Ухвала

від 20.03.2017 по справі 927/281/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 676-311, факс 77-44-62

УХВАЛА

про відмову в прийнятті позовної заяви

"20" березня 2017 р. № 927/281/17

Суддя Фетисова І.А., розглянувши матеріали позовної заяви № 2470 вих 17 від 16.03.17

За заявою: Заступника керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури, вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000, в інтересах держави

в особі позивача: ОСОБА_1 міської ради, код ЄДРПОУ 04062015, вул. Магістратська 7, м. Чернігів, 14000

до відповідача: Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради, код ЄДРПОУ 03366374, вул. Магістратська 7, м. Чернігів, 14000

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Шкільне" ОСОБА_1 міської ради, код ЄДРПОУ 32601378, пр-т. Миру, 35-б, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про визнання недійним та скасування рішення виконавчого комітету №53 від 06.02.2017.

ВСТАНОВИВ:

Підстави відмови в прийнятті заяви можна додавати натисканням Ctrl+Alt+[-,=,\], де [-,=,\] - відповідні пункти № 1...3 статті 62 ГПК України.

Заступником керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури подано позов в інтересах держави в особі позивача ОСОБА_1 міської ради до Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства "Шкільне" ОСОБА_1 міської ради про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 06.02.2017 №53 "Про забезпечення безперебійного харчування учнів загальноосвітніх навчальних закладів м. Чернігова у 2017 році", зі змінами, внесеними рішенням виконкому від 15.02.2017 №85.

Даний позов обґрунтовано тим, що Виконавчий комітет ОСОБА_1 міської ради при прийнятті рішення №53 від 06.02.2017 "Про забезпечення безперебійного харчування учнів загальноосвітніх навчальних закладів м. Чернігова у 2017 році", зі змінами, вийшов за межі наданих йому повноважень Конституцією України та Законом України "Про місцеве самоврядування та прийняв таке рішення, яке суперечить бюджетному законодавству, Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до ч.1, 3 ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно із ч.1 ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судоустрій України визначається Законом України «Про судоустрій і статус суддів » .

В силу ч.1 ст.18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів » суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

За змістом ч.1 ст.5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів » правосуддя в Україні здійснюється відповідно до визначених законом процедур судочинства.

Порядок здійснення господарського судочинства, юрисдикцію господарських суддів врегульовано Господарським процесуальним кодексом України.

З огляду на приписи ч.3 ст.22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів » , згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх юрисдикції, та на вимоги ст.1, 2, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст.1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Системний аналіз вищенаведених норм Господарського процесуального кодексу України свідчить, що спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Наведена правова позиція викладена в п.2, підп.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам » .

Отже, критеріями віднесення юридичного спору до юрисдикції господарських судів слугує суб'єктний склад спору та характер спірних правовідносин.

За змістом ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам не підвідомчі справи у спорах, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Відповідно до ч.5 ст.125 Конституції України з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Порядок здійснення адміністративного судочинства, юрисдикцію адміністративних суддів врегульовано Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно із ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Частиною 1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Поняття «справи адміністративної юрисдикції » визначено п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким це - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Аналіз вищенаведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової чи службової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

В п.3 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України №8 від 20.05.2013 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів » викладена правова позиція, відповідно до якої для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Статтями 1, 2 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість участі в господарському процесі державних та інших органів.

Разом з тим, саме за характером та змістом правовідносин справа за позовами суб'єктів господарювання до органів державної влади та місцевого самоврядування господарської юрисдикції відрізняється від адміністративної справи. Оскільки якщо суб'єкт (орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий суб'єкт не перебуває «при здійсненні управлінських функцій » і не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак суб'єкта владних повноважень, і отже, справи за участю останнього повинен вирішуватися господарським судом. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

Предметом даного спору є скасування рішення Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 06.02.2017 №53 "Про забезпечення безперебійного харчування учнів загальноосвітніх навчальних закладів м. Чернігова у 2017 році", зі змінами, внесеними рішенням виконкому від 15.02.2017 №85.

Відповідно до п. 1.1, 1.2 регламенту Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради, затвердженого рішенням №1 від 18.01.2016, Виконавчий комітет ОСОБА_1 міської ради є виконавчим органом ОСОБА_1 міської ради, який утворюється на строк її повноважень.

Виконавчий комітет є підконтрольним і підзвітним Раді, а з питань здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади, також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач є суб'єктом владних повноважень, який на території міста Чернігова здійснює функції управління, що належать до компетенції виконавчих органів відповідно до чинного законодавства.

Згідно зі ст.1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

За змістом абз.6 ч.1 ст.4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Таким чином, з огляду на вищевикладені норми чинного законодавства, відносини, що виникають у процесі здійснення відносин між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління, не є господарськими; до відповідних відносин не застосовується норми Господарського та Цивільного кодексів України. Отже, заяви у спорах, пов'язаних з названими відносинами, не підлягають розгляду в господарських судах України. Наведена правова позиція викладена в п. 17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам".

В свою чергу, заступник прокурора Чернігівської прокуратури у поданій позовній заяві обґрунтовує підвідомчість даного спору у господарському провадженні посилаючись на постанову Пленум Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №10, а саме на те, що справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції (справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним, Господарським кодексами України, іншими актами цивільного і господарського законодавства) повинні розглядатися господарськими судами.

Натомість, зі змісту спірних правовідносин випливає, що підставою заявленого позову є прийняття суб'єктом владних повноважень, під час виконання ним своїх функцій, оспорюваного рішення з перевищенням наданих йому повноважень, а тому, суд не вбачає у даних правовідносинах спору про право, оскільки таке рішення не порушує прав та не встановлює обов'язків для позивача.

Окрім того, спірні правовідносини, які мають місце у даному спорі стосуються виключно повноважень та компетенції суб'єкта владних повноважень щодо прийняття ним оспорюваного рішення, які в свою чергу регулюється Конституцією України та нормами Закону України «Про місцеве самоврядування » , а не нормами цивільного та господарських кодексів України.

Також, суд зазначає, що п. 5 оспорюваного рішення внесено зміни до п. 7 рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради №16 від 28.01.2015 «Про організацію харчування дітей в загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладах міста » . З наданих до позовної заяви матеріалів вбачається, що рішення ОСОБА_1 міської ради №16 від 28.01.2015 року встановлює певні порядок та регламенти щодо здійснення харчування для визначеної категорії споживачів (дітей) та може стосуватися невизначеного кола осіб - суб'єктів господарювання, однак не містить встановлення певних прав та обов'язків для конкретного господарюючого суб'єкта, що свідчить про відсутність в змісті такого рішення встановлення певного права відносно конкретного суб'єкта господарювання .

Отже, суд приходить до висновку, що за суб'єктним складом, характером спірних відносин та їх правовим регулюванням, та враховуючи відсутність спеціального закону, який визначає підвідомчість такого спору саме господарським судам, тому даний спір не підлягає вирішенню у господарському суді, а має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду у господарських судах України.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

В прийнятті позовної заяви відмовити.

Позовні матеріали повернути позивачу.

Додаток на 53 арк.

Суддя Фетисова І.А.