Постанова

від 19.08.2011 по справі 2а/2370/5987/2011

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2011 року Справа № 2а/2370/5987/2011

19.08.11

09 год. 10 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гриньковської Н.Ю.,

при секретарі Ільченко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом прокурора Катеринопільського району Черкаської області в інтересах держави, в особі управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнобов'язкове державне пенсійне страхування,

встановив:

Прокурор Катеринопільського району Черкаської області звернувся до суду в інтересах держави, в особі управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області (далі по тексту - УПФУ в Катеринопільському районі Черкаської області), з адміністративним позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнобов'язкове державне пенсійне страхування за червень 2010р. в сумі 4050,73грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 як страхувальник зобов'язаний сплачувати в установлені законом строки та в повному обсязі страхові внески, які самостійно визначені в поданих до територіального органу Пенсіного фонду України розрахунках. Разом з тим, всупереч цьому відповідач належні суми внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не сплачував, що зумовило необхідність звернення до суду за стягненням заборгованості в судовому порядку.

Отже, оскільки відповідачем не сплачена сума страхових внесків у строки, встановлені п. 6 ст. 20 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003р., позивач просив стягнути вказану заборгованість у судовому порядку.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, однак у судове засідання не з'явились. Прокурор та представник УПФУ в Катеринопільському районі Черкаської області, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Відповідач суду не повідомив причини повторної неявки у судове засідання.

Неприбуття в судове засідання представників сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи і відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України розгляд справи у таких випадках не відкладається, а справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд вирішив провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи.

Частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 3 Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування від 26.06.1997р. №400/97-ВР (надалі за текстом - Закон №400/97), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.

Приписами частини 1 статті 1 Закону №400/97 визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом №400/97, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003р. №1058-IV (далі за текстом - Закон №1058).

Статтями 1, 2 Закону №1058 встановлено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Страхувальниками, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону №1058 страхові внески для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (трудового контракту) нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України Про оплату праці .

Стаття 20 Закону №1058 визначає порядок обчислення та сплати страхових внесків. В абзаці 1 частини 6 цієї статті встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

При цьому, в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється у пропорційних розмірах.

Відповідно до частини 12 статті 20 зазначеного Закону №1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 30.03.2010р. Катеринопільською районною державно адміністрацією Черкаської області (ідентифікаційний код НОМЕР_1) і є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до статті 4 Закону №400/97 страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від фонду оплати праці підприємства та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1-5% сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб, які працюють на підприємстві за трудовим договором.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону №1058, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 Закону №1058, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка).

Територіальні органи Пенсійного фонду України за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано до УПФУ в Катеринопільському районі Черкаської області розрахунок сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за травень-грудень 2010р. із самостійно визначеними розмірами страхових внесків, що підлягають сплаті (а.с.9). Згідно вказаного розрахунку відповідач зобов'язаний був сплатити до Пенсійного фонду України внески на пенсійне страхування в розмірі 4050,73грн.

У зв'язку із порушенням відповідачем платіжної дисципліни територіальним органом Пенсійного фонду України, на підставі частини 3 статті 106 Закону №1058, направлялась вимога про сплату боргу №Ф-255 від 20.04.2011р. (а.с.15).

Частиною 3 статті 106 Закону №1058 встановлено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби а також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки (ст.23 Закону №1058).

За таких обставин, суд знаходить вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 86, 94, 159, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов прокурора Катеринопільського району Черкаської області в інтересах держави, в особі управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнобов'язкове державне пенсійне страхування -задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (20500, Черкаська область, Катеринопільський район, смт. Катеринопіль, вул. Гагаріна, 20 ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області (20500, Черкаська область, Катеринопільський район, смт. Катеринопіль вул. Леніна, 26, ідентифікаційний код - 21366722) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 4050 (чотири тисячі п'ятдесят) гривень 73 копійки.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя Н.Ю. Гриньковська

постанова складена в повному обсязі 22.08.2011р.