Ухвала

від 17.03.2017 по справі 709/1679/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/590/17Головуючий по 1 інстанції Категорія : 19, 23 Левченко В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Карпенко О. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоКарпенко О. В. суддівБабенка В. М., Нерушак Л. В. при секретаріСиниці Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Зелена Нива 2013 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2016 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Силікат-1 до ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю Зелена Нива 2013 , третьої особи: державного реєстратора Чорнобаївської районної державної адміністрації про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації права оренди,

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника товариства з обмеженою відповідальністю Силікат-1 - Цинду Людмилу Геннадіївну, яка просила апеляційну скаргу відхилити, колегія суддів,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2016 року ТОВ Силікат-1 звернулось до Чорнобаївського районного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_6, ТОВ Зелена Нива 2013 про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації права оренди, посилаючись в обґрунтування заявленого позову на те, що 11 березня 2004 року між ТОВ Силікат-1 та відповідачкою ОСОБА_6 було укладено договір оренди земельної ділянки розміром 2,42 га., строком на 10 років, який зареєстрований у Чорнобаївському районному відділі Черкаської філії Центру ДЗК у 2004 році.

По закінченню строку дії цього договору, зазначає позивач, він скористався переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, передбаченим абз.7 п.2.3 договору та ч.1 ст.33 Закону України Про оренду землі , та 20 листопада 2012 року уклав з відповідачкою угоду про внесення змін до діючого договору оренди землі, проте, який не було зареєстровано в передбаченому законом порядку.

ТОВ Силікат -1 вказує, що, не зважаючи на укладення із ОСОБА_6 змін до діючого договору оренди землі від 20.11.2012 року, 02 червня 2013 року відповідачка ОСОБА_6 уклала з ТОВ Зелена Нива 2013 договір оренди належної їй земельної ділянки, яка перебувала в оренді ТОВ Силікат-1 .

Вважаючи, що спірний договір оренди землі є недійсним, оскільки укладено до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі, а дії ОСОБА_6 порушують переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк, вказує ТОВ Силікат-1 , воно змушене за захистом своїх порушених прав звертатися до Чорнобаївського районного суду Черкаської області та уточнивши заявлені позовні вимоги, остаточно просило постановити судове рішення, яким визнати недійсним договір оренди землі, укладений 02 червня 2013 року між ОСОБА_6 та ТОВ Зелена Нива 2013 , скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Чорнобаївського районного управління юстиції Черкаської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ТОВ Зелена Нива 2013 .

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 29 листопада 2016 року залучено до участі у даній справі в якості третьої особи: державного реєстратора Чорнобаївської районної державної адміністрації.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2016 року позов - задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі, кадастровий номер НОМЕР_1, укладений 02 червня 2013 року між ТОВ Зелена Нива 2013 та ОСОБА_6

Скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Чорнобаївського районного управління юстиції Черкаської області від 24 лютого 2014 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ТОВ Зелена Нива 2013 , прийняте про реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1.

Стягнуто із ТОВ Зелена Нива 2013 та ОСОБА_6 на користь ТОВ Силікат-1 витрати по оплаті судового збору по 1378,00 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі ТОВ Зелена Нива 2013 , вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене із порушення норм матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, при неповному з ясуванні обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору по суті, просить скасувати рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2016 року та ухвалити нове, яким повністю відмовити ТОВ Силікат-1 в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ Зелена Нива 2013 підлягає відхиленню, виходячи із наступного.

Згідно вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

При розгляді даної справи суд правильно встановив факти, відповідні їм правовідносини, постановив рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права, ґрунтується на зібраних по справі доказах, оцінивши які в сукупності, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Силікат-1 .

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ Силікат -1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач відповідно до законодавства скористався належним йому переважним правом щодо укладання договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) шляхом укладення з орендодавцем ОСОБА_6 угоди про внесення змін до діючого договору оренди землі від 20.11.2012 року, фактично скориставшись правом поновлення договору за ч.1 ст. 33 ЗУ Про оренду землі .

Новий договір оренди землі, укладений 02 червня 2013 року вже між ТОВ Зелена Нива 2013 та ОСОБА_6 не відповідає вимогам чинного законодавства та є недійсним, оскільки на момент його укладення існував договір оренди землі, який не був розірваний в передбаченому законом порядку та спірна земельна ділянка не була витребувана із володіння позивача - ТОВ Силікат -1 .

Укладення спірного договору оренди землі створило позивачу перешкоди в реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі. Недійсність такого договору є підставою для скасування його державної реєстрації.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно зі ст. 13 ЗУ Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства - ЗК України, ЗУ Про оренду землі .

Як вбачається із матеріалів справи, 11 березня 2004 року між ТОВ Силікат-1 та ОСОБА_6 був укладений договір оренди земельної ділянки розміром 2,42 га. кадастровий номер НОМЕР_1, що належить на праві власності останній згідно державного акту на право приватної власності на землю (а.с.10), строком на 10 років. (а.с. 5)

Цей договір зареєстрований у Чорнобаївському районному відділі Черкаської регіональної філії Центру ДЗК у 2004 році.

Згідно п.п. 1, 2 договору оренди ОСОБА_6 надає, а ТОВ Силікат-1 приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 2,42 га для сільськогосподарського використання. Передача земельної ділянки здійснюється на підставі акту прийому-передачі.

Відповідно до п. 2.3 договору, договір складено сторонами терміном на 10 років з початком дії договору 01 січня 2004 року та закінчення - 31 грудня 2013 року.

Згідно акту прийому-передачі земельної ділянки від 11 березня 2004 року ОСОБА_6 передала ТОВ Силікат-1 земельну ділянку за договором оренди землі від 11 березня 2004 року. (а.с. 6)

За змістом ст.ст. 18, 20 ЗУ Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Разом із тим, цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Зазначена правова позиція викладена у постанові ВСУ у справі № 6-162цс13 від 19 лютого 2014 року, яка відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Таким чином, оскільки державна реєстрація договору від 11 березня 2004 року була проведена пізніше у 2004 році, моментом укладення договору є саме 11 березня 2004 року, а проведена державна реєстрація договору не змінила момент укладення відповідного договору, а в момент державної реєстрації договір набув юридичної сили.

Крім того, незважаючи на встановлений умовами договору строк дії договору на 10 років, сторони, керуючись свободою укладення договору, визначили дату закінчення строку дії договору - 31 грудня 2013 року.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 20 листопада 2012 року між ОСОБА_6 та ТОВ Силікат-1 було укладено угоду про внесення змін до діючого договору оренди землі, за умовами якого ОСОБА_6 надала ТОВ Силікат-1 в строкове платне користування земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Чорнобаївської селищної ради, площею 2, 42 га строком на 10 років. (а.с. 7-8)

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 30 ЗУ Про оренду землі зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Згідно п. 5 ч. 2.2. договору оренди землі від 11 березня 2004 року сторони визначили можливість погодження між сторонами розміри платежів за окремими формами оплати у дод. №2 до договору визначено 560 грн/1 рік) щороку шляхом внесення змін або доповнень до цього договору. (а.с.6 зворотний бік)

Істотними умовами договору оренди землі є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки (ст. 15 ЗУ Про оренду землі у редакції станом на час укладення угоди про внесення змін до договору)

Згідно ч.1 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Зміна умов договору не припиняє його дії та зобов'язань сторін за ним, а змінюються на майбутнє лише його окремі умови.

За змістом ч.1 статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

З аналізу змісту договору оренди землі від 11 березня 2004 року та угоди про внесення змін до діючого договору оренди землі від 20 листопада 2012 року вбачається, що сторони внесли зміни в діючий договір оренди землі в частині уточнення об'єкта оренди (місце розташування земельної ділянки), змінений розмір орендної плати з 1,5 % норм. грошової оцінки землі (560 грн./рік) до 4 320 грн., строк внесення орендної плати: з 01 січня по 31 грудня на з 01 вересня по 31 грудня поточного року; уточнені умови передачі земельної ділянки та її повернення; визначені умови передачі у заставу земельної ділянки.

Невід'ємними частинами договору вказані та додані: план кадастровий план земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки та акт приймання-передачі об'єкта оренди.

При цьому, строк дії договору оренди по п. 2.3 договору та п. 8 угоди про внесення змін до договору залишився незмінним - 10 років.

Таким чином, договір оренди землі від 11 березня 2004 року після внесення в нього змін продовжив свою дію до 31 грудня 2013 року на змінених умовах по договору про внесення змін від 20 листопада 2012 року.

Права та обов'язки сторін договору оренди землі від 11 березня 2004 року визначені в розділі 5 договору. Крім того, п. 2,3 договору вказано, що в разі виконання умов договору орендар має пріоритетне право на продовження оренди земельної ділянки.

Стаття 33 ЗУ Про оренду землі (в редакція, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на час виникнення переважного права у орендаря 31 грудня 2013 р.) об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у ч. 1 ст. 33 цього закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2-5 цієї статті).

Так, для застосування ч.1 ст. 33 ЗУ Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Так, у частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, що встановлені статтею 777 ЦК України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

У випадку виявлення наміру у наймодавця на укладення нового договору найму, реалізація переважного права попереднього наймача можлива лише в разі, коли йому стане відомо про такий намір.

За відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення останнього щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, що передбачено статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України Про оренду землі , буде порушено, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною.

Такий самий правовий висновок щодо застосування норм статті 33 ЗУ Про оренду землі міститься у постановах ВСУ від 25 лютого 2015 року (справа № 6-219цс14), 23 листопада 2016 року (справа № 6-219цс14), які відповідно до статті 3607 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а також має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні цієї норми права.

Угодою від 20 листопада 2012 року було внесено зміни до діючого договору за рік до закінчення строку його дії. При цьому, будь-яких умов про поновлення такого договору на новий строк та припинення строку дії попереднього договору, угода про внесення змін не містить, а договір оренди землі від 11 березня 2004 року продовжив свою дію на змінених умовах.

В той же час, встановлені вище обставини справи не можуть бути підставою для застосування ч. 1 ст. 33 ЗУ Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди на підставі зазначеної частини статті, оскільки матеріалами справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту повідомлення орендарем до закінчення строку дії договору орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку дії договору про намір скористатися своїм переважним правом на оренду землі.

Не містять матеріали справи і направлення орендарем листа-повідомлення на адресу ОСОБА_6 про поновлення договору оренди землі із проектом додаткової угоди.

Укладення угоди про внесення змін до договору без зміни строку його дії та без зазначення умови про поновлення договору оренди землі не може вважатися погодженням між сторонами продовження строку дії попереднього договору.

Як вбачається із матеріалів справи, 31 жовтня 2013 року ОСОБА_6 після підписання угоди від 20 листопада 2012 року про внесення змін до діючого договору оренди землі, подала заяву Держкомзему у Чорнобаївському районі про державну реєстрацію оренди земельної ділянки відповідно до цієї угоди (а.с. 13), проте реєстрації додаткової угоди не відбулася.

Між тим, законодавець визначив, що реєстрація додаткових угод до договорів оренди землі є необхідна, але не завжди. Принциповим є питання суті змін, які вносяться в договір оренди додатковою угодою.

Пунктом 22 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26 жовтня 2011 року №1141 (у редакції станом на час укладення угоди про внесення змін до договору) передбачено, що у разі проведення державної реєстрації виникнення інших речових прав на нерухоме майно, відмінних від права власності (в тому числі оренди) державний реєстратор вносить до запису про інші речові права та суб'єкти цих прав відомості:

1) щодо суб'єкта речового права: для фізичної особи: прізвище, ім'я та по батькові; податковий номер; номер та серія паспорта громадянина України; реквізити документа, що посвідчує таку особу; для юридичної особи: найменування юридичної особи; податковий номер; для органів місцевого самоврядування: найменування органу місцевого самоврядування; податковий номер органу місцевого самоврядування; для органів державної влади: найменування органу державної влади; податковий номер органу державної влади;

2) вид речового права;

3) строк дії речового права (ознака безстроковості);

4) підстава для виникнення речового права: назва документа; дата видачі документа; номер документа; ким виданий (оформлений) документ; додаткові відомості про документ;

5) підстава для внесення запису про інші речові права та суб'єкта цих прав, змін до запису: назва рішення; дата формування рішення; індексний номер рішення;

6) реєстраційний номер, дата і час реєстрації заяви, на підставі якої проводиться державна реєстрація прав;

7) прізвище, ім'я та по батькові державного реєстратора;

8) найменування органу державної реєстрації прав.

Реєстрація внесення змін до договору, які не містять в собі змін відомостей, що використовуються державним реєстратором для проведення державної реєстрації не є обов'язковою.

Між тим, реєстрація додаткової угоди (в даному випадку - угоди про внесення змін до діючого договору оренди землі), не є обов'язковою умовою, яка повинна бути виконана орендарем для того, щоб мати переважне право для продовження оренди земельної ділянки, оскільки вказана угода про внесення змін не є додатковою угодою про поновлення попереднього договору.

Таким чином, заперечення відповідача в частині відсутності державної реєстрації угоди про внесення змін до діючого договору оренди землі від 20 листопада 2012 року не обгрунтовують використання позивачем свого переважного права на поновлення попереднього договору оренди землі.

Судом встановлено, що після закінчення строку дії договору оренди землі 31 грудня 2013 року ТОВ Силікат-1 продовжувало користуватися земельною ділянкою, яка є предметом спірного договору, проводив використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, що свідчить про намір товариства скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди землі, строк дії якого закінчився.

Матеріали справи не містять підписаного після закінчення строку дії договору акту прийому-передачі земельної ділянки між ТОВ Силікат-1 та ОСОБА_6 чи іншого документу, який би підтверджував повернення орендарем земельної ділянки, якою останній правомірно користувався за договором оренди від 11 березня 2004 року, до закінчення строку його дії.

Як зазначалося вище, для поновлення договору оренди землі на підставі ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Використання власником земельної ділянки права , передбаченого ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі , на направлення письмового повідомлення позивачу про відмову у поновленні договору оренди протягом місяця після закінчення строку дії договору (тобто до 31 січня 2014 року) матеріалами справи не підтверджено.

Вищевказані конклюдентні дії орендаря ТОВ Силікат -1 (намір продовжити правовідносини) та зустрічна бездіяльність орендодавця ОСОБА_6 (ненаправлення заперечення на поновлення договору оренди землі) свідчать про визнання за позивачем переважного права на оренду земельної ділянки, а наявність обставин, передбачених ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі свідчать про порушення орендодавцем права попереднього орендаря на переважне право щодо укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, ТОВ Силікат-1 посилалось на невизнання орендодавцем його переважного права, передбаченого спірним договором та статтею 33 ЗУ Про оренду землі , унаслідок чого останнім було укладено договір оренди цієї самої земельної ділянки з іншим орендарем.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так, судом встановлено, що 02 червня 2013 року між ТОВ Зелена Нива 2013 та ОСОБА_6 був укладений договір оренди землі площею 2,42 га. кадастровий номер НОМЕР_1 та зареєстрованого 24 лютого 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Чорнобаївського РУЮ Черкаської області.

Установивши факт укладення договору оренди від 02 червня 2013 року між ТОВ Зелена Нива 2013 та ОСОБА_6 з порушенням вимог статті 33 ЗУ Про оренду землі , зокрема, порушенням переважного права позивача ТОВ Силікат-1 на поновлення попереднього договору оренди землі, на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання такого договору недійсним.

Незаконність укладення спірного договору обгрунтовується і його укладенням до закінчення строку дії договору оренди цієї ж земельної ділянки між позивачем та ОСОБА_6, оскільки одна і та ж сама земельна ділянка не може бути об'єктом оренди двох договорів оренди землі, укладених з різними орендарями.

Враховуючи наявність підстав для визнання договору оренди землі від 02 червня 2013 року (зареєстрованого 24 лютого 2014 року) недійсним, суд першої інстанції, вірно взяв до уваги положення ч. 2 ст. 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав про нерухоме майно ті їх обмежень , п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26 жовтня 2011 року № 1141, та задовольнив позовну вимогу в частині скасування державної реєстрації права на земельну ділянку за таким договором оренди.

Інші доводи апеляційної скарги ТОВ Зелена Нива 2013 суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Підстав для скасування або зміни постановленого судом першої інстанції рішення колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Зелена Нива 2013 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2016 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Силікат-1 до ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю Зелена Нива 2013 , третьої особи: державного реєстратора Чорнобаївської районної державної адміністрації про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації права оренди - відхилити, зазначене рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :