Постанова

від 15.03.2017 по справі 910/16141/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2017 р. Справа№ 910/16141/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Верховця А.А.

Остапенка О.М.

за участю секретаря Халько В.А.

та представників:

від апелянта - Опольський В.С. - дов. б/н від 16.02.2017р.;

від позивача - Хлєбніков С.Г. - дов. б/н від 22.07.2016р.;

від третьої особи - Ткачук В.В. - дов. б/н від 11.01.2017р.

розглянувши матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Новус Україна"

на рішення господарського суду м.Києва від 28.11.2016р.

у справі №910/16141/16 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Умиг Мьюзік", організація, яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами

до ТОВ "Новус Україна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача - Приватне підприємство "Варіант"

про стягнення 72 500 грн. компенсації за порушення виключних

майнових авторських прав

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 28.11.2016р. у справі №910/16141/16 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Новус Україна" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на поточний рахунок приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" на користь ТОВ "Умиг Мьюзик" 29 000 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав позивача та 551,20 грн. судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, ТОВ "Новус Україна" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а рішення господарського суду м.Києва від 28.11.2016р. залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.01.2017р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2017р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 22.02.2017р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2017р. призначено розгляд справи №910/16141/16 на 15.03.2017р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - Організація) звернулася до господарського суду міста Києва в інтересах ТОВ "Умиг Мьюзік" з позовом про стягнення з ТОВ "Новус Україна" (далі - Товариство) 72 500 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2014р. Організацією і ТОВ "Умиг Мьюзик" (видавник) було укладено договір №АУ003К про управління майновими авторськими правами (далі - Договір №АУ003К), за умовами якого:

- видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать або протягом дії Договору №АУ003К належатимуть видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами відповідно до умов Договору №АУ003К (пункт 2.1 Договору №АУ003К);

- у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень з управління названими правами (пункт 8.3 Договору №АУ003К);

- Договір №АУ003К набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2016р.; при цьому сторони можуть продовжити строк дії Договору №АУ003К, підписавши відповідну угоду про це (пункт 11.1 Договору №АУ003К в редакції додаткової угоди від 22.12.2015р. №3).

Відповідно до пункту 3.1 Договору №АУ003К ТОВ "Умиг Мьюзик" надано декларацію щодо переданого в управління музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1"; автори музики та тексту: Salvatore Cutugno, Cristiano Minellono; виконавці Toto Cutugno, ОСОБА_7; контрольна частка видавника щодо публічного виконання - 50%; контрольована частка видавника щодо публічного сповіщення - 50%.

Із названої декларації вбачається, що позивач отримав від товариства з обмеженою відповідальністю "Перше музичне видавництво" майнові права на зазначений твір на підставі ліцензійного договору від 31.12.2014р. №ПЛВ-054/15, чинного до 31.12.2016р.

Отже, на підставі Договору №АУ003К Організація набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами частини першої статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" (далі - Постанова №5) зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом "г" частини першої статті 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Разом з тим, така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

У пункті ж 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (далі - Постанова №12) наведено, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Організація є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011р. №18/2011.

Судом першої інстанції правильно враховано, що: відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним; зазначені вище договори є чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися.

Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною другою статті 32 Закону встановлено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

У пункті 28 Постанови № 12 зазначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

З матеріалів справи вбачається, що 13.06.2016р. представником Організації ОСОБА_5. (представник Товариства адміністратор ОСОБА_6 відмовилася назвати свої дані, а також відмовилась підписувати акт) було проведено фіксації фактів використання музичних творів у магазині "Новус Україна" (Товариство; м. Київ, просп. Броварський, 17), у зв'язку з чим складено акт №04/06/16, яким зафіксовано факти публічного виконання музичних творів, зокрема, твору під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні "ОСОБА_7"; актом зафіксовано, що публічне виконання музичних творів для фонового озвучення приміщення закладу здійснюється за допомогою наявного в закладі обладнання, а саме з колонок вмонтованих у стелю.

Згідно зі статтею 1 Закону публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Перебування ОСОБА_5 у магазині "Новус Україна" підтверджується також фіскальним чеком від 13.06.2016 №2659024898; факт публічного виконання спірного музичного твору засвідчується також відеозаписом на диску Printab1e, яким підтверджено час і місце використання саме у закладі Товариства музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1".

З відеозапису, що міститься на диску Printab1e вбачається, що:

- використання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" здійснювалося у приміщенні магазину "Новус Україна", що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Броварський, 17, шляхом публічного виконання у приміщенні магазину;

- якість відеозапису та безперервна зйомка давала підстави місцевому суду виключити можливість монтажу.

Отже, місцевим судом було правильно встановлено, що виключні майнові авторські права на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" належать позивачу.

В матеріалах справи відсутні докази укладення Товариством угод із правовласниками, які б дозволяли публічне виконання вказаних творів.

Відповідач в своїх запереченнях посилався на те, що:

- відповідно до Договору №Р-110420/1 від 20.04.2011р. Київська міська філія "Болеро" ПП "Варіант" (після зміни організаційної структури - Підприємство) взяла на себе зобов'язання з надання послуг з організації трансляцій аудіороликів та музичних творів, зокрема, шляхом здійснення одноразового та періодичного підбору музичного аудіоматеріалу та організації трансляцій музичного аудіоматеріалу на об'єктах Товариства; відповідно до розділу 7 Договору від 20.04.2011р. "Використання об'єктів права інтелектуальної власності" відповідальною стороною за Договором від 20.04.2011р. за використання об'єктів права інтелектуальної власності визначено Підприємство; Підприємство від свого імені та за власний рахунок забезпечує укладання договорів, угод чи будь-яких інших правочинів, на підставі яких здійснюється використання об'єктів авторського права та суміжних прав, що складають музичний аудіоматеріал в трансляціях на об'єктах та сплату роялті, авторських винагород чи інших обов'язкових платежів; Підприємство самостійно та в повному обсязі несе відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності будь-яких осіб на об'єкти прав інтелектуальної власності, що складають аудіоматеріал і містяться в трансляціях на об'єктах, сплачує всі збитки, штрафи, компенсації та інші виплати за використані об'єкти прав інтелектуальної власності;

- крім того, 01.01.2013р. Київською філією "Болеро" Підприємства (після зміни організаційної структури - Підприємство) і Лігою укладено Договір №БО/01/01/2013 про сплату винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм та відеограм; предметом Договору №БО/01/01/2013 є використання Підприємством способом публічного виконання у зазначених в додатках до Договору №БО/01/01/2013 закладах, в яких Підприємство здійснює надання послуг з використанням фонограм, опублікованих з комерційною метою, та сплата Лізі як організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, організацій мовлення, винагороди (роялті) за таке використання; відповідно до додатку від 01.02.2015р. до Договору №БО/01/01/2013 до закладів, в яких дозволено використання фонограм, відноситься, зокрема, належний відповідачу магазин "Новус Україна", в якому проводилась фіксація Організацією.

Договір №БО/01/01/2013 підтверджує право Підприємства використовувати спірний музичний твір у своїй господарській діяльності, і не містить положень стосовно того, що Товариству надано право на використання спірного музичного твору у своїй господарській діяльності.

Договором №БО/01/01/2013 не передбачено право Підприємства надавати дозвіл іншим юридичним особам на використання у своїй господарській діяльності музичних творів, що було вірно встановлено місцевим судом.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про правомірне використання Товариством спірного музичного твору, а тому використання відповідачем спірного музичного твору у власній господарській діяльності відбулося без дозволу відповідного правовласника та без сплати авторської винагороди.

Відповідно до пункту 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Статтею 445 ЦК України передбачено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

Водночас використання твору без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Так, у пункті 42 Постанови № 5 зазначено, що розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Організацією у зверненні до господарського суду з даним позовом було визначено суму компенсації 72 500 грн. за порушення за виконання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" на користь ТОВ "Умиг Мьюзик", виходячи з того, що мінімальна заробітна плата складає 1 450 грн.; сума компенсації складає п'ятдесят мінімальних заробітних плат як компенсація за використання твору.

У підпункті 51.3 пункту 51 Постанови № 12 наведено, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

Місцевим судом було обґрунтовано враховано, що Товариство припустилося порушення щодо музичних творів вперше, а тому, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності притягнуто відповідача до відповідальності у вигляді сплати компенсації у розмірі 20 мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" встановлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 травня - 1 450 гривень.

Тому суд першої інстанції законно і обґрунтовано задовольнив позов частково, стягнувши з ТОВ "Новус Україна" на користь ТОВ "Умиг Мьюзик" 29 000 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав позивача.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "Новус Україна" залишити без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 28.11.2016р. у справі №910/16141/16 - без змін.

Справу №910/16141/16 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.О. Пантелієнко

Судді А.А. Верховець

О.М. Остапенко