Постанова

від 11.05.2007 по справі 18/63н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/63н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11.05.07                                                                                 Справа № 18/63н-ад.

          Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом  Луганської обласної спілки споживчих товариств, м. Луганськ

до  Лисичанської міської ради, м. Лисичанськ Луганської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –

  дочірнє підприємство «Лисичанський ринок», м. Лисичанськ Луганської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –

  Маркевич Геннадій Іванович, м. Лисичанськ Луганської області

про  визнання нечинним рішення

за участю представників:

від позивача:                                         Полонський Д.М., довіреність від 06.04.2007;

від відповідача:                               Байрамов Є.В.О., довіреність від 10.05.2007;

від 3-ї особи (Маркевича Г.І.):           Маркевич Г.І., паспорт, свідоцтво про реєстрацію;

від 3-ї особи (ДП «Лисичанський ринок»): Костєв Ю.Ф. за дов. від 23.04.2006.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про визнання нечинним рішення відповідача від 15.03.2006 № 1237, в частині надання Маркевичу Г.І. в оренду земельної ділянки площею 0,0189 га для будівництва та експлуатації магазину промтоварів за адресою: м. Лисичанськ, вул. Красногвардійська, 31 (пункти 17.1., 17.2. рішення).

Заявою про уточнення позовних вимог від 10.04.2007 позивач доповнив свої вимоги та крім визнання рішення відповідача частково нечинним, просить суд ще й скасувати це рішення у зазначеній частині.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що оспорюване рішення прийняте відповідачем незаконно, так як надана Маркевичу Г.І. земельна ділянка знаходиться у його (позивача) користуванні (в оренді) на підставі договору оренди від 03.06.2003 № 496, який укладено з відповідачем.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що вказаний позивачем договір оренди ним (відповідачем) рішенням від 29.09.2005 № 1015 визнаний таким, що втратив силу.

          Третя особа на стороні позивача (ДП «Лисичанський ринок») підтримала доводи позивача.

          Третя особа на стороні відповідача (Маркевич Г.І.) відзив на позовну заяву суду не подала.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін та 3-х осіб, суд

В С Т А Н О В И В:

05.05.2003 між сторонами за позовом був укладений договір оренди земельної ділянки (договір зареєстровано у книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок 03.06.2003 за № 496) згідно якому, відповідач (Лисичанська міська рада) передав позивачу (Луганській облспоживспілці) в оренду на 5 років (до 03.06.2008) земельну ділянку площею 1,5979 га для експлуатації будівель та споруд ринку.

29.09.2005 відповідачем прийнято рішення № 1015, яким позивачу зменшено розмір орендованої земельної ділянки (в зв'язку з відмовою позивача від її частини) (пункти 17, 17.1. рішення)  та вищевказаний договір оренди з позивачем був визнаний таким, що втратив чинність (пункт 17.2. рішення).

У вказаному рішенні не зазначено в зв'язку з чим та за яких підстав договір визнаний таким, що втратив чинність.

15.03.2006 відповідачем прийняте рішення № 1237, пунктами 17.1. –17.2. якого третій особі (Маркевичу Г.І.) для будівництва та експлуатації магазину була надана в оренду на 20 років земельна ділянка площею 0,0189 га, яка орендувалася позивачем за договором від 05.05.2003 № 496.

Позивачем, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.04.2007, заявлено вимоги про визнання нечинним та скасування рішення відповідача від 15.03.2006 № 1237, в частині надання Маркевичу Г.І. в оренду земельної ділянки площею 0,0189 га для будівництва та експлуатації магазину промтоварів за адресою: м. Лисичанськ, вул. Красногвардійська, 31 (пункти 17.1., 17.2. рішення).    

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що оспорюване рішення прийняте відповідачем незаконно, так як надана Маркевичу Г.І. земельна ділянка знаходиться у його (позивача) користуванні (в оренді) на підставі договору оренди від 03.06.2003 № 496, який укладено з відповідачем.

Позивач вказав, що одностороння відмова від договору не допускається; відповідач не мав права та законних підстав визнавати договір оренди таким, що втратив чинність; відповідач порушив його законне право користування земельною ділянкою (тим що частину ділянки передав в оренду третій особі).

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що вказаний позивачем договір оренди ним (відповідачем) рішенням від 29.09.2005 № 1015 визнаний таким, що втратив силу, після чого, державна реєстрація цього договору скасована; таким чином, договір оренди на даний час не діє.

          Третя особа на стороні позивача (ДП «Лисичанський ринок») підтримала доводи позивача.

Третя особа на стороні відповідача (Маркевич Г.І.) відзив на позовну заяву не подала; Маркевич Г.І. в судовому засіданні вказав, що він не може дати пояснень щодо законності або незаконності оспорюваного рішення але бажає, що б земельна ділянка залишилася у нього.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін та 3-х осіб, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав:

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Діючим цивільним та господарським законодавством України не передбачено можливості визнання будь-якого договору таким, що втратив силу.

Таким чином, приймаючи рішення від 29.09.2005 № 1015 про визнання договору таким, що втратив силу, відповідач діяв способом, який не передбачено ні Конституцією ні законами України.

Між сторонами за позовом укладено договір оренди земельної ділянки (зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок 03.06.2003 за № 496), який безумовно є господарським договором.

Діючим цивільним та господарським законодавством України встановлена можливість змини або розірвання договорів.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна і розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Позивач не розривав та не намагався розірвати договір оренди № 496.

Відповідач у встановленому ст. 188 Господарського кодексу України порядку також не розривав та не намагався розірвати договір оренди № 496.

Вказаним договором одностороння відмова від договору не передбачена.

Таким чином, відповідач відмовляючись від договору (вказаним незаконним способом) ще й діяв поза межами своїх повноважень, так як відмовлявся від договору в односторонньому порядку.

З урахуванням вказаного суд вважає, що пункт 17.2. рішення відповідача від 29.09.2005 № 1015, яким визнано вказаний договір таким, що втратив силу, є незаконним.

Згідно ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та  інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати нечинним в зв'язку з його незаконністю рішення відповідача від 29.09.2005 № 1015 в частині визнання договору оренди земельної ділянки № 496 таким, що втратив силу (пункт 17.2.).

Строк дії укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки № 496, спливає 03.06.2008.

Вказаний договір не розірвано та не визнано у встановленому законом порядку недійсним.

Таким чином, з дати реєстрації договору та на день розгляду справи вказаний договір оренди діяв і діє.

Враховуючи незаконність рішення відповідача про визнання договору таким, що втратив чинність та визнання судом його нечинним, державна реєстрація договору оренди земельної ділянки № 496 повинна бути поновлена.

За цим договором позивач орендує у відповідача земельну ділянку.

Проте, оспорюваним рішенням відповідача від 15.03.2006 № 1237 (пункти 17.1., 17.2.) відповідач надав 3-й особі (Маркевичу Г.І.) земельну ділянку, яка є частиною земельної ділянки, яка орендується позивачем за вказаним договором оренди.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду землі»орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України).

Оспорюваним рішенням відповідач безпідставно (тобто без наявності законних підстав) позбавляє позивача права користування частиною земельної ділянки, яка знаходиться у нього в законному користуванні.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів (ч. 3 ст. 153 ЗК України).

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

    1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

    3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оспорюване рішення відповідача є незаконним та необґрунтованим.

Доводи відповідача про законність оспорюваного рішення не приймаються судом до уваги в зв'язку з їх необґрунтованістю.

За таких обставин, рішення відповідача від 15.03.2006 № 1237 «Про надання земельних ділянок в оренду і припинення права користування ними»підлягає визнанню нечинним в частині надання Маркевичу Г.І. в оренду земельної ділянки площею 0,0189 га для будівництва та експлуатації магазину промтоварів за адресою: м. Лисичанськ, вул. Красногвардійська, 31 (пункти 17.1., 17.2. рішення).

Витрати позивача на державне мито в сумі 3,40 грн. підлягають відшкодуванню з місцевого бюджету м. Лисичанська.

Пунктом 1 ч. 2 ст. Кодексу адміністративного судочинства України альтернативно передбачена можливість прийняття судом постанови: або про скасування рішення або про визнання його нечинним.

Альтернативність (написання через «або») передбачає застосування тільки одного з двох: чи скасування, чи визнання нечинним; і відповідно не дозволяє застосування одночасно цих двох формулювань.

Враховуючи, що суд визнав оспорюване рішення нечинним, прийняти постанову ще й про його скасування суд не має законної можливості.

Однак, це не впливає на суть прийнятого судом рішення.

Суд вважає недоцільним виносити рішення про відмову в позові щодо скасування рішення, так як позов по суті задоволено повністю, а те, що позивач застосував у формулюванні предмету позову альтернативні вимоги, суд вважає помилкою позивача.    

За таких обставин, суд не розглядає позовні вимоги про скасування рішення, так як це рішення вже визнано нечинним.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.          Вийти за межі позовних вимог та визнати нечинним рішення Лисичанської міської ради Луганської області «Про надання земельних ділянок в оренду і припинення права користування ними»від 29.09.2005 № 1015 в частині визнання договору оренди земельної ділянки № 496 таким, що втратив чинність (пункт 17.2. рішення).

2.          Позов задовольнити повністю.

3.          Скасувати рішення Лисичанської міської ради Луганської області від 15.03.2006 № 1237 «Про надання земельних ділянок в оренду і припинення права користування ними»в частині надання Маркевичу Г.І. в оренду земельної ділянки площею 0,0189 га для будівництва та експлуатації магазину промтоварів за адресою: м. Лисичанськ, вул. Красногвардійська, 31 (пункти 17.1., 17.2. рішення).

4.          Стягнути з міського бюджету м. Лисичанська Луганської області на користь Луганської обласної спілки споживчих товариств, м. Луганськ, вул. Совєтская, 75, ідентифікаційний код 01548036, витрати на державне мито в сумі 3,40 грн.

11 травня 2007 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови. Постанова, оформлена відповідно до ст. 163 КАСУ підписана 16 травня 2007 р.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подана сторонами протягом 10 днів з 16 травня 2007 р. до апеляційного господарського суду через господарський суд Луганської області.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів  після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                         В.В. Корнієнко