Рішення

від 14.03.2017 по справі 314/865/17

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/865/17 Провадження № 2/314/606/2017

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2017 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі головуючого:

судді Беспалько Т.Д.,

при секретарі Печонкіної В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку набувальної давності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 6, 67 гектарів, кадастровий номер № 2321585000:03:002:0017, у межах згідно з планом, що розташована на території Московської сільської ради, Вільнянського району, Запорізької області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 1-ЗП № 051360 в порядку набувальної давності.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що ОСОБА_2 належить земельна ділянка, площею 6, 67 гектарів. Починаючи з жовтня 2000 року Позивач користувався вищевказаною земельною ділянкою, обробляв її.

ОСОБА_2 повідомляла, що не буде користуватися земельною ділянкою через те, що буде проживати в Російській Федерації та залишила йому державний акт на земельну ділянку. Позивач протягом всього часу володіє земельною ділянкою та державним актом без таємниць, відкрито для всіх третіх осіб.

Враховуючи те, що Позивач добросовісно, відкрито, безперервно володіє Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії 1-ЗП № 051360, яка належить ОСОБА_2 з жовтня 2000 року, Позивач просить суд відповідно до чинного законодавства України, визнати за ним право власності на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2 в порядку набувальної давності.

Позивач в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, через канцелярію суду надав заяву про слухання справи без його участі, позовні вимоги підтримав, та просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи, через канцелярію суду надала заяву про слухання справи без її участі, проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

Суд відповідно до ст. 169 ЦПК України вважає за можливе розглядати справу у відсутності не з'явившихся осіб за наявними доказами справи.

В судовому засіданні представник позивача наполягає на своїх позовних вимогах.

Відповідач у судове засідання не з'явився про дату та час слухання справи був повідомлений судом належним чином, надав суду заяву про слухання справи у її відсутність, з позовом згодна.

Згідно вимог ст. 224 ЦПК України суд розглядає дану цивільну справу за наявністю у справі доказів, ухвалює заочне рішення, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, заслухавши позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дослідивши та перевіривши письмові докази по справі, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу . Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, а також обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказуванню.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 1-ЗП № 051360, виданого 20 квітня 2000 року на підставі розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації Ради народних депутатів від 10.02.2000 року № 51 належить земельна ділянка, площею 6, 67 гектарів у межах згідно з планом, що розташована на території Московської сільської ради, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Починаючи з жовтня 2000 року Позивач користувається вищевказаною земельною ділянкою, обробляє її. ОСОБА_2 повідомляла, що не буде користуватися земельною ділянкою через те, що буде проживати в Російській Федерації та залишила Позивачу державний акт на земельну ділянку.

Позивач протягом всього часу володіє земельною ділянкою та державним актом без таємниць, відкрито для всіх третіх осіб.

Земельна ділянка використовувались позивачем за призначенням з додержанням правил користування, не порушуючи інтересів інших осіб. Право позивача на земельну ділянку не заперечувалось, не оспорювалось.

З моменту фактичного володіння земельною ділянкою і по теперішній час до Позивача не пред являвся правомочною особою позов про повернення земельної ділянки.

Таким чином, Позивач з жовтня 2001 року добросовісно, відкрито та безперервно володіє Державним актом на право приватної власності на землю серії 1-ЗП № 051360, виданого 20 квітня 2000 року на підставі розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації Ради народних депутатів від 10.02.2000 року № 51 та безпосередньо земельною ділянкою, не порушуючи права та інтереси будь-яких інших осіб.

Відповідно до положень ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно.

Згідно зі ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ч.4 ст.344 ЦК України цієї статті право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. При цьому в п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 р., норми ст. 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 р., а отже, визнати право власності за набувальною давністю суд може не раніше 1 січня 2001 року.

Чинним цивільним законодавством набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав відповідно дочастини першої статті 344 ЦКособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК .

Жодна особа не заявляє вимог щодо повернення вказаного нерухомого майна, отже, визнання права власності не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Статтею 119 ЗК України ( нині діючого) визначено, що громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ст. 328 ЦК України , право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 152 ЗК України , держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян таюридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Згідно ч. 2 ст. 158 ЗК України , виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Судом беззаперечно встановлено факт, що позивач добросовісно, відкрито і безперервно користується земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_2 протягом 15 років, у зв'язку із чим отримав право на передання вказаної земельної ділянки у власність.

Позовні вимоги про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю обґрунтовані та підтверджуються матеріалами справи, тому суд вважає, що є всі законні підстави задовольнити позов.

На підставі викладеного, керуючись ст. 325 , 328 , 344 ЦК України , ст.ст. 3 , 4 , 8 , 10 , 11 , 15 , 60 , 169 , 209 , 213 , 214 , 215 , 223 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку набувальної давності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 6, 67 гектарів, кадастровий номер № 2321585000:03:002:0017, у межах згідно з планом, що розташована на території Московської сільської ради, Вільнянського району, Запорізької області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 1-ЗП № 051360 в порядку набувальної давності.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Т.Д.Беспалько

14.03.2017