Постанова

від 03.08.2011 по справі 2630/11/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2011 р. Справа № 2-а-2630/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Анісімов О.В.,

при секретарі: Бабкіній О.В.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватної фірми "Астрал" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні < 3-я особа > про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Приватна фірма Астрал (далі по тексту позивач або ПФ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі по тексту відповідач або ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2011 року, №0001142301.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував наступним.

Так, ДПІ проведено виїзну документальну перевірку ПФ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, за наслідками якої складено акт №985/23-4/24946242 від 31.03.2011 року. На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0001142301 від 15.04.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 507497 грн. 61 коп., в т.ч. за основним платежем 405998 грн. 11 коп., за штрафними санкціями 101499 грн. 50 коп.

Зазначене податкове повідомлення-рішення на думку позивача є незаконним та підлягає скасуванню, у зв'язку з наступним.

Так, ДПІ при складанні акту перевірки №985/23-4/24946242 від 31.03.2011 року порушило строки та порядок його складання. Зокрема, при складанні акту перевірки жодний представник позивача не був присутній в момент його складання, а також не знав про місце, дату та час його підписання, позивач отримав акт поштою лише 06.04.2011 року. Тобто ДПІ не надало позивачу можливості надати свої зауваження та заперечення до акту перевірки, а довідка про відмову від підписання акту перевірки була складено без відома позивача.

Крім цього, позивач вважає, що висновки, викладені в акті, не відповідають реальним обставинам справи та не є такими, на підставі яких може бути проведено донарахування податку на додану вартість.

Так, відповідно до акту перевірки постачальником товарно-матеріальних цінностей позивача (ПММ) був ТОВ Трек . Однак у зв'язку з тим, що постачальник ТОВ Трек , а саме ТОВ Век Експо не володів відповідними ресурсами для проведення господарської діяльності, договори між ними визнанні такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків. На підставі цього, ДПІ вважає, що договори поставки товарно-матеріальних цінностей між позивачем та ТОВ Трек не є такими, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже суми податкового кредиту сформовані внаслідок проведення зазначених операцій визнані ДПІ недійсними.

З такими доводами ДПІ позивач не погоджується, так як вважає, що господарські операції, по придбанню паливно-мастильних матеріалів у ТОВ Трек , були реальними та належно документально оформлені, придбані паливно-мастильні матеріалі використовувались виключно в його господарські діяльності, а тому податковий кредит по операціям з ТОВ Трек сформований відповідно до вимог чинного законодавства. Вважає, що позивач не має ніякого відношення до ймовірних порушень вимог податкового законодавства з боку постачальників товару по 2-гому ланцюгу.

Щодо господарських операцій з ПП Нафтагазбуд-центр , ТОВ СТС Групп , ПП Україна+К позивач зазначає наступне.

Так, відповідно до акту №985/23-4/24946242 від 31.03.2011 року у ПП Нафтагазбуд-центр , ТОВ СТС Групп , ПП Україна+К відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщенні, транспорті засоби, підприємства не знаходяться за юридичною адресою, тому угоди з цими підприємствами мають ознаки нікчемності. Однак, позивач вважає, що для визнання угоди нікчемною необхідно рішення суду, яким угоду буде визнано нікчемною. Ніякого рішення суду, яке змогло б довести ці доводи перевіряючих немає.

Зазначені підприємства на період здійснення господарських операцій були діючими та були платниками податку на додану вартість. Поставки товарів були реальними та документально належно оформлені. Придбані паливно-мастильні матеріали використовувались виключно в господарській діяльності позивача, а отже позивач мав право формувати за рахунок зазначених операцій податковий кредит.

Також, позивач зазначає, що в акті перевірки вказано, що ПФ не надано документальне підтвердження щодо доставки товару, але підприємство не збільшувало валові витрати на суму доставки товару.

Крім цього, позивач вважає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбаченні законом умови щодо цього та має всі документи підтвердження свого податкового кредиту.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та обґрунтували його відповідно до змісту позову.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, суду пояснив, що проведеною плановою документальною перевіркою позивача встановлено, що ним отримано паливно-мастильні матеріали від ПП Нафтагазбуд-центр , ТОВ СТС Групп , ПП Україна +К .

Перевіркою ПП Нафтагазбуд-центр встановлено, що на підприємстві відсутні трудові ресурси, складські приміщенні, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. У зв'язку з цим угода між позивачем та ПП Нафтагазбуд-центр про поставку паливно-мастильних матеріалів відповідно до ч.ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України є нікчемною.

В ході перевірки ТОВ СТС Групп встановлено, що постановою господарського суду Донецької області від 19.11.2009 року порушено провадження у справі про банкрутство зазначеного підприємства та призначено ліквідатора. Ухвалою того ж суду від 03.02.2010 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ СТС Групп . На підприємстві були відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходилось за юридичною адресою, а тому угоди між ним та позивачем про поставку паливно-мастильних матеріалів відповідно до ч.ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України є нікчемними.

Перевіркою ПП Україна+К встановлено, що на підприємстві працює офіційно одна особа. Аналізом матеріалів податкової звітності встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів. Крім цього, єдиним постачальником ПП Україна+К у липні 2009 року було ПП Спектрум 2005 , яке було відсутнє за місцезнаходженням, за 3 квартал 2009 року податкову звітність до ДПІ не надало, 27.07.2009 року йому було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість. Оскільки на ПП Україна+К відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а тому угоди між ним та позивачем про поставку паливно-мастильних матеріалів відповідно до ч.ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України є нікчемними.

Крім цього, в ході перевірки позивача встановлено відсутність товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт транспортування від ПП Нафтагазбуд-центр , ТОВ СТС Групп , ПП Україна+К , що не надає можливості встановити факт ким, звідки та чий саме товар перевозився, та не підтверджує взагалі факт перевезення товарів.

У зв'язку з викладеним, ДПІ вважає, що взаємовідносини між ПФ Астрал та ПП Нафтагазбуд-центр , ТОВ СТС Групп , ПП Україна+К не спричинили реального настання наслідків всупереч п.5 ст.203 ЦК України. Поставка товарів по зазначеним договорам не була фактично здійснена. Отже, відповідно до ч.ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України правочини, укладені для документування операцій з придбання товарів є такими, що укладались виключно з метою набуття податкової вигоди, а не для фактичного здійснення господарської діяльності. Такі правочини є нікчемними і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Перевіркою встановлено відсутність поставки товарів на ПП Астрал та укладення угод з метою не настання реальних наслідків. У зв'язку з тим, що договір про надання товарно-матеріальних цінностей є нікчемним, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На уточнююче питання суду щодо того, на підставі якої норми договори поставки паливно-мастильних матеріалів між ПФ Астрал та ПП Нафтагазбуд-центр , ТОВ СТС Групп , ПП Україна+К визнанні нікчемним, представник ДПІ зазначив, що ці договори укладенні без мети настання реальних наслідків по ним, а тому вони в силу положень ЦК України є нікчемними.

Крім цього, на питання суду представник ДПІ повідомив, що податкові зобов'язання по податку на додану вартість позивачу внаслідок його відносин з ТОВ Трек не донараховувались. Щодо ТОВ Трек представник ДПІ пояснив суду, що це підприємства було постачальником позивача. Однак у зв'язку з тим, що постачальник ТОВ Трек , а саме ТОВ Век Експо не володів відповідними ресурсами для проведення господарської діяльності, договори між ними визнанні такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків. На підставі цього, ДПІ вважає, що договори поставки товарно-матеріальних цінностей між позивачем та ТОВ Трек не є такими, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже суми податкового кредиту сформовані внаслідок проведення зазначених операцій визнані ДПІ недійсними.

Також на питання суду, щодо того чи були ПП Нафтагазбуд-центр , ТОВ СТС Групп , ПП Україна+К на момент проведення господарських операцій з позивачем платниками податку на додану вартість та чи відобразили вони в деклараціях з ПДВ податкові зобов'язання, які утворились внаслідок реалізації товару позивачу представник ДПІ відповів, що йому це невідомо.

В судовому засіданні в якості свідка був допитаний ОСОБА_5, який повідомив суду, що під час проведення операцій з поставки паливно-матеріальних цінностей від ПП Нафтагазбуд-центр , ТОВ СТС Групп , ПП Україна+К , ТОВ Трек до позивача був його директором та засновником. ПФ Астрал на той час займалось реалізацією оптом та в роздріб паливно-мастильними матеріалами. Операції із зазначеними контрагентами носили реальний характер, розрахунок здійснювався у безготівковій формі. Доставка паливно-мастильних матеріалів здійснювалась транспортом постачальників. Переговори із зазначеними підприємствами він проводив особисто, якість отриманих паливно-мастильних матеріалів підтверджувалась сертифікатами відповідності. Отримані паливно-мастильні матеріали використовувались виключно у господарській діяльності.

Крім цього, в якості свідка по справі була допитана ОСОБА_6, яка повідомила суду, що працювала головним бухгалтером ПФ Астрал . Нею особисто було проведено звірки взаєморозрахунків з ПП Нафтагазбуд-центр , ТОВ СТС Групп , ПП Україна+К , ТОВ Трек . Операції документально були оформлені вірно, розрахунок між підприємствами відбувався у безготівковій формі. Товар, отриманий від зазначених постачальників, використовувався у господарській діяльності позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи із наступного.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №213150 та довідки №1215 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) ПФ здійснює діяльність з оптової торгівлі паливом, роздрібної торгівлі паливом, посередництва в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами та інше.

Товариство взято на податковий облік у ДПІ 20.08.1997 року, №1516 та відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 06.10.1997 року, №30521820 є платником цього податку.

В період часу з 04.01.2011 року по 31.01.2011 року ДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, про що складено акт перевірки №985/23-4/29446242 від 31.03.2011 року. Перевірку проведено на підставі направлення від 29.10.2010 року, №2337/23-4 (в силу ч.3 ст.72 КАС України направлення на перевірку судом не досліджувалось). Позивачем оскаржувався акт перевірки №985/23-4/29446242 від 31.03.2011 року до ДПІ, однак в розгляді заперечення на акт перевірки було відмовлено, у зв'язку з пропущенням позивачем строків звернення із запереченням.

Відповідно до висновку зазначеного акту перевірки ПФ, в т.ч. але не виключно, порушила пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року, №168/97-ВР (далі по тексту Закон №168) в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 405998 грн. 11 коп. з них за вересень 2009 року 124215 грн. 57 коп., за листопад 2009 року 83690 грн., за грудень 2009 року 70400 грн. 00 коп., за липень 2010 року 22828 грн. 34 коп., за серпень 2010 року 104864 грн. 20 коп.

Суть порушення полягала в тому, що позивач відображав в податковій звітності та бухгалтерському обліку господарські операції по поставкам паливно-мастильних матеріалів від ПП Нафтагазбуд-центр , ТОВ СТС Групп , ПП Україна+К , які на думку ДПІ були не реальними, тобто не супроводжувались фактичним постачанням товару. За рахунок цих операцій позивач формував податковий кредит по податку на додану вартість та в подальшому при реалізації придбаного у ПП Нафтагазбуд-центр , ТОВ СТС Групп , ПП Україна+К товару формував свої податкові зобов'язання.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0001142301 від 15.04.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 507497 грн. 61 коп., в т.ч. за основним платежем на суму 405998 грн. 11 коп., за штрафними санкціями на суму 101449 грн. 50 коп.

Для надання правової оцінки щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за наслідками проведених господарських операцій з ПП Нафтагазбуд-центр , ТОВ СТС Групп , ПП Україна+К суд вважає за необхідним дослідити кожну окремо взяту господарську операцію.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п.1.7 ст.1 Закону №168 податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, при цьому відповідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою цим Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбання або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів. Закон №168 не ставить в залежність формування платником податку податкового кредиту від сплати податкових зобов'язань з ПДВ його контрагентами.

При досліджені господарських операцій, суд виходить із того, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону №168 необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту. Для встановлення обґрунтованості декларування платником податку податкового кредиту суду необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Так, 18.12.2009 року між позивачем та ПП Нафтагазбуд-центр укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №18-12/09. Відповідно до п.3 зазначеного договору ціна кожної партії товару оговорюється окремо та є договірною.

Відповідно до досліджених в залі судового засідання документів, а саме видаткових накладних №РН-0000209 від 03.06.2010 року, №РН-0000287 від 18.06.2010 року, №РН-0000305 від 03.07.2010 року, №РН-0000439 від 14.07.2010 року, №РН-0000462 від 30.07.2010 року, податкових накладних №209 від 03.06.2010 року, №287 від 18.06.2010 року, №305 від 03.07.2010 року, №439 від 14.07.2010 року, №462 від 30.07.2010 року, акту звірки взаєморозрахунків, картки рахунку:63.1 позивач придбав у ПП Нафтагазбуд-центр паливо-мастильні матеріали на суму ПДВ 117975 грн. 54 коп. Згідно банківських виписок розрахунок між зазначеними суб'єктами господарювання відбувся у безготівковій формі.

Податкові накладні виписані ПП Нафтагазбуд-центр на ім'я позивача на загальну суму ПДВ 117975 грн. 54 коп. відповідають вимогам Закону №168, а тому є дійсними. Доказів, які б свідчили про їх недійсність представник відповідача суду не надав.

Відповідно до акту перевірки №985/23-4/29446242 від 31.03.2011 року (ст.10), акту від 24.01.2011 року, №71/23-50 Про неможливість проведення перевірки контрагента ПП Нафтагазбуд-центр (код ЄДРПОУ 35958747) з питань підтвердження отриманих відомостей , витягу з сайту ДПА України на момент проведення господарських операцій з позивачем ПП Нафтагазбуд-центр був платником податку на додану вартість, здійснював в т.ч. діяльність щодо реалізацій пального та звітував до ДПІ (зокрема до листопада 2010 року ним подавались декларації з ПДВ). Доказів, які б свідчили, що ПП Нафтагазбуд-центр не задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ, які виникли внаслідок реалізації палива позивачу представник ДПІ суду не надав.

Крім цього, відповідно до свідчень свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 операції між позивачем та ПП Нафтагазбуд-центр щодо купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів носили реальний характер та документально були належним чином оформленні. Представниками позивача суду надані в якості доказів, які підтверджують факт товарності операції, сертифікати відповідності на бензини марки А-92 та А-95, які позивач отримав від ПП Нафтагазбуд-центр при придбанні у нього паливо-мастильних матеріалів.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних то суд зазначає наступне. Відповідно до п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 року, №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні, які складаються в кількості неменше 4 екземплярів, один з яких зберігається у вантажоодержувача.

Позивач по справі не надав ні суду, ні ДПІ товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт постачання йому ПП Нафтагазбуд-центр паливно-мастильних матеріалів. Однак суд не вважає, що це є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Зазначене може бути вирішенні лише при сукупності інших факторів які свідчать про неправомірність вчиненої господарської операції. Відсутність товарно-транспортних накладних свідчить про порушення фінансової дисципліни.

Крім цього, суд зазначає, що відсутність ПП Нафтагазбуд-центр за юридичною адресою на момент проведення перевірки не означає, що підприємство було відсутнє за юридичною адресою на момент проведення господарських операцій.

Щодо доводів ДПІ з приводу відсутності офіційної робочої сили на ПП Нафтагазбуд-центр , яка могла б виконати вищезазначений обсяг поставки, суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено, як вимогу для здійснення підприємницької діяльності наявності трудових ресурсів, основних фондів тощо. Поставку будь-якого товару може виконати одна особа, яка є посередником від виробника до кінцевого споживача, при цьому використовуючи трудові ресурси та транспорт інших суб'єктів господарювання.

Позивач, будучи суб'єктом господарювання який здійснює діяльність у сфері реалізації паливно-мастильних матеріалів мав технічні та технологічні можливості для вчинення дій, що становлять зміст зазначених господарських операцій. У ПФ на балансі перебуває шість АЗС, які здійснюють реалізацію нафтопродуктів. Паливно-мастильні матеріали придбанні у ПП Нафтагазбуд-центр були використанні в господарській діяльності позивача, що підтверджується накладними продажу нафтопродуктів досліджених у судовому засідання.

Факт безтоварності операції ДПІ обґрунтовує виключно виходячи з аналізу податкової звітності та акту, відповідно до якого не представилось можливим провести перевірку ПП Нафтагазбуд-центр . Тобто фактично ДПІ свою доказову базу будує на припущеннях, жодного матеріального доказу яким свідчив б про неправомірність вчиненої господарської операції ДПІ суду не надало.

Таким чином, аналізуючи викладене суд прийшов до висновку, що господарська операція між позивачем та ПП Нафтагазбуд-центр по купівлі-продажу нафтопродуктів носила реальний характер, а тому позивач правомірно за рахунок цієї операції відповідно до вимог Закону №168 сформував податковий кредит на суму 117975 грн. 54 коп. та відобразив ці дані в додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість.

Щодо господарської операції між позивачем та ПП Україна+К .

Так, 01.07.2009 року між позивачем та ПП Україна+К укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів. Відповідно до п.3 зазначеного договору ціна кожної партії товару оговорюється окремо та є договірною.

Відповідно до досліджених в залі судового засідання документів, а саме видаткової накладної №РН-0000027 від 16.07.2009 року, податкової накладної №21 від 16.07.2009 року, акту звірки взаєморозрахунків, картки рахунку:63.1 позивач придбав у ПП Україна+К паливо-мастильні матеріали на суму ПДВ 25354 грн. 17 коп. Згідно банківських виписок розрахунок між зазначеними суб'єктами господарювання відбувся у безготівковій формі.

Податкова накладна виписана ПП Україна+К на ім'я позивача на суму ПДВ 25354 грн. 17 коп. відповідає вимогам Закону №168, а тому є дійсною. Доказів, які б свідчили про її недійсність представник відповідача суду не надав.

Відповідно до акту перевірки №985/23-4/29446242 від 31.03.2011 року (ст.12-13), свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на момент проведення господарських операцій з позивачем ПП Україна+К було зареєстровано в ЄДРПОУ, а також було платником податку на додану вартість. Доказів, які б свідчили, що ПП Україна+К не задекларувало свої податкові зобов'язання з ПДВ, які виникли внаслідок реалізації палива позивачу представник ДПІ суду не надав.

Крім цього, відповідно до свідчень свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 операції між позивачем та ПП Україна+К щодо купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів носили реальний характер та документально були належним чином оформленні. Представниками позивача суду надані в якості доказів, які підтверджують факт товарності операції, сертифікат відповідності на паливо дизельне, якій позивач отримав від ПП Україна+К при придбанні у нього паливо-мастильних матеріалів.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних то суд зазначає наступне. Відповідно до п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 року, №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні, які складаються в кількості неменше 4 екземплярів, один з яких зберігається у вантажоодержувача. Позивач по справі не надав ні суду, ні ДПІ товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт постачання йому ПП Україна+К паливно-мастильних матеріалів. Однак суд не вважає, що це є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Зазначене може бути вирішенні лише при сукупності інших факторів які свідчать про неправомірність вчиненої господарської операції. Відсутність товарно-транспортних накладних свідчить про порушення фінансової дисципліни.

Щодо доводів ДПІ з приводу відсутності офіційної робочої силу на ПП Україна+К , яка могла б виконати вищезазначений обсяг поставки суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено, як вимогу для здійснення підприємницької діяльності наявності трудових ресурсів, основних фондів тощо. Поставку будь-якого товару може виконати одна особа, яка є посередником від виробника до кінцевого споживача, при цьому використовуючи трудові ресурси та транспорт інших суб'єктів господарювання.

Позивач, будучи суб'єктом господарювання який здійснює діяльність у сфері реалізації паливно-мастильних матеріалів мав технічні та технологічні можливості для вчинення дій, що становлять зміст зазначених господарських операцій. У ПФ на балансі перебуває шість АЗС, які здійснюють реалізацію нафтопродуктів. Паливно-мастильні матеріали придбанні у ПП Україна+К були використанні в господарській діяльності позивача, що підтверджується накладними продажу нафтопродуктів досліджених у судовому засідання.

Факт безтоварності операції ДПІ обґрунтовує виключно виходячи з аналізу податкової звітності та аналізу діяльності постачальників ПП Україна+К по першому та другому ланцюгу, які не своєчасно декларують свої податкові зобов'язання та не знаходяться за юридичною адресою. Тобто фактично ДПІ свою доказову базу будує на припущеннях, жодного матеріального доказу яким свідчив б про неправомірність вчиненої господарської операції ДПІ суду не надало.

При цьому суд зазначає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, аналізуючи викладене суд прийшов до висновку, що господарська операція між позивачем та ПП Україна+К по купівлі-продажу нафтопродуктів носила реальний характер, а тому позивач правомірно за рахунок цієї операції відповідно до вимог Закону №168 сформував податковий кредит на суму 25354 грн. 17 коп. та відобразив ці дані в додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість.

Щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ СТС-Групп .

Так, 15.12.2008 року між позивачем та ТОВ СТС-Групп укладено договір купівлі-продажу товару №15/12/08. Відповідно до п.3 зазначеного договору вартість товару визначається виходячи із вартості всього вказаного в рахунках товару.

Відповідно до досліджених в залі судового засідання документів, а саме накладних №0206 від 19.01.2009 року, №0207 від 23.02.2009 року, №0208 від 16.03.2009 року, №0209 від 30.03.2009 року, №0210 від 16.04.2009 року, №0211 від 06.05.2009 року, №0212 від 15.05.2009 року, №0213 від 27.05.2009 року, №0214 від 06.07.2009 року, №0216-1 від 30.07.2009 року, №0216 від 25.07.2009 року, №0215 від 13.07.2009 року, №0217 від 10.08.2009 року, податкових накладних №0206 від 19.01.2009 року, №0207 від 23.02.2009 року, №0208 від 16.03.2009 року, №0209 від 30.03.2009 року, №0210 від 16.04.2009 року, №0211 від 06.05.2009 року, №0212 від 15.05.2009 року, №0213 від 27.05.2009 року, №0214 від 06.07.2009 року, №0216-1 від 30.07.2009 року, №0216 від 25.07.2009 року, №0215 від 13.07.2009 року, №0217 від 10.08.2009 року, акту звірки взаєморозрахунків, картки рахунку:63.1 позивач придбав у ТОВ СТС-Групп паливо-мастильні матеріали на суму ПДВ 265751 грн. 75 коп. Згідно банківських виписок розрахунок між зазначеними суб'єктами господарювання відбувся у безготівковій формі.

Податкові накладні виписані ТОВ СТС-Групп на ім'я позивача на загальну суму ПДВ 265751 грн. 75 коп. відповідають вимогам Закону №168, а тому є дійсними. Доказів, які б свідчили про їх недійсність представник відповідача суду не надав.

Відповідно до акту перевірки №985/23-4/29446242 від 31.03.2011 року (ст.11-12), акту від 16.02.2011 року, №226/23-4/36167889 Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ СТС-Групп (код за ЄДРПОУ 36167889) з питань підтвердження отриманих від платника податків ПП Астрал (код за ЄДРПОУ 24946242) відомостей , витягу з сайту ДПА України на момент проведення господарських операцій з позивачем ТОВ СТС-Групп був платником податку на додану вартість, здійснював в т.ч. діяльність в сфері оптової торгівлі та звітував до ДПІ (зокрема в серпні 2009 року задекларував податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 3835791 грн., а остання декларація з ПДВ подана за жовтень 2009 року). Доказів, які б свідчили, ТОВ СТС-Групп не задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ, які виникли внаслідок реалізації палива позивачу представник ДПІ суду не надав.

Крім цього, відповідно до свідчень свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 операції між позивачем та ТОВ СТС-Групп щодо купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів носили реальний характер та документально були належним чином оформленні. Представниками позивача суду надані в якості доказів, які підтверджують факт товарності операції, сертифікати відповідності на бензин марки А-95 та паливо дизельне, які позивач отримав від ТОВ СТС-Групп при придбанні у нього паливо-мастильних матеріалів.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних то суд зазначає наступне. Відповідно до п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 року, №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні, які складаються в кількості неменше 4 екземплярів, один з яких зберігається у вантажоодержувача. Позивач по справі не надав ні суду, ні ДПІ товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт постачання йому ТОВ СТС-Групп паливно-мастильних матеріалів. Однак суд не вважає, що це є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Зазначене може бути вирішенні лише при сукупності інших факторів які свідчать про неправомірність вчиненої господарської операції. Відсутність товарно-транспортних накладних свідчить про порушення фінансової дисципліни.

Крім цього, суд зазначає, що відсутність ТОВ СТС-Групп за юридичною адресою на момент проведення перевірки не означає, що підприємство було відсутнє за юридичною адресою на момент проведення господарських операцій.

З приводу доводів ДПІ щодо того, що ухвалою господарського суду Донецької області від 19.11.2009 року відносно ТОВ СТС-Групп порушено провадження у справі про банкрутство, а постановою цього ж суду від 02.12.2009 року підприємство визнано банкрутом, суд зазначає наступне.

Остання господарська операція між позивачем та ТОВ СТС-Групп щодо поставки паливо-мастильних матеріалів відбулась у серпні 2009 року тобто до порушення провадження у справі про банкрутства, тобто на той момент це було діюче, фінансово спроможне підприємство. Визнання в подальшому ТОВ СТС-Групп банкрутом та як наслідок анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру та не позбавляє правового значення виданих за цими господарськими операціями податкових накладних.

Щодо доводів ДПІ з приводу відсутності офіційної робочої сили на ТОВ СТС-Групп , яка могла б виконати вищезазначений обсяг поставки суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено, як вимогу для здійснення підприємницької діяльності наявності трудових ресурсів, основних фондів тощо. Поставку будь-якого товару може виконати одна особа, яка є посередником від виробника до кінцевого споживача, при цьому використовуючи трудові ресурси та транспорт інших суб'єктів господарювання.

Позивач, будучи суб'єктом господарювання який здійснює діяльність у сфері реалізації паливно-мастильних матеріалів мав технічні та технологічні можливості для вчинення дій, що становлять зміст зазначених господарських операцій. У ПФ на балансі перебуває шість АЗС, які здійснюють реалізацію нафтопродуктів. Паливно-мастильні матеріали придбанні у ТОВ СТС-Групп були використанні в господарській діяльності позивача, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями до них досліджених у судовому засідання.

Факт безтоварності операції ДПІ обґрунтовує виключно виходячи з аналізу податкової звітності та акту, відповідно до якого не представилось можливим провести перевірку ТОВ СТС-Групп . Тобто фактично ДПІ свою доказову базу будує на припущеннях, жодного матеріального доказу яким свідчив б про неправомірність вчиненої господарської операції ДПІ суду не надало.

Таким чином, аналізуючи викладене суд прийшов до висновку, що господарська операція між позивачем та ТОВ СТС-Групп по купівлі-продажу нафтопродуктів носила реальний характер, а тому позивач правомірно за рахунок цієї операції відповідно до вимог Закону №168 сформував податковий кредит на суму 265751 грн. 75 коп. та відобразив ці дані в додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість.

Щодо нікчемності угод між позивачем та ПП Нафтагазбуд-центр , ТОВ СТС Групп , ПП Україна+К , суд зазначає наступне.

Відповідно до акту перевірки №985/23-4/24946242 від 31.03.2011 року (ст.26) та пояснень представника ДПІ договори поставки паливо-мастильних матеріалів, які укладенні між позивачем та ПП Нафтагазбуд-центр , ТОВ СТС Групп , ПП Україна+К є нікчемними у зв'язку з тим, що вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Згідно ст.234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Стаття 215 ЦК України розділяє недійсні правочини на дві підкатегорії: нікчемні правочини та оспорювані правочини. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність (нікчемність) встановлена законом, у такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Тобто для констатації факту того, що правочин є недійсним внаслідок його нікчемності не потрібно рішення суду, так як є норма, яка це встановлює, а для констатації факту недійсності правочину, з інших підстав (крім нікчемності) потрібне окреме рішення суду.

Отже доводи ДПІ в частині визнання зазначених договорів нікчемним, у зв'язку з не спрямуванням їх на реальне настання правових наслідків не обґрунтовуються законом, так як з цих підстав договір може бути визнаний недійсним виключно за рішенням суду. Того рішення суду немає.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України (в редакції зі змінами від 02.12.2010 року) у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Тобто правочин який ймовірно відповідає зазначеним критеріям не є нікчемним, а лише може бути визнаний судом недійсним, якщо буде доведений факт того, що він не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже констатація в актах перевірки факту того, що правочин між зазначеними суб'єктами господарювання не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам не є підставою вважати його недійсним. Виключно суд може визнати його недійсним.

Верховним Судом України в своїх постановах було викладно правову позицію відповідно до якої правочин, який вчинений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання правочину недійсним судом не вимагається, суд зазначає наступне. На час постановлення зазначених постанов правочин, який не відповідав інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вважався таким, що порушує публічний порядок у зв'язку з чим і вважався нікчемним. Однак законодавець змінами до ЦК України від 02.12.2010 року виділив дві категорії правочинів: такий, що порушує публічний порядок та такий, що не відповідав інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Перший з них є нікчемним в силу припису ч.2 ст.228 ЦК України, а другий може бути визнаний судом недійсним, тобто є оспорюваним.

Відповідно до ч.1,2 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

ДПІ не надала суду доказів, які б підтверджували, що визнанні нею нікчемними договори були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Щодо незаконного заволодіння майна держави, суд не вважає, що несплата платником податків свідчить про заволодіння ним майном держави. Так, термін заволодіння походить від галузі кримінального права. Для підтвердження факту заволодіння особою майном, необхідне рішення суду яке набрало законної сили (вирок про кримінальній справі, постанова по КУпАП), чого немає в наявності у ДПІ. За таких обставин, договори між вищезазначеними суб'єктами господарювання не є такими, що порушують публічний порядок, а отже не є нікчемними.

За таких обставин суд вважає, що ДПІ немала законних підстав збільшувати позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість керуючись нікчемністю договорів поставки паливо-мастильних матеріалів, які укладенні між позивачем та ПП Нафтагазбуд-центр , ТОВ СТС Групп , ПП Україна+К .

Отже враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає, що позивач правомірно сформував податковий кредит у розмірі 409081 грн. 46 коп. по господарським операціям з ПП Нафтагазбуд-центр , ТОВ СТС Групп , ПП Україна+К та відповідно мав право на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ на цю суму.

Судом підтверджено реальність зазначених господарських операцій, а тому позивач був зобов'язаний при реалізації придбаних у ПП Нафтагазбуд-центр , ТОВ СТС Групп , ПП Україна+К паливо-мастильних матеріалів декларувати податкові зобов'язання з ПДВ.

Крім цього, щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ Трек суд зазначає наступне.

Відповідно до наданого представником ДПІ розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки та пояснень представника відповідача, ДПІ при донарахуванні податкового зобов'язання з ПДВ позивачу не враховувало господарські операції між ПФ та ТОВ Трек , тобто фактично зазначенні господарські операції не є предметом дослідження а рамках цієї справи. У зв'язку з цим, суд не вважає за потрібним досліджувати господарську операцію між ПФ та ТОВ Трек , яка жодним чином не впливає на податкове повідомлення-рішення від 15.04.2011 року, №0001142301, яке оскаржується позивачем.

Щодо порушень ДПІ, які полягають несвоєчасному складанні акти перевірки, суд зазначає, що строк складання акту не впливають безпосередньо на його зміст, вони є процедурними і не стосуються норм матеріального права.

Також, суд зазначає, що п.10.2 ст.10 Закону №168 встановлено, що платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Відповідно до пункту 10.4 статті 10 цього Закону контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом. За таких обставин суд вважає, що обов'язки контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладено на податковий орган, а не на позивача. Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету то саме він має за це відповідати відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно з ч.2 зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішення суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач по справі обґрунтовано довів свої вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення, а ДПІ не надала суду доказів, які б свідчили про порушення ПФ Астрал вимог Закону № 168 та про правомірність податкового повідомлення-рішення від 15.04.2011 року, №0001142301.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позов приватної фірми Астрал до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2011 року, №0001142301 підлягає задоволенню у повному обсязі.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст.158 - 163, 167 КАС України, суд -

постановив :

Позов приватної фірми "Астрал" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 15.04.2011 року, №0001142301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватної фірми "Астрал" документально підтвердженні судові витрати, а саме суму сплаченого судового збору 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 08 серпня 2011 р.

Суддя Анісімов О.В.

кат. 8.2.1