Ухвала

від 09.03.2017 по справі 752/21824/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Присяжнюка О.Б.

суддів Глиняного В.П., Масенка Д.Є.

з участю секретаря Орліченко О.Ю.

представника ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 23 грудня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого Голосіївського УП ГУ НП в місті Києві Полохало Д.О., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 Могілевським В.С., та накладено арешт на майно, а саме на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявності підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

В апеляційній скарзі власник майна просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає про відсутність підстав для накладення арешту на зазначене в клопотанні слідчого майно, оскільки, вона не має статусу підозрюваного чи обвинуваченого в рамках кримінального провадження № 12016100010008220 і є добросовісним набувачем вказаної у клопотанні слідчого земельної ділянки, що підтверджується відповідним договором купівлі-продажу. Крім того, власник майна вказує і на ті обставини, що ст. 356 КК України не передбачає такого виду покарання, як конфіскація майна.

Також, ОСОБА_2 вказує на своєчасність оскарження ухвали слідчого судді, оскільки про розгляд клопотання слідчого їй не повідомлялося, а копія судового рішення на її адресу не направлялася.

Прокурор будучи повідомлений належним чином про дату судового розгляду справи в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомив.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення власника цього майна, а копія постановленого судом рішення, як вбачається з наданих суду матеріалів, на адресу останнього не направлялася, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо своєчасності оскарження ухвали слідчого судді.

Що стосується посилань апелянта на незаконність і необґрунтованість судового рішення, то колегія суддів вважає наступне.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, СВ Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016100010008220, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України за фактом порушення вимог земельного та містобудівного законодавства під час використання земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1.

Так, в ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи самовільно, всупереч вимогам діючого земельного та містобудівного законодавства зайняли земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 та розпочали будівельні роботи з будівництва багатоповерхового житлового будинку.

В рамках даного кримінального провадження слідчий звернувся з клопотанням про накладення арешту на вказану земельну ділянку, при цьому зазначив, що метою для застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження є збереження цього майна, як речового доказу.

Встановивши вище зазначені обставини, дослідивши доводи клопотання і матеріали, які були надані слідчим на обґрунтування своїх вимог, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для його задоволення та накладення арешту на земельну ділянку.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується та вважає, що слідчим доведена необхідність застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження цього майна як речового доказу.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Чинним кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

На думку колегії суддів, доводи клопотання та додані до нього матеріали містять достатньо даних, які вказують на відповідність цього майна критеріям ст. 98 КПК України, а відтак вважає, що стороною обвинувачення доведено ті обставини, що зазначене в клопотанні слідчого майно може бути використано як доказ у даному кримінальному провадженні.

Що стосується посилань ОСОБА_2 на те, що вона не має ніякого відношення до кримінального провадження в рамках якого накладено арешт на майно, а також є добросовісним набувачем цього майна, то слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є арешт майна.

У зв'язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 23 грудня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого Голосіївського УП ГУ НП в місті Києві Полохало Д.О., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 Могілевським В.С., та накладено арешт на майно, а саме на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2, залишити без зміни, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: Присяжнюк О.Б. Глиняний В.П. Масенко Д.Є.

Справа № 11-сс/796/965/ 2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїПлахотнюк К.Г.

Доповідач Присяжнюк О.Б.