Рішення

від 14.03.2017 по справі 914/32/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2017р. Справа № 914/32/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 підприємства «Будпостач» , м.Київ

до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Девік» , смт.Розділ Миколаївського району Львівської області

про стягнення 17188,75 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 - представник;

від відповідача ОСОБА_3 - представник.

Права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено ОСОБА_1 підприємством «Будпостач» до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Девік» про стягнення 17188,75 грн., з яких 16005,98 грн. - основного боргу, 236,81 грн. - 3% річних та 945,96 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 06.01.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 31.01.2017р. Ухвалою суду від 31.01.2017р. розгляд справи відкладено на 21.02.2017р. Ухвалою суду від 21.02.2017р. продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 14.03.2017р.

13.02.2017р. позивачем було подано клопотання (вх.№639/17 від 13.02.2017р.) про зменшення розміру позовних вимог, в якому ПП «Будпостач» просить стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Девік» 1182,77 грн., з яких 236,81 грн. - 3% річних та 945,96 грн. - інфляційних втрат.

В судове засідання 14.03.2017р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав повністю, просив стягнути з відповідача 236,81 грн. - 3% річних та 945,96 грн. - інфляційних втрат.

Розглянувши подане клопотання про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.

Частиною четвертою статті 22 ГПК України передбачено, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві (п.3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Як вбачається із позовної заяви, позивачем було заявлено до стягнення 16005,98 грн. - основного боргу, 236,81 грн. - 3% річних та 945,96 грн. - інфляційних втрат. У клопотанні про зменшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути 236,81 грн. - 3% річних та 945,96 грн. - інфляційних втрат.

Розглянувши подане клопотання, суд дійшов висновку, що позивачем не було зменшено кількісні показники за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві (тобто не було зменшено кількісних показників за позовною вимогою про стягнення суми основного боргу) . При цьому позивачем не було подано заяви про відмову від позову в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що клопотання про зменшення розміру позовних вимог слід відхилити, а спір слід розглядати в межах заявлених позовних вимог, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, що викладені у відзиві позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд,-

встановив:

03.02.2015р. між ОСОБА_1 підприємством «Девік» (експедитор) та ОСОБА_1 підприємством «Будпостач» (виконавець) укладено договір перевезення вантажів №1405, відповідно до умов якого експедитор доручає виконавцю перевезти вантаж в міжнародному та/або внутрішньо-українському сполученні та оплачує перевезення, а виконавець надає транспортні засоби для перевезення вантажу та доставляє вантаж у пункт призначення вантажоодержувачу, вказаному у супровідних документах в обумовлений сторонами термін.

Відповідно до п.1.3. договору експедитор та виконавець діють від свого імені та/або по дорученню організацій, довіреними особами яких вони являється, та з якими мають прямі договірні відносини.

Пунктом 1.4. договору передбачено, що даному договору регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Законом України Про транспортно-експедиторську діяльність , Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., іншими нормативно-правовими актами України, які регулюють договірні зобов'язання в сфері транспортних перевезень.

Відповідно до п.2.1. договору виконавець організовує перевезення вантажів на підставі заявок експедитора. Конкретні умови по кожному замовленню погоджуються сторонами і вказуються у заявці, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно із п.3.1. договору вартість перевезення обумовлюється сторонами на кожен рейс в заявці.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що експедитор оплачує замовлені послуги протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту отримання експедитором всього переліку документів, вказаного у заявці.

Відповідно до заявки №2016-02762 від 21.04.2016р. позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу за замовленням відповідача автомобільним транспортом MAN держ.№АА24-71ОЕ, причіп АА21-61ХМ за маршрутом м.Київ-м.Білгород Дністровський Одеської області. Сума оплати відповідно до вказаної заявки складає 7000,00 грн.

Відповідно до заявки №2016-02822 від 25.04.2016р. позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу за замовленням відповідача автомобільним транспортом MAN держ.№АА71-80ОВ, причіп АА99-63ХР за маршрутом м.Київ-м.Одеса. Сума оплати відповідно до вказаної заявки складає 6500,00 грн.

Відповідно до заявки №2016-02894 від 27.04.2016р. позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу за замовленням відповідача автомобільним транспортом MAN держ.№АА0295МК, причіп АА0805ХМ за маршрутом м.Київ-м.Одеса. Сума оплати відповідно до вказаної заявки складає 7000,00 грн.

Як стверджує позивач, він на виконання умов договору здійснив перевезення вантажів на загальну суму 20500,00 грн., однак відповідач в порушення умов договору здійснив лише часткову оплату за надані послуги. Як зазначено у позовній заяві, заборгованість відповідача становить 16005,98 грн.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивачем було нараховано відповідачу 945,96 грн. - інфляційних втрат та 236,81 грн. - 3% річних.

Отже, загальний розмір заборгованості, яку позивач у позовній заяві просить стягнути на його користь з відповідача становить 17188,75 грн. - з яких 16005,98 грн. - основний борг, 945,96 грн. - інфляційні втрати та 236,81 грн. - 3% річних.

Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву. Зокрема відповідач зазначає, що під час перевезення вантажу було допущено пошкодження частини вантажу на суму 16005,98 грн., у зв'язку з чим оплата за надані послуги була притримана у відповідності до п.4.5.6. договору.

Так, пунктом 4.5.6. договору передбачено, що у випадку пошкодження вантажу експедитор має право у випадку пошкодження вантажу притримувати оплату за здійснене перевезення на термін до 10 робочих днів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За умовами ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як вбачається із матеріалів справи 03.02.2015р. між сторонами укладено договір перевезення вантажів №1405, відповідно до умов якого відповідач доручає позивачу перевезти вантаж в міжнародному та/або внутрішньо-українському сполученні та оплачує перевезення, а позивач надає транспортні засоби для перевезення вантажу та доставляє вантаж у пункт призначення вантажоодержувачу, вказаному у супровідних документах в обумовлений сторонами термін.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором на суму 20500,00 грн. підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: №003298 від 22.04.2016р., №48445 від 25.04.2016р. та №48734 від 27.04.2016р.

У позовній заяві позивачем до стягнення заявлено 16005,98 грн. - основного боргу.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач порушив строки оплати, що встановлені укладеним між сторонами договором. Однак в матеріалах справи міститься платіжне доручення №155 від 30.01.2017р. на суму 16005,98 грн. Слід зазначити, що провадження у даній справі було порушено 06.01.2017р. Таким чином відповідач погасив наявну в нього заборгованість після порушення провадження у справі.

Як зазначено в абзаці 3 п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відповідно до п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору господарський суд припиняє провадження у справі. Отже, враховуючи наведене, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу слід припинити.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст.625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

До стягнення позивачем заявлено 945,96 грн. - інфляційних втрат та 236,81 грн. - 3% річних. Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 945,96 грн. - інфляційних втрат та 236,81 грн. - 3% річних є підставними та підлягають задоволенню.

Щодо відзиву відповідач, в якому він зазначає, що під час перевезення вантажу було допущено пошкодження частини вантажу на суму 16005,98 грн., у зв'язку з чим оплата за надані послуги була притримана у відповідності до п.4.5.6. договору, суд зазначає, що вказані обставини не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи.

Крім того, рішенням господарського суду міста Києва від 07.11.2016р. у справі №910/18337/16 за позовом ПП Девік до ПП Будпостач про стягнення збитків в сумі 16005,98 грн. було відмовлено. Вказане рішення суду було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017р.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №5795 від 12.12.2016р. на суму 1378,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам. Зокрема з відповідача на користь позивача слід стягнути 94,82 грн.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства Девік (81650, Львівська область Миколаївський район, смт.Розділ, вул.Миру, буд. 12, ідентифікаційний код 19322456) на користь ОСОБА_1 підприємства Будпостач (02094, м.Київ, вул.Магнітогорська, буд.1, кім.208, ідентифікаційний код 24267110) 945,96 грн. - інфляційних втрат, 236,81 грн. - 3% річних та 94,82 грн. - судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 16005,98 грн.

4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 20.03.2017р.

Суддя Петрашко М.М.