Постанова

від 08.05.2007 по справі 15/92ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/92ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08.05.07                                                                                 Справа № 15/92ад.

Колегія у складі суддів: Пономаренко Є.Ю. –головуючий, Мінська Т.М., Яресько Б.В.,  розглянувши матеріали за позовом

Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області,                м. Луганськ  

до Приватного підприємства «Обласний центр впровадження «Агроцентрнаука», м. Новопсков Луганської області

про стягнення економічних санкцій в сумі 15207 грн. 00 коп.

за участю представників сторін:

від позивача –не прибув;

від відповідача - Сідабрас А.К. - гол. спец. - юрист, довіреність № 59 від 26.02.07.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку з чим відповідно до п. 21 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України  таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми економічних санкцій відповідно до рішення Держінспекції з контролю за цінами в Луганській області від 02.10.06. № 151 у розмірі 10178 грн. 19 коп.

Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" визначено повноваження Кабінету Міністрів України в галузі ціноутворення, зокрема, встановлено, що Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Таким органом відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 13.12.2000 N 1819 (далі - Положення), є Державна інспекція з контролю за цінами (далі - Держцінінспекція). Вона є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується останньому.

Згідно з пунктом 11 Положення Держцінінспекція має територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 Положення.

За змістом абзацу третього пункту 4 Положення Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.

Відповідно до пункту 5 Положення Держцінінспекція, зокрема, має право проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів.

Згідно з Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 N 298/519, прийняття рішень про застосування економічних або фінансових (штрафних) за фактами порушення державної дисципліни цін покладено на Держцінінспекцію та відповідні державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

З наведеного випливає, що Держцінінспекція, приймаючи рішення про застосування санкцій за порушення державної дисципліни цін, є як орган державної влади у здійсненні управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.

З урахуванням наведеного справи за участю Держцінінспекції, пов'язані із здійсненням нею владних повноважень, підлягають розглядові місцевими господарськими судами в порядку, встановленому Кодексу адміністративного  судочинства України.

За таких обставин, суд розглядає зазначений позов відповідно до порядку встановленому Кодексом адміністративного  судочинства України.

Представник позивача у судовому засіданні позовну вимогу підтримав у повному обсязі, зокрема обґрунтовуючи наступним.

Відповідно до плану роботи Держінспекцією з контролю за цінами в Луганській області проведена перевірка відповідача з питання додержання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів на роботи та послуги з виконання землевпорядних робіт у разі безоплатної передачі громадянам України земельних ділянок. Акт перевірки від 05.12.2006р. №07083.

В результаті перевірки у період з грудня 2005 року по листопад 2006 року встановлено висновок про необґрунтоване застосування цін (тарифів) та стягнення плати суб'єктом господарювання за послугу, яка не передбачена чинним законодавством, а саме: за обмінний файл на гнучкому магнітному носії або  до компакт диску, стягувалася плата від 17 грн. до 22 грн. за одиницю.

Далі позивач вказує, що чинний порядок проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно не передбачає для реєстрації прав наявність у замовника файлу на гнучкому магнітному носії, а тому послуга є нав'язаною і не передбаченою законодавством.

При цьому, позивачем вказується, що додаткова виручка склала 5069 грн. 00 коп.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву від 26.02.2007р., додатку до відзиву від 12.03.2007р. та від 03.05.2007р., посилаючись на те, що плата від 17 до 22 грн. одержувалася не за державну реєстрацію прав, тобто складання обмінного файлу не входить до переліку послуг для реєстрації прав за які розмір плати встановлено чинним законодавством.

В ході судового розгляду справи судом досліджено всі надані до матеріалів справи пояснення та документи як докази, та зокрема: Акт перевірки від 05.12.2006р. №07083; Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області №222 від 20.12.2006р.; інші надані до справи документи та пояснення.

Сторони не досягли примирення.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про те, що пред'явлений Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області позов не підлягає задоволенню виходячи з нижченаведених підстав.

Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області з 20.11.06р. по 05.12.06р. на підприємстві відповідача проведено перевірку з питання додержання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів на роботи та послуги з виконання землевпорядних робіт у разі безоплатної передачі громадянам України земельних ділянок. За результатами перевірки складено акт перевірки від 05.12.2006р. №07083.

В результаті перевірки у період з грудня 2005 року по листопад 2006 року держінспектор дійшов висновку про необґрунтоване застосування цін (тарифів) та стягнення плати суб'єктом господарювання за послугу, яка не передбачена чинним законодавством, а саме: за обмінний файл на гнучкому магнітному носії або  до компакт диску, стягувалася плата від 17 грн. до 22 грн. за одиницю.

Позивач вказує, що чинний порядок проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно не передбачає для реєстрації прав наявність у замовника файлу на гнучкому магнітному носії, а тому послуга є нав'язаною і не передбаченою законодавством.

При цьому, позивач зробив неправильний висновок, внаслідок виходу за межі його повноважень, про те, що підприємством одержана додаткова виручка у сумі 5069 грн. 00 коп.

Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області 20.12.2006р. прийнято рішення №222 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, за яким підлягає вилученню додаткова виручка у сумі 5069 грн. 00 коп. та штрафні санкції у сумі 10 138 грн.

Відповідно до ч 2 ст. 1 Закону України «Про захист конституційних прав громадян на землю»вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України відповідно до статті 121 Земельного кодексу України (2768-14), крім випадків, визначених частиною першою цієї статті, не може перевищувати дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями розділу IV Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»встановлено порядок та підстави державної реєстрації прав.

При цьому, як представники позивача так і представники дійшли правильного висновку про те, що виготовлення файлу на гнучкому магнітному носії не входить до складу робіт які визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та Законом України «Про захист конституційних прав громадян на землю»як обов'язкові при проведенні реєстрації.

Так, вичерпний перелік робіт із землеустрою визначено ст. 1 Закону України «Про землеустрій», а ст. 56 даного Закону визначено вичерпний перелік технічної документації із землеустрою.

Згідно ст. 1 Закону України «Про землеустрій»до видів робіт  із  землеустрою віднесено  -  обстежувальні,  вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи,  що  виконуються  з  метою складання документації із землеустрою. Документація із  землеустрою  -  затверджені  в установленому порядку  текстові  та  графічні   матеріали,   якими   регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності,  а також матеріали обстеження  і  розвідування  земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Вочевидь, що до робіт із землеустрою та технічної документації із землеустрою не входить виготовлення файлу на гнучкому магнітному носії.

У зв'язку з цим, як наслідок, до вартості робіт визначених ч. 2 ст. 1 Закону України «Про захист конституційних прав громадян на землю»не входить вартість робіт з виготовлення файлу на гнучкому магнітному носії.

Так, чинним законодавством не встановлено державне регулювання цін (тарифів) робіт з виготовлення файлу на гнучкому магнітному носії.

При цьому, щодо повноважень органу позивача у даному випадку слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 Положення про державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000р. №1819, Основними завданнями Держцінінспекції є організація  та здійснення   контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними  та  місцевими  органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.

Згідно п.4 даного Положення Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, у межах  своєї  компетенції  здійснює  перевірки   додержання порядку формування,  встановлення і застосування цін і тарифів.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів).

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державний   контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та  регульованих  цін  і  тарифів.  

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією  сума виручки  в  результаті  порушення  державної  дисципліни  цін   та діючого порядку визначення вартості будівництва,  що  здійснюється із  залученням  коштів   Державного   бюджету   України,   бюджету Автономної Республіки Крим,  місцевих  бюджетів,  а  також  коштів державних підприємств, установ та організацій  підлягає  вилученню в  доход  відповідного  бюджету  залежно   від   підпорядкованості підприємства,  організації.  Крім  того,  в   позабюджетні   фонди місцевих   Рад   стягується   штраф у двократному  розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми  списуються  з рахунків підприємств і  організацій  в  банківських  установах  за рішенням  суду.

Відповідно до п.1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України 03.12.01 N298/519, підставою для  застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є  одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного  в  періоді,  що  перевіряється,  порядку  встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, у зв'язку з тим, що надання спірних послуг не є питанням ціноутворення і його державного регулювання, стягнення з відповідача штрафних санкцій за позовом Державної інспекції з контролю за цінами за порушення державної дисципліни цін є неправильним.

А саме, оскільки до вартості робіт визначених ч. 2 ст. 1 Закону України «Про захист конституційних прав громадян на землю»не входить вартість робіт з виготовлення файлу на гнучкому магнітному носії, тобто чинним законодавством не встановлено державне регулювання цін (тарифів) вказаних робіт, висновок позивача щодо одержання підприємством відповідача додаткової виручки внаслідок порушення законодавства з контролю за державним регулюванням цін не підтверджується належними актами чинного законодавства.

Тому, санкції розраховані позивачем на підставі акту перевірки від 05.12.2006р. №07083, вказані в рішенні Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 20.12.2006р. №222 та заявлені за позовом, що розглядається у даній судові справі є необґрунтованими та не підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, також слід зазначити, що відповідно до п. 1 Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг, затверджених спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України N 97/298/124 від 15.06.2001 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 р. за N 579/5770, Розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг застосовуються державними органами земельних ресурсів та рекомендовані для застосування підприємствами, організаціями, проектними інститутами, вишукувальними експедиціями, госпрозрахунковими групами та іншими підприємницькими структурами незалежно від форм власності та відомчої належності на всій території України

Так, для підприємства відповідача у справі розміри оплат, визначених вказаним наказом, у т. ч. вартості робіт з виготовлення файлу на гнучкому магнітному носії, мають рекомендований характер, та відповідно не є державною регульованою ціною.

При цьому, вирішення питань пов'язаних з тим, що, за доводами позивача, послуга є нав'язаною і непередбаченою законодавством, не належить до компетенції позивача з прийняттям рішень про стягнення санкції за порушення державної дисципліни цін.

Дане питання може вирішуватися, у тому числі шляхом оскарження певних дій по нав'язуванню послуги (при наявності певних доказів такого факту), тощо, споживачами або відповідним органом захисту прав споживачів.

Одними із найвагоміших принципів адміністративного судочинства, визначених в ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України є принципи  верховенства права та законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи справу на підставі Конституції та законів України, враховуючи наведений принцип, встановлений ст. 19 Конституції України  та ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшовши під час розгляду справи висновку про те, що санкції визначені вищевказаним рішенням Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області та заявлені за позовом є необґрунтованими та не підлягають стягненню з відповідача, суд не застосовує зазначене рішення позивача від 20.12.2006р. №222, яке є протиправним і не відповідає законодавству та не має пріоритету при розгляді справи судом понад принципів верховенства права, законності та рівності всіх учасників процесу перед законом та судом.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено осіб, які брали участь у справі про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,   суд

п о с т а н о в и в:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 11.05.2007р.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя (головуючий)

Суддя

Суддя

Є.Ю. Пономаренко

Т.М. Мінська

Б.В. Яресько