Рішення

від 14.03.2017 по справі 910/941/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2017Справа №910/941/17

За позовомПриватного підприємства "УКРСТРОЙГРУП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-С" простягнення заборгованості в сумі 211 499,49 грн. Суддя Ярмак О.М.

За участю представників:

від позивачаПльонкіна В.А. (представник за довіреністю) від відповідачане з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "УКРСТРОЙГРУП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-С" про стягнення заборгованості в сумі 211 499,49 грн. за договором від 03.08.2015 про надання фінансової допомоги № 3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/941/17 та призначено розгляд справи на 21.02.2017.

В судовому засіданні 21.02.2017 судом оголошено перерву до 14.03.2017.

20.02.2017 позивачем подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог.

В судове засідання 14.03.2017 відповідач уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

Оскільки відповідач вважається таким, що повідомлений про час і місце розгляду справи судом, з метою уникнення порушення процесуального строку розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за відсутності його відзиву на позов за наявними матеріалами справи відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача 160 000,00 грн заборгованості, 32 000,00 грн штрафу, 42 560,00 грн інфляційних втрат та 5 431,23 грн 3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки заява позивача про збільшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тому приймається судом до розгляду.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.08.2015 між Приватним підприємством "УКРСТРОЙГРУП" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-С" (позичальник) було укладено договір № ФД-01/03/15/99 про надання фінансової допомоги № 3 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти у порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п. 2.1 договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 160 000,00 грн.

Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 31 грудня 2015 року (п. 3.1 договору).

Як встановлено судом, позивач виконав взяті на себе за договором зобов'язання, оскільки перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 160 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 463 від 10.08.2015 та банківською випискою з рахунку позивача.

За доводами позивача, він звернувся до суду, оскільки позичальник фінансову допомогу не повернув, хоча строк її повернення за договором настав ще 31.12.2015.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Приписом ст. 1046 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положеннями ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, строк виконання зобов'язань з повернення фінансової допомоги за договором настав 31.12.2015, проте, жодних доказів щодо повернення відповідачем позивачеві суми позики в розмірі 160 000,00 грн. сторонами спору під час розгляду справи надано не було.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За вказаних вище обставин, оскільки факт невиконання зобов'язань за договором належним чином доведений та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 160 000,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене з боку відповідача порушення у його зобов'язанні за договором, позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача також 5 431,23 грн 3% річних та 42 560,00 грн інфляційних втрат.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних за період з 31.01.2016 по 17.02.2017, судом встановлено, що позивачем вірно визначено дату виникнення прострочення відповідача, розрахунок 3% річних проведено вірно, проте, розмір інфляційних втрат є завищеним.

За розрахунком суду, розмір інфляційних втрат за вказаний позивачем період становить 23 573,44 грн.

Відтак, 3% річних підлягають стягненню з відповідача у заявленому позивачем обсязі, а інфляційні втрати у сумі 23 573,44 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що позичальник несе відповідальність за прострочення терміну повернення грошових коштів шляхом сплати штрафу у розмірі 20 відсотків несплаченої суми.

Оскільки позичальник прострочив виконання взятих на себе зобов'язань, то суд вважає правомірним стягнення з відповідача штрафу у встановленому договором розмірі, що становить 32 000,00 грн.

На підставі викладеного вище, зважаючи на відсутність доказів, які б спростовували доводи позивача, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Що стосується поданої позивачем заяви про забезпечення позову, то, з огляду на вирішення спору по суті та задоволення позовних вимог, розгляд указаної заяви є недоцільним, тому вона залишається судом без розгляду.

Судовий збір за подання позову за результатами розгляду справи відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-С" (03151, м. Київ, вул. Керченська, б. 7/7, код ЄДРПОУ 36798038) на користь Приватного підприємства "УКРСТРОЙГРУП" (04210, м. Київ, Оболонська набережна, буд. 7, корпус 1, оф. 1, код ЄДРПОУ 36566992) 160 000 (сто шістдесят тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 32 000 (тридцять дві тисячі) грн. 00 коп. штрафу, 23 573 (двадцять три тисячі п'ятсот сімдесят три) грн. 44 коп. інфляційних втрат, 5 431 (п'ять тисяч чотириста тридцять одну) грн. 23 коп. 3% річних та 3 315 (три тисячі триста п'ятнадцять) грн 06 коп. судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.03.2017

Суддя О.М. Ярмак