Постанова

від 01.08.2011 по справі 7557/10/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2011 р. Справа № 2-а-7557/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кравченко К.В.,

при секретарі: Сердюк О.О.,

за участю:

представників позивача -ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача -ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю Продексим, ЛТД (код ЄДРПОУ 31006594, м.Херсон, вул..Дзержинського,12)

до державної податкової інспекції у м.Херсоні,

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У грудні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю Продексим, ЛТД (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у м.Херсоні (далі -ДПІ, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.12.2010 р. № 0004850700/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2009р. на 1 394 420 грн., за квітень 2010р. на суму 655 543 грн., а всього на суму 2049963 грн..

Дане рішення винесено на підставі акту від 17.12.2010р. № 5417/07-0/36236014 про результати невиїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2009 року та квітень 2010 року.

За висновками акту перевірки позивачем в порушення п.1.8 ст.1, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.97р. № 168/97-ВР завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2009 р. на 1394420 грн., за квітень 2010р. на суму 655543 грн., оскільки за результатами проведених зустрічних перевірок контрагентів позивача не встановлено факту надмірної сплати ПДВ по таким постачальникам позивачу товару та послуг, як ТОВ СП Агро-Альянс , ПП Агро Спутнік , ДП Центральний фумігаційний загін , МПП Таврія , ДП ДАК Хліб України Братолюбівський елеватор , ПП Сігма Сервіс , ПП Дім споживчого побуту - Бріз , ПП Геліос КС , ДП ДАК Хліб України Білокриницький КХП , ПП КФ Пандора , ПП Інвестагропівдень , ТОВ Євротранссервіс-ЛТД . Також ДПІ вказує на те, що у червні 2009 року позивач провів коригування (зменшення) податкового зобов'язання за попередні звітні періоди на суму (-) 1635809 грн., що призвело до завищення за цей період від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 973340 грн..

Згідно позовної заяви та пояснень представників позивача в судовому засіданні, позивач не погоджується з висновками акту перевірки та спірним рішенням з тих підстав, що формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування здійснювалось із дотриманням вимог податкового законодавства, підтверджено належними документами, і позивач не повинен нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку по сплаті податків іншими платниками податків, які є його постачальниками.

Представники позивача зазначили, що відповідно до Закону України Про податок на додану вартість головною умовою для формування податкового кредиту платника ПДВ є наявність належним чином складеної податкової накладної та використання придбаних за цими податковими накладними товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності платника податків. Всі зазначені вимоги для формування податкового кредиту, а отже і для отримання бюджетного відшкодування, позивачем виконані, тому у відповідача відсутні правові підстави для зменшення належної до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за грудень 2009 року та квітень 2010 року. Висновки відповідача про неможливість підтвердження сплати до бюджету сум ПДВ постачальниками товарів (робіт, послуг) по ланцюгам проходження товарів не можуть бути підставою для зменшення заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ, оскільки у платника податку відсутній механізм та не передбачений обов'язок по контролю за декларуванням та сплатою ПДВ до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг) по ланцюгу до виробника.

Відповідач надав суду письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволені позову, та виклав обґрунтування своєї позиції на адміністративний позов, які за своїм змістом ідентичні змісту розділів 3 та 4 акту перевірки від 17.12.2010р. № 5417/07-0/36236014.

Позиції сторін були підтримані їх представниками під час судового розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.

В акті перевірки від 17.12.2010р. № 5417/07-0/36236014 зазначено, що згідно поданих позивачем податкових декларацій з ПДВ останній заявив до відшкодування з державного бюджету ПДВ на розрахунковий рахунок у банку за грудень 2009р. - 8 355 089 грн., за квітень 2010 року 1 103 438 грн..

Вказані суми бюджетного відшкодування за грудень 2009р. та квітень 2010р. відповідають наданим позивачем податковим деклараціям з ПДВ за ці періоди із відповідними розрахунками сум бюджетного відшкодування.

З наведеного вбачається, що відповідачем не заперечується право позивача на отримання бюджетного відшкодування за грудень 2009р. та квітень 2010р. взагалі, а спірними є факти підтвердження частини цього відшкодування за грудень 2009р. на суму 1 394 420 грн., за квітень 2010р. на суму 655543 грн., і саме на ці суми спірним повідомленням-рішенням позивачу зменшено бюджетне відшкодування.

Неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 1 394 420 грн. за грудень 2009 року ДПІ в акті перевірки обґрунтовує наступними обставинами:

- основним постачальником позивачу сільгосппродукції у черні та липні 2009 року було ТОВ СП Агро-Альянс на загальну суму ПДВ 14681,59 грн.. Згідно довідкової бази даних ДПА України це підприємство визнано банкрутом та знято з обліку за №5/97-Б-10 від 15.07.2010р.;

- у серпні та вересні 2009 року позивач придбав сільгосппродукцію у ПП Агро Спутнік на суму ПДВ 239914,57 грн.. Згідно довідкової бази даних ДПА України це підприємство ліквідовано та знято з обліку за №7/345-10-3615 від 26.10.2010р.;

- у квітні, червні, серпні, вересні, жовтні 2009 року ДП Центральний фумігаційний загін надало позивачу послуг на загальну суму ПДВ 9211,85 грн.. Згідно довідкової бази даних ДПА України по цьому підприємству прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру), підприємство знято з обліку за № 10671270005003010 від 24.06.2010р.;

- у жовтні та листопаді 2009 року МПП Таврія було постачальником позивачу сільгосппродукції на загальну суму ПДВ 137 709,8 грн. (а фактично за наданими позивачем документами придбавалось дизпаливо). Згідно довідкової бази даних ДПА України стосовно даного підприємства порушено справу про банкрутство, зняте з обліку за № 5/112-Б-10 від 05.11.2010р.;

- ДП ДАК Хліб України Братолюбівський елеватор у жовтні та листопаді 2009 року надало позивачу послуг на загальну суму ПДВ 19562,4 грн.. Згідно довідкової бази даних ДПА України стосовно даного підприємства прийняте рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру), і воно зняте з обліку 29.10.2010р. за № 14891100025000193.

- проведення позивачем у податковій декларації з ПДВ за червень 2009 року коригування (зменшення) податкових зобов'язань за попередні звітні періоди на суму (-)1635809 грн. призвело до завищення на 973340 грн. задекларованого позивачем за цей місяць у рядку 18.2 декларації від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту;

Вищенаведені обставини діяльності контрагентів позивача на думку ДПІ роблять неможливим підтвердження факту сплати позивачем ПДВ по постачальникам ТОВ СП Агро-Альянс , ПП Агро Спутнік , ДП Центральний фумігаційний загін , МПП Таврія , ДП ДАК Хліб України Братолюбівський елеватор .

Неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 655 543 грн. за квітень 2010 року ДПІ в акті перевірки обґрунтовує наступними обставинами:

- ПП Сігма Сервіс у березні 2010 року реалізувало позивачу зернові культури (просо, гарбуз) на загальну суму ПДВ 549716,82 грн., яка фактично не оплачена. У квітні 2010р. це підприємство реалізувало позивачу засоби захисту рослин на суму ПДВ 82872,49 грн.. Згідно відповіді ДПІ у Приморському р-ні м.Одеса від 19.08.2010р. №11641/7 провести зустрічну перевірку цього підприємства неможливо, оскільки за базою даних АІС РППП його місцезнаходження не встановлено, і це підприємство не відображає обсяги продажу позивачу товарів;

- у квітні 2010 року постачальником позивачу олії було ПП Дім споживчого побуту - Бріз на суму ПДВ 255140,5 грн.. За даними ДПІ з 09.07.2010р. дане підприємство знаходиться у розшуку, операцій з продажу товарів у податковій звітності не відобразило;

- у березні 2010 року ДП ДАК Хліб України Братолюбівський елеватор надало позивачу послуг на суму ПДВ 21630,35 грн. Згідно довідкової бази даних ДПА України стосовно даного підприємства прийняте рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру) і воно зняте з обліку 29.10.2010р. за № 14891100025000193;

- у березні 2010 року постачальником позивачу сільгосппродукції було ПП Геліос КС на суму ПДВ 9560,78 грн.. Згідно довідкової бази даних ДПА України по даному підприємству триває ліквідаційна процедура за рішенням суду, підприємство зняте з обліку за №2-а-4164/10/2170 від 06.09.2010р.;

- у березні 2010 року ДП ДАК Хліб України Білокриницький КХП надало позивачу послуги на суму ПДВ 1791,67 грн.. Згідно довідкової бази даних ДПА України по даному підприємству розпочато ліквідаційну процедуру, підприємство зняте з обліку за №1484110009000246 від 28.10.2010р.;

- у березні 2010 року ДП Центральний фумігаційний загін надало позивачу послуг на загальну суму ПДВ 1145,08 грн. Згідно довідкової бази даних ДПА України по цьому підприємству прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру), підприємство знято з обліку за № 10671270005003010 від 24.06.2010р.;

- у березні 2010 року ПП Комерційна фірма Пандора поставила позивачу сільгосппродукції на суму ПДВ 22370,63 грн. Згідно довідкової бази даних ДПА України щодо цього підприємства порушено провадження у справі про банкрутство, і воно зняте з обліку за №5/108-б-10 від 18.10.2010р.;

- у березні 2010 року постачальником позивачу сільгосппродукції було ПП Інвестагропівдень на суму ПДВ 24753,48грн. Згідно довідкової бази даних ДПА України дане підприємство не знаходиться за місцем реєстрації;

- у березні 2010 року постачальником позивачу сільгосппродукції було ТОВ Євротранссервіс-ЛТД на суму ПДВ 33015,24 грн. Згідно довідкової бази даних дане підприємство не знаходиться за місцем реєстрації.

Наведені вище обставини за висновком ДПІ роблять неможливим підтвердження факту сплати позивачем ПДВ по постачальникам ПП Сігма Сервіс , ПП Дім споживчого побуту -Бріз , ПП Геліос КС , ДП ДАК Хліб України Білокриницький КХП , КФ Пандора , ПП Інвестагропівдень , ТОВ Євротранссервіс-ЛТД .

Таким чином, висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні бюджетного відшкодування за грудень 2009 та квітень 2010 року ґрунтується виключено на інформації з довідкової бази даних ДПА України стосовно зазначених контрагентів позивача, а також на завищені позивачем у рядку 18.2 декларації з ПДВ за червень 2009 року на 973340 грн. від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту.

Оцінюючи наведені відповідачем доводи неправомірності формування позивачем сум бюджетного відшкодування з ПДВ, суд виходить з наступного.

На час проведення позивачем вищезазначених операцій порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків були визначені виключно Законом України Про податок на додану вартість від 03.04.97р. № 168/97-ВР (надалі Закон № 168/97), а саме нормою пункту 7.7 статті 7 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, Закон № 168/97 передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності. При цьому за певних обставин може утворюватися ситуація, коли різниця між податковими зобов'язаннями (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) буде від'ємною. Ця різниця за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Як встановлено судом і підтверджено актом перевірки, позивача здійснював господарську діяльність з оптової торгівлі, вирощування зернових та технічних культур, оптової торгівлі зерном, насінням та кормами для тварин, оптової торгівля хімічними продуктами діяльності, а також позивач здійснював експортні операції по поставкам зернових культур за межі митної території України, що також підтверджується долученими до матеріалів справи копіями податкових декларацій позивача з ПДВ із зазначенням обсягу експортних операцій. Виходячи з цього, перевищення сплаченого позивачем ПДВ над отриманим, і як наслідок виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування у певних податкових періодах є цілком економічно виправданим та узгоджується з такими видами діяльності позивача.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Згідно із пл. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Виходячи із приписів вищевказаної норми закону, відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Доводячи правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціям із ТОВ СП Агро-Альянс , ПП Агро Спутнік , ДП Центральний фумігаційний загін , МПП Таврія , ДП ДАК Хліб України Братолюбівський елеватор , ПП Сігма Сервіс , ПП Дім споживчого побуту - Бріз , ПП Геліос КС , ДП ДАК Хліб України Білокриницький КХП , ПП КФ Пандора , ПП Інвестагропівдень , ТОВ Євротранссервіс-ЛТД позивач долучив до матеріалів справи копії первинних документів по цим операціям, а саме: податкові накладні, платіжні доручення, видаткові накладні, акти виконаних робіт, договорів з цими контрагентами, а також реєстри платежів, які підтверджують факт проведених оплат по вказаним операціям.

ДПІ в акті перевірки не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит.

Аналіз наданих позивачем податкових накладних, первинних документів та договорів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо формування податкового кредиту по операціям з вказаними постачальниками..

Викладений у п.6 розділу 3 акту перевірки висновок ДПІ про завищення позивачем у декларації з ПДВ за червень 2009 року на 973340 грн. від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту суд вважає необґрунтованим, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, у декларації з ПДВ за червень 2009 року у рядку 1 позивач задекларував зобов'язання з ПДВ на суму 662469,0 грн., а в рядку 8 відобразив коригування зобов'язань з ПДВ за попередні періоди на суму (-) 1635809,0 грн., тобто провів їх зменшення. У результаті декларування зобов'язань та сум коригування позивач у рядку 9 декларації отримав загальний арифметичний підсумок зобов'язань з ПДВ у сумі (-) 973340,0 грн..

Відповідно до п.5.6. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. №166 (за змінами та доповненнями) коригування податкових зобов'язань відображається у рядку 8. При заповненні цього рядка обов'язковим є подання додатка 1 до податкової декларації, який заповнюється в розрізі контрагентів та податкових накладних.

З додатку №1 до декларації з ПДВ за червень 2009р. вбачається, що коригування зобов'язань з ПДВ на суму 1635809,0 грн. відбулось за рахунок повернення позивачу у червні 2009 року раніше відвантажених товарів у січні-травні 2009 року та повернення позивачем отриманих за товар коштів.

Відповідно до п.4.5 ст.4 Закону №168/97 якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

ДПІ не спростовує наявність подій з повернення товарів позивачу та повернення позивачем коштів за товар, які були відображенні позивачем у складі зобов'язань з ПДВ у січні - травні 2009 року, у зв'язку із чим підтверджується наявність передбачених пунктом 4.5 статті 4 Закону №168/97 підстав для коригування позивачем у червні 2009 року податкових зобов'язань у сторону їх зменшення.

Представник ДПІ ОСОБА_5, доводячи суду правомірність висновків п.6 розділу 3 акту перевірки, пояснила, що ДПІ не погоджується з тим, що у рядку 9 декларації позивач зазначив розмір податкових зобов'язань менше нуля, тобто від'ємне значення, а тому ДПІ вважає, що обсяг податкових зобов'язань у рядку 9 дорівнює нулю, у зв'язку із чим зменшила від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 973340 грн., відображене у рядку 18.2 декларації.

Суд вважає таку позицію ДПІ необґрунтованою, оскільки і Закон №168/97 і Порядок №166 надають позивачу право відображати у податковій декларації з ПДВ в рядку 8 як збільшення, так і зменшення податкових зобов'язань за попередні періоди з підстав, передбачених пунктом 4.5 статті 4 Закону № 168/97, при цьому жодна права норма не забороняє платнику податків зменшувати розмір податкових зобов'язань на суму, яка перевищує обсяг податкових зобов'язань поточного місяця, і відображати загальний арифметичний підсумок зобов'язань у рядку 9 декларації з ПДВ зі знаком (-).

Оскільки рядок 18 розділу ІІІ декларації з ПДВ Розрахунки з бюджетом за звітний період передбачає відображення або позитивної або від'ємної різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного періоду (рядок 9 - рядок 17), то позивач арифметично вірно розрахував суму від'ємного значення в розмірі 3022702 грн., яку відобразив у рядку 18.2 декларації з ПДВ за червень 2009 року.

Отже, коригування податкових зобов'язань та визначення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту проведено позивачем в декларації з ПДВ за червень 2009 року із дотриманням вимог податкового законодавства.

Суд також вважає за необхідне зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону № 168/97 необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

При цьому, будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість суду необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми ПДВ за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум податку, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку;

- встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку;

Ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду ДПІ не посилалось на відсутність реальних господарських операцій позивача, тобто на безтоварність операцій, між позивачем та ТОВ СП Агро-Альянс , ПП Агро Спутнік , ДП Центральний фумігаційний загін , МПП Таврія , ДП ДАК Хліб України Братолюбівський елеватор , ПП Сігма Сервіс , ПП Дім споживчого побуту - Бріз , ПП Геліос КС , ДП ДАК Хліб України Білокриницький КХП , ПП КФ Пандора , ПП Інвестагропівдень , ТОВ Євротранссервіс-ЛТД .

Також не встановлено судом того факту, і на його наявність не посилається ДПІ, що до складу податкового кредиту позивача були віднесені суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбанням товарів, робіт чи послуг, що не підлягають використанню у господарській діяльності позивача.

Факт того, що податковий кредит по операціям з вищевказаними контрагентами формувався позивачем на підставі податкових накладних, які виписані платниками податків, що мали право на виписку таких накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Що стосується наведених в акті перевірки обставин діяльності контрагентів позивача, як підстав для зменшення позивачу бюджетного відшкодування, суд вважає, що такі обставини не можуть бути достатніми підставами для зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування за спірні періоди.

При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Слід зазначити, всі наведені ДПІ обставини діяльності контрагентів позивача, як-то - порушення справи про банкрутство, прийняття рішення про ліквідацію, складання працівниками податкового органу акту про незнаходження підприємства за юридичною адресою тощо, виникли значно пізніше, ніж проведені позивачем з цими контрагентами операції.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності вказаних контрагентів, в матеріалах справи відсутні.

Також ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливість з'ясувати всі обставини діяльності постачальників товарів до виробника на момент придбання товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Суд також звертає увагу на недоведеність ДПІ належними доказами жодного факту незаконної чи фіктивної діяльності вищевказаних контрагентів.

Слід зазначити, що згідно наданих на запит суду податковими органами копій податкових декларацій з ПДВ вищевказаних постачальників позивача із додатками №5, ці постачальники в повному обсязі відобразили у складі своїх податкових зобов'язань обсяги поставок позивачу товарів та послуг.

Що стосується встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість, то відповідно до положень Закону № 168/97 під цим фактом розуміється сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи ДПІ не заперечувала проти того факту, що за грудень 2009 та квітень 2010 року до відшкодування з бюджету позивачем заявлені суми ПДВ, які не перевищують суми цього податку, фактично сплачені позивачем у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), що відповідає пп. 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97.

Суд не приймає до уваги посилання у п.1 розділу 4 акту перевірки на той факт, що у березні 2010 року ПП Сігма Сервіс поставила позивачу зернові культури (просо, гарбуз) на загальну суму ПДВ 549716,82 грн., яка фактично не була оплачена, оскільки, як встановлено судом, дана сума ПДВ до податкового кредиту позивачем не включалась, і при розрахунку бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2010р. позивачем не враховувалась.

Стосовно інших відображених в акті перевірки сум ПДВ, які були сплачені позивачем вищевказаним контрагентами у складі вартості товарів (робіт, послуг), то фактичну їх сплату ДПІ не заперечує.

Твердження ДПІ про те, що позивач має право на віднесення до податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум ПДВ лише при встановленні факту надмірної сплати цього податку до бюджету усіма постачальниками відповідних товарів (послуг) по всьому ланцюгу постачальників до виробника, і несплата податку до бюджету бодай одним з учасників ланцюга виключає можливість бюджетного відшкодування, суд вважає такими, що не ґрунтується на Законі № 168/97

З урахуванням встановлених фактичних обставини справи суд приходить до висновку, що дії позивача при формуванню бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2009 та квітень 2010 року з урахуванням ПДВ, сплаченого в адрес ТОВ СП Агро-Альянс , ПП Агро Спутнік , ДП Центральний фумігаційний загін , МПП Таврія , ДП ДАК Хліб України Братолюбівський елеватор , ПП Сігма Сервіс , ПП Дім споживчого побуту - Бріз , ПП Геліос КС , ДП ДАК Хліб України Білокриницький КХП , ПП КФ Пандора , ПП Інвестагропівдень , ТОВ Євротранссервіс-ЛТД , свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції з цими постачальниками не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

З'ясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Перевіривши наведені відповідачем в акті перевірки доводи для зменшення позивачу спірним повідомленням-рішенням суми бюджетного відшкодування, встановивши фактичні обставини проведених позивачем господарських операцій, суд приходить до висновку про безпідставність зменшення відповідачем спірним рішенням задекларованого позивачем бюджетного відшкодування за грудень 2009 та квітень 2010 року на суму 2049963 грн., у зв'язку з чим вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про визнання спірного рішення недійсним.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Продексим, ЛТД (код ЄДРПОУ 31006594, м.Херсон, вул..Дзержинського,12) до державної податкової інспекції у м.Херсоні задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у м.Херсоні від 20.12.2010 р. № 0004850700/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю Продексим, ЛТД витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп..

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04 серпня 2011 р.

Суддя Кравченко К.В.

кат. 8.2.1