Рішення

від 16.03.2017 по справі 910/1438/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2017Справа №910/1438/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "World Service"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології"

про стягнення заборгованості 76 163,34 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Бузов С.М. (довіреність)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "World Service" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (відповідач) 76163,34 грн., з яких 72611,18 грн. - основний борг, 2602,51 грн. - пеня, 257,05 грн. - 3 % річних, 692,60 грн. - інфляційні нарахування.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг зв'язку № Ф-501 від 01.04.2010 в частині оплати за надані послуги, у зв'язку із чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 72611,18 грн. Внаслідок прострочення грошового зобов'язання, позивачем нараховані 3% річних у розмірі 257,05 грн., інфляційні нарахування у розмірі 692,60 грн. та 2602,51 грн. - пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 порушено провадження по справі № 910/1438/17 та призначено її розгляд на 21.02.2017.

14.02.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення та документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2017 розгляд справи № 910/1438/17 відкладено на 16.03.2017.

10.03.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення та документи по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 16.03.2017 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 16.03.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

У відповідності до п. п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103041546526.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Оскільки, відповідач не скористався належним йому процесуальними правами, зокрема на подання відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Приймаючи до уваги те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 16.03.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "World Service" (оператор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (абонент, відповідач) укладений договір №Ф-501 про надання послуг зв'язку (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого оператор надає абоненту телекомунікаційні послуги по підключенню та подальшому обслуговуванню 2 (двох) волоконно-оптичних ліній зв'язку для передачі даних між пунктами: вул. Саперно-Слобідська, 20 - вул. Леонтовича, 9.

Абонент погоджується здійснювати щомісячні платежі в сумі 20040,48 грн. (двадцять тисяч сорок грн. 48 коп.), та ПДВ в сумі 4008,10 грн., загалом 24048,58 грн. (п. 3.1.).

Згідно із п. 5.6. договору абонент взяв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати виставлені за договором рахунки.

Пунктом 4.1. договору визначено, що оператор щомісяця до 5 (п'ятого) числа поточного місяця виставляє абоненту рахунок згідно з п. 3.1. договору.

Всі рахунки виставлені оператором згідно з договором та/або додатком(ами) підлягають оплаті протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту їх отримання абонентом (п. 4.2.).

Відповідно до п. 4.3. договору, сторони щомісячно підписують акти прийняття-передачі наданих послуг.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Початковий термін дії договору становить п'ять років. Дія договору автоматично подовжується на кожний наступний рік у випадку, коли жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову від подальшої участі в цьому договорі (п.п. 2.1. - 2.3).

У випадку, коли абонент припиняє дію договору раніше строку, обумовленого в п.2.2. договору, він зобов'язаний попередити виконавця не менше, ніж за 60 (шістдесят) календарних днів до дати такого припинення, сплачуючи виконавцю вартість фактично наданих послуг до дати припинення договору (п. 6.1.).

Листом вих. №4873-Р від 13.10.2016 відповідач звернувся до позивача з проханням про припинення надання послуг за договором з 24.10.2016.

На виконання умов договору, позивачем за період з липня 2016 року по 24.10.2016 надано відповідачу послуги на загальну суму 72611,18 грн., що підтверджується актами здачі-прийомки наданих послуг від 31.07.2016, від 31.08.2016, від 30.09.2016, від 24.10.2016.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань, наданих позивачем за період з липня 2016 року по 24.10.2016 на загальну суму 72611,18 грн. не сплатив.

20.10.2016 та 26.10.2016 позивач звертався до відповідача із вимогами про сплату заборгованості за договором.

Оскільки відповідач допустив порушення взятих на себе грошових зобов'язань, позивач звернувся до суду з даним позовом та заявив про стягнення з відповідача 72611,18 грн. - основного боргу, 2602,51 грн. - пені, 257,05 грн. - 3 % річних, 692,60 грн. - інфляційних нарахувань.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із матеріалів справи, у період з липня 2016 року по 24.10.2016 позивач надав відповідачу послуги на суму 72611,18 грн., що підтверджується актами здачі-прийомки наданих послуг від 31.07.2016, від 31.08.2016, від 30.09.2016, від 24.10.2016.

Вищевказані акти надання послуг підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

Вартість наданих позивачем послуг на загальну суму 72611,18 грн. відповідачем не оплачена.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із поясненнями позивача, разом із актами здачі-прийомки наданих послуг, позивач надавав відповідачу рахунки на оплату наданих послуг. Докази направлення актів та рахунків №Ф-501/16-07 від 11.07.2016, №Ф-501/16-08 від 01.08.2016, №Ф-501/16-09 від 01.09.2016, №Ф-501/16-10 від 24.10.2016 у позивача відсутні. Однак, акти здачі-прийомки наданих послуг за період з липня 2016 року по 24.10.2016 підписані відповідачем без заперечень та зауважень. У зв'язку зі чим, за поясненнями позивача, перебіг строку прострочення платежу за договором №Ф-501 від 01.04.2010 починається з наступного дня після відповідної календарної дати підписаного акту здачі-прийомки наданих послуг.

Відповідач наведених позивачем обставин щодо направлення рахунків не спростовано.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги по договору №Ф-501 про надання послуг зв'язку від 01.04.2010 в розмірі 72611,18 грн. належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована.

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 72611,18 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 72611,18 грн.

Позивачем, також заявлено до стягнення, 3% річних у розмірі 257,05 грн. (нараховані за періоди з 01.08.2016 по 31.08.2016, з 01.09.2016 по 30.09.2016, з 01.10.2016 по 24.10.2016), інфляційні нарахування у розмірі 692,60 грн. (нараховані за серпень-жовтень 2016 року) та 2602,51 грн. - пені (нарахована за періоди з 01.08.2016 по 31.08.2016, з 01.09.2016 по 15.09.2016, з 16.06.209 по 30.09.2016, з 01.10.2016 по 24.10.2016).

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування позивачем 3% річних, інфляційних втрат та пені.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за надані послуги передбачена у п. 5.10 договору, згідно із яким за порушення передбачених термінів оплати рахунків відповідач сплачує позивачу пеню за кожний день затримки оплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Розрахунок 3% річних у сумі 257,05 грн. є арифметично вірним, у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню повністю.

Перевіривши розрахунки пені та інфляційних нарахувань, судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у сумі 2602,60 грн. та інфляційні нарахування у сумі 634,88 грн., а тому позовні вимоги у цій частині, суд задовольняє частково.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "World Service" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" ( 01001 м. Київ, вул. Трьохсвятительська, будинок 5/1, літ. А, ідентифікаційний код 30753866 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "World Service" ( 04053, м. Київ, вул. Артема, будинок 53, квартира 1 , ідентифікаційний код 21480524 ) заборгованість у розмірі 72611,18 грн., пеню у розмірі 2602,50 грн., 3% річних у розмірі 257,5 грн., інфляційні нарахування у розмірі 634,88 грн. та судові витрати у розмірі 1598,80 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 21.03.2017.

Суддя С.О. Турчин