Рішення

від 13.03.2017 по справі 914/101/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2017р. Справа № 914/101/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛАМАНДЕР ІНДУСТРІ ПРОДУКТЕ УКРАЇНА", м. Кривий Ріг,

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Львів

про стягнення грошових коштів за невиконання зобов'язань за договором поставки

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Марінченко Р.І.

Представники:

від позивача: Антонов Д.А. - представник;

від відповідача : не з'явився.

Зміст ст. 22 ГПК України представнику позивача роз'яснено.

Розглядається справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "САЛАМАНДЕР ІНДУСТРІ ПРОДУКТЕ УКРАЇНА" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за невиконання зобов'язань за договором поставки.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.01.2017 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 06.02.2017.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду.

Представник позивача в судове засідання 13.03.2017 з'явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві та усних поясненнях.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, вимоги суду зазначені в ухвалах не виконав, витребуваних доказів та відзиву не подав, явки свого представника в засідання суду не забезпечив. На адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу ухвали про порушення провадження у справі. Поштовий конверт надсилався відповідачу на адресу зазначену позивачем в позовній заяві, та зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 79052, АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "САЛАМАНДЕР ІНДУСТРІ ПРОДУКТЕ УКРАЇНА" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення грошових коштів за невиконання зобов'язань за договором поставки.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, в березні 2015 року між ТОВ Саламандер Індустрі Продукте Україна (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (постачальник) була досягнута домовленість щодо поставки виробів з деревини, а саме палетів для профілів металопластикових вікон (надалі - договір).

30.03.2015 року, дійшовши попередньої згоди щодо поставки, покупець та постачальник обмінялися узгодженими примірниками договору поставки від 30.03.2015 № 30/03-15 шляхом їх направлення електронною поштою для їх подальшого підписання. Крім того, з метою оперативного виконання договору та враховуючи попередній позитивний досвід співпраці з даним контрагентом, покупцем 30.03.2015 було перераховано на рахунок постачальника грошові кошти в якості передоплати у розмірі 51 500, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 30.03.2015 № 175 та випискою АТ Укрсиббанк за 30.03.2015 з рахунка НОМЕР_2.

Однак, як стверджує позивач, станом на 27.12.2016 постачальник не здійснив поставку вказаного товару, при тому, що строк дії договору сплив 31.12.2015. На вимоги позивача щодо здійснення поставки товару або повернення коштів відповідач відповіді не надав.

Таким чином, станом на момент розгляду справи відповідачем не погашено заборгованість в розмірі 51 500, 00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи із таких мотивів.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ч. 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач (покупець) з метою укладення договору поставки виробів з деревини, скерував відповідачу (постачальнику) проект договору по електронній пошті.

Договір укладається внаслідок погоджених дій кількох сторін, що зумовлює певну процедуру його вчинення. Зокрема, процес укладення договору складається із пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) та прийняття пропозиції щодо укладення договору другою стороною (акцепт).

30.03.2015 року, покупець та постачальник обмінялися примірниками договору поставки від 30.03.2015 № 30/03-15 шляхом їх направлення електронною поштою для подальшого підписання.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.2.5 постанови від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , передбачено, зокрема, що будь-які подані учасниками процесу докази (зокрема, стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

З огляду на те, що позивачем не представлено доказів підписання сторонами чи їх уповноваженими представниками договору поставки від 30.03.2015 року власноручними підписами чи цифровим електронним підписами, суд не може вважати витяг з електронної переписки та не підписаний примірник договору належними доказами укладення між сторонами у справі договору поставки.

В той же час, як встановлено судом, позивач 30.03.2015 перерахував на рахунок постачальника грошові кошти в якості передоплати за дерев'яні палети згідно договору від 30.03.2015 № 30/03-15 у розмірі 51 500, 00 грн, що підтверджується оригіналом платіжного доручення від 30.03.2015 № 175 та випискою АТ Укрсиббанк за 30.03.2015 з рахунка НОМЕР_2, які долучені до матеріалів справи.

Докази поставки відповідачем товару на вказану суму сторонами до суду представлені не були.

Стаття 693 ЦК України, що згідно зі ст. 712 ЦК України, поширюється на договірні відносини пов'язані з поставкою передбачає, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

10.02.2017 позивач скерував на адресу відповідача вимогу про сплату грошових коштів в сумі 51 500, 00 грн, яка станом на момент розгляду справи судом, відповідачем залишена без відповіді та розгляду.

Відповідно до ч. 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, а ст. 599 ЦК України передбачено що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, доказів поставки товару чи повернення коштів позивачу не представив, позовні вимоги не заперечив.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з вимогами ст. ст. 4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявлені клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції. Відповідачем не представлено доказів поставки товару на суму 51 500, 00 грн чи повернення отриманих від позивача коштів, що є предметом розгляду даної справи.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 51 500, 00 грн передоплати за непоставлені дерев'яні палети є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (79052, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "САЛАМАНДЕР ІНДУСТРІ ПРОДУКТЕ УКРАЇНА" (50045, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Окружна, 4, код ЄДРПОУ 36675705) суму в розмірі 52 878, 00 грн, з яких:

- 51 500, 00 грн заборгованості;

- 1 378 грн судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 17.03.2017.

Суддя Манюк П.Т.