Рішення

від 21.02.2017 по справі 490/7065/16-ц

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/2403/2017 Справа № 490/7065/16-ц

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 лютого 2016 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Гуденко О.А.,

при секретарі -Гудковій Є.С, ОСОБА_1,

за участю прокурора Тищенко А.М., представника органу опіки і піклування та третьої особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради до ОСОБА_4, третя особа Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Ю про відібрання неповнолітніх дітей без позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2016 року орган опіки та піклування звернувся до суду з позовом до відповідача про відібрання без позбавлення його батьківських прав неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Позивач вказує на те, що відповідач є батьком неповнолітніх дітей, не виконує батьківського обов'язку щодо виховання дітей, оскільки в достатній мірі не піклується про стан їх здоров'я, не забезпечує навчання та соціальну адаптацію дітей, через те, що фактично не надає доступу до дітей та їх умов проживання; не має відомостей про реальний фізичний стан їх здоров'я, відомостей про те, чи лікуються діти. Внаслідок цього усі діти соціально не адаптовані, не мають достатньо необхідних навичок до спілкування як з дорослими, так і з однолітками, мають дуже низький рівень знань. Батько дітей є інвалідом другої групи за психічним захворюванням, сам потребує стороннього догляду. Знаходячись під опікою держави в навчальному дитячому закладі діти отримають необхідну освіту, здобудуть навички спілкування, пройдуть медичне обстеження та отримають необхідне лікування. Всього цього, як і належні умови проживання, батько дітям не зможе надати, що загрожує здоров'ю і розвитку дітей.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив відібрати у відповідача без позбавлення батьківських прав неповнолітніх дітей.

В судовому засіданні представник органу опіки і піклування підтримав заявлений позов, просив про його задоволення. Суду пояснили, що діти проживають в однокімнатній квартирі, житловою площею близько 12 кв.м.; майже постійно діти не відвідують школу , пропускають без поважних причин, батько не водить дітей на обстеження, а все лікування зводиться дозвернень до педіатра задля отримання довідки для звільнення від відвідування школи. ОСОБА_8 наданих батьком до школи медичних довідок виходить, що діти хворіють на простудні захворювання практично безперевно. Батько ухиляється від своїх обов'язків щодо соціальної адаптації та навчання дітей, їх духовного та фізичного розвитку. Діти мають дуже низький рівень знань, дівчата ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зараз визначені в шостий клас, причому хоча і атестовані за попередній навчальний рік, але з низькими відмітками. Микола залишений на другий рік в другому класі через неатестацію. Всі діти мають захворювання зору, плоскостопість, захворювання кишково-шлункового тракту, потребують ортопедичного взуття, потребують корекційної роботи з психологом . Проте ніколи не отримували лікування з приводу цих захворювань. Не зрозуміло, як після смерті матері діти забезпечуються повноцінним харчуванням з врахуванням цих захворювань. Батько дітей є інвалідом другої групи за психічним захворюванням , багато років поспіль - до смерті дружини в травні 2016 року за висновком МСЕК потребував постійного стороннього догляду, який здійснювала дружина - отже взагалі не зрозуміло, яким чином він можен самостійно нести відповідальність за трьох неповнолітніх дітей. Внаслідок свого захворювання він сам становить небезпеку для психічного здоров'я дітей, фактично ізолюючи їх від суспільства та однолітків . Навіть під час судових засідань, він завжди перебивав пояснення дітей, потребував від них тих відповідей, які вважав за потрібне. Не реагував на зауваження суду, не слухав пояснень інших учасників процесу, підвищував голос, поводив себе агресивно. Батько ніяким чином на час розгляду справи не виконує приписи суду, винесені йому в попердньому рішенні суду.

Прокурор вважав за доцільне задовольнити позов , враховуючи психічні особливості батька, адже він може становити небезпеку для їх життя та здоровя. Після смерті дружини- матері дітей, яка здійснювала за ним догляд, батько вочевидь не може належним чином виконувати свої батьківські обов'язки щодо піклування та розвитку дітей. Що найголовніше, батько не виконує обов'язки, покладені на нього попереднім рішенням суду, не забезпечує навчання та лікування дітей, та перешкоджає здійсненню контролю їх родиною з боку органу опіки та піклування.

Представник Служби у справах дітей підтримує позов органу опіки та піклування з наступних підстав, проте, що не мали жодного разу доступу до житлового приміщення, на запрошення для бесіди батько не заявлявся, крім того, до служби надходили повідомлення зі школи про тривалі пропуски уроків без поважних причин, недбале ставлення батька до навчального процесу дітей, з ЦПМСД №4 надходили повідомлення про те, що батько вимагає довідки за пропуски дітей, хоча до поліклініки вони не з'являлись, або з'являлись лише для отримання довідок, а не для належного лікування і профілактики захворювань.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав. Суду пояснив, що піклувався про дітей належним чином, діти мають все необхідне. До школи доньки ходять до шостого класу, ОСОБА_7 до другого класу (ЗОШ №15). Щодо здоров'я дітей, то діти після відвідування шкоди стали часто хворіти , тому ні разу вони не пропускали школу з неповажних причин. Всі рекомендації лікарів він виконує в точності. В контролюванні з боку Служби у справах дітей не вбачає необхідності. На теперішній час висновку МСЕК щодо його потреби в сторонньому догляді немає, як і немає висовку лікарів-психіатрів,що він не може виконувати батьківські обовязки. Діти завжди доглянуті, одягнені та нагодовані, він особисто регулярно займається з ними, діти читають дитячу літературу, вони разом гуляють в дитячому містечку "Казка" та парку Перемоги.

В судовому засіданні з'ясована думка неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які виявили бажання проживати тільки разом з батьком. Анна, Тетяна та Микола суду пояснили, що у них дуже добрі стосунки з батьком, вони виконують домашні завдання, які батько іноді бере в школі, проте регулярно займатися вони не мають можливості- через хворобу і через те, що не можуть дізнатися домашні завдання. У них немає телефону, не можуть самі подзвонити до вчительки чи однокласників, тим більше піти і дізнатися завдання. З батьком вони гуляють в парку Перемоги та дитячому містечку Казка ( на питання суду не змогли чітко пояснити , як часто вони гуляють - заначили лише про дві такі прогулянки), по вул.Соборній . Вони завжди ситі та доглянуті, простудні захворювання лікуються вдома батьком за рекомендаціями лікаря. Батько завжди купує ліки , які прописав лікар- і вони їх приймають. Що існують якісь інші заходи для укріплення імунітету, для зменшення частоти простудних захворюваньта їх профілактики, інші методи лікування , крім приймання медикаментів - ніколи не чули і не застосовували.

До школи усім дітям подобається ходити, на уроках їм теж подобається. Чому батько не пускає їх до школи пояснили простудними захворюваннями, але висловили бажання ходити до школи частіше, спілкуватися з однолітками. Дівчата висловлювали бажання відвідувати якійсь гуртки, наприклад малювання, для творчого розвитку, але батько їм ніколи навіть такого не пропонував, ця тема у них не обговорювалася. Микола має зайву вагу, проте взагалі не займається ніякими фізичними вправами, навіть рідко гуляє на свіжому повітрі.

Заслухавши пояснення представника позивача, прокурора, відповідача , вислухавши думку дітей, свідків, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Відповідач є батьком неповнолітніх дітей, доньки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, доньки ОСОБА_6, 02.06. ІНФОРМАЦІЯ_5, малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6

Батько та діти проживають та зареєстровані за адресою м.Миколаїв, пр.. ОСОБА_10, 18, кв. 57 - в однокімнатній квартирі, загальною площею 22,4 кв.м., житловою площею 11, 9 кв.м.

ОСОБА_8 обстеження квартири від 19 лютого 2016 року, складено комісією, доступ в квартиру працівникам комісії власниками квартири не надано. Зі слів квартиронаймача - квартира у задовільному стані.

Як вбачається з матеріалів справи, в червні 2013 р. орган опіки та піклування звертався до суду з позовом до батиьків дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_11 про відбрання без позбавлення їх батьківських прав неповнолітніх доньки ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7, доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, доньки ОСОБА_6, 02.06. ІНФОРМАЦІЯ_5, малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6

Позивач вказував на те, що відповідачі є батьками неповнолітніх дітей , не виконують батьківського обов'язку щодо виховання дітей, в їх родині троє дітей шкільного віку ніколи не відвідували школу, не охоплені навчанням жодним загальноосвітнім закладом , медичні працівники дитячої поліклініки не мають відомостей про здоров'я дітей з березня 2007 року. Ніхто з працівників соціальних служб не міг потрапити до них додому, ніхто з сусідів не бачив дітей.

На підставі винесеного по даній справі 25 вересня 2013 р. заочного рішення з 24 квітня 2014 р. діти відповідачів перебували в комунальному закладі Миколаївський Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Миколаївської міської ради . За висновками психолого-медичної педагогічної консультації від 14 травня 2014 р, всі діти потребують корекційної роботи з психологом та логопедом, їх освітній рівень не відповідає віковому.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 04 листопада 2014 року, відмовлено у задоволенні позову. Постановлено попередити ОСОБА_4 та ОСОБА_11 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітніх дітей, зобов'язати відповідачів протягом місяця з дня набрання рішенням суду законної сили влаштувати дітей до загальноосвітнього закладу, звернутися до відповідного закладу охорони здоров'я дітей. Покладено на орган опіки та піклування контроль за виконанням ОСОБА_4 та ОСОБА_11 батьківських обов'язків відносно дітей, в тому числі щодо обов'язків, покладених рішенням суду.

Роз'яснено сторонам, що у випадку продовження ухиляння ОСОБА_4 та ОСОБА_11 від виконання своїх батьківських обов'язків відносно дітей , позивач має право повторно звернутися до суду з позовом про позбавлення їх батьківських прав та стягнення аліментів.

Крім того, судом винесено окрему ухвалу на адресу Миколаївського міського голови, в якій доведено факти неналежного виконання посадовими особами управління освіти Миколаївської міської ради та Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради своїх службових обов'язків.

На виконання рішення суду діти були влаштовані на навчання: ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_8, - 6 клас (Миколаївська вечірня школа №5), ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_10, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_11, - до 1 класу (загальноосвітню школу № 15).

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини від 03 лютого 2015 року №2 сімю ОСОБА_11 знято з соціального супроводу Центру.

02 травня 2016 року померла дружина та мати чотирьох дітей ОСОБА_13

ОСОБА_4 є інвалідом ІІ групи перебуває на обліку з діагнозом Шизофренія, параноїдна форма, неперервна течія,параноїдний синдром, неперервна течія, змішаний дефект , що підтверджується довідкой психіатричної лікарні №1, від 02.08.2016. Має також діагноз висока міопія, астигматизм .

З 2008 року батьки отримують державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям, перебувають на обліку в Управлінні соціальних виплат та компенсацій Центрального району Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради .

Управління соціальних витрат і компенсацій Центрального району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради на запит від 05.07.2016 року повідомило, що ОСОБА_11 перебувала на обліку у відділ соціальних виплат на отримування державну соціальну допомогу по догляду за інвалідом ІІ групи внаслідок психічного розладу ОСОБА_4

Після смерті ОСОБА_11 до відділу соціальних виплат управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району за призначенням державної соціальної допомоги по догляду за ОСОБА_4 станом на 27.07.2016 року ніхто не звертався.

У судовому засіданні, в якості спеціаліста було заслухано завідувача диспансерно-поліклінічного відділення Миколаївської психіатричної лікарні №1 ОСОБА_14, який є лікуючим лікарем-психіатром відповідача. Суду пояснив, що хворий ОСОБА_4 знаходиться на обліку з 1994 року, діагноз "Шизофренія, параноїдальної форми", ОСОБА_4 приходить до лікарні зі старшою донькою, якій, на думку лікаря, теж потрібно обстежитись. Хворий характеризується своїм власним поглядом на життя, що не відповідає загальновизнаним істинам, нормам законодавства та моралі. Він виховує дітей подібним собі , повністю прагне підкорити їх своєму впливу та змусити мислити та діяти , як він. Через свої психічні особливості внаслідок авторитарних рис характеру та розладів, викликаних хворобою, батько здійснює руйнівний вплив на особистості дітей, у період загострення може нанести шкоду дітям. Зараз вже два роки перебуває в стадії ремісії, але загострення може відбутися в будь-який час, навіть стримко.

В стадії ремісії ОСОБА_4 може виконувати свої батьківські обов'язки, але що буде відбуватися під час загострень його хороби - ніхто не може передбачити.

Крім того, звернув увагу на те, що після смерті дружини ОСОБА_11, відповідач не має доглядальника, а відповідно, за відсутності належного догляду та контролю щонайменше за прийнманням підтримуючої терапії його схильності та потяги можуть посилитись.

В матеріалах справи надані епікризи останніх госпіталізації ОСОБА_4 до стаціонарного лікування до 1-го віділення МОПЛ № 1, з яких вбачається, що його стан погіршується в періоди життєвих труднощей, що викликає як наслідок сімейні конфлікти . Чує голоси, уходить з дому, жебракує, при цьому запираючи дітей в квартирі. Саме це і слугувало причиною його госпіталізації.

Отже, суд враховує, що таке відбувалося в 2011-2013 роках, але тоді з дітьми залишалася мати, а якщо таке станеться на теперішній час- діти взагалі залишаться закритими без жодного догляду.

На теперішній час суд бере до уваги, що у судовому засіданні дітям було важко висловити думку, оскільки батько весь час перебивав їх, відповідав за них, відверто казав їм, що слід говорити або забороняв відповідати на поставлені запитання. Цим він не лише продемонстрував той факт, що він нав'язує свої погляди та переконання, а ще виявляв явну неповагу до гідності дітей, порушував їх право на вільне висловлення думки, формування власних поглядів.

Крім того, батько негативно налаштований проти системи державних органів, про що він неодноразово зазначав у своїх заявах та поясненнях до суду , намагався ввести суд в оману щодо відмови з боку органів освіти та соціальних служб надавати йому допомогу, в той час як сам відмовлявся від запропованих йому путівок на санаторне лікування дітей та запрошень на новорічні свята.

Батько і дітям насаджує точку зору, що суперечить чинному законодавству та суспільному ладу. Діти настільки відірвані від навколишнього світу, що навіть не усвідомлюють, які мають можливості і як вони можуть ними скористатися. Діти підтверджують, що хочуть вчитися, хочуть до школи, бажають розвивати свій талант до малювання.

З письмових доказів, які наявні в матеріалах справи вбачається, що (з повідомлень ЗОШ № 15) діти протягом 2015-2016 року не атестовані з усіх предметів, через те, що постійно були відсутніми у навчальному закладі. Батьки ОСОБА_4 не відвідували батьківські збори, не цікавилися успіхами дітей у навчанні, не брали участі у житті класу та школи, на контакт з педагогічним колективом не йшли. Батько був завжди агресивно налаштованим до працівників школи, управління освіти, працівників служби у справах дітей, фахівців ММЦСССДМ та інших представників державних установ, що діяли в інтересах дітей.

ОСОБА_8 інформації ЗОШ №15, батьки ОСОБА_4 до 10 грудня 2015 року іноді надавали до школи медичні довідки із КЗ ММР Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4 та ТОВ Медичний центр Глорія , де вказано, що діти хворіють на ГРВІ починаючи з жовтня 2014 року, тобто майже протягом півтора року з 10.12.2015 по 27.05.2016 року батьки не надали жодної довідки або письмового пояснення щодо поважності відсутності дітей у школі, що викликає занепокоєння про стан здоров'я дітей.

ОСОБА_8 повідомлення Управління освіти від 26.05.2016 року - адміністрацією школи та управлінням освіти було вжито різноманітних заходів до повернення дітей ОСОБА_4 до навчання, проте діти протягом другого навчального семестру так і не повернулися до навчання- не відвідували жодного дня школу, не мають атестації за навчальний рік взагалі. ОСОБА_4 не йде на спілкування, ухиляється від виконання своїх батьківськи обовязків щодо організації навчання дітей.

ОСОБА_8 Інформації щодо пропусків занять дітьми Миколаївської ЗОШ І-ІІ ступенів №15 - в навчальному 2014-2015 році діти відвідували школуц в другому семестрі 10 днів в сукупності, не відвідували занняття 107 днів ОСОБА_7 та 94 дні- дівчата.!

ОСОБА_8 інформації школи - за перший семестр 2016 року діти відвідували школу тільки 14 днів.

В грудні 2015 року відповідач отримав рішення ЛКК Центру первинної медико-санітарної допомоги № 4 про надання права на індивідуальне начання на 2015-2016 навчальний рік на всіх дітей, але як пояснила в судовому засіданні лікар ОСОБА_15 - таке право їм надано переважно за категоричним наполяганям батька та внаслідок його численних скарг на лікарів центру.

Проте і перевівши дітей на індивідуальне навчання відповідач жодним чином не організував їх навчання, навіть майже не брав у вчителів індивідуальний план навчання, а вчителів додому до дітей взагалі не допускав. Таким чином вбачається, що таке батьком зроблене виключно для того , щоб хоч якимось чином обгрунтувати не відвідування дітьми школи. При цьому з його пояснень в суді та матеріалів справи дійсно вбачається, що батько всіляким чином перешкоджає, налаштований проти відвідування дітьми школи та спілкування їх з однолітками, проте жодних пояснень цьому не надає.

А згідно Наказів від 02.12.2016 року «Про вибуття ОСОБА_5 Та ОСОБА_6 з 6-А класу та ОСОБА_7 з 2-А класу» діти на підставі заяви батька за погодженням з управлінням освіти ММР змінено денну форму навчання на екстернат. Отже на теперішній час взагалі неможливо контролювати, що відбувається з дітьми, адже батько на відвідування не відкриває двері, а на телефонні дзвінки відповідає, що не має часу спілкуватися з вчителями.

ОСОБА_8 характеристики Миколаївської ЗОШ І-ІІ ступенів №15, ОСОБА_5, учениця 5 класу, 2-й рік навчається саме в цій школі, добра, чуйна, скромна, тривожна дівчинка, при взаємодії з дорослими не відразу вступає в контакт, рівень розумового розвитку середній, швидко включається в роботу, виконує поставлені завдання самостійно, проте багато занять пропускає інколи по хворобі, інколи по невідомих причинах. Добре читає, любить малювати, відгукується на питання вчителя. Проблем в спілкуванні з дітьми не випробовує.

ОСОБА_6, учениця 5 класу, скромна, соромлива дівчинка, рівень розумового розвитку середній, швидко включається в роботу, виконує поставлені завдання самостійно, проте багато занять пропускає, прагне зосередити зусилля досягнення мети, відчуває себе скуто. Допитлива, проявляє взнати нове, трудності прагне долати. Добре читає, живо відгукується на питання вчителя, любить і уміє малювати. Проблем в спілкуванні з дітьми не випробовує, правильно сприймає вимоги дорослих.

ОСОБА_7, ученик 2-Б класу, скромний, соромливий хлопчик, рівень розумового розвитку нижче вікової норми, за рахунок низького рівня загальної обізнаності. На сьогоднішній момент Коля багато пропускає занять по хворобі. В основному справляється із завданнями, вирішення яких базується на наочно-образному мисленні, володіє рахунком в межах десяти, читає повільно. Відчуває себе скуто, боїться дати неправильну відповідь. Проявляє бажання взнати нове, при зіткненні з труднощами прагне здолати їх. Добрий, чуйний, емоційно-тривожне дитя. Проблем в спілкуванні з дітьми не має.

Матеріали справи містять численні ОСОБА_8 за 2015-2016 роки - майже кожного місяця, складені в присутності дільничних інспекторів поліції, працівниками Служби у справах дітей, в яких зазначено, що відвідати родину ОСОБА_7 не вдалося за можливе, оскільки двері до квартири ніхто не відчиняє , а якщо і ОСОБА_4 відчиняв двері, то до приміщення квартири та дітей не впускав, був агресивно налаштований. Зі слів сусідів, вони бачать іноді, як з квартири виходить ОСОБА_4, дітей майже не бачать ніколи, щоб вони виходили з квартири.

При цьому виклики та попередження про відвідування родини згідно виконання покладеного обов'язку суду завчасно надсилалися ОСОБА_4А, посадовими особами адміністрації Центрального району та працівниками соціальних служб, які відповідач отримував особисто, про що свідчать зворотні поштові повідомлення. Проте ці вимоги ОСОБА_4 не виконував.

Із повідомлень ЦПМСД №4 вбачається, що за рекомендаціями лікарів щодо лікування дітей ОСОБА_16 не звертався, а звертався до медичного закладу лише за отримання довідок. Також відбувалось із ТОВ Медичний центр Глорія та із Медичним центром Валіо , з кожної медичної установи батько дітей брав довідки про те, що вони хворіють з діагнозом: ГРВІ, гострий трахеїт. Фактично, як вбачається з медичних довідок з різних лікувальних установ - діти півтори року безперервно хворіють.

ОСОБА_8 Виписки з медичної картки дітей, діти мають наступні діагнози : ОСОБА_7 - плоскостопість, міопія, хронічний тонзілліт, порушення серцевого ритму, додаткова хорда лівого шлуночка; ОСОБА_6 - плоскоспість, астигматизм; ОСОБА_5 - міопія, косоглазіє, плоско-вальгусне встановлення стопи, сколіоз, хронічний тонзілліт.

При цьому відповідач жодних доказів того, що ним виконується хоч якесь лікування чи корекція вказаних захворювань у дітей ( ортопедичне взуття, ЛФК, окуляри, зорова гімнатика тощо), суду не надав і навіть на таке не посилався.

Свідок ОСОБА_12, старша донька відповідача, суду пояснила, що батько не ухиляється від виконання батьківських обов'язків, він піклується про них та допомагає у виборі одягу, з уроками, купує та готує їжу.Батько головний в сім'ї, але діти також говорять свою думку. Діти часто хворіють, батько купує ліки, у кожного є шкільні приладдя, вечорами читають, роблять уроки. Зазначила, що не треба задовольняти позов, вони пам'ятають , що минулого разу у 2014 році у літньому лагері та Центрі соціальної реабілітації їм не сподобалось, їх там ображали інші діти.

Свідок ОСОБА_17, яка є вчителькою дітей, суду пояснила, що у 2015-2016 навчальному році дівчата ходили до школи декілька разів потім їх не було, вони начеб то хворіли. Вчителі зі школи їздили разом с головою батьківського комітету та класним керівником до квартири ОСОБА_12, але двері ніхто не відчиняв. Коли дівчата ходять до школи то вони охайні, спілкуються с дітьми, спокійні, завжди пропонують допомогу. На запитання батька дітей, чому вони ходять так рідко до школи, відповів, що дуже часто хворіють, з вчителями спілкується нормально, слухає, закупляє потрібні зошити, дітям подобається навчатися у школі, батько має великий вплив на дітей, на батьківські збори не ходить, але на наступний день приходив.

Свідок ОСОБА_18 вчителька дітей, сім'ю знає, ще коли ходили дівчата у 4-й клас. У цьому році прийшов ОСОБА_7 до її класу, діти прийняли його добре, проблем зі спілкуванням не було.Діти дійсно більше половини часу до школи не ходили, батько приносив медичні довідки. Діти є здібні до навчання, уважні, але через те, що рідко відвідують занняття, мають проблеми з навчанням та засвоєнням учбового матеріалу.

Свідок ОСОБА_19, яка є дільничним пеідатром дітей ОСОБА_12, суду пояснила , що діти з'явились у лікарні тільки у вересні 2014 року, до цього їх не бачили, батьки дітей лікували, мати завжди сиділа у сторінці, батько міг перебивати лікаря, лікар все записував у картку, а потім він забирав картку і ніколи не залишав, діти завжди мовчать. Діти потребують лікування, неодноразово їм пропонували путівки в санаторій для оздоровлення, але батько відмовлявся. Один раз була у них в квартирі, батько запросив, тому, що всі діти захворіли, маленька однокімнатна квартира, дві двохярусні кроваті, тумбочка, маленький коридор та кухня, є посуд та холодильник, для батьків місця не було, в квартирі чисто, охайно, діти завжди чисто одягненні по погоді. Дітям призначали аналізи, але батько нічого не слухав та втікав. За 2016 рік приходив до лікарні тільки ОСОБА_7, дівчат не було.

Свідок ОСОБА_20, яка є звідувачем сімейної амбулаторії , де на обліку перебуває родина ОСОБА_12, суду пояснила, що зустрілась з сімєю вперше, коли прийшли запити про стан здоров'я дітей, приходили всі діти з батьками, ніяких серйозних захворювань у них не було, ГРВІ та бронхіт. Сім'я малоконтактна, звертаються тільки за необхідністю, батько звернувся у листопаді 2015 року, з приводу того що лікар ОСОБА_19 відмовилась його приймати. Потім звертався з проханням оформити індивідуальне навчання для дітей, бо вони часто хворіють. Пропонували санаторне лікування, пройти спеціалістів, сказав що подумає. Діти ніколи не скаржилися на батька, завжди доглянуті. Фізичного насилля не було, психічне - тяжко сказати, він може вести дома інакше, ніж при них.

Дійсно, як вчителі, та лікарі дітей суду зазначиаи, що останнім часом батько дітей став поводити себе коректніше , вислуховує їх рекомендації, отже, можливо, він змінив своє ставлення до виконання батьківських обовязків.

Але прослідковується тенденція до того, що так ОСОБА_4 став себе поводити наразі з серпня 2016 року - вже після того, як відбулося перше судове засіданні по цій справі і він отримав даний позов та ознайомився з матеріалами справи. Таким чином він намагався отримати позитивні характеристики під час розгляду справи в суді. Але при цьому він постійно ігнорував судові засідання - так, подавав відповідні заяви про неможливість бути присутнім на засіданні суду внаслідок хвороби безпосередньо за день або прямо в день судового засідання. При цьому після відкладення розгляду справи в той же день, вже через годину-дві після часу призначення судового засідання, самостійно приходив дізнатися дату наступного і які нові документи подавав позивач. В судових засіданнях не міг себе стримати, проявляв явну неповагу до представників позивача, заперечуав все, що відбувалося в судовому засіданні, при цьому викрикував свою думку , незалежно від того, чи стосувалося таке саме тим обставинам, які з'ясовувалися в той момент.

Також суд враховує, що ухвалою суду від 14.11.2016 року була призначена судова-психологічна експертиза відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_4 для з'ясування їх психологічного стану та рівня виховного впливу батька на них.

Відповідно до повідомлення від 19.12.2016 року судового ескперта-психолога МОПЛ № 1 про неможливість надання висновку, вбачається, що «об'єктом психологічної ескпертизи можуть бути психічно здорові особи...» Як зазначено у висновках про стан здоров'я, фізичний та розумовий розвиток дитини ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в графі «Психіатр» встановлено шифр захворювання, що відноситься до «інших органічних розладів особистості та поведінки внаслідок захворювання, пошкодження чи дисфункції головного мозку» ; у висновку про стан здоров'я дитини ОСОБА_6 у графі «психіатр» встановлено шифр захворювання , що відноситься до «проблем , пов'язаних з навчанням та грамотністю» .

Отже, враховуючи вже наявні проблеми психічного здоров' я дітей , які потребують відповідної корекції та лікування, залишення дітей з батьком, який сам є інвалідом ІІ групи за психічним захворюваням - без можливості спілкування з дітьми іншими особами, лікарями, вчителями, однолітками - створює реальну небезпеку для їх життя та здоров'я.

У відповідності до ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про стан здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що що сім'я ОСОБА_6 перебуває під соціальним супроводом з листопада 2012 року, відповідач дійсно неналежним чином виконує батьківських обов'язків по вихованню дітей, оскільки в достатній мірі не піклується про стан їх здоров'я, не забезпечує навчання та соціальну адаптацію дітей.

Висновком органу опіки та піклування підтверджується доцільність відібрання дітей через неналежне виконання ОСОБА_4 батьківських обовязків. Так, діти не охоплені навчанням навчальним закладом, відсутні відомості про їх стан здоровя, через релігійні переконання сімя ні з ким не спілкується, батько утримує себе та дітей за рахунок державної допомоги на дітей, ухиляється від зустрічей та проведення профілактично-розяснювальних бесід з працівниками служби у справах дітей.

З огляду на наведені обставини, суд визнає поведінку відповідача ухилянням від належного виконання батьківських обовязків по вихованню дітей.

Статтею 170 СК України передбачено, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод проголошено, що кожен має право на повагу до свого сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатись у здійсненні цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Таким чином, підставою відібрання дитини без позбавлення батьківських прав батьків є виникнення сімї небезпечної для дитини обстановки: її життя, здоров'я і морального виховання. Підставами для відібрання дитини без позбавлення батьківських прав батьків є виникненняв сімї небезпечної для дитини обстановки, незалежно від субєктивних причин такого положення,вини батьків.

Ящо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Справи щодо відібрання дітей неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини.

При розгляді справи Савіни проти України (CASE OF SAVINY v. UKRAINE) №39948/06, п. 49-50) Європейський суд з прав людини наголосив на такому. Хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (див., наприклад, справу Ньяоре проти Франції (Gnahore v. France), № 40031/98, п. 59, ECHR 2000 -IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава -відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (див., наприклад, справу Скоццарі та Дж'юнта проти Італії (Scozzari & Giunta v. Italy), [GC], №№ 39221/98 і 41963/98, п. 148, ЄСПЛ 2000 -VIII).

Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (див., mutatis mutandis, справу Хазе проти Німеччини (Haase v. Germany), № 11057/02, п. 99, ЄСПЛ 2004 -III (витяги)). При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я (див. справи Валлова і ОСОБА_16 проти Чеської Республіки (Wallova and Walla v. the Czech Republic), № 23848/04, п. 72, від 26 жовтня 2006 року; і Гавелка та інші проти Чеської Республіки (Havelka and Others v. the Czech Republic), № 23499/06, п. 57, від 21 червня 2007 року). З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (див., наприклад, справу К. А. проти Фінляндії (K. A. v. Finland), № 27751/95, п. 92, ЄСПЛ 2003 -I). Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (див., наприклад, справу Мозер проти Австрії (Moser v. Austria), № 12643/02, п. 68, від 21 вересня 2006 року; згадані вище рішення у справі Валлова і ОСОБА_16 проти Чеської Республіки , пп. 73- 76, та у справі Гавелка та інші, п. 61).

Враховуючи викладені обставини, встановлені під час розгляду справи, суд доходить до висновку, що діти , якщо залишити їх під опікою батька, страждатимуть через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, перебуватимуть в несприятливих умовах, позбавлені можливості ефективно взаємодіяти з навколишнім світом. Отже встановлення державної опіки над дітьми повинно виправити та запебезпечити належний стан їх фізичного та психічного здоров'я.

На теперішній час такий захід є вірним та необхідним, адже минулого разу при розгляді справи в 2014 році батькам були надані відповідні розяснення, покладені певні обовязки, які батько перестав виконувати після смерті матері дітей. Йому була надана можливість вирішити соціальні проблеми сім'ї за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, в тому числі соціальним консультуванням , якими він не тільки не скористався, а навіть взагалі заперечував надання йому допомоги. Тим більше, що після смерті матері, фактично діти залишаються наодинці з психічно хворим батьком, який сам потребує стороннього піклування.

Такий висновок суду відповідає наведеній практиці Європейського суду з прав людини.

Отже, суд вважає, що на час розгляду справи в суді позивачем було надано достатньо об'єктивних та переконливих доказів того, що існує реальна небезпека для дітей ОСОБА_4 у разі залишення їх в сім'ї, адже вживання інших заходів впливу не дали результату, що до того ж не менш переконливо було доведено самим відповідачем своїми діями під час розгляду справи судом, задоволення позову про відібрання дітей за таких обставин є доцільним.

На підставі наведеного,суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки у сімї, де перебувають діти, створилися небезпечні для їх фізичного, психічного та духовного розвитку та здоров'я , соціального виховання умови.

Таке не позбавляє відповідача права, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дітей, звернутися до суду з заявою про повернення дітей, так і позивача в разі тривалого байдужого ставлення батьків до подальшої долі дітей та не намагання повернути дітей, права звернутися до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав.

Відповідно до правил ст. 167 ЦК України, неповнолітніх ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_12, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_13, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_14, у батька ОСОБА_4 необхідно передати на опікування органу опіки та піклування для подальшого влаштування.

У відповідності до ст.180 СК України обидва батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.

ОСОБА_8 зі ст.182, ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу), яка стягується як аліменти на дитину, визначається судом з врахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини і платника аліментів, наявності у платника інших дітей та непрацездатних осіб, а також інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 СК України, при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що з відповідача на користь органу опіки та піклування Миколаївської міської ради слід стягнути аліменти на утримання дітей в частці від його доходу, а саме в розмірі 1\4 частини від усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно з днгя відібрання дітей до повноліття дітей.

Відповідно зі ст.ст. 81, 88 ЦПК України судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.14, 209, 212-215, 224, 225 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позову органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради до ОСОБА_4 про відібрання без позбавлення батьківських прав неповнолітніх дітей - задовольнити.

Відібрати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_12, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_13, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_14, у батька ОСОБА_4 - без позбавлення батьківських прав.

Передати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_12, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_13, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_14, до органу опіки та піклування Миколаївської міської ради для вирішення подальшої долі дітей.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_15, аліменти на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_12, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_13, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_14, у розмірі 1\4 частки усіх заробітків батька, але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, на користь органу опіки та піклування Миколаївської міської ради- щомісячно, починаючи з дня відібрання дітей і до їх повноліття.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя О.А. Гуденко