Ухвала

від 16.03.2017 по справі 314/8055/16-а(2а/314/69/2016)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 березня 2017 рокусправа № 314/8055/16-а(2а/314/69/2016) Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Шлай А.В. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Петромихайлівське

на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 грудня 2016 року по справі

за позовом Приватного акціонерного товариства Петромихайлівське до Виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області, Державного реєстратора виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області Воробйової Марини Олександрівни, 3 осіб Вільнянської районної державної адміністрації, ОСОБА_3, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне акціонерне товариство Петромихайлівське (далі - ПАТ Петромихайлівське ) звернувся до суду з позовом до відповідачів Виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області (далі - ВК Вільнянської МР), Державного реєстратора виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області Воробйової М.О (далі - Державний реєстратор Воробйова М.О), 3 осіб Вільнянської районної державної адміністрації (далі - Вільнянська райдержадміністрація), ОСОБА_3 про визнання протиправними дій державного реєстратора та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 26.12.2016 року відмовлено у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ПАТ Петромихайлівське подало апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що оскільки фактично предметом спору по даній справі є правовідносини з приводу оскарження права користування земельною ділянкою, даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та підлягає розгляду у порядку цивільної юрисдикції.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-IV від 01.07.2004 року (далі - Закон № 1952-IV),який визначає правові,економічні,організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав,які підлягають реєстрації за цим Законом,та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державною цих прав,створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр).

За приписами п. 1 ч.2 ст. 9 цього Закону державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно з ч,4 ст. 15 Закону № 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до п. 8-1 ч.2 ст. 9 цього Закону під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оскаржуються дії та рішення від 27.09.2016 року Державного реєстратора Воробйової М.О. як суб'єкта владних повноважень стосовно здійснення нею реєстрації права оренди земельної ділянки площею 1,0га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ,кадастровий № НОМЕР_1 за ОСОБА_3 як орендарем на підставі договору оренди землі від 12.08.2016 року, укладеного 3 особою з Вільнянською райдержадміністрацією як орендодавцем.

В той же час вищезазначена спірна земельна ділянка знаходиться в межах земельної ділянки, загальною площею 4897,7 га, право власності на яку зареєстровано за ПАТ Петромихайлівське відповідально до Державного акту на право колективної власності Серії НОМЕР_2 від 22.07.1999 року,який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №886.

Оскільки обов'язок реєстратора перевірити інформацію про вже зареєстровані права випливає зі змісту його повноважень, передбачених пп. 1 та 8-1 ч.2 ст. 9 Закону № 1952-IV , позивачем оскаржуються дії державного реєстратора, цей спір має ознаки публічно-правового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 29,09.2015 року по справі №802/37191.

Відмовляючи у відкритті провадження за позовною заявою позивача, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність спору про право, це є підставою для скасування ухвали суду з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 199, ст. 204, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Петромихайлівське - задовольнити.

Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 грудня 2016 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: А.В. Шлай

Суддя: С.В. Чабаненко