Постанова

від 22.08.2011 по справі 2а/2370/6134/2011

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2011 року Справа № 2а/2370/6134/2011

22.08.11

08 год. 27 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гриньковської Н.Ю.,

при секретарі Ільченко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків,

встановив:

20.07.2011р. управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області звернулося до суду з адміністративним позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ІІІ-й та IV-й квартали 2010р. в сумі 486,80грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003р. №1058 та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. за №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16.01.2004р. за №64/8663, відповідач зобов'язаний вчасно та в повному обсязі здійснювати сплату страхових внесків. Разом з тим, всупереч цьому відповідач належні суми внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в повному обсязі не сплачував, у зв'язку з чим загальна сума боргу відповідача за липень-грудень 2010р. (ІІІ-й та IV-й квартали 2010р.) становить 486,80грн.

Отже, оскільки відповідачем не сплачена сума страхових внесків у строки, встановлені п. 6 ст. 20 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003р., позивач просив стягнути вказану заборгованість у судовому порядку.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, однак у судове засідання не з'явились. Позивач надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника УПФУ в Лисянському районі Черкаської області Відповідач суду не повідомив причини повторної неявки у судове засідання.

Неприбуття в судове засідання представників сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи і відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України розгляд справи у таких випадках не відкладається, а справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд вирішив провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи.

Частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідач -фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Лисянською районною державною адміністрацією Черкаської області 19.10.2006р. (а.с.5).

Як вбачається з матеріалів справи, УПФУ в Лисянському районі Черкаської області було проведено перевірку щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне відповідачем за період з липня по грудень 2010 року, про що складено акт від 11.04.2011р., висновками зазначеного акта перевірки встановлено порушення відповідачем п. 6 ст. 20 Закону №1058, а саме, відсутність сплати в повному обсязі страхових внесків за період липень-грудень 2010 року на загальну суму 486,80грн.

На підставі приписів ст. 106 Закону №1058-IV відповідачу було направлено вимогу про сплату боргу №Ф-217 від 01.02.2011р. на суму 486,80грн. Зазначена вимога була отримана відповідачем 18.02.2011р. (а.с.6).

Частиною першою статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 3 Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування від 26.06.1997р. №400/97-ВР (надалі за текстом - Закон №400/97-ВР), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом №400/97-ВР, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003р. №1058-IV (далі по тексту -Закон №1058-IV), в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 14 Закону №1058-IV страхувальниками є - фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру та згідно п.6 ч.2 ст. 17 вище зазначеного Закону страхувальник зобов'язаний - нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Підпунктом 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону №1058-IV зазначено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Пунктом шостим статті 20 Закону №1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно п. 2 ч. 8 Прикінцевих положень Закону №1058-IV суб'єкти підприємницької діяльності, які знаходяться на загальній системі оподаткування сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування , але не менше мінімального страхового внеску.

Частиною 3 статті 106 Закону №1058-IV встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Відповідно до статті четвертої Закону №400/97-ВР страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2% від фонду оплати праці підприємства та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 - 5% сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб, які працюють на підприємстві за трудовим договором.

Визначення мінімального страхового внеску наведено у ст. 1 Закону №1058 -IV та визначається з урахуванням мінімального розміру заробітної плати згідно з п. 4.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України №21-1 від 19 грудня 2003р.

Оскільки мінімальний розмір заробітної плати згідно Законів України Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати від 20.10.2009 року №1646-VI та Про Державний бюджет України на 2010 рік від 27.04.2010 року №2154-VI з 1 липня по 1 жовтня 2010 року становив 888грн., з 1 жовтня по 1 грудня 2010 року - 907грн. та з 1 грудня 2010 року - 922грн., розмір мінімального страхового місячного внеску за ці періоди відповідно становив: з 1 липня по 1 жовтня 2010р. - 294,82грн. (888грн. х 33,2%); з 1 жовтня по 1 грудня 2010р. - 301,12грн. (907грн. х 33,2%); з 1 по 31 грудня 2010р. - 306,10грн. (922грн. х 33,2%).

Так як сума страхових внесків на пенсійне страхування за місяць, сплачених відповідачем нижча мінімального страхового внеску, то за період з липня по грудень 2010 року відповідачу було донараховано за ІІІ-й та IV-й квартали 2010р страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед Пенсійним фондом України становить 486,80грн. (294,82грн. х 3 місяці + 301,12грн. х 2 місяці + 306,10грн. х 1 місяць - 1306,00грн. самостійно сплачених відповідачем страхових внесків).

Беручи до уваги те, що суму боргу до Пенсійного фонду України у розмірі 486,80грн. відповідач у встановлені законом строки не сплатив, а також ту обставину, що вимога про сплату заборгованості у встановленому законом порядку не оскаржувалась, суд знаходить вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 86, 94, 159, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 -задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (19300, Черкаська область, смт. Лисянка, вул. Петровського, 5, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області (19300, Черкаська область, смт. Лисянка, вул. Леніна, 26, ідентифікаційний код - 21366662) заборгованість зі сплати страхових внесків за ІІІ-й та IV-й квартали 2010р. в розмірі 486 (чотириста вісімдесят шість) гривень 80 копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Ю. Гриньковська

постанова складена в повному обсязі 23.08.2011р.