01.2011 Про встановлення норм витрат на готову продукцію з додатками № 1 та № 2 (т.1 а.с.127-163), який містить в графі ознайомлення підписи бухгалтера, технолога та директора підприємства. Однак, дата проведення такого ознайомлення в наказі не вказана;

- планових калькуляцій на виробництво гумових сумішей за квітень-серпень, жовтень-грудень 2011 року та січень-грудень 2012 року з розрахунку на 1 одиницю (т.1 а.с.164-184), копії планових калькуляцій на виробництво гумових сумішей за квітень-грудень 2011 року та січень-грудень 2012 року з розрахунку на 100 кг (т.1 а.с.185-205);

- обігово-сальдових відомостей по рахунках 20, 23 та 26 за квітень-грудень 2011 року та січень-грудень 2012 року (т.1 а.с.206-250, т.2 а.с.1-108);

- калькуляцій собівартості продукції, підписані головним бухгалтером;

- замовлень на різну продукцію, підписані та здані в роботу директором і прийняті в роботу мастером цеху;

- нарядів, підписані бухгалтером та мастером цеху;

- вимог-накладних і накладних на передачу готової продукції, підписані комірником та начальником цеху за певні дати: квітня-грудня 2011 року та січня-грудня 2012 року (т.2 а.с.109-т.15 а.с.129);

- документів (видаткових накладних, рахунків-фактур, рахунків на оплату, товарно-транспортних накладних) щодо закупівлі та транспортування сировини і матеріалів, а також актів приймання-передачі наданих послуг фізичними особами-підприємцями (ФОП ОСОБА_3та ФОП ОСОБА_1), видаткових накладних та рахунків на оплату за оренду машин, приміщень тощо за січень-квітень 2011 року;

- актів приймання передачі товарної продукції електроенергії та актів приймання-передачі перетікання реактивної електроенергії, підписані ТОВ ЗАВОД ЕЛАСТОМЕР та АК Харківобленерго ;

- інших первинних документів: податкові накладні, специфікації до договорів, сертифікати на придбані ТМЦ, паспорта на придбані ТМЦ, акти списання товарів бензин А92, бензин А95 за січень-вересень 2012 року, рахунки за постачання газу, акти приймання-передачі газу, акти наданих послуг по транспортуванню газу магістральними трубопроводами, акти здачі-приймання виконаних робіт по плановій перевірці щільності газових приладів, накладні, квитанції та декларації про прийняття вантажу для перевезення, подорожні листи, послідовності виконання завдань та результати роботи автомобіля і причепів, рахунки на оплату послуг охорони, обслуговування, реагування та спостереження на ПЦН з тривожною сигналізацією з матеріальною відповідальністю, за телекомунікаційні послуги ПрАТ МТС Україна (контрактне обслуговування мобільних телефонів), акти надання телекомунікаційних послуг (телефон, з якого здійснювалися дзвінки по Україні), акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (хостинг, підтримка сайту), акти надання послуг моніторингу, рахунки-фактури від Харківської міської СЕС, акти здачі-приймання виконаних послуг щодо навчання посадових осіб та спеціалістів по загальним питанням охорони праці, акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) щодо проведення тренінгів, акт виконаних робіт, рахунки, закази-наряди, акти наданих послуг, рахунки-фактури та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо ремонту приладів тощо. (т.15 а.с.130-т.23 а.с.159)

За клопотанням представника ТОВ ЗАВОД ЕЛАСТОМЕР ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016 року по справі №820/9049/15 було призначено судову економічну експертизу документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності.

За висновками судової економічної експертизи №1803, складеного 15.04.2016 року, проведеної експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.проф. М.С.Бокаріуса (т.23 а.с.217-224) в межах судового експерта економіста, в обсязі наданих на дослідження документів, документально підтвердити зазначене в акті Західної ОДПІ про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з січня 2010 року по грудень 2012 року № 2830/22.1-07/31633702 від 06.08.2013 року заниження об'єкта оподаткування ТОВ ЗАВОД ЕЛАСТОМЕР (код ЄДРПОУ 31633702) за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року і донарахування до сплати податку на прибуток підприємств в сумі 2026876,44 грн. саме на підставах, викладених в акті перевірки, не надається можливим;

- в акті перевірки ТОВ ЗАВОД ЕЛАСТОМЕР № 2830/22.1-07/31633702 від 06.08.2013 року відсутність первинних документів, що підтверджують придбання товарно-матеріальних цінностей не встановлено;

- у межах компетенції судового експерта економіста встановити чи підтверджуються документально витрати ТОВ ЗАВОД ЕЛАСТОМЕР , що формують собівартість реалізованих товарів, наданими первинними документами та задекларованим витратам відповідно до вимог Податкового кодексу України не надається можливим, оскільки це передбачає проведення документальної бухгалтерської ревізії та додаткової податкової перевірки.

Враховуючи вказане, в подальшому ТОВ ЗАВОД ЕЛАСТОМЕР було додатково надано бухгалтерські довідки до рядку 05.1 декларацій з податку на прибуток (т.24 а.с.1-50); обігово-сальдові відомості по рахунках 20, 23, 26 бухгалтерського обліку (т.24 а.с.51-226); реєстри заказів та нарядів (т.24 а.с.227-238), накладних-вимог по цеху (т.24 а.с.239-286), калькуляцій собівартості продукції (т.24 а.с.287), накладних на передавання готової продукції (т.24 а.с.288-335).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 року по справі №820/9049/15 за клопотанням представника ТОВ ЗАВОД ЕЛАСТОМЕР було призначено додаткову судову економічну експертизу документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності.

За висновками додаткової судової економічної експертизи №165/26 по адміністративній справі №820/9049/15, складеному 08.02.2017 року, проведеної судовим експертом ПП Галаексперт Кузнєцовою Г.О. (т.25 а.с.15-118), в обсязі наданих на дослідження документів експертом виявляється можливим документально обгрунтувати задекларовані ТОВ Завод Еластомер (код ЄДРПОУ 31633702) у деклараціях з податку на прибуток за період з 2-го по 4-й квартали 2011 року, 2012 рік показники у рядку 05.1 декларацій Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у загальній сумі 11 340 610,31 грн., в т.ч за період з 2-го по 4-й квартали 2011 року - 5 335 588,58грн., за період 2012 року - 6 005 021,73грн.;

- в обсязі наданих документів, з урахуванням висновків за першим питанням, висновки акту Західної ОДПІ про результати документальної планової виїзної перевірки №2830/22.1-07/31633702 від 06.08.2013 року підтверджуються документально частково, а саме, підтверджуються документально висновки Західної ОДПІ щодо завищення показників рядку 05.1 податку на прибуток на загальну суму 440788,69 грн., в т.ч.

· за 2-4-й квартали 2011 року в загальній сумі 360 140,42грн., в т.ч. за 2-й квартал 2011 року у сумі 290 009,91 грн., за 3-й квартал 2011 року у сумі 4 203,90 грн., за 4-й квартал 2011 року у сумі 65 926,61 грн.,

· за 2012 рік у загальній сумі 80 648,27грн., в т.ч. за 1-й квартал 2012 року у сумі 0,11 грн., за 2-й квартал 2012 року у сумі 1 032,97 грн., за 3-й квартал 2012 року у сумі 68577,69 грн., за 4-й квартал 2012 року у сумі 11 037,50 грн.;

- сума заниженого податку на прибуток, з урахуванням ставки оподаткування, складає 99768,43грн., в т.ч. за 2-4-й квартали 2011року в сумі 82 832,30грн., за 2012 рік у сумі 16 936,13грн.

Згідно зі ст.1 Закону України від 25.02.1994 року №4038-XII Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Відповідно до ч.5 ст.82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Колегія суддів вважає, що , із аналізу змісту наявних в матеріалах справи документів відсутні підстави для незгоди із висновками додаткової судової економічної експертизи №165/26 по справі про часткове спростування висновків перевірки, проведеної Західною ОДПІ, на суму основного платежу по податку на прибуток в розмірі 1927108,01 грн.

Крім того, презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги позивача частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, вона відповідно до вимог пунктів 3 та 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення адміністративного позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000882212 від 23.09.2013 року, прийняте Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, на суму 2 157 521,69 грн.., в тому числі за основним платежем - на 1927108,01 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на 230413,68 _ грн.

Згідно частин 1 та 2 статті 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 94 КАС України (в редакції, яка діяла на час ухвалення судового рішення), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в матеріалах справи містяться оригінали платіжних доручень №192 від 26.08.2015 року та №310 від 30.11.2015 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову до адміністративного суду та апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції на загальну суму 5846,40 грн. та беручи до уваги часткове задоволення адміністративного позову та апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень витрат на оплату судового збору в сумі 5558,76 грн. _

Колегія суддів вважає також за доцільне замінити відповідача по справі Західну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на його правонаступника Центральну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Харківській області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №311 Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України та додатків 1 Перелік територіальних органів ДФС, які утворюються і 2 Перелік територіальних органів Міндоходів, які реорганізуються утворено як юридичну особу публічного права Західну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області та реорганізовано Західну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області шляхом її приєднання до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

В подальшому, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 року № 892 Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби та додатку 2 Перелік територіальних органів ДФС, які реорганізуються Західну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області реорганізовано шляхом приєднання до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області.

Положеннями частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.

Керуючись ст.ст.55, 87, 94, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Замінити відповідача по справі Західну об'єднану державну податкову інспекцію м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на його правонаступника Центральну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Харківській області.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАВОД ЕЛАСТОМЕР задовольнити частково.

Постанову постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2015 року по справі № 820/9049/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАВОД ЕЛАСТОМЕР задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000882212 від 23.09.2013 року, прийняте Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, на суму 2157521,69 грн.., в тому числі за основним платежем - на 1927108,01 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на 230413,68 грн.

В іншій частині в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАВОД ЕЛАСТОМЕР (код за ЄДРПОУ 31633702) витрати на оплату судового збору в сумі 5558,76 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20 березня 2017 року.

Головуючий суддя (підпис)Лях О.П. Судді (підпис) (підпис) Яковенко М.М. Старосуд М.І.