Рішення

від 20.03.2017 по справі 904/1148/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.03.2017 Справа № 904/1148/17

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалактив", м. Дніпро

до Державного підприємства "Дніпровський електровозобудівний завод", м. Дніпро

про стягнення 3% річних у розмірі 71244грн.71коп. та інфляційної складової у розмірі 499106грн.68коп.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. №13/01/2017 від 13.01.2017р.

Від відповідача: ОСОБА_2, дов. №0202/2017/8 від 02.02.2017р.

В судовому засіданні від 06.03.2017р. було оголошено перерву до 14.03.2017р., в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалактив" звернулось до Державного підприємства "Дніпровський електровозобудівний завод" з позовом про стягнення 3% річних в розмірі 78371грн.63коп. та інфляційної складової в розмірі 431487грн.61коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2016р. у справі №904/7555/16. Згідно вказаного рішення з Державного підприємства "Дніпровський електровозобудівний завод" було стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалактив" заборгованість за договором №807 від 25.12.2014р., яка складається з: суми основного боргу в розмірі 5753168грн.09коп., 3% річних в розмірі 262029грн.37коп., та втрат від інфляції в розмірі 2141107грн.91коп.

Внаслідок невиконання відповідачем рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2016р. у справі №904/7555/16, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача суму 3% річних в розмірі 78371грн.63коп. за період з 01.09.2016р. по 01.02.2017р. та суму інфляційної складової в розмірі 431487грн.61коп. за період з 01.09.2016р. по 01.02.2017р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2017р. порушено провадження у справі. Справа призначалась до розгляду в судових засіданнях на 21.02.2017р., 06.03.2017р. та 14.03.2017р.

20.02.2017р. відповідач надав клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 21.02.2017р., на іншу дату, у зв'язку з неможливістю направити в судове засідання свого повноважного представника. Вказане клопотання було задоволено судом, розгляд справи відкладений.

23.02.2017р. позивач надав до суду заяву про зміну розміру позовних вимог №б/н від 22.02.2017р., яка фактично є заявою про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до тексту вказаної заяви позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних в розмірі 71244грн.71коп. та суму інфляційної складової в розмірі 499106грн.68коп. Разом з тим, позивач у своїй заяві зазначив, що відповідно до платіжного доручення №132 від 26.01.2017р., було погашено заборгованість згідно наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2016р. у справі №904/7555/16.

Дослідивши обставини, викладені в заяві позивача, перевіривши повноваження особи, яка її підписала та встановивши, що заява позивача відповідає вимогам чинного законодавства України, суд прийняв її до розгляду.

Таким чином, з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог предметом розгляду у справі є стягнення з Державного підприємства "Дніпровський електровозобудівний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалактив" суми 3% річних в розмірі 71244грн.71коп. та суми інфляційної складової в розмірі 499106грн.68коп.

Відповідач 06.03.2017р. надав відзив на позов, в якому зазначив, що позивачем невірно визначений період нарахуванням суми 3% річних. В обґрунтування правової позиції, відповідач стверджує, що грошові кошти на виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2016р. у справі №904/7555/16, були перераховані ним на рахунок Державної казначейської служби України 25.01.2017р., що підтверджується меморіальним ордером №H012XVQOF від 25.01.2017р.

14.03.2017р. відповідач заявив клопотання про клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 14.03.2017р., на іншу дату, у зв'язку з неможливістю направити в судове засідання свого повноважного представника та для надання можливості підготувати контррозрахунок до позовної заяви.

Зазначене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки спір має бути вирішено у строк встановлений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України. ОСОБА_2 того, суд не обмежує коло осіб, які можуть бути представниками юридичних осіб у судовому засіданні. Так, відповідно до положень статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем вже було заявлене клопотання про відкладення судового засідання від 21.02.2017р., яке було задоволено судом.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статтю 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).

ОСОБА_2 того, як вбачається у відзиві на позов №06.03/2017/2-185 від 06.03.2017р., який був наданий відповідачем до суду 06.03.2017р., наявний контррозрахунок до позовної заяви.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, встановив.

25.12.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалактив" та Державним підприємством "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування" підписаний договір №807, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар на його замовлення - згідно специфікацій, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2016р. у справі №904/7555/16, з Державного підприємства "Дніпровський електровозобудівний завод" було стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалактив" заборгованість за договором №807 від 25.12.2014р., яка складається з: суми основного боргу в розмірі 5753168грн.09коп., 3% річних в розмірі 262029грн.37коп., та втрат від інфляції в розмірі 2141107грн.91коп.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2016р. у справі №904/7555/16, набрало законної сили 14.11.2016р. На виконання вказаного рішення 14.11.2016р. був виданий судовий наказ.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, факт порушення Державним підприємством "Дніпровський електровозобудівний завод" грошових зобов'язань за договором №807 від 25.12.2014р., встановлений рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2016р. у справі №904/7555/16 та не потребує доказування в силу приписів частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, загальний період, за який було стягнуто суми 3% річних та інфляційної складової, згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2016р. становить з 19.01.2015р. по 31.08.2016р. та з лютого 2015р. по серпень 2016р. відповідно.

Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство "Дніпровський електровозобудівний завод" сплатило суми, присуджені до стягнення рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2016р. у справі №904/7555/16 - 25.01.2017р., що підтверджується меморіальним ордером №H012XVQOF від 25.01.2017р.

Оскільки суми боргу, присуджені до стягнення рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2016р. у справі №904/7555/16, були сплачена відповідачем із порушенням строків оплати, позивач, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, заявив до стягнення суму 3% річних в розмірі 71244грн.71коп. за період з 01.09.2016р. по 29.01.2017р. та суму інфляційної складової в розмірі 499106грн.68коп. за період з 01.09.2016р. по 29.01.2017р.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи документи, які містяться в матеріалах справи, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення суми 3% річних, нарахованих за несплату суми боргу за період з 01.09.2016р. по 24.01.2017р. в розмірі 68880грн.40коп. У задоволенні вимог про стягнення суми 3% річних в розмірі 2364грн.31коп. слід відмовити.

Перевіривши розрахунок суми інфляційних витрат, суд встановив, що він зроблений вірно та відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума інфляційної складової в розмірі 499106грн.68коп.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 35, 36, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалактив" до Державного підприємства "Дніпровський електровозобудівний завод" про стягнення 3% річних у розмірі 71244грн.71коп. та інфляційної складової у розмірі 499106грн.68коп.

Стягнути з Державного підприємства "Дніпровський електровозобудівний завод" (ідентифікаційний код: 32495626; місцезнаходження: 49068, м. Дніпро, вул. Орбітальна, буд. 13) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалактив" (ідентифікаційний код: 37806201; місцезнаходження: 49033, м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграда, буд. 106А) суму 3% річних у розмірі 68880грн.40коп., інфляційної складової у розмірі 499106грн.68коп. та судовий збір в розмірі 8519грн.81коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 14.03.2017р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 20.03.2017р.

Суддя ОСОБА_3