Рішення

від 16.03.2017 по справі 904/154/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.03.2017 Справа № 904/154/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРГО-Р", м. Рівне

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "АЛЮР", м. Дніпро

про стягнення заборгованості та неустойки за договором комерційної концесії

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 16.01.17р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРГО-Р" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "АЛЮР" про стягнення заборгованості по сплаті роялті у розмірі 98 008,79грн., неустойки у розмірі 100 000,00грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором комерційної концесії від 10.03.2016р., укладеного між сторонами, в частині своєчасної та повної оплати роялті.

Відповідач явку представника в судові засідання не забезпечив, відзив на позов та витребувані судом документи не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за адресою, зазначеною у витягу з ЄДРПОУ (а.с.69-70), що підтверджується повернутими конвертами (а.с.52-55, 65-68), з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

14.03.2017р. по даній справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2015р. між ОСОБА_2 ЛТД (Gregson Group LTD) (ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРГО-Р" (ліцензіат, позивач) укладений ліцензійний договір №1, який підтверджує права позивача на використання торговельної марки "Наш край".

Відповідно до п.1.1. ліцензійного договору цим договором регулюються правовідносини в сфері інтелектуальної власності, що виникають з приводу надання ліцензіаром дозволу ліцензіату на використання торговельної марки (знаку для товарів і послуг) в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі. Ліцензіар володіє всіма майновими правами інтелектуальної власності на зареєстровану торговельну марку (знак для товарів і послуг) "Наш край" (далі - знак), що засвідчується свідоцтвом на знак для товарів і послуг №195855 (дата реєстрації 26.01.2015р.) (далі - свідоцтво). Ліцензіар за плату надає ліцензіату дозвіл на використання знака (ліцензію) при реалізації товарів та послуг, в обсязі, визначеному у п.1.3. цього договору.

Ліцензіат має право підписувати від свого імені субліцензійні договори з користувачами торгової марки "Наш Край" (третіми особами), включаючи, але не обмежуючись, договорів комерційної концесії, договорів про надання послуг тощо. За даним договором ліцензіат наділяється правом проводити державну реєстрацію договорів комерційної концесії з усіма правами правоволодільця згідно законодавства України (п.3.4.2. ліцензійного договору).

Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення дії свідоцтва (п.6.1. ліцензійного договору).

10.03.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРГО-Р" (правоволоділець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "АЛЮР" (користувач, відповідач) укладено договір комерційної концесії, згідно п.2.1. якого правоволоділець зобов'язався надати користувачу за плату (роялті) право користування відповідно до встановлених договором вимог комплекс належних правоволодільцю прав інтелектуальної власності з метою виготовлення, використання, ввезення, пропозиції до продажу та іншого введення в господарський обіг товарів, надання послуг і виконання робіт з використанням торговельної марки "Наш край".

Предметом договору є право на використання користувачем об'єктів права інтелектуальної власності комерційного досвіду та ділової репутації правоволодільця з метою ведення бізнесу за системою правоволодільця. До об'єктів інтелектуальної власності, які надаються правоволодільцем користувачу, належать Торговельна марка, зазначена у Додатку №1 до договору, та Система правоволодільця (п.2.2. договору).

Роялті - щомісячна плата, яку користувач сплачує правоволодільцю за право використання об'єктів інтелектуальної власності правоволодільця за цим договором у порядку та строки, вказані у статті 3 цього договору (ст.1 договору).

Відповідно до п.3.1. договору починаючи з дати відкриття один раз на місяць впродовж 5 календарних днів, наступних за звітним періодом, користувач сплачує правоволодільцеві роялті у розмірі 511 євро по курсу НБУ на день виникнення зобов'язання по сплаті роялті. Розмір роялті визначається в залежності від розміру торговельної площі, на якій користувач використовує торговельну марку за такою формулою: розмір роялті за місяці = торговельна площа користувача*розмір роялті за 1 кв.м. Сторони погодились для визначення розміру роялті за місяць застосовувати такий розмір роялті - 3,5 євро за 1 кв.м. Роялті сплачується в повному обсязі та у національній валюті - гривні.

У випадку ненадходження на адресу правоволодільця в термін, передбачений для сплати роялті (п.3.1. договору), мотивованих зауважень користувача з приводу виконання правоволодільцем своїх обов'язків за даним договором, користувач стверджує, що правоволоділець у повному обсязі виконав свої обов'язки за даним договором у відповідному звітному періоді (п.3.6. договору).

За п.п.7.1.9.8. договору користувач зобов"язаний своєчасно у повному обсязі та відповідно до цього договору виплачувати всі необхідні платежі правоволодільцю.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 10.03.2019р. (п.11.1. договору).

Відповідно до ст.1115 Цивільного кодексу України за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг. Відносини, пов'язані з наданням права користування комплексом прав, регулюються цим Кодексом та іншим законом.

За ч.1 ст.1116 Цивільного кодексу України предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць, тощо), комерційного досвіду та ділової репутації.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором комерційної концесії у повному обсязі та за період з 10.03.2016р. по 05.12.2016р. нарахував відповідачу роялті у розмірі 131 005,07грн., яке останній сплатив частково у розмірі 32 996,28грн., у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 98 008,79грн.

09.11.2016р. позивач надіслав відповідачу вимогу про погашення заборгованості по сплаті роялті, однак останній відповіді не надав, заборгованість не сплатив.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

За ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення заборгованості по сплаті роялті у розмірі 98 008,79грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно п.3.4.1. договору сторони погодили, що прострочення сплати користувачем роялті протягом 2-х місяців поспіль є безвідкличною пропозицією користувача про розірвання даного договору з його ініціативи.

У зв"язку з порушенням строків сплати роялті пропозиція відповідача про розірвання договору комерційної концесії прийнята позивачем 06.12.2016р. Таким чином договір комерційної концесії від 10.03.2016р. вважається розірваним з 06.12.2016р.

У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст.611 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Пунктом 10.4. договору передбачено, що у випадку розірвання договору з ініціативи користувача або припинення діяльності у точці без погодження з праволодільцем, користувач зобов'язаний на першу вимогу правоволодільця, але не пізніше, ніж за 10 календарних днів до дня розірвання договору, припинити ведення бізнесу, включаючи, але не обмежуючись вказаним, припинити користування об'єктами інтелектуальної власності користувача, повернути правоволодільцеві систему, всі друковані, електронні та інші матеріали, що мають відношення до франчайзингової мережі "Наш край", та сплатити правоволодільцю неустойку в грошовій сумі у розмірі 100 000,00грн.

09.11.2016р. позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату неустойки, однак останній відповіді не надав, неустойку не сплатив.

Враховуючи розірвання договору комерційної концесії з ініціативи відповідача, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення неустойки у розмірі 100 000,00грн. обгрунтованими.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Беручи до уваги значний розмір неустойки, який перевищує розмір основного боргу, а також те, що неустойка є додатковою виплатою, суд вважає за можливе зменшити її розмір на 50% та стягнути неустойку в розмірі 50 000,00грн.

Відповідно до п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст.49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "АЛЮР" (49000, м. Дніпро, вул. Шинна, 2, ЄДРПОУ 39364617) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРГО-Р" (33001, м. Рівне, вул. Дворецька, 93, ЄДРПОУ 31299420) заборгованість по сплаті роялті у розмірі 98 008,79грн. (дев'яносто вісім тисяч вісім грн. 79коп.), неустойку в розмірі 50 000,00грн. (п"ятдесят тисяч) та 2 970,13грн. (дві тисячі дев'ятсот сімдесят грн. 13коп.) судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.03.2017р.

Суддя ОСОБА_3