Постанова

від 24.10.2011 по справі 4183/11/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2011 р. 14 год.32 хв.Справа № 2-а-4183/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О., за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "РТС-Сталь" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання неправомірною бездіяльність, протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Приватне підприємство "РТС-Сталь" (позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (відповідач) про визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо неприйняття податкового повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість за лютий 2011 року на 460627 грн. 67 коп., визнання неправомірними та незаконними дії ДПІ щодо зменшення від'ємного значення з ПДВ при складанні акту перевірки від 17.05.11 № 1597/23-2/37125153, просить зобов'язати відповідача відновити у базі даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" податковий кредит ПП "РТС-Сталь", сформований на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "СП "Агромрія" за лютий 2011 року на суму 460627,67 грн. Позивач посилається на те, що у висновку акту перевірки вказано про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість, але відповідного податкового повідомлення-рішення не було прийнято, як це передбачено ст. 58 Податкового кодексу України (далі - ПКУ). Відповідач не приймав, не надсилав платнику податків відповідного повідомлення-рішення, чим позбавив позивача права оскаржити це рішення в установленому законодавством порядку, не маючи що оскаржувати, позивач не в змозі скористатися своїми законними правами. Також позивач стверджує про неправомірність висновку податкової інспекції про нікчемність угод з ТОВ "СП "Агромрія", всі проведені ним у вказаних періодах операції з придбання металопродукції у даного постачальника носять реальний характер, підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами, і підстави вважати їх нікчемними відсутні. Придбана продукція знаходилась на складі позивача за адресою м. Херсон, вул. Домобудівна, 14, позивач пропонував ДПІ перевірити наявність металопродукції, провести інвентаризацію. Акт перевірки ТОВ "СП "Агромрія", який використаний при проведені перевірки позивача, є неконкретизованим, в ньому викладено діяльність постачальника в загальних рисах, без дослідження первинних документів постачальника, висновки податкової інспекції мають характер припущень, чого не допускається в акті перевірки. Пояcнення директора ТОВ "СП "Агромрія" не є належним доказом, крім того, директор фактично підтверджує здійснення господарської діяльності. Відсутній будь-який вирок щодо посадових осіб ТОВ "СП "Агромрія" або ПП "РТС-Сталь". Законодавством не передбачено право ДПІ за результатами перевірок змінювати в електронній базі податкової звітності задекларовані платником податків показники податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ.

Представники позивача прибули в судове засідання, просять задовольнити позов.

Відповідно до письмових заперечень ДПІ у м. Херсоні на адміністративний позов та пояснень представника ДПІ в судовому засіданні позиція відповідача полягає у наступному. Позовні вимоги ПП "РТС - Сталь" задоволенню не підлягають, оскільки один з постачальників позивача у лютому 2011 року - ТОВ "СП "Агромрія", не подавав звітності в 2011 році, не мав основних виробничих фондів, трудових ресурсів, підприємство відсутнє за юридичною адресою, через що перевірити сплату податку на додану вартість за господарською операцією поставки продукції позивачу податковий орган не має можливості. По ланцюгу постачання ТОВ "СП "Агромрія" - > ПП "РТС-Сталь" встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності та порушення ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, отже є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

Крім того, згідно листа ГВПМ ДПІ у м. Херсоні №2421/26-606 від 30.05.11 було опитано гр. ОСОБА_4 з питань надання послуг вантажоперевезення ТОВ "СП Агромрія". З пояснень гр. ОСОБА_4 з'ясовано, що він спільно з гр. ОСОБА_5 дійсно здійснював перевезення металопрокату на замовлення ТОВ "СП "Агромрія". Але гр. ОСОБА_4 повідомив, що в один день вантажівки з державними номерами ВТ 7978 АН та ВТ 1117 АІ якими, згідно наданих документів здійснювалось перевезення товару з м. Дніпропетровськ до м. Херсон, не виїжджали, що суперечить наданим товарно - транспортним накладним.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Приватне підприємство "РТС-Сталь" є юридичною особою, платником податків. У травні 2011 року фахівцем ДПІ у м. Херсоні було проведено позапланову документальну виїзну перевірку з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ "СП "Агромрія" за лютий 2011 року, результати перевірки відображено в акті 17.05.11 № 1597/23-2/37125153. ДПІ виявлено, що позивач мав в оренді виробничі та офісні приміщення, чисельність працюючих у лютому 2011 року 9 осіб. Згідно з поданою до ДПІ декларацією по податку на додану вартість за лютий 2011 року значення рядку 17 становить 1333078 грн. 49 коп. Одним з постачальників металопродукції ПП "РТС - Сталь" було ТОВ "СП "Агромрія", м. Херсон, на загальну суму 2763766,02 грн. (в т.ч. ПДВ 460030,26 грн.), поставка підтверджується договором купівлі-продажу від 02.10.10 № 02/10-1, видатковими накладними. Розрахунки проводились в безготівковій формі. В акті перевірки зазначено, що транспортування продукції проводилось за рахунок ТОВ "СП "Агромрія", але для перевірки не надано транспортних документів. При проведені перевірки позивача була використана довідка від 11.04.2011 №68/15-2/36580032, складена за наслідками документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Агромрія" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків відомостей за лютий 2011 року. В довідці зазначено, що остання податкова звітність була подана ТОВ "СП "Агромрія" це декларація з ПДВ за жовтень 2010 (вх. № 250682 від 23.11.10), остання декларація з податку на прибуток надана за 2009 рік без додатку К 1/1. Згідно декларації з податку на прибуток за 2009 рік доходи від продажу товарів (робіт, послуг) склали 599,7тис. грн. Основні засоби у ТОВ "СП "Агромрія" відсутні. Значення в рядках 4.10 "Витрати на поліпшення основних фондів" та 07 "Сума амортизаційних відрахувань" відсутнє. Чисельність працюючих невідома, тому що податкова декларація з податку на доходи фізичних осіб не надавалась. З 15.04.11 стан підприємства ТОВ "СП "Агромрія" - "9" - направлено повідомлення за ф. № 18 - ОПП. У ТОВ "СП "Агромрія" відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізацій товарів (робіт, послуг). Таким чином, по ланцюгу постачання ТОВ "СП "Агромрія" - ПП "РТС-Сталь" встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності та порушення ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, отже є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача". Відповідач зазначає в акті перевірки, що позивач не довів факту одержання продукції від ТОВ "СП "Агромрія", оскільки наявність у позивача лише видаткових та податкових накладних не є доказом проведення самої господарської операції, позивач діяв без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Також у акті перевірки зроблений висновок про порушення п. 201.1 ст. 201, п. 200.3 ст. 200, п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПКУ в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ га суму 460627,67 грн. (рядок 18.2 декларації) за лютий 2011 року.

За наслідкам перевірки та складання акту перевірки від 17.05.11 № 1597/23-2/37125153, податковою інспекцією не було прийнято податкових повідомлень-рішень, наслідки акту були відображені в базі даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", а саме: зменшений податковий кредит ПП "РТС-Сталь", сформований на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "СП "Агромрія" за лютий 2011 року на суму 460627,67 грн.

Позивач надав суду копію договору купівлі-продажу від 2 жовтня 2010 року за № 02/10-1 з ТОВ "СП "Агромрія", з додатковою угодою, згідно умов якого ТОВ "СП "Агромрія" зобов'язується відвантажити, а позивач прийняти та сплатити за товар (металовироби), копії накладних від 7 лютого 2011 року за № ПНО-000006, від 14 лютого 2011 року за № ПНО-000007, від 21 лютого 2011 року за № ПНО-000008, від 25 лютого 2011 року за № ПНО-000012; копії податкових накладних від 7 лютого 2011 року за № 2, від 14 лютого 2011 року за № З, від 21 лютого 2011 року за № 4, від 25 лютого 2011 року за № 11; копії товарно-транспортних накладних від 01.02.2011 року за № 5 та № 5а, від 07.02.2011 року за № 6 та № 6а, від 14.02.2011 року за № 7 та № 7а, від 21.02.2011 року за № 8 та № 8а; накладні на внутрішнє переміщення від 01.02.2011 року за № ПМ-01/02-1, від 07.02.2011 року за № ПМ-07/02-1, від 14.02.2011 року за № ПМ-14/02-1, від 25.02.2011 року за № ПМ-21/02-1, від 25.02.2011 року за № ПМ-25/02-1; копії платіжних документів про оплату продукції ТОВ "СП "Агромрія" та платіжними дорученнями банківської установи; документи про оприбуткування отриманих ТМЦ у бухгалтерському обліку позивача за лютий 2011 року (картка субконто - контрагент ТОВ "СП "Агромрія"); копіями довіреностей на отримання позивачем ТМЦ від ТОВ "СП "Агромрія" від 7 лютого 2011 року за № 48/1, від 14 лютого 2011 року за № 54/1, від 21 лютого 2011 року за № 65/1, від 25 лютого 2011 року за № 75/1; копію податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року з додатком 5, копії сертифікатів якості на отримані від ТОВ "СП "Агромрія" ТМЦ, копію договору оренди бетонної площадки, крану козлового, офісного приміщення. Первинні бухгалтерські та податкові документи, договір від імені ТОВ "СП "Агромрія" підписано директором ОСОБА_6 Також позивач надав докази подальшої реалізації придбаного у ТОВ "СП "Агромрія" металопрокату - накладні, довіреності, платіжні документи.

Згідно з наданою суду копією декларації по ПДВ ТОВ "СП "Агромрія" за лютий 2011 року, яка зареєстрована в ДПІ 30.05.11 вх. № 133043 з додатком 5, в розділі "податкові зобов'язання" відображена господарська операція з позивачем, копія декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року (подано до ДПІ 10.05.11 вх. № 124080) свідчить про здійснення ТОВ "СП "Агромрія" господарської діяльності. Доказів несплати задекларованих цією декларацією податку на додану вартість суду не надано. Відповідачем представлено декларації ТОВ "СП "Агромрія" з ПДВ за жовтень 2010 року, березень 2011 року з показниками діяльності.

Згідно офіційного сайту ДПА України станом на 19.07.11 ТОВ "СП "Агромрія" було зареєстровано платником ПДВ з серпня 2009 року, відомості про анулювання свідоцтва відсутні.

З дослідженого судом акту перевірки ТОВ "СП "Агромрія" від 10.06.11 вбачається, що товариство знаходиться за адресою м. Херсон, вул. Макарова, 44, керівник ОСОБА_6 Володимирович. Одним з видів діяльності даного суб'єкта господарювання є оптова торгівля. В акті вказано, що податкова звітність з податку на прибуток за 2010 рік підприємством не надана, але подано декларацію з податку на прибуток за І квартал 2011 року (вх. № 124080 від 10.05.11) з показниками господарської діяльності. Остання звітність по комунальному податку надана за III квартал 2010 року (вх. № 217697 від 20.10.2010) в якій зазначено про відсутність працівників. Керівник підприємства ОСОБА_6 у квітні 2011 року повідомив податкову інспекцію, що надати документи щодо здійснення підприємством господарських операцій за вересень 2010 року - березень 2011 року не надається можливим, оскільки документи зникли з приміщення, яке орендує ТОВ "СП Агромрія", що підтверджується заявою від 09.02.2011 до Комсомольського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області, у порушенні кримінальної справи було відмолено 11.02.2011. Керівник прохав надати підприємству ТОВ "СП "Агромрія" передбачений термін для відновлення втрачених документів, дане прохання податкова інспекція не задовольнила. Згідно вимог п.44.5 ст.44 Податкового Кодексу України платником податків ТОВ "СП "Агромрія" не повідомлено орган державної податкової служби за місцем обліку в п'ятиденний строк з дня втрати документів, тому, на думку перевіряючих, терміном 90 календарних днів для відновлення втрачених документів, який настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, платник податку не скористався. Також було взято до уваги, що з дня отримання директором товариства постанови Комсомольського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області, яка видана 11.02.2011р., минуло більш ніж 90 календарних днів, але платником не відновлено жодного документу, який підтверджував би здійснення фінансово - господарської діяльності за перевіряємий період. Звітність товариства з податку на додану вартість від підприємства ТОВ "СП "Агромрія" (36580032) за податкові періоди вересень 2010р., листопад 2010р., та лютий 2011р. згідно з п.4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.08 № 827, прийнята до відома, зареєстрована в ОСОБА_7 БЕСТ-ЗВІТ, набула статус "Звіт визнано не дійсним" через не підписання посадовими особами та відсутності електронної форми реєстру податкових накладних. У зв'язку з ненаданням на перевірку первинних бухгалтерських та податкових документів, податкова інспекція вважає, що ТОВ "СП "Агромрія" не може підтвердити дані, які зазначені в податковій звітності, не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупців, фактичного руху товарів не встановлено, товариством видавались видаткові та податкові накладні без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, правочини даного платника визнано нікчемними, податкові зобов'язання та податковий кредит зменшені до "0" грн.

Предметом розгляду судового розгляду в даній адміністративній справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття податкового повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість за лютий 2011 року на 460627 грн. 67 коп., визнання протиправними дій ДПІ щодо зменшення від'ємного значення з ПДВ при складанні акту перевірки від 17.05.11 № 1597/23-2/37125153 та зобов'язання відповідача відновити у базі даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" податковий кредит ПП "РТС-Сталь", сформований на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "СП "Агромрія" за лютий 2011 року на суму 460627,67 грн.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд не може відмовити в правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. "На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. "У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. "У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, суд звертає увагу на наступне.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Державна податкова інспекція у своїй діяльності керується Конституцією України, Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами. Стаття 200 Податкового кодексу України передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між позивачем та його постачальниками, суд зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. За змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Таким чином, для констатації факту нікчемності правочинів в акті перевірки, податкова інспекція повинна встановити, що всі ці угоди вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або порушує публічний порядок. До правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини. спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Відповідно до статей 3, 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Статтею 13 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

В силу положень статей 204, 215 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У сфері оподаткування основи публічного порядку визначаються статтею 42 Конституції України, згідно з якою кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Суд при вирішенні даної справи виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин у економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться в його податковій декларації та бухгалтерській звітності, - є достовірними. Під податковою вигодою слід розуміти зменшення розміру податкових зобов'язань внаслідок, зокрема, зменшення податкової бази, одержання податкової пільги, застосування більш низької ставки податку, а також одержання права на повернення (залік) або відшкодування податку з бюджету. Надання платником податків до податкового органу всіх належним чином оформлених документів, що передбачені податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в цих документах, є неповними, недостовірними й/або суперечливими.

Одержання податкової вигоди повинно визнаватися необґрунтованим, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподатковування платником податків враховано операції, що не відповідають їх дійсному економічному змісту або враховано операції, не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Про необґрунтованість одержання платником податків податкової вигоди можуть також свідчити наступні обставини:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, що є економічно необхідними для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної до економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподатковування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром (послугами), який не вироблявся (послуги фактично не надавалися) або який не міг бути вироблений (послуги не могли бути наданими) в обсязі, зазначеному платником податків у документах бухгалтерського обліку.

Якщо платник податків уклав договір, який не обумовлений розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру), а лише з метою отримання податкової вигоди чи мінімізації оподаткування, такий правочин слід вважати таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, порушує публічний порядок і, таким чином, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Як вже зазначалось судом, під час судового розгляду встановлено, що предметом договорів купівлі-продажу між позивачем та ТОВ "СП "Агромрія" було поставка металопродукції, що відповідає основній діяльності позивача та його постачальника. Відповідач також не заперечує фактів подальшого продажу металопродукції або наявність металопродукції на момент перевірки на складі позивача, що є ознакою того, що правочини не є фіктивними, оскільки за фіктивними правочинами не відбуваються ніякі дії зі сторони учасників правочину, наприклад поставка продукції, сплата грошових коштів. Суду не надано доказів засудження керівника ТОВ "СП "Агромрія" або керівника позивача за вчинення фіктивних господарських операцій. Фактично в якості беззаперечного доказу порушення позивачем податкового законодавства прийнятий акт перевірки його контрагента, який був складений органом податкової служби тільки на підставі податкової звітності без використання будь-яких первинних документів ТОВ "СП "Агромрія", оскільки документи були або вкрадені, або втрачені, строку для поновлення документів ТОВ не надано. Позивач до проведення перевірки іншого підприємства або підприємця не має відношення і не може оскаржувати висновки такого акту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПКУ передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Будь-яких претензій зі сторони податкової інспекції до правильності оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів при здійсненні господарських операцій між позивачем та ТОВ "СП "Агромрія" немає. Посилання ДПІ на те, що відомості товарно-транспортних накладних не відповідають податковим накладним не конкретизовано і не пояснено, в чому саме є розбіжності, і які нормативно-правові акти встановлюють обов'язкову відповідність ТТН податковим накладним. Пояснень гр.-на ОСОБА_7 (перевізника) суду не надано, відомості ТТН позивача не спростовані іншими товарно-транспортними накладними, які повинні зберігатись у перевізника.

Твердження відповідача про те, що поставка металопродукції є фікцією, яка супроводжувалась тільки оформленням документів з метою створення видимості того, що поставка відбулось в дійсності, суд не може прийняти до уваги. Відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, його позиція про те, що цей правочин очевидно суперечить інтересам держави, не підкріплений належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Будь-якого закону, в якому було б вказано про нікчемність угод позивача з постачальником, відповідач суду не навів. Носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін нікчемного правочину є посадові особи цих юридичних осіб. ДПІ не встановила персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо. З письмових пояснень керівника ТОВ "СП "Агромрія" ОСОБА_6, наданих податковій міліції, вбачається, що він підтверджує поставку металопродукції позивачу.

Зважаючи на всі факти і обставини, встановлені судом під час розгляду даної справи у їх сукупності і взаємозв'язку, суд вважає, що угоду між позивачем та ТОВ "СП "Агромрія" неможливо однозначно віднести до нікчемних угод, ця угода є оспорюванню. Положеннями законодавства, яке регламентує права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Тому правочин між позивачем та його постачальником є правомірним, поки його недійсність не буде встановлена судом.

Факти порушень податкового законодавства зі сторони постачальників контрагентів позивача, їх вплив на право позивача на податковий кредит слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин. Саме по собі факт втрати документів податкової та бухгалтерської звітності не є достатньою підставою для покладання відповідальності на позивача, який до цієї втрати не має відношення. На час здійснення господарських операцій ТОВ "СП "Агромрія" було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, мало свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний або мав реальну можливість з'ясувати всі обставини діяльності постачальників по ланцюгу до виробника на момент придбання цього товару, суду не надано. З'ясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність. На підставі викладеного, суд вважає неправомірним висновок ДПІ про завищення від'ємного значення ПДВ в декларації лютого 2011 року по операціям придбання продукції у ТОВ "СП "Агромрія".

В силу п. 1 частини 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Згідно ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення позову адмінстративнй суд може прийняти рішення про визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Аналізуючи норми названих вище правових норм, суд може визнати дії чи бездіяльність відповідного суб'єкта владних повноважень протиправними лише тоді, коли ним допущено порушення положень Конституції або законів України.

Суд погоджується з тезою позивача про неправомірність бездіяльності ДПІ щодо не складання та не надіслання позивачу податкового повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення суми ПДВ, що є порушенням приписів Податкового кодексу України. Так, згідно з п. 58.1 ст. 58 ПКУ у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. При зменшенні від'ємного значення таке податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму зменшення від'ємного значення податку на додану вартість; граничні строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки невнесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. Аналогічні норми містить Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердж. наказом ДПА України від 22.12.2010 № 985. Таке податкове повідомлення-рішення складеться за формою "В4" (додаток 8 до наказу). Відповідач підтвердив той факт, що за висновками акту перевірки не складалось податкового повідомлення-рішення.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (стаття 2, пункт 1 частини 1 статті 17 КАС). З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Вчинені податковим органом дії щодо зменшення від'ємного значення по податку на додану вартість, бездіяльність ДПІ щодо неприйняття відповідного рішення, мають юридичні наслідки та впливають на його права та обов'язки. Висновок акту перевірки тягне за собою обов'язок платника податків внести в податкову звітність лютого 2011 року та наступних податкових періодів відповідні корегування, висновок про завищення від'ємного значення буде враховувати податкова інспекція при подальших перевірках наступних періодів. Відсутність рішення ДПІ позбавляє позивача права оскаржити його в адміністративному або судовому порядку, тобто, захистити свої права способом, встановленим нормативними актами. Суд вважає, що іншого, ніж обраний позивачем спосіб захисту порушеного права в даному спорі, позивач не мав можливості застосувати через порушення законодавства, які допустив відповідач.

Відповідачем в даній адміністративній справі, який є суб'єктом владних повноважень, не було виконано обов'язку щодо доказування правомірності своєї бездіяльності при розгляді висновків акту перевірки, як і не було надано належних доказів на підтвердження правомірності своїх дій по зменшенню від'ємного значення з ПДВ саме шляхом викладення висновків в акті перевірки. Щодо твердження представника відповідача про те, що керівник податкової інспекції має дискреційні повноваження, які надають певний ступінь свободи при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, він має можливість самостійно (на власний розсуд) не приймати відповідне рішення про зменшення від'ємного значення, слід зазначити наступне. Якщо податковий ревізор - інспектор склав акт перевірки, в якому зафіксував податкові порушення, то прийняти відповідне рішення є обов'язком керівника ДПІ, встановленим законодавством, а не його правом.

Суд вважає доведеними вимоги позивача про визнання неправомірною бездіяльність ДПІ щодо неприйняття рішення про зменшення від'ємного значення по податку на додану вартість та про визнання протиправними дій ДПІ щодо зменшення від'ємного значення з ПДВ по декларації лютого 2011 року без прийняття відповідного повідомлення-рішення та огляду на відсутність правових підстав такого зменшення.

Що стосується вимоги позивача про зобов'язання ДПІ у м. Херсоні відновити відображені позивачем в податковій декларації за лютий 2011 року показники податкового кредиту в централізованій електронній базі податкової звітності, а саме в базі даних, яка має назву "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", суд зазначає наступне. Позивач не надав суду доказів вчинення відповідачем таких дій як зменшення податкового кредиту ПП "РТС-Сталь", сформованого на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "СП "Агромрія" за лютий 2011 року на суму 460627,67 грн. - витягів звітної форми "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" (надалі - Деталізована база співставлення) по податковому кредиту та податковим зобов'язанням. Разом з тим представник ДПІ підтвердив, що такі дії податкової інспекції, як наслідок складання акту перевірки є обов'язковими, а відомості Деталізованої бази співставлення є суто внутрішнім документом податкової інспекції і платникам податків не видаються.

Порядок та механізм такого контролю за сплатою податків зі сторони податкових органів визначається наказом ДПА України від 18.04.2008р. № 266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів (із змінами і доповненнями)", згідно якого створені такі програмні продукти:

- система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів;

- система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;

- система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Пункт 2.14 наказу № 266 передбачає, що інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Платники податку на додану вартість одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)). Деталізована база співставлення є одним з програмних продуктів центральної бази даних податкової звітності, що введена в дію ДПА України з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої податкової звітності з ПДВ, тобто податкових декларації з податку на додану вартість з додатками №5.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 р. № 827 за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

З наведених нормативних актів вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності. Таким чином показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком №5, і повинні їм відповідати. Самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), буде порушувати його права та інтереси, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності. Виходячи з специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, - у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

Тому суд вважає, що невідповідність показників податкового кредиту, що задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо. Виходячи з викладеного, суд вважає, що дії податкового органу по зміні задекларованих платником податків показників податкового кредиту в Деталізованій базі співставлення можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків у випадку незаконності таких дій повинно бути відновлення в цій базі тих показників податкового кредиту, які задекларував платник податків.

Суд зазначає, що визнання податковим органом недійсним задекларованого платником податків податкового кредиту, як спосіб реагування на виявлені порушення податкового законодавства, законодавством не передбачений.

При вирішенні питання щодо способу захисту прав позивача, який необхідно застосувати у даній справі, суд вважає, що таким способом повинно бути зобов'язання ДПІ відобразити у цій базі даних податковий кредит позивача з ПДВ у тому вигляді, в якому вони відображені позивачем у додатках №5 до декларацій з ПДВ за лютий 2011 року.

З урахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню. Судови витрати відшкодувати позивачу з Державного бюджету.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Позов приватного підприємства "РТС-Сталь" задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Херсоні щодо неприйняття податкового повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 460 627 грн. 67 коп.

Визнати протиправними дії ДПІ у м. Херсоні щодо зменшення від'ємного значення з ПДВ за лютий 2011 року на суму 460 627 грн. 67 коп. в акті перевірки від 17.05.11 за № 1597/23-2/37125153.

Зобов'язати ДПІ у м. Херсоні відновити у базі даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" податковий кредит ПП "РТС-Сталь", сформований на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "СП "Агромрія" за лютий 2011 року на суму 460627,67 грн.

Відшкодувати з Державного бюджету на користь приватного підприємства "РТС-Сталь" (вул. Домобудівна, 14, м. Херсон, 73003, код ЄДРПОУ 37125153) витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 31 жовтня 2011 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.1