Рішення

від 01.03.2017 по справі 914/117/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2017р. Справа№ 914/117/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Сідрейл , м.Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Львівська вагонна компанія , м.Львів

про стягнення 153462,08 грн.

суддя Гоменюк З.П.

секретар судового засідання Бурак М.П.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, представник (довіреність від 29.12.2017 р.);

відповідача: не з'явився

Учаснику процесу роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Учаснику процесу права та обов'язки зрозумілі, відводу не заявлено.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сідрейл , м.Київ до Публічного акціонерного товариства Львівська вагонна компанія , м.Львів про стягнення 153462,08 грн.

Ухвалою суду від 16.01.2017 р. порушено провадження у справі, призначено її до розгляду на 06.02.2017 р. Ухвалою суду від 06.02.2017 р. розгляд справи відкладено на 01.03.2017 р.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги, пояснив, що між сторонами було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, на виконання якого позивач на підставі актів виконаних робіт надав відповідачеві послуги, а відповідач в порушення умов договору їх оплатив лише частково, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 153462,08 грн. основного боргу.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не подав, повідомлення про вручення йому ухвали про відкладення розгляду справи на 01.03.2017 р. на адресу суду не повернулось.

Ухвала про відкладення розгляду справи надсилалась судом на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, яка також відповідає адресі, вказаній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як місцезнаходження відповідача: 79058, м.Львів, ОСОБА_2, 45-А, корпус 6.

Пунктом 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції роз'яснено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду

Факт надсилання відповідачу ухвали суду про відкладення розгляду справи підтверджується списком згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів №135 за 13.02.2017 року.

Суд вважає, що ним виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а будь-які інші адреси відповідача, крім вказаних у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі, ні позивачу, ані суду невідомі.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

24.06.2016 р. між Публічним акціонерним товариством Львівська вагонна компанія (замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сідрейл (експедитор, позивач у справі) було укладено договір №240616 на транспортно-експедиційне обслуговування транзитних, експортних, імпортних і внутрішніх вантажів, за умовами п.1.1. якого замовник (вантажовласник) доручив, а експедитор зобов'язався здійснити за окрему плату, від свого імені, транспортно-експедиційне обслуговування вантажів замовника, що перевозяться в прямому, змішаному сполученні залізничним транспортом (далі - ТЕО).

Пунктом 2.1.5. договору сторони встановили обов'язок експедитора після виконання ТЕО надати за підсумками місяця акт виконаних робіт і податкову накладну в розпорядження замовника.

Пунктом 2.2.1. договору передбачено обов'язок замовника оплачувати експедитору вартість перевезення вантажу (подача вагонів, залізничний тариф), ТЕО за ставками, узгодженими в додатках до цього договору.

Відповідно до п.3.2. договору, замовник зобов'язується здійснювати оплату вартості ТЕО на підставі рахунків, виставлених експедитором, на умовах, зазначених в додатках на конкретну партію вантажу. Оплата здійснюється замовником в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок експедитора. Датою належного виконання замовником грошових зобов'язань перед експедитором вважається дата зарахування грошових коштів на поточний банківський рахунок експедитора в розмірі та строки, встановлені умовами договору.

Оплата замовником здійснюється на розрахунковий рахунок експедитора в наступній пропорції: 100% передоплату згідно виставленого рахунку. (п.3.5. договору).

Як вбачається з банківської виписки та довідки АТ Таскомбанк , долучених позивачем до матеріалів справи супровідним листом (вх.№9585/17 від 01.03.2017 р.), Публічне акціонерне товариство Львівська вагонна компанія здійснило оплату наданих послуг згідно з відповідними рахунками-фактурами на загальну суму 633920,80 грн.

Пунктом 2.2.4. договору встановлено, що замовник зобов'язаний підписати акт виконаних робіт. У разі незгоди замовника з актом він зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня його отримання направити/надати експедитору лист із зазначенням мотивованих причин відмови від підписання. У разі невручення даного листа в зазначений термін, послуги вважаються наданими виконавцем якісно і в повному обсязі, а акт виконаних робіт вважається акцептованим.

На виконання умов вищевказаного договору, позивачем було надано відповідачеві послуги з транспортно-експедиційного обслуговування, що підтверджується актами виконаних робіт, а саме: актом виконаних робіт №1 від 30.06.2016 р. на суму 140356,08 грн., актом виконаних робіт №2 від 19.07.2016р. на суму 122846,76 грн., актом виконаних робіт №3 від 31.07.2016 р. на суму 180968,40 грн., актом виконаних робіт №4 від 05.08.2016 р. на суму 138134,52грн. Вказані накладні підписані без зауважень директором позивача та генеральним директором відповідача, а також скріплені печатками товариств. Крім того, позивач надав відповідачеві для підписання акт виконаних робіт №5 від 31.08.2016 р. на суму 205077,12 грн. В матеріалах справи відсутні докази направлення або надання відповідачем позивачеві із зазначенням мотивованих причин відмови від підписання такого акту.

Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати, позивач просив стягнути з відповідача 153462,08 грн. заборгованості за надані та неоплачені послуги.

Станом на день розгляду справи судом, належні докази повної або часткової сплати відповідачем заявленої до стягнення заборгованості в матеріалах справи відсутні.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Укладений між сторонами договір є різновидом договору про надання послуг, а саме договором транспортного експедирування.

Як передбачено ч.ч.1- 3 ст.929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ч.1 ст.931 ЦК України).

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні регулюються Законом України Про транспортно-експедиторську діяльність .

Згідно зі ст.1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , транспортно-експедиторською послугою є робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст.9 Закону, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Частиною 2 ст. 12 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність встановлено обов'язок клієнта у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до ч.5 ст.626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.5. договору сторони встановили, що оплата замовником здійснюється на розрахунковий рахунок експедитора шляхом100% передоплату згідно виставленого рахунку.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначені ст. 193 ГК України.

Судом встановлено, що надані відповідно до актів виконаних робіт послуги з транспортно-експедиційного обслуговування було неповністю оплачено відповідачем.

Суд погоджується з позивачем, що оплаті підлягають також і послуги згідно акту виконаних робіт №5 від 31.08.2016 р., оскільки відповідно до умов договору у зв'язку з відсутністю листа відповідача із зазначенням мотивованих причин відмови від підписання акту, послуги за актом вважаються наданими якісно і в повному обсязі, а акт - акцептованим.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення боргу в сумі 153462,08 грн., яка визначена як різниця між сумою, на яку було надано послуги (787382,88 грн.) та сумою, яку було оплачено відповідачем (633920,80грн.)

Статтею 4 3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню складає 153462,08 грн.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як передбачено частиною шостою статті 84 ГПК України, в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Суд вважає, що відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись Законом України Про транспортно-експедиторську діяльність , ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 901, 903, 929, 931 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Львівська вагонна компанія , м.Львів, ОСОБА_2, 45-А, корпус 6. (ідентифікаційний код 38424884) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сідрейл , м.Київ, бульв. Дружби Народів, 5 Е (ідентифікаційний код 38450144) 153462,08 грн. основного боргу та 2301,93 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 ГПК України.

В судовому засіданні 01.03.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 06.03.2017 р.

Суддя Гоменюк З.П.