Рішення

від 20.03.2017 по справі 469/778/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №469/778/16-ц 20.03.2017 20.03.2017 20.03.2017

Cправа №469/778/16-ц Суддя суду першої інстанції ОСОБА_1

Провадження №22-ц/784/638/17 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_2

Категорія 5

Рішення

Іменем України

20 березня 2017 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Серебрякової Т.В.,

суддів: Лисенка П.П., Галущенка О.І.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

за участі: прокурора - Цвікілевич Н.В.,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Миколаївської області рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 12 січня 2017 року , ухваленого у цивільній справі за позовом заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство Очаківське лісомисливське господарство , про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, витребування земельної ділянки,

УСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації пред'явив зазначений позов до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство Очаківське лісомисливське господарство (далі - ДП Очаківське ЛМГ ) про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, витребування земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що розпорядженням Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області №75 від 22 березня 2013 року Про затвердження проекту землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам України (7 чоловік) для ведення індивідуального дачного будівництва , затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України (7 чоловік) згідно списку та надано безоплатно у приватну власність, у тому числі, і ОСОБА_6 із зміною цільового призначення земельну ділянку площею 0.1 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1543 із земель державної власності (запасу) забудованих земель змішаного використання Рибаківської сільської ради, розташовану за межами населеного пункту на території Березанського району Миколаївської області для індивідуального дачного будівництва.

На підставі вказаного розпорядження Реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_6 27 квітня 2013 року видано Свідоцтво про право власності на земельну ділянку, індексний номер №3038554, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис за №826824.

В подальшому, між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки від 06 листопада 2013 року, відповідно до якого останній придбав у власність вищевказану земельну ділянку.

Між тим, спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_6 із порушенням вимог чинного законодавства зі зміною її цільового призначення, без попереднього вилучення у належного користувача ДП Очаківське ЛМГ як землі державного лісового фонду. При цьому, зміна цільового призначення земельної ділянки передбачає відповідне узгодження з органом виконавчої влади з питань лісового господарства, якого у встановленому законом порядку ОСОБА_6 отримано не було.

Згідно частини 4 статті 35 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації також відсутня і обов'язкова державна експертиза вказаного проекту землеустрою.

Окрім цього, спірна земельна ділянка знаходиться у межах прибережної захисної смуги уздовж моря на відстані 10-15 м від урізу води (південна межа), і будівництво на ній будь-яких споруд у відповідності до ст.62 ЗК України, ст.90 ВК України, п.10.17 ДБН України 360-92 заборонено.

Посилаючись на викладені обставини, заступник прокурора Миколаївської області просив:

визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області від 22 березня 2013 року за №75 Про затвердження проекту землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам України (7 чоловік) для ведення індивідуального дачного будівництва , в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_6 земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:1543, розташованої на території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області для індивідуального дачного будівництва;

визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право власності, індексний номер №3038554 , видане 27 квітня 2013 року Реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області на ім'я ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:09:000:1543 ;

витребувати від ОСОБА_4 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації зазначену земельну ділянку.

Також просив стягнути з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області сплачений судовий збір за подачу позовної заяви.

В суді першої інстанції представник Миколаївської обласної державної адміністрації надав письмові пояснення, відповідно до яких обласна державна адміністрація позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити (том 1 а.с.75-77).

Відповідач ОСОБА_6 надала до суду письмову заяву, в якій визнала позовні вимоги (том 1 а.с.70).

Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечували й просили застосувати наслідки спливу позовної давності.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 12 січня 2017 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Миколаївської області посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Зокрема, перший заступник прокурора Миколаївської області посилався на невідповідність висновків суду щодо початку перебігу позовної давності дійсним обставинам справи.

Дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позов є обґрунтованим, проте позивачем пропущена позовна давність для звернення з вимогою до суду. Суд вважав, що здійснюючи функції держави у спірних правовідносинах, Миколаївська обласна державна адміністрація мала об'єктивну можливість довідатися про порушення законодавства, допущені при прийнятті оскаржуваного розпорядження Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області у квітні 2013 року, але з позовом звернулися до суду лише у липні 2016 року.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Судове рішення районного суду не відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.1,3-4,10-11,303ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області №75 від 22 березня 2013 року Про затвердження проекту землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам України (7 чоловік) для ведення індивідуального дачного будівництва , затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області та надано земельні ділянки у власність зі зміною цільового призначення за рахунок земель державної власності (запасу), забудованих земель змішаного використання Рибаківської сільської ради, розташованих за межами населеного пункту та території Березанського району Миколаївської області, в тому числі, і відповідачу ОСОБА_6 надано у власність земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності (запасу) площею 0.1 га, кадастровий номер 4820983900:09:000:1543 , розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області (том 1 а.с.14).

27 квітня 2013 року Реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області на ім'я ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності на вказану земельну ділянку (том 1 а.с.44).

На час прийняття вказаного розпорядження спірна земельна ділянка входила в межі державного лісового фонду, відносилась до земель лісогосподарського призначення, перебувала у державній власності та у постійному користуванні ДП Очаківське ЛМГ квартал 41 Березанського лісництва (до 2005 року - Очаківське державне лісомисливське господарство, відповідно до наказу Миколаївського обласного виробничого лісогосподарського підприємства Миколаївліс від 04 квітня 1989 року №11, яким зі складу Миколаївського лісгоспзагу виділено та передано до складу Очаківського державного лісомисливського господарства Березанське лісництво загальною площею 2124 га, Василівське лісництво загальною площею 9597 га та Очаківське лісництво загальною площею 386 га з усіма основними фондами та оборотними засобами, товаро-матеріальними цінностями тощо) (том 1 а.с. 17,21, 22-23,129-130).

У свою чергу, Миколаївський лісгоспзаг Миколаївського району Миколаївської області отримав спірну земельну ділянку у складі єдиного земельного масиву у постійне користування відповідно до акта на право користування землею від 15 листопада 1964 року (том 1 а.с.19-20).

Зазначені обставини підтверджені також повідомленнями Виробничого об'єднання Укрдержліспроект та ДП Очаківське ЛМГ , а також фрагментом кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів №41,44,45 Березанського лісництва ДП Очаківське ЛМГ станом на 2003 рік (том 1 а.с.17,18,129-130).

Згода на вилучення вказаної земельної ділянки з постійного користування чи відмова від постійного користування земельною ділянкою ДП Очаківське ЛМГ не надавались, інформація про наявність погоджень на зміну цільового призначення, вилучення, відмову від користування спірною земельною ділянкою Миколаївським обласним управлінням лісового та мисливського господарства відсутня (том 1 а.с.18,24,25).

Розпоряджень Миколаївської обласної державної адміністрації про вилучення або припинення права постійного користування ДП Очаківське ЛМГ земельними ділянками в урочищі Рибаківка Березанського лісництва не приймалось (том 1 а.с.47,76-77).

Проектом районного планування Березанського сільського адміністративного району Миколаївської області, затвердженого постановою Державного комітету Української РСР з питань будівництва №112 від 23 жовтня 1985 року, встановлено заборону на будівництво в трьох кілометровій зоні Чорноморського узбережжя промислових об'єктів, не пов'язаних з розвитком та обслуговуванням курорту, а також індивідуальне будівництво поза межами території існуючих населених пунктів (том 1 а.с.31-32).

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 листопада 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_7, та зареєстрованого в реєстрі за №221, земельну ділянку було продано відповідачу ОСОБА_4 (том 1 а.с.109-110,111).

Нерухоме майно на спірній земельній ділянці відсутнє, що підтверджено земельно-кадастровою документацією та повідомленням Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (том 1 а.с.29).

За повідомленням Відділу Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївської області від 23 травня 2016 року, спірна земельна ділянка знаходиться в прибережній захисній смузі Чорного моря на приблизній відстані 10-15 м. (південна межа) та 50-60 м. (північна межа) від урізу води Чорного моря (том 1 а.с.26 зворот).

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (ч.5 ст.116 ЗК України, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень ст.ст.141,149 чинного ЗК України земельні ділянки, які перебувають у користуванні осіб, передаються у власність чи користування іншим особам лише після їх вилучення у встановленому законом порядку у попереднього користувача.

Відповідно до частин 1,2 ст.20 ЗК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності проводиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу.

Так, положеннями ст.122 ЗК України (в редакції, який діяв на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, як зазначено в ч.2 ст.3 ЗК України, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Повноваження державної адміністрації з питань земельних та лісних відносин визначаються Законом України Про місцеві державні адміністрації земельним та лісовим законодавством.

Відповідно до ст.21 Законом України Про місцеві державні адміністрації від 09 квітня 2004 року, п.4 ч.1 ст.31 ЛК України (у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) до повноважень державної адміністрації у сфері лісових відносин віднесено, у тому числі, передачу у власність, в постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

За змістом ст.ст.38,40 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Громадянам України за рішенням органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (ст.21 ЗК України).

Наведене свідчить про відсутність у Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області повноважень щодо передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_6, оскільки її власником згідно ст.122 ЗК України та ст.31 ЛК України є держава в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.

Окрім цього, за положеннями ч.1 ст.3 ВК України усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.

Відповідно до п. а ч. 1 ст.58 ЗК України та ст.4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами.

Крім того, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню водного фонду.

За положеннями ст.60 ЗК України та ст.88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою (уздовж морів - не менше двох кілометрів від урізу води, пляжна зона - не менше 100 метрів від урізу води).

Водночас за змістом п.2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2004 року за №1470/10069 (далі - Порядок) у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст.88 ВК України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них , з урахуванням конкретної ситуації.

Таким чином, землі зайняті поверхневими водами, іншими водними об'єктами і землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на яких знаходиться водний фонд України та на який розповсюджується окремий порядок надання та використання.

За пунктом г частини 2 ст.61, ст.62 ЗК України у межах прибережних захисних смуг та пляжної зони прибережних захисних смуг уздовж морів забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних.

Крім того, відповідно до ст. 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок лісогосподарського призначення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками від 10 квітня 2008 року №610-р , яке набуло чинності з 05 травня 2008 року, Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему зобов'язано зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім випадків, коли за умови обґрунтування неможливості реалізації альтернативних варіантів вирішення питання ділянки вилучаються і передаються у постійне користування та/або в оренду.

Отже, із системно-логічного аналізу вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про доведеність факту незаконного отримання відповідачем ОСОБА_6 у власність земельної ділянки без згоди щодо її вилучення у попереднього користувача ДП Очаківське ЛМГ та з порушенням порядку, встановленого для вилучення земель лісового фонду і зміни їх цільового призначення. Відсутність узгодження проекту такого відводу з уповноваженим органом лісового господарства, та висновку державної експертизи землевпорядної документації, призвело до того, що рішення голови райдержадміністрації щодо відводу та надання у власність земельної ділянки, розташованої в межах прибережної захисної смуги уздовж моря, за рахунок земель ДП Очаківське ЛМГ були прийнятті поза межами його повноважень з вирішення земельних питань.

Таким чином, висновки районного суду про порушення діючого законодавства при прийнятті оспорюваного розпорядження Березанською райдержадміністрацією стосовно надання у власність ОСОБА_6 земельної ділянки лісогосподарського призначення, розташованої в межах пляжної прибережної захисної смуги уздовж моря, для індивідуального дачного будівництва при відсутності узгодженого проекту відведення спірної земельної ділянки з органом лісового господарства, відсутність висновку державної експертизи землевпорядної документації - є правильними.

З огляду на це, вказані обставини є підставою для визнання незаконними та скасування зазначеного розпорядження Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області.

Також згідно із ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

У ч.1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до підпункту б ст.21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Згідно положеннями ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскільки підставою для видачі ОСОБА_6 Свідоцтва про власності на нерухоме майно було зазначене розпорядження Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, яке прийнято нею з порушенням вимог земельного, лісового та водного законодавства, а також з перевищенням повноважень, то є підстави, передбачені ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України для визнання цього акту недійсним.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За такого, оскільки ОСОБА_6 отримала у власність спірну земельну ділянку з порушенням норм земельного, лісового і водного законодавства та відчужила її ОСОБА_4 у зв'язку з чим це майно вибуло із володіння Миколаївської обласної державної адміністрації поза її волею, то порушене право державної власності на підставі ч.1 ст.203, ч.215, ч.1 ст. 388 ЦК України підлягає захисту шляхом визнання незаконним розпорядження вищевказаного органу, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно і витребування спірної земельної ділянки у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.

При цьому, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки такі вимоги були заявлені щодо земельної ділянки, площею 0.1 га, тоді як, за наявними в матеріалах справи документами, спір стосується земельної ділянки, площею 0.0999 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1543 .

Проте, встановивши вищевказані обставини справи, районний суд помилково відмовив у задоволені позовних вимог, пославшись на пропуск позивачем позовної давності.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що позивачем не пропущену позовну давність, виходячи з такого.

Так, відповідач ОСОБА_4 заявив про застосування позовної давності в суді першої інстанції (том 1 а.с.96-108).

Прокурор і позивач цього не визнавали.

Обґрунтовуючи дотримання позовної давності при зверненні до суду у липні 2016 року, прокурор та представник позивача - Миколаївської обласної державної адміністрації посилались на те, що про факт порушення права державної власності розпоряднику цієї власності - Миколаївській обласній державній адміністрації стало відомо лише у червні 2016 року після повідомлення прокуратурою Миколаївської області про виявлені порушення земельного законодавства при прийнятті спірного розпорядження.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що факти незаконної передачі земельних ділянок стали відомі лише в ході прокурорської перевірки, що стало підставою для відкриття декількох кримінальних проваджень за ч.2 ст.364 КК України. При цьому, будь-яких відомостей про те, що розпорядник земель державної власності, тобто Миколаївська обласна державна адміністрація, дізналася саме про порушення вимог земельного законодавства раніше, матеріали справи не містять, оскільки вперше такий факт встановлено саме за результатами прокурорської перевірки.

Відповідно до ст.ст.256,257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому, норма частини першої ст.261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача (постанова Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року №6-152/цс14).

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Так, представник Миколаївської облдержадміністрації в судовому засіданні апеляційної інстанції стверджувала, що про порушення прав на спірну земельну ділянку облдержадміністрація дізналася тільки отримавши матеріали позовної заяви прокурора, у зв'язку з чим саме з цього часу стало зрозумілим протиправність дій посадових осіб при прийняття розпорядження та з'явилася об'єктивна можливість знати про обставини порушення прав облдержадміністрації, як власника спірної земельної ділянки.

Крім того, на думку колегії суддів, сам по собі факт погодження виділу землі не вказує на незаконність подальших дій органу, який прийняв остаточне рішення, яке саме і мало юридичні наслідки, така незаконність, як зазначено вище, встановлена лише прокурорською перевіркою.

Таким чином, колегія суддів вважає, що звернення прокурора з позовом за захистом порушених прав держави, про що відповідний орган державної влади (Миколаївська обласна державна адміністрація) раніше не знав, здійснено в межах строків позовної давності, передбачених ст.256 ЦК України.

Не заслуговують на увагу й заперечення відповідача ОСОБА_4 та його представника про неможливість витребування земельної ділянки у добросовісного набувача, яким на їх думку є ОСОБА_4, оскільки це суперечить положенням ст.388 ЦК України, яка визначає як добросовісного набувача та і підстави витребування майна у нього.

За встановленого механізму та темпів виведення спірної земельної ділянки із земель державної власності лісогосподарського призначення і передачі її у власність фізичних осіб, незначного часу між отриманням спірної земельної ділянки у власність та її відчуженням, колегія суддів вважає, що земельна ділянка вибула із володіння держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації протиправно, без врахування дійсного волевиявлення останньої, про що ОСОБА_4 міг достовірно знати, а тому земельна ділянка може бути витребувана від нього. При цьому наведені правові норми не зобов'язують суд при вирішенні цього питання про повернення спірної земельної ділянки обов'язково вирішувати питання про відшкодування витрат, пов'язаних з придбанням такої ділянки.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів, на підставі ст.308 ЦПК України, підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області в рівних частках підлягають стягненню судові витрати, понесені в обох судових інстанціях в розмірі 8 691 грн. 40 коп., тобто з кожного по 2 893 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст.303,309,316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області - задовольнити частково.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 12 січня 2017 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення.

Позовні вимоги заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство Очаківське лісомисливське господарство про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, витребування земельної ділянки - задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати пункти 1 і 2 розпорядження Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області №75 від 22 березня 2013 року Про затвердження проекту землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам України (7 чоловік) для ведення індивідуального дачного будівництва в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0.1 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1543, за рахунок земель державної власності (запасу) забудованих земель змішаного використання Рибаківської сільської ради, розташовану за межами населеного пункту на території Березанського району Миколаївської області для індивідуального дачного будівництва.

Визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно (індексний номер 3038554), видане 27 квітня 2013 року Реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області на ім'я ОСОБА_6, на земельну ділянку площею 0.0999 га, що розташована за адресою: Миколаївська область, Березанський район, сільська рада Рибаківська, кадастровий номер 4820983900:09:000:1543.

Витребувати від ОСОБА_4 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0.0999 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1543, розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Стягнути в рівних частках з Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на користь прокуратури Миколаївської області по 2 893 (дві тисячі вісімсот дев'яносто три) грн. 80 коп. з кожного судового збору, сплаченого в обох судових інстанціях.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: П.П. Лисенко

ОСОБА_8