Рішення

від 28.02.2017 по справі 761/15007/16-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/15007/16-ц

Провадження № 2/761/726/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарях: Лукянчук А.О., Кривошия Н.В.,

за участю представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача ПП Україна молода : ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства Україна молода , ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації,-

В С Т А Н О В И В:

18 квітня 2016 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить: з метою відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів позивача визнати недостовірною, такою, що не відповідає дійсності та принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача інформацію, автором якої є ОСОБА_5, джерелом якої є Приватне підприємство Україна молода , розміщену (поширену) Приватним підприємством Україна молода на своєму сайті в мережі Інтернет www.umoloda.kiev.ua (на сторінці сайту ІНФОРМАЦІЯ_1) та в щоденній інформаційно-політичній газеті Україна молода у виданні НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року у статті під назвою ІНФОРМАЦІЯ_3 , в частині: ОСОБА_3 оточив себе заступниками, які входять до його злочинного угруповання,… ; зобов'язати відповідачів не пізніше десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати розповсюджену (опубліковану ними ІНФОРМАЦІЯ_2 року недостовірну та негативну інформацію про позивача, яка міститься в статті під назвою ІНФОРМАЦІЯ_3 на сайті www.umoloda.kiev.ua (на сторінці сайту ІНФОРМАЦІЯ_1) та в щоденній інформаційно-політичній газеті Україна молода у виданні НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року в такий самий спосіб, шляхом розміщення на тому ж саме Інтернет сайті та друкованому виданні (газеті) статті відповідного змісту під заголовком Спростування , зазначивши що дана інформація, а саме: ОСОБА_3 оточив себе заступниками, які входять до його злочинного угруповання,… - є недостовірною та не відповідає дійсності.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року в мережі Інтернет та у щоденній інформаційно-політичній газеті Україна молода , яка належить ПП Україна молода у виданні НОМЕР_1 була опублікована стаття під назвою ІНФОРМАЦІЯ_3 . Як зазначає позивач, у вказаній статті зазначені дані, які не відповідають дійсності. Крім того позивач зазначає, що він з 24.04.2007 року займає посаду генерального директора ВАТ Турбоатом та надрукована інформація в статті є негативною, не відповідає дійсності та порушує його права. Протягом багатьох років позивач обіймав керівні посади, йому доручалось право розпорядження матеріальними цінностями та грошовими коштами, що належали керованій ним юридичній особі. За численні роки праці позивач здобув репутацію порядної людини і керівника і жодного разу не був звинувачений у недбалому виконанні своїх обов'язків.

Опублікована інформація містить факти, які спрямовані на зниження престижу та підрив довіри до діяльності ПАТ Турбоатом . Інформація поширена відповідачем по всій Україні значним тиражем, серед невизначеної кількості жителів України які є читачами цієї газети з метою негативного ставлення з боку суспільства до позивача, є образливою та принижує його честь, гідність та ділову репутацію.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Приватного підприємства Україна молода в судовому засіданні заявлені вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні оскільки висловлювання, які просить спростувати позивач є частиною цитати і не є інформацією, яка може бути спростована.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про судове засідання, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, пояснення чи заперечення на заявлені вимоги до суду не надійшли.

А тому у відповідності до положень ст.169 ЦПК України суд ухвалив про подальший розгляд справи у відсутність відповідача, який не з'явився в судове засідання.

Вислухавши представника позивача та представника відповідача, оцінивши в сукупності надані в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог за наступних підстав.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У відповідності з ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

В свою чергу ст.34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України "Про інформацію" реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач наголошував, що Приватним підприємством Україна молода на своєму сайті в мережі Інтернет www.umoloda.kiev.ua (на сторінці сайту ІНФОРМАЦІЯ_1) та в щоденній інформаційно-політичній газеті Україна молода у виданні НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року була опублікована стаття під назвою ІНФОРМАЦІЯ_3 та інформація в частині: ОСОБА_3 оточив себе заступниками, які входять до його злочинного угруповання,… є недостовірною та не відповідає дійсності.

Відповідно до ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 Постанови "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009р. за № 1, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Так, позивач зазначає, що відомості, які він просить визнати такими, що не відповідають дійсності ганьблять його честь та гідність, були поширені шляхом опублікування в друкованій газеті та інтернет-газеті, яка належить відповідачу.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

У відповідності з ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до положень ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

В той же час представник відповідача в судовому засіданні наголошувала, що оспорювана інформація є частиною цитати Пана ОСОБА_8 яка була зазначена в статті, а не інформацією, яку виклав автор статті.

Пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009р. за № 1 роз'яснив, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.

У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації.

У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.

Представник позивача в судовому засіданні заявляв клопотання про залучення зазначеної особи (пана ОСОБА_8 ) як відповідача у даній справі, проте його клопотання було відхилене, оскільки крім імені будь-які ідентифікуючі дані зазначеної особи відсутні. Водночас представник позивача не вживав будь-яких заходів для встановлення зазначеної особи.

Як вбачається в тексті статті дослівно зазначено: …Менш помпезними є розповідi людей, які знають пана ОСОБА_3 зсередини й давно. Наводимо спогади цих людей, викладенi в соцмережах. Пан ОСОБА_8 знає ОСОБА_6 ще з часів його шоферування . На Турбоатомі народ заляканий, ніхто не має права відкрити рот. Якось збирали підписи на захист ОСОБА_3 та його кримінального оточення, і спробуй не підписати - відразу опинишся за прохідною, тобто все залишилося в кращих традиціях адмінресурсу, який використовувала Партія регіонів, від якої так швидко відмовився ОСОБА_3. ОСОБА_6 дуже швидко перефарбувався з соціалістів у регіонали . Як тільки регіонали потрапили в опалу, а їхнiй ватажок ОСОБА_9 утік, ОСОБА_3 швидко виходить iз регіонів . Яка партія наступна, хоча кому потрібен iуда-зрадник? Усе це ОСОБА_3 робив заради заощадження своїх підприємств Турбоатома , який він вважає своєю свинею-скарбничкою, і звичайно Мегабанку , в який він вкладає гроші, добуті зi свині-скарбнички. ОСОБА_3 під страхом звільнення регулярно постачав людей на мітинги на підтримку Партії регіонів, тільки на з'їзд ОСОБА_10-ОСОБА_11 вигнав близько 2 тис. працівників! Використовуючи для оплати цим людям кошти iз заводського бюджету або надаючи відгули, що також завдавало шкоди заводу. Дивіденди акціонерам виплачуються з величезними затримками, а в цей час гроші, які призначені для виплати дивідендів, багаторазово прокручуються через його Мегабанк , приносячи тим самим надприбутки його власнику ОСОБА_3. Правоохоронні органи, куди ви дивитесь? ОСОБА_3 оточив себе заступниками, які входять до його злочинного угруповання, - це ОСОБА_7 та iншi. Приберіть цих кровососів iз заводу, дайте нам - робочим - працювати спокійно на благо нашої України! - емоційно завершує ОСОБА_8 …

Як встановлено в судовому засіданні, зазначені коментарі містяться на сайті ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Отже, провівши системний аналіз діючого законодавства України, взявши до уваги відповідну судову практику та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, вивчивши пояснення та заперечення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновків, що в ході судового розгляду не доведено факту вчинення відповідачем правопорушення, яке полягало саме в поширенні інформації, яка у відповідності до вимог закону може мати статус недостовірної , такої, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі позивача повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

У цьому конкретному випадку у розпорядженні суду немає даних про те, що фактично зазначена в статті цитата спрямована на поширення недостовірної інформації щодо позивача, приниження честі, гідності та ділової репутації його.

Пункт 18 Постанови роз'яснює, щозгідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Крім того , згідно з пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.

Отже, оскільки під час розгляду справи не було залучено пана ОСОБА_8 цитата якого була розміщена в статті та частина з якої оспорюється позивачем, суд вважає, що позов пред'явлено до неналежного відповідача. Проте позивач не позбавлений можливості встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження.

Крім того, варто зауважити, що стороною позивача не надано суду доказів, що внаслідок поширення зазначених в позовній заяві відомостей, позивачу завдана шкода відповідним особистим немайновим благам.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 60, 88, 169, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294 ЦПК України; ст. ст. 3, 32, 34, 68 Конституції України; ст. ст. 23, 201, 277, 280, 297, 1167 ЦК України; ст. 9 Закону України "Про інформацію"; ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до цієї Конвенції; Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009р. за № 1, суд, -

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Приватного підприємства Україна молода , ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя : Н.Г.Притула