Рішення

від 07.03.2017 по справі 910/695/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2017Справа №910/695/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вінником Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Москіто Мобайл

про стягнення 484 170,01 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Гнатів В.В. - по дов. № б/н від 19.01.2017

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Вінником Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Москіто Мобайл про стягнення 484 170,01 грн., з яких: 404 274,00 грн. основного боргу, 49 993,00 грн. пені, 25 064,98 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 4 838,03 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору з надання послуг системної інтеграції № FIDOMOBILE/F-141126-1 від 26.11.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 порушено провадження у справі № 910/695/17 та призначено справу до розгляду на 02.02.2017.

Відповідачем 01.02.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідачем 01.02.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про витребування у позивача доказів в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у поданому 01.02.2017 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що підрядник не надав замовнику зазначені у п.п. 5.3.2. договору документи; не надав підряднику належним чином оформлені результати робіт за замовленням 8; не належним чином виконує свої зобов'язання за договором, замовник не може виконати зобов'язання щодо остаточної оплати за замовленням 8, внаслідок прострочення ТОВ Віником Україна . Окрім того, звертає увагу суду, що тридцяти денний строк на остаточну оплату робіт починає свій перебіг з дати надання підрядником в офіс замовника належним чином оформлених та підписаних сторонами документів, перелік яких зазначений у п.п. 5.3.2. договору. Враховуючи положення договору, норми чинного законодавства України, наявні об'єктивні фактори, що мають вплив на дотримання відповідачем своїх зобов'язань за договором, а відтак у даному випадку, згідно ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, оскільки зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Тому, відповідач є таким, що не порушив строки оплати робіт, що передбачені п.п. 5.3.2 договору за замовленням 8, та на нього не поширюється відповідальність, що передбачена п. 16.2. договору, а також до відповідача не може застосовуватися відповідальність, що визначена ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 232 ГК України.

Судом розглянуто та частково задоволено клопотання відповідача проти витребування доказів.

Позивачем 02.02.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/695/17 від 02.02.2017 розгляд справи був відкладений на 23.02.2017.

Позивачем 09.02.2017 до відділу діловодства суду подано заперечення на відзив відповідача зазначаючи, що позивачем було надано відповідачу весь пакет документів, що підтверджується тим, що у позивача є оригінал підписаного відповідачем акту наданих послуг № 231 від 05.07.2016. Проте іншої документації, яка була б підписана та повернута відповідачем позивачу не надходило. Позивач підтверджує, що акт здачі-приймання робіт оформлений сторонами не у відповідності до умов договору, однак зазначає, що між сторонами укладено ряд договорів та склався звичай ділового обороту в оформленні та підписанні актів надання послуг. Зазначає, що між сторонами підписаний акт звірки взаєморозрахунків, що в свою чергу окрім акту підтверджує заборгованість та виконання робіт.

Позивач в судовому засіданні 23.02.2017 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 23.02.2016 проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні 23.02.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 07.03.2017.

Відповідач в судове засідання 07.03.2017 не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Згідно абз. 2 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Формуляр (протокол) судового засідання від 23.02.2017 свідчить про те, що представник відповідача Левківська Т.В. згідно довіреності № б/н від 09.12.2016 була присутня в цьому засіданні та повідомлена про те, що наступне судове засідання відбудеться 07.03.2017.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

В судовому засіданні 07.03.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фідомобайл (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Віннком Україна (підрядник, позивач), було укладено договір з надання послуг системної інтеграції № FIDOMOBILE/F-141126-1 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору підрядник, за окремими дорученнями замовника, на свій ризик та на умовах визначених даним договором, зобов'язується здійснювати роботи з системної інтеграції, виконувати інші роботи та надавати передбачені даним договором послуги, а замовник зобов'язується прийняти їх результати, відповідно до порядку здачі-приймання робіт визначеного цим договором та оплатити такі роботи і послуги.

Додатковою угодою № 1 від 12.01.2015 внесено зміни до договору та визначено, що замовником є Товариство з обмеженою відповідальністю Москіто Мобайл .

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору вартість виконаних позивачем робіт повністю не сплатив, в зв'язку з чим виникла заборгованість.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Пунктом 2.2 договору сторони домовились, що підрядник у відповідності до окремих замовлень здійснюватиме окремі роботи або комплекси робіт, з переліку який наведено в додатку 1.

Згідно з п. 2.3 договору передбачається також, що сторони можуть домовитись про надання інших непередбачених п. 2.2. цього договору, робіт, але в будь-якому випадку, детальний перелік робіт до виконання встановлюється сторонами в окремих замовленнях.

Пунктом 2.4 договору сторони домовились, що всі роботи виконуються згідно технічним завданням до відповідного замовлення, оформленим відповідно до додатку 3 та положень даного договору та з дотриманням чинних, на момент виконання таких робіт, державних норм і стандартів.

Відповідно до п. 2.5 договору підрядник дійсним заявляє, що всі надані замовником та підписані сторонами відповідно до положень даного договору замовлення, незалежно від їх кількості, будуть належним чином виконані, згідно положень даного договору. Кількість замовлень, що можуть бути отримані підрядником протягом строку дії даного договору замовник визначає на свій розсуд.

Згідно з п. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Пунктом 3.1 договору сторони узгоджують строки виконання робіт по кожному замовленню окремо. Строк вважається узгодженим з моменту підписання сторонами відповідного графіку виконання робіт за формою згідно додатку 4, який є невід'ємною частиною відповідного замовлення. Графік готує підрядник по результатам обстеження об'єкта та/або на підставі аналізу отриманого від замовника ТЗ (технічне завдання) і надає на розгляд замовнику разом з попередньою специфікацією за формою згідно додатку 6.

Відповідно до п. 5.1 договору підрядник може приступати до виконання робіт тільки на підставі підписаного сторонами замовлення, оформленого згідно додатку 5 та підписаного сторонами.

Відповідно до попередньої специфікації від 13.01.2016, сторони погодили виконання обсягу робіт зазначених в специфікації, на загальну суму 621 960,00 грн.

Відповідно до п. 3 завдання № 8 оплата за роботи, що виконуються підрядником за цим замовленням, здійснюється замовником на умовах попередньої оплати вартості робіт у розмірі 35% від вартості робіт, сплата решти вартості робіт здійснюється замовником після підписання сторонами акту здачі-приймання робіт.

Позивач зазначає, що попередній платіж за умовами договору та замовлення № 8 в розмірі 35% (217 686,0 грн.) ТОВ Москіто Мобайл виконало в повному обсязі.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

05.07.2016 між сторонами було підписано акт надання послуг № 231 на суму 621 960,00 грн., з яких 65 % складає сума 404 274,00 грн.

Згідно з ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 5.3.1. передбачено, що за виданими та підписаними сторонами замовленнями замовник сплачує авансовий платіж в розмірі, що визначається індивідуально для кожного замовлення і фіксується в додатку 6, але не більше 35 % (тридцять п'ять відсотків) від вартості робіт, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати надання в офіс замовника наступних належним чином оформлених та підписаних сторонами документів:

рахунку-фактури підрядника;

попереднє проектне рішення або пояснювальну записку;

графік виконання робіт по формі згідно додатку 4, який є невід'ємною частиною замовлення;

попередню специфікацію (попередній розрахунок переліку та кількості робіт по формі згідно додатку 6), яка є невід'ємною частиною замовлення.

Згідно з п. 5.3.2 договору остаточний розрахунок за замовленням, згідно акту здачі-приймання робіт, який здійснюється замовником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати надання підрядником в офіс замовника належним чином оформлених та підписаних документів:

рахунок-фактура підрядника;

акт здачі-приймання робіт по формі згідно додатку 8;

специфікації до акту здачі приймання робіт по формі згідно додатку № 9 податкової накладної;

акту усунення недоліків робіт у разі необхідності

робочої документації, якщо виконання відповідного замовлення передбачає її оформлення.

Відповідно до п. 5.5 договору передбачено що повна вартість виконаних робіт та наданих послуг, що підлягають оплаті за замовленням визначається на підставі акту здачі-приймання робіт.

В матеріалах справи наявний рахунок на оплату № 417 від 05.07.2016 проте належні та допустимі докази в підтвердження його передачі та обумовлених договором документів відповідачу відсутні.

Разом з цим, оскільки акт надання послуг підписаний відповідачем 05.07.2016 (отже був отриманий) то з урахуванням того, що оплата має бути здійснена протягом 30 календарних днів з моменту отримання документів, суд вважає, що відповідач мав виконати зобов'язання по сплаті за виконанні роботи по 04.08.2016 включно.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних робіт у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно підписаного та скріпленого печатками обох сторін акту звірки взаєморозрахунків складає 404 274,00 грн.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 404 274,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за виконані роботи не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 16.2 договору передбачено, що за прострочення строків виконання платежів, згідно даного договору, замовник сплачує підрядникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на перший день прострочення, за кожен день такого прострочення, але не більше 50% від суми заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за виконані роботи.

Суд не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком пені, нарахованої у період з 04.08.2016 по 27.12.2016 із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на перший день прострочення, оскільки

Як встановлено судом відповідач мав здійснити оплату виконаних робіт по 04.08.2016 включно, а отже обчислення прострочення виконання грошового зобов'язання починається з 05.08.2016.

Облікова ставка Національного банку України з 16.09.2016 встановлена в розмірі 15% та з 28.10.2016 - 14%.

Отже застосована позивачем облікова ставка НБУ 15,5% (встановлена на перший день прострочення) за весь період прострочення перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що є порушенням норм чинного законодавства України.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті виконаних робіт відповідач своєчасно не виконав він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої за розрахунками суду за період з 05.08.2016 по 27.12.2016 становить 47 165,30 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 47 165,30 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті виконаних робіт, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача нараховані за період з 04.08.2016 по 27.12.2016: 25 064,98 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 4 838,03 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком 3% річних нарахованих у період з 04.08.2016 по 27.12.2016, оскільки прострочення починається з 05.08.2016.

Суд здійснивши власний розрахунок за період з 05.08.2016 по 27.12.2016 приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 4 818,06 грн. - 3% річних.

В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних в позові слід відмовити, оскільки нараховані з порушенням чинного законодавства.

За розрахунками суду розмір збитків від зміни індексу інфляції за період з 05.08.2016 по 27.12.2016 становить 28 988,21 грн., проте з урахуванням того, що суд не наділений правом виходу за межі пред'явлених вимог, підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 25 064,98 грн.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Посилання відповідача на те, що акт надання послуг не відповідає встановленій додатком № 8 до договору формі не приймається судом до уваги, оскільки

Додаток № 8 до договору містить форму акту здачі-приймання робіт, в якому має бути зазначено:

сторони підписуючи цей документ тим самим підтверджують, що всі роботи виконані належним чином, з належною якістю і в належному обсязі, які вказані у специфікації - додатку до даного акту згідно форми додатку 9 до договору, в узгоджених обсягах та без зауважень, відповідно до умов договору та замовлення;

замовник підтверджує, що не має претензій до підрядника щодо обсягів, строків і якості виконаних робіт та підтверджує, що повна оплата за виконані роботи буде здійснена після підписання цього акту здачі-приймання на основі виставленого рахунку, відповідно до умов договору та замовлення.

загальна вартість виконаних робіт;

хто прийняв, хто здав роботи та підписи посадових осіб.

Акт надання послуг № 231 від 05.07.2016 містить перелік робіт, що виконані, їх вартість, підписи та печатки сторін.

Суд приходить до висновку, що не зважаючи на те, що акт надання послуг № 231 від 05.07.2016 не відповідає встановленій формі додатку № 8 до договору відповідач підписавши цей акт тим самим погодився, що надані позивачем послуги прийняті відповідачем без зауважень.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Вінником Україна обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Москіто Мобайл (01054, м. Київ, вул. Гончара/Гоголівська, 76/2А, код ЄДРПОУ 38824876) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вінником Україна (03142, м. Київ, вул. В.Стуса, 35-73, блок 7, офіс 209, код ЄДРПОУ 36942282) 404 274 (чотириста чотири тисячі двісті сімдесят чотири) грн. 00 коп. основного боргу, 47 165 (сорок сім тисяч сто шістдесят п'ять) грн. 30 коп. пені, 25 064 (двадцять п'ять тисяч шістдесят чотири) грн. 98 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 4 818 (чотири тисячі вісімсот вісімнадцять) грн. 06 коп. - 3% річних, 7 219 (сім тисяч двісті дев'ятнадцять) грн. 83 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 15.03.2016.

Суддя В.В.Сівакова