Рішення

від 14.03.2017 по справі 910/2492/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2017Справа №910/2492/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віда"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Трейд ЛТД"

про стягнення 10 725,47 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Мясников С.О. (директор)

від відповідача: не з'явився

вільний слухач: Онищенко Я.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віда" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Трейд ЛТД" (відповідач) 10 725,47 грн., з яких: 9656,63 грн. - заборгованість, 1068,84 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №18 оренди нежитлового приміщення від 01.08.2016 в частині внесення орендної плати, у зв'язку з чим, у відповідача утворилась заборгованість за вказаним договором у сумі 9656,63 грн. Внаслідок прострочення грошового зобов'язання позивачем нарахована пеня у сумі 1068,84 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 порушено провадження по справі № 910/2492,/17 та призначено її до розгляду на 14.03.2017.

10.03.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 14.03.2017 надав суду копію договору оренди приміщення №01/07-15 від 01.07.2015 та акт приймання-передачі приміщення.

Представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 14.03.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

У відповідності до п. п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103041545007.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Оскільки, відповідач не скористався належним йому процесуальними правами, зокрема на подання відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Приймаючи до уваги те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 14.03.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віда" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Трейд ЛТД" було укладено договір №18 оренди нежитлового приміщення (далі - договір), встановлює умови оренди нежилого приміщення між орендодавцем та орендарем та регулює їх взаємовідносини протягом його дії (п. 1.1. договору).

Орендодавець на підставі договору оренди №01/07-15 від 01.07.2015 передає, а орендар приймає в суборендне користування частину нежитлового приміщення Цеху по виробництву чіпсів та солоних виробів загальною площею 140,8 кв. м., яке розташоване у м. Васильків, вул. Чехова 3 А., для використання як складське приміщення для збереження продуктів харчування, сировини та пакувальних матеріалів, що використовуються для виробництва продуктів харчування - 119,0 кв. м.; для використання під офіс - 21,8 кв. м. Балансова вартість орендованого приміщення (площею 140,8 кв. м) складає 26582,00 грн. (п. 1.2.).

Відповідно до п. 2.1.1. договору, надати орендарю приміщення, зазначене у п. 1.2. договору, відповідно до акту прийому-передачі.

За актом прийому-передачі нежилого приміщення від 01.08.2016 орендодавець передав в оренду приміщення відповідачу.

Передача в оренду приміщення здійсняється на строк та на умовах, передбачених у договорі оренди шляхом оформлення акту прийому-передачі протягом 2-5 робочих днів після підписання договору оренди (п. 4.1.).

У разі розірвання договору оренди, закінчення його дії та відмови від його продовження, орендар зобов'язаний повернути орендоване приміщення на умов зазначених у договорі оренди, що оформлюється актом прийому-передачі протягом робочих днів з моменту припинення дії договору (п. 4.2.).

Згідно із п. 2.2.3. договору, орендар зобов'язаний сплачувати плату за оренду у розмірах, зазначених у п. 5 договору та у порядку і терміни, визначені цим договором.

В пункті 5.1. договору передбачено, що орендна плата складає 10018,60 грн. у місяць. (Договірна вартість 1 кв. м. Приміщення, орендується для складського зберігання складає 71,00 грн. у т.ч. ПДВ -11,83 грн.; Договірна вартість 1 кв. м. Приміщення, що орендується для офісу складає 72,00 грн. у т.ч. ПДВ-12,00 грн.) вартість включає в себе вартість комунальних послуг та інші експлуатаційні видатки.

Відповідно до п. 5.2. договору, орендна плата сплачується орендодавцю авансовими платежами щомісяця, до 25 числа попереднього звітному місяця відповідно рахункам орендодавця. Факт надання послуги по оренді приміщення засвідчується щомісячними актами виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно із п. 5.3. договору, у випадку закінчення дії договору оренди, орендна плата сплачується орендарем по день фактичного повернення приміщення по акту орендодавцю.

Розмір орендної плати може переглядатися за згодою сторін та визначається Протоколом узгодження договірної ціни, який вважається невід'ємним додатком до цього договору (п. 5.4.).

Відповідно до п. 6.4. договору, за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент заборгованості, за кожен день прострочення платежу.

Протоколом узгодження договірної ціни №2 сторони погодили, що розмір орендної плати у вересні 2016 року складає 9656,63 грн.

Між сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.09.2016, згідно із яким орендна плата за вересень 2016 року становила 9656,63 грн.

Згідно із актом звіряння розрахунків станом на 30.09.2016 заборгованість орендаря по орендній платі за договором від 01.08.2016 №18 станом на 30.09.2016 становила 9656,63 грн.

30.09.2016 між сторонами підписано акт приймання-передачі приміщення, відповідно до якого відповідач повернув позивачу частину нежитлового приміщення загальною площею 140,8 кв. м., яке розташоване у м. Васильків, вул. Чехова 3 А.

30.12.2016 позивачем направлено відповідачу претензію вих. №08-16 від 28.12.2016 щодо погашення заборгованості за договором №18 оренди нежитлового приміщення від 01.08.2016.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивачем нарахована пеня у сумі 1068,84 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про частково задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 283 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як встановлено судом вище, відповідно до акту приймання-передавання приміщення від 01.08.2016 орендодавець передав, а відповідач прийняв в користування частину нежитлового приміщення Цеху по виробництву чіпсів та солоних виробів загальною площею 140,8 кв. м., яке розташоване у м. Васильків, вул. Чехова 3 А.

Матеріалами справи підтверджено, що у вересні 2016 року відповідач користувався вказаним вище приміщенням, переданим в оренду за договором №18 оренди нежитлового приміщення від 01.08.2016.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як підтверджено матеріалами справи, за вересень 2016 року у відповідача виникла заборгованість у сумі 9656,63 грн. з орендної плати.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором №18 оренди нежитлового приміщення від 01.08.2016 за вересень 2016 року належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована.

Оскільки, невиконане зобов'язання за договором №18 оренди нежитлового приміщення від 01.08.2016 у розмірі 9656,63 грн. підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 9656,63 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 1068,84 грн. за період з 26.09.2016 по 14.02.2017.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за надані послуги передбачена у п. 6.4. договору.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у сумі 1066,31 грн., а тому позовні вимоги у цій частині, суд задовольняє частково.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Віда" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Трейд ЛТД" (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 50, ідентифікаційний код 38651031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віда" (03028 м. Київ, вул. Велика Китаївська, будинок 10 А офіс 4, ідентифікаційний код 24570328) заборгованість у сумі 9656,63 грн., пеню в розмірі 1066,31 грн. та судові витрати у розмірі 1377,67 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 20.03.2017.

Суддя С.О. Турчин