Ухвала

від 21.03.2017 по справі 4/5009/7185/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 березня 2017 року Справа № 4/5009/7185/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М. суддівБарицької Т.Л. Картере В.І. розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4 на постанову відДонецького апеляційного господарського суду 13.08.2015 за скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "СМУ-4 Запоріжінвестбуд" на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у справі№ 4/5009/7185/11 Господарського судуЗапорізької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні Ініціативи" доТовариства з обмеженою відповідальністю "СМУ-4 Запоріжінвестбуд" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 прозвернення стягнення на предмет іпотеки ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.08.2015 у справі № 4/5009/7185/11.

Одночасно скаржник звернувся з клопотанням про відновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги на оскаржуване судове рішення, обґрунтовуючи його тим, що в серпні 2015 року ОСОБА_4 виїхав до США, де через хворобу перебував по 11.01.2017; про постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.08.2015 у справі № 4/5009/7185/11 дізнався наприкінці листопада 2015 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СМУ-4 Запоріжінвестбуд", якого випадково зустрів у Нью-Йорку; 25.11.2016 ОСОБА_4, через свого представника ОСОБА_5 (довіреність від 23.07.2013), отримав копію оскаржуваної постанови; одночасно ОСОБА_5 повідомила ОСОБА_4, що припиняє представництво за довіреністю, виданою останнім, на підставі ч. 1 ст. 248 ЦК України; 11.01.2017 ОСОБА_4 повернувся до України та вже 12.01.2017 уклав угоду про надання правової допомоги з адвокатом Шульженко І.В., якою останнього уповноважив оскаржити постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.08.2015 у справі № 4/5009/7185/11.

Вищий господарський суд України, розглянувши матеріали касаційної скарги, не вбачає підстав для відновлення скаржникові пропущеного строку на оскарження судового рішення, оскільки причини, зазначені в клопотанні, не визнаються поважними, з огляду на наступне.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Статтею 110 ГПК України встановлено, що касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Відповідно до частини третьої ст. 105 ГПК України постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Як вбачається із матеріалів справи, представником ОСОБА_4 касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.08.2015 у справі № 4/5009/7185/11 подано 18.01.2017 (через 17 місяців з дня її прийняття).

Згідно із ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк .

Отже, закон пов'язує можливість відновлення пропущеного процесуального строку з наявністю саме поважних причин його пропуску; поважними причинами його пропуску визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до приписів статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

У клопотанні про відновлення строку на подання касаційної скарги скаржником зазначено, що про постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.08.2015 у справі № 4/5009/7185/11 дізнався наприкінці листопада 2015 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СМУ-4 Запоріжінвестбуд", якого випадково зустрів у Нью-Йорку, а 25.11.2016 ОСОБА_4, через свого представника ОСОБА_5 (довіреність від 23.07.2013), отримав копію оскаржуваної постанови.

Однак, скаржником не наведено будь-яких обгрунтувань того, що заважало ОСОБА_4, через свого представника ОСОБА_5 (довіреність від 23.07.2013), отримати копію постанови суду апеляційної інстанції та оскаржити її у період з листопада 2015 року (момент коли дізнався ОСОБА_4 про оскаржувану постанову) до 25.11.2016 (дата ознайомлення ОСОБА_5 з матеріалами справи та отримання копії постанови). До того ж, як вбачається з постанови Донецького апеляційного господарського суду від 13.08.2015 у справі № 4/5009/7185/11 ОСОБА_5 була присутня в суді апеляційної інстанції під час прийняття постанови як представник відповідача, відтак була обізнана про її наявність.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи про обізнаність ОСОБА_4 щодо апеляційного провадження у справі № 4/5009/7185/11 свідчать додані до апеляційних скарг Державної виконавчої служби України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні Ініціативи" докази надсилання їх копій на адресу ОСОБА_4

Разом з тим, ОСОБА_4 до касаційної скарги не надано доказів (копії закордонного паспорта, листа Державної прикордонної служби України тощо) того, що він у серпні 2015 року перетнув кордон України і виїхав до США, та того, що безвиїзно перебував в США по 11.01.2017. До того ж, 16.03.2017 канцелярією Вищого господарського суду України складено акт № 08.03-14/45 про те, що скаржником не додано до клопотання про поновлення строку, зазначену у додатку до нього, копію запиту до Державної прикордонної служби України від 13.01.2017.

Крім того, згідно із ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії.

Додана до касаційної скарги копія довідки лікарні Коні-Айленду від 05.01.2017 не приймаються судом касаційної інстанції в якості належного доказу безвиїзного перебування ОСОБА_4 в США з серпня 2015 року по 11.01.2017, оскільки вона, в порушення вимог ст. 36 ГПК України, не засвідчена належним чином, а відтак не може підтверджувати факт безвиїзного перебування ОСОБА_4 в США з серпня 2015 року по 11.01.2017.

Отже, наведені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не свідчать про відсутність об'єктивної можливості для оскарження постанови апеляційного господарського суду у інший (адекватний) строк. Тому у задоволенні клопотання про відновлення строку слід відмовити.

Наведене є підставою, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України, для неприйняття касаційної скарги до розгляду та повернення її скаржникові.

Керуючись ст. ст. 53, 86, п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ОСОБА_4 в поновленні строку на касаційне оскарження постанови Донецького апеляційного господарського суду від 13.08.2015 у справі № 4/5009/7185/11.

2. Не приймати до розгляду та повернути ОСОБА_4 касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.08.2015 у справі № 4/5009/7185/11.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО СуддіТ.Л. БАРИЦЬКА В.І. КАРТЕРЕ