Ухвала

від 31.01.2017 по справі 755/31966/13-к

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/31966/13-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2017 р. м.Київ

Слідчий суддя Дніпровського районного суду м.Києва Іваніна Ю.В., при секретарі Степаненко І.Б., за участю прокурора Київської місцевої прокуратури №4 Анпілогової О.В., підозрюваного ОСОБА_2, захисника Мельника Д.Н. розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, клопотання слідчого СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві Грушецького Б.Р., погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури №4 Анпілоговою О.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні №12013110040014248 від 31.08.2013 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 358, ч.3 ст.191 КК України відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Київ, громадянина України, українця, освіта вища, працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

В С Т А Н О В И В:

31.01.2017 року слідчий СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві Грушецького Б.Р., звернувся до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні №12013110040014248 від 31.08.2013 року, за підозрою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.3 ст. 191 КК України.

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, ОСОБА_2, будучи співробітником ТОВ Фінансова компанія Фінанси Капіталь (код ОДРПОУ 36857669) та маючи в розпорядженні кошти грошові кошти зазначеного товариства, в період часу, приблизно з 2011 року до 2013 року розтратив зазначені грошові кошти та підробив бухгалтерські документи

Таким чином ОСОБА_2, своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст. 191 КК України тобто розтрату, чужого манна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб за кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.358 КК України, а саме, підроблення іншого офіційного документа, який видається організацією і який надає права, з метою використання його іншою особою, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

31.08.2013 року відомості про вказане кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120131 10040014248 по ч.2 ст. 190 КК України та розпочато досудове розслідування

30.01.2017 року ОСОБА_2, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 358, ч.3 ст.191 КК України, яке попередньо погоджено з прокурором київської місцевої прокуратури № 4.

Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_2 перебував у розшуку, а також ризики, а саме: те, що на даний момент підозрюваний ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин та, будучи обізнаний з покаранням за вчинений ним злочин, може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних з метою уникнути відповідальності за вчинений ним злочин, продовжити злочинну діяльність тому враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

В судовому засіданні прокурор у повному обсязі підтримала клопотання слідчого та послалася на обставини, які у ньому були викладені, додавши, що обґрунтованість підозри підтверджується наявними у кримінальному провадженні допустимими доказами, вжиття більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою для підозрюваного, з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують.

Підозрюваний ОСОБА_2, після роз'яснення йому слідчим суддею прав, передбачених ч.2 ст.193 КПК України, пояснив, що бажає, щоб його інтереси представляв адвокат Мельник Д.Н.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_2, та його захисник - адвокат Мельник Д.Н. проти задоволення клопотання категорично заперечували, просили суд не застосовувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а застосувати інший - особисте зобов'язання. При цьому посилалися на необґрунтованість підозри та відсутність ризиків, а також на те, що ОСОБА_2 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має тісні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, позитивно характеризується, офіційно працює, співпрацює зі слідством, від органу досудового розслідування не переховувався.

Вислухавши доводи прокурора, підозрюваного, захисника та дослідивши обставини кримінального провадження, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо неповнолітнього, з'ясувавши умови життя та виховання підозрюваного відповідно до вимог ст.ст.485, 487 КПК України, а також дослідивши матеріали справи в їх сукупності, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Судом було встановлено, що 31.08.2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння злочину, передбаченого ч.3 ст.358, ч.3 ст. 191 КК України кримінальне провадження №12013110040014248).

Стаття 192 КПК України передбачає право слідчого за погодженням з прокурором звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Клопотання слідчого, погоджене із прокурором прокуратури Дніпровського району м.Києва Анпілоговою Б. оформлене відповідно до вимог ст.184 Кримінального процесуального кодексу України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження та долучено розпис підозрюваного та захисника щодо вручення їм 31.01.2017 року об 11 годині 00 хвилин копії клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, а також копій матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Таким чином, слідчим виконані вимоги ч.3 ст.184 КПК України.

Відповідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

В судовому засіданні, на думку слідчого судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.3 ст. 191 КК України, наявними у справі допустимими доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується), протоколами огляду місця події, протоколами допиту свідків та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

При цьому слідчий суддя враховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч.5 ст.9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у п.175 Рішення від 21.04.2011 року у справі Нечипорук і Йонкало проти України , відповідно до якого термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства від 30.08.1990 року), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі Мюррей проти Об'єднаного Королівства від 28.10.1994 року).

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що підозрюваний ОСОБА_2раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, має тісні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, та роботу, позитивно характеризується.

Відповідно до ч.1 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Вирішуючи питання про наявність підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слідчий суддя враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

На момент розгляду даного клопотання доказів про те, що за час проведення досудового розслідування, фактично перебуваючи на волі, підозрюваний переховувався від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджав якимось чином кримінальному провадженню, впливав на свідків слідчому судді прокурором надано не було. Крім того, в даному судовому засіданні прокурором підтверджено, що підозрюваний своєчасно з'являвся на першу вимогу до слідчого та до суду у дане судове засідання.

Таким чином, окрім констатації, прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Крім того, прокурором не наведені жодні доводи, які б давали підстави вважати, що внаслідок обрання запобіжного заходу, менш суворого, ніж домашній арешт, який фактично обмежує у свободі ОСОБА_2, останній буде ухилятись від слідства та суду. Невизнання вини та відмова давати показання таким не може вважатись, оскільки це є правом підозрюваного та на останнього не покладено обов'язок доказування вини.

Твердження прокурора про тяжкість вчиненого злочину не є достатнім для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. У справі Мамедова проти Росії 7064/05 від 01 червня 2006 року щодо недостатності посилання на тяжкість злочину та ймовірне покарання Європейський суд зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Окрім цього, при розгляді даного клопотання слідчий суддя враховує правову позицію, викладену у п.17 рішення ЄСПЛ від 02 серпня 2001 року у справі Манчіні проти Італії , відповідно до якої з огляду на їхній вплив та спосіб виконання, обидва застосовані … запобіжні заходи - тримання під вартою у в'язниці і домашній арешт - були позбавленням волі за змістом підпункту (с) пункту 1 Статті 5 Конвенції.

Також слідчий суддя враховує правову позицію, викладену у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі Харченко проти України , щодо обов'язку суду при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розглядати можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Частина 2 статті 194 КПК України передбачає обов'язок слідчого судді постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, а саме: наявність обґрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Таким чином, оскільки прокурором доведено обґрунтованість підозри стосовно ОСОБА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 358, ч.3 ст.191 КК України, що підтверджується матеріалами клопотання, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, зокрема, можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином,однак не надано доказів про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні (п.3 ч.1 ст.194 КПК України), слідчий суддя, враховуючи дані про особу підозрюваного, зокрема те, що він раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, має тісні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, та роботи позитивно характеризується, вважає, що вагомих підстав для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з матеріалів клопотання не вбачається, у зв'язку з чим необхідно застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід, ніж той, що зазначений в клопотанні.

За вищевказаних обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що запобігання будь-яких ризиків, пов'язаних з прибуттям підозрюваного на вимогу слідчого, прокурора, суду, можливе і при застосуванні запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.

На даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно підозрюваного, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Відповідно до ст.198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст.ст.3, 176, 177, 178, 179, 181, 184, 193, 194, 195, 196 , ч.2 ст.376 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання слідчого СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві Грушецького Б.Р. погодженого з прокурором Київської місцевої прокуратури №4 Анпілоговою Б.Ю. про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні №12013110040014248 від 31.08.2013 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 358, ч.3 ст.191 КК України відносно ОСОБА_2 - відмовити .

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з метою встановлення обставин кримінального правопорушення.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_2, строком до 31 березня 2017 року включно, такі обов'язки:

1. Прибувати до слідчого, в провадженні якого знаходиться дане кримінальне провадження, до прокурора та суду за першою вимогою.

2. Не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження.

3. Повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання, навчання, роботи.

Роз'яснити підозрюваному, що в разі не виконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на слідчого та прокурора.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її винесення до Апеляційного суду м.Києва.

Слідчий суддя Дніпровського районного суду

м. Києва Ю.В. Іваніна