Постанова

від 15.03.2017 по справі 905/1900/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року Справа № 905/1900/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В., суддівКорсака В.А., Сибіги О.М., за участю представників сторін позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином відповідачівКвашнін М.О. дов. від 01.03.2016 №242 третьої особине з'явився, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Транс" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 31.10.2016 у справі№905/1900/16 господарського суду Донецької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Транс" до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс" 2.Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України простягнення коштів в розмірі 79980,42 грн., зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеро-Транс" звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс" (відповідач-1), Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" (відповідач-2) про стягнення з відповідача-1 безпідставно набутих коштів у розмірі 79980,42 грн. та зобов'язання відповідача-2 здійснити перерахунок грошових коштів в розмірі 79980,42 грн. за платіжним дорученням № 53 від 02.06.2016.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.07.2016 до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 було залучено Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.08.2016 (суддя Кучерява О.О.) позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Укрспецсервіс" на користь ТОВ "Аеро-Транс" суму грошових коштів у розмірі 79982,42 грн.

Зобов'язано ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" здійснити перерахунок грошових коштів у розмірі 79980,42 грн. з розрахункового рахунка ТОВ "Укрспецсервіс" на користь ТОВ "Аеро-Транс".

За апеляційною скаргою ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2016 (головуючий суддя Стойка О.В., судді Попков Д.О., Чернота Л.Ф.) скасоване в частині зобов'язання ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" здійснити перерахунок грошових коштів в розмірі 79980,42 грн. з розрахункового рахунку ТОВ "Укрспецсервіс" на користь ТОВ "Аеро-Транс", а також в частині розподілу судових витрат.

В скасованій частині прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Аеро-Транс" до ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" про зобов'язання здійснити перерахунок грошових коштів в розмірі 79980,42 грн. з розрахункового рахунку ТОВ "Укрспецсервіс" на користь ТОВ "Аеро-Транс" відмовлено.

Стягнуто з ТОВ "Аеро-Транс" на користь Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1378,00 грн.

Стягнуто з ТОВ "Укрспецсервіс" на користь ТОВ "Аеро-Транс" судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1378,00 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 10.08.2016 залишене без змін.

Стягнуто з ТОВ "Аеро-Транс" на користь ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1515,80 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, ТОВ "Аеро-Транс" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2016, а рішення господарського суду Донецької області від 10.08.2016 залишити без змін, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статей 1066, 1067, 1068 Цивільного кодексу України, статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Заявник зазначає, що вимога ТОВ "Аеро-Транс" про зобов'язання ПАТ "ПУМБ" вчинити дії відповідає положенням статті 19 Конституції України щодо проведення банківською установою банківських операцій, передбачених законодавством.

У запереченнях на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний банк" просить залишити постанову апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у постанові.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Швець В.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.01.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Згідно протоколу повторного автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.03.2017 у зв'язку з перебуванням судді Швеця В.О. на лікарняному справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Сибіга О.М.

15.03.2017 від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване неможливістю участі у засіданні представника Департаменту.

Колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відмову у задоволенні даного клопотання, оскільки заявником не надано належних доказів на підтвердження наведених в його обґрунтування обставин.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що статтями 69, 111 8 Господарського Процесуального Кодексу України обмежено строк розгляду касаційної скарги; в силу наданих статтею 111 7 Господарського Процесуального Кодексу України повноважень, суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, збирати нові, тощо, а перевіряє судові рішення виключно на дотримання судами при їх прийнятті норм матеріального та процесуального права; пункт 3 резолютивної частини ухвали Вищого господарського суду України від 30.01.2017 у даній справі доведено до відома сторін, що нез'явлення їх уповноважених представників у судове засідання касаційної інстанції не тягне перенесення справи на інші строки, не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

Згідно з приписами статті 111 4 Господарського Процесуального Кодексу України, учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 15.03.2017 представника Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк", перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, за платіжним дорученням № 553 від 01.06.2016 із призначенням платежу - сплата за бетон згідно рахунків №№45-49 від 24-27.05.2016, у тому числі ПДВ 20% позивачем перераховано відповідачу-1 кошти на загальну суму 79 980,42 грн. (а.с. 34).

Позивач звернувся до відповідача з листом від 01.06.2016 вих. № 22-06-16 про повернення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 79 980,42 грн. (а.с. 37).

Листом від 02.06.2016 за вих. №16-06 відповідач-1 підтвердив факт надходження на його рахунок грошових коштів в сумі 79980,42 грн. та відсутність будь-яких договірних правовідносин між сторонами, проти повернення коштів в сумі 79980,42 грн. не заперечував.

Судами встановлено, що ТОВ "Укрспецсервіс" звернувся до Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" з платіжним дорученням № 53 від 02.06.2016 із призначенням платежу: "повернення помилково перерахованих грошових коштів за бетон згідно рахунків № 45-49 від 24 - 27.05.2016 в тому числі ПДВ" (а.с. 35-36), яке було повернуто останнім без виконання згідно пункту 10.6 гл. 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, через наявність постанови виконавчої служби Міністерства України від 19.05.2016 ВП №49577042 про арешт коштів ТОВ "Укрспецсервіс" при примусовому виконанні наказу №905/333/15 від 17.11.2015, виданого господарським судом Донецької області, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 15-16).

Стверджуючи про помилковість перерахування вказаних коштів позивач просив стягнути їх з ТОВ "Укрспецсервіс", як безпідставно отриманих.

Згідно частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Наявною в матеріалах справи випискою про рух коштів по рахунку відповідача-1 підтверджується факт надходження грошових коштів в заявленій до стягнення сумі згідно платіжного доручення від 01.06.2016 №553 (а.с. 83).

Оскільки факту існування між сторонами будь-яких договірних правовідносин - не встановлено, судова колегія апеляційного суду визнала обґрунтованим висновок суду першої інстанції про безпідставність отримання відповідачем-1 від позивача спірної суми 79 980,42 грн. та погодилась із висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача вказаних коштів, з огляду на те, що вони були отримані відповідачем без достатньої правової підстави, будь-якого документального підтвердження щодо існування договірних правовідносин між позивачем та відповідачем-1 матеріали справи не містять, а отже у ТОВ "Укрспецсервіс" відсутні будь-які правові підстави для збереження грошових коштів позивача. Факту повернення цих коштів позивачу не встановлено.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції не погодилась зі висновком місцевого господарського суду щодо покладення на ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" обов'язку здійснити перерахування коштів в сумі 79980,42 грн. з розрахункового рахунку ТОВ "Укрспецсервіс" на користь позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що задовольняючи позов в цій частині суд помилково послався на вимоги Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, з огляду на те, що вказана норма не передбачає обов'язку ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" щодо перерахування грошових коштів в разі накладення на них арешту, незалежно від підстав зарахування грошових коштів на такий рахунок.

Пунктом 10.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку/ах, відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком/ами за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом.

Судами встановлено, що постановою виконавчої служби Міністерства України від 19.05.2016 ВП №49577042 в межах суми 45416822,15 грн. накладено арешт на грошові кошти відповідача-1.

Відповідно до пункту 10.4 Інструкції, банк, у якому відкрито рахунок/рахунки клієнта, уживає заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів після отримання документа про арешт коштів.

Згідно частини 5 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

Статтею 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

За змістом пункту 10.6 Інструкції, під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

За приписами пунктів 10.7 - 10.9 Інструкції, якщо на кошти накладено арешт і на рахунку арештована сума коштів менша, ніж та, що зазначена в документі про арешт коштів, то банк не приймає до виконання платіжні доручення клієнта і повертає їх згідно з пунктом 2.15 глави 2 цієї Інструкції.

Якщо під час дії документа про арешт коштів до банку протягом операційного дня надійшли інші документи про арешт коштів, то він виконує їх у порядку надходження згідно з пунктом 10.6 цієї глави.

Кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

Якщо до банку надійде платіжна вимога/інкасове доручення (розпорядження) за іншим виконавчим документом, ніж той, для забезпечення виконання якого накладено арешт, і на цьому рахунку немає інших (крім арештованих) коштів, то банк повертає такий розрахунковий документ без виконання згідно з пунктом 2.18 глави 2 та пунктом 12.11 глави 12 цієї Інструкції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Донецької області від 07.06.2016 були вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача-1 в сумі 79980,42 грн., але її було прийнято та надано відповідачу-2 вже після арешту коштів за попередньою постановою державного виконавця. Згідно до повідомлення відповідача-2 № 116/337/52 від 17.06.2016 (а.с. 52) зазначену ухвалу прийнято до виконання, але станом на день її прийняття кошти на рахунку відповідача-1 для її виконання були відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла вірного висновку про те, що задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції фактично зобов'язав ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" здійснити дії щодо повернення позивачу коштів з рахунку, на якому обліковується арешт, накладений згідно постанови про арешт коштів відповідача-1 від 19.05.2016 ВП № 49577042, що прямо суперечить вищенаведеним нормам закону та дійшов правомірного висновку про прийняття нового рішення в цій частині, яким у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача-2 перерахувати грошові кошти в розмірі 79980,42 грн. з рахунку відповідача-1 на рахунок позивача відмовив.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтями 32, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи все вищевказане, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що вимоги позивача до відповідача-2 про зобов'язання останнього перерахувати грошові кошти в розмірі 79980,42 грн. з рахунку відповідача-1 на рахунок позивача задоволенню не підлягають.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими обставинами, а тому відсутні правові підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Транс" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2016 у справі №905/1900/16 господарського суду Донецької області залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: В. Корсак

О. Сибіга