Постанова

від 07.05.2007 по справі 11/132ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/132ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07.05.07                                                                                 Справа № 11/132ад.

Господарський суд Луганської області у складі судді Москаленко М.О., при секретарі Мелеховій О.С., розглянувши матеріали адміністративної справи № 11/132ад за позовом

Прокурора Ленінського району м. Луганська в інтересах Луганського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, м. Луганськ  

до Закритого акціонерного товариства „Автотранс”, м. Краснодон, Луганська область   

про стягнення  3400 грн. 00 коп.

за участю представників сторін:

від заявника: Гришина  Т.А., посв. № 912 від 29.03.2006 –прокурор відділу прокуратури Луганської області

від позивача: Орлянко Д.Ю., дор. № 1-П/07 від 09.01.2007;

від  відповідача: Перепелкін  С.О., дов. б/н від 24.04.2007

           Суть спору: прокурором в інтересах позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача  штрафних санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів у сумі 3400 грн. 00 коп.

Сторони не досягли примирення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши прокурора та представників сторін, суд, -

в с т а н о в и в:

          Згідно з п.1 Положення про державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого Указом Президента України від 14.02.1997 № 142/97, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України.           

          Відповідно до Закону  України "Про  державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" та  Правил розгляду  справ  про порушення вимог законодавства на ринку паперів  та  застосування санкцій, затверджених  Наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 2 від 09.01.1997 ( у редакції рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13.02.2001 № 27 )                ( далі за текстом - Правила)  Луганське територіальне управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі за текстом –ЛТУ ДКЦПФР) здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства на ринку цінних паперів. При виявленні  фактів порушень законодавства про цінні папери уповноважені особи державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на підставі ст. 11 Закону України «Про державне регулювання ринку  цінних паперів в України» складають акти про правопорушення на ринку цінних паперів, які у подальшому є підставою  для винесення  постанов  про накладання штрафних санкцій.

          07.04.1994 ЗАТ „Автотранс” зареєструвало випуск іменних цінних паперів в Луганському обласному фінансовому управлінні (свідоцтво про реєстрацію випуску акцій №11), однак станом на 30.11.2005 не надало до ЛТТУ ДКЦПФР інформацію про укладення підприємством договору  на ведення реєстру власників іменних цінних паперів з незалежним реєстратором.

          Відповідно до ст. 9 Закону України „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів  в Україні, „Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів України”, затверджених наказом державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва від  14.03.2001 №49 та рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.03.2001 № 60, якщо кількість власників іменних цінних паперів товариства перевищує кількість, що визначена Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку як максимальна (250 акціонерів), товариство                    зобов'язане було доручити ведення реєстру незалежному реєстратору. У випадку, коли кількість власників іменних цінних паперів емітента не перевищує 250 осіб, емітент може отримати ліцензію на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів, а саме діяльності щодо ведення власного реєстру власників іменних цінних паперів.

          На вимогу ЛТУ ДКЦПФР відповідачем  документальне підтвердження та будь-які відомості щодо укладення договору з незалежним реєстратором надані не були. Ліцензію на ведення реєстру власників іменних цінних паперів  у ЛТУ ДКЦПФР відповідач також не отримував.

          У зв'язку з виявленим порушенням ЛТУ ДКЦПФР 05.12.2005 було винесене розпорядження № 509-ЛУ (а.с. 6), яким відповідача у термін до 24.02.2006 було зобов'язано усунути порушення чинного законодавства  про   цінні папери та письмово проінформувати уповноважену особу про виконання розпорядження.  Примірник зазначеного розпорядження  05.12.2005 був надісланий на адресу відповідача (а.с. 7).

Вимоги, викладені у розпорядженні, відповідачем виконані не були.  

Ухилення від виконання розпорядження є порушенням законодавства України про цінні папери, відповідальність за яке передбачена п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні".

13.03.2006 уповноваженою особою ЛТУ ДКЦПФР було складено акт №52-ЛУ про правопорушення на ринку цінних паперів, примірник якого було вручено відповідачеві, що підтверджено повідомленням № 687-1 від  18.03.2006 про вручення поштового відправлення.

24.03.2006  на підставі ст.ст. 9, 11, 12 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" начальником  ЛТУ ДКЦПФР була винесена постанова № 52-ЛУ про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів у розмірі 3400 грн. (а.с. 11). У постанові було зазначено про обов'язковість надання до ЛТУ ДКЦПФР копії платіжного документу про перерахування суми санкцій у 15-денний термін з моменту отримання відповідачем постанови. Один примірник постанови був надісланий на адресу відповідача у справі 28.03.2006.

Постанову позивача відповідачем оскаржено не було, а також не було надано ніяких документів  у підтвердження факту перерахування суми фінансових санкцій ані у 15-денний термін з моменту отримання постанови, ані пізніше.

З посиланням на те, що у відповідності з Законом України „Про джерела фінансування органів державної влади” від 30.06.1999 грошові стягнення за правопорушення в повному обсязі зараховуються до державного бюджету України, а також на те, що ненадходження сум штрафів спричиняє шкоду інтересам держави, заявник в інтересах позивача звернувся до суду з позовом про стягнення суми накладених на відповідача фінансових санкцій.

Відзивом від 04.05.2007 відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що у відповідності з п.14 ст.8, ст. 13  Закону України „Про державне регулювання ринку цінних паперів”, п.6 ст. 3 Закону України „Про виконавче провадження” позивач  повинен був звернутися з приводу виконання постанови № 52-ЛУ до органів державної виконавчої служби за місцем знаходження відповідача, оскільки позивач є органом, уповноваженим розглядати справи про адміністративні правопорушення. Також відповідач зазначив, що згідно з п.4 ст. 21 Закону України „Про виконавче провадження” строк пред'явлення виконавчого документу до виконання –три місяці, тому зазначена постанова позивача на даний час не може бути підставою для стягнення суми штрафних санкцій.  

Крім того, відповідач як на підставу заперечень послався на те, що даний спір не може розглядатися судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки ст. 105 зазначеного Кодексу визначає, що адміністративний позов може містити вимогу про стягнення з відповідача –суб'єкта владних повноважень, грошових коштів на відшкодування шкоди, спричиненої його незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю, а тому предмет спору не підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Також відповідач вважає, що заявник, який звернувся до суду 06.04.2007, пропустив передбачений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України річний строк позовної давності, який слід було обчислювати з 24.03.2006, тобто з моменту винесення позивачем постанови № 52-ЛУ.

Зазначені заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги з таких підстав.  

Ст. 12 Закону України „Про державне регулювання ринку цінних паперів”  встановлений порядок накладення штрафів за порушення юридичними особами правил діяльності на ринку цінних паперів. У відповідності з зазначеною нормою  рішення про накладення штрафу оформляється постановою, що надсилається юридичній особі, на яку накладено штраф.

Стаття 13 вказаного Закону  регламентує відповідальність  за адміністративні правопорушення, пов'язані з діяльністю на ринку цінних паперів, та встановлює перелік таких правопорушень. Приписами ч.4 ст. 13 зазначеного Закону, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень, встановлена адміністративна відповідальність  за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпоряджень  Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку громадян чи посадових осіб.  Про вчинення адміністративних правопорушень уповноважена особа Комісії складає протокол про адміністративне правопорушення.   

Постанову про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів позивачем винесено з чітким дотриманням порядку, встановленого, зокрема, ст. 12 Закону України „Про державне регулювання ринку цінних паперів”, з урахуванням того, що відповідач є юридичною особою. Протокол про адміністративне правопорушення у даному випадку позивачем не складався.

Ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України окреслює компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. Зокрема, компетенція адміністративних судів поширюється на  спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

П.п. 3 п.6  Положення про Луганське територіальне управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого рішенням Голови  державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.10.2005                   № 585, ЛТУ ДКЦПФР  надане право відповідно до наданих повноважень звертатися до суду та господарського або іншого суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушеннями законодавства України про цінні папери. Зазначене право було правомірно використане позивачем під час звернення до суду з даним позовом у відповідності з правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом або іншими законами.  Для звернення до адміністративного суду у даному випадку Кодексом  встановлений річний строк.

У відповідності з п.п. 19.1, 19.4 Правил штраф має бути сплачений  правопорушником не пізніше як через 15 днів з дня отримання ним постанови про накладення штрафних санкцій. У разі несплати штрафу правопорушником у термін, встановлений пунктом 19.1 Правил, штраф стягується у судовому порядку.

Постанова № 52-ЛУ від 24.03.2006 була надіслана позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом 28.03.2006 відповідно до вимог п. 8.5 Правил, тобто протягом трьох робочих днів.

Для оскарження підприємством постанови позивача був встановлений 10-денний строк, для сплати суми штрафних санкцій –15-денний строк з моменту її отримання відопвідачем.

Відповідачем не було надано документального підтвердження дати одержання постанови позивача, тому 15-денний строк позивач правомірно обчислював з дня надсилання примірника постанови на адресу відповідача –28.03.2005, річний строк для звернення до адміністративного суду –з моменту закінчення 15-денного строку –13.04.2006, з урахуванням поштового перебігу –16.04.2006.

Позов заявником в інтересах позивача подано 06.04.2007, тобто у межах строку, передбаченого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду.

За таких обставин посилання відповідача на пропущення заявником строку звернення до адміністративного суду є необґрунтованими.

Таким чином, матеріалами справи, її обставинами підтверджено, що штраф був накладений позивачем у межах його повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, на час розгляду справи відповідачем сума штрафних санкцій сплачена не була, постанова позивача  від  24.03.2006 № 52-ЛУ відповідачем не оскаржена та набрала чинності. До суду заявник в інтересах позивача звернувся у межах строку звернення до адміністративного суду.

Із врахування викладеного вище суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки заявник звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку, віднесення судових витрат на відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, не врегульовано чинним законодавством, у тому числі ст. 94 КАС України.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представника позивача про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п'ятиденного строку з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 99, 158 –163,167 Кодексу адміністративного судочинства України,   суд

в и р і ш и в :

 1.Позов задовольнити повністю.

           2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Автотранс”, пр-т 60-річчя СРСР, м. Краснодон, Луганська область, код 01236164, штрафні санкції у розмірі 3400 грн. 00 коп. в доход Державного бюджету України –р/р 31115106700028 в УДК у Луганській області, МФО 804013, код 24048922, код бюджетної класифікації 21081100.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 14.05.2007 у відповідності до вимог ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                       М.О. Москаленко