Постанова

від 09.03.2017 по справі 820/6811/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2017 р. № 820/6811/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кульчій А.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маршаліт" до Харківської митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маршаліт" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 807010001/2016/000048/2 від 14.11.2016 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807010001/2016/00053.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при розмитненні товару ТОВ "Маршаліт" було подано до митного посту Куп'янськ Харківської митниці ДФС всі необхідні документи в підтвердження задекларованої ціни, проте, відповідачем було без врахування поданих документів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 807010001/2016/000048/2 від 14.11.2016 року. На думку позивача, оскаржуване рішення прийнято відповідачем з порушенням норм діючого законодавства оскільки Харківською митницею ДФС не наведено обґрунтованих причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, рішення не містить наявну в митного органу інформацію, яка слугувала підставою для прийняття оскаржуваного рішення, а також відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях проти позову та вказав на прийняття відповідачем оскаржуваного рішення на підставі та на виконання норм чинного законодавства. Отже, позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Маршаліт» , код ЄДРПОУ - 38423016, зареєстровано у відповідності до норм діючого законодавства як суб'єкт господарювання 12.12.2012 року, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.12).

За наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маршаліт» (покупець) та компанією SINOMA ADVANСED MATERIALS CO., LTD (постачальник) 15.04.2016 року укладено контракт №1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, найменування, одиниця виміру, кількість та асортимент якого визначено специфікацією до контракту, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар згідно з умовами визначеного контракту ( а.с. 18-24).

Пунктом 2.4 контракту сторонами визначено, що загальна вартість контракту складає 49900,00 доларів США. Умови та порядок постачання товарів передбачено розділом 3 контракту та зокрема пунктом 3.1 передбачено, що якщо інше не вказано в специфікаціях, постачання товару здійснюється постачальником на умовах FOB, порт відвантаження Циндао, Китай.

Сторонами 07.09.2016 року на виконання умов контракту підписано специфікацію №2, відповідно до якої поставка товару здійснювалася на умовах FOB порт відвантаження Циндао, Китай, ціна товару складає - 23020,00 доларів США (а.с.25-26).

На виконання умов контракту №1 від 15.04.2016 року на митну територію України відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) №ZBSN-L16058 від 12.09.2016 позивачем 09.11.2016 року ввезено товар: глиноземні мелючі кулі для кульових млинів діаметром 20 мм - 2000 кг; глиноземні мелючі кулі для кульових млинів діаметром 30 мм - 4000 кг; глиноземні мелючі кулі для кульових млинів діаметром 40 мм - 6000 кг; глиноземні мелючі кулі для кульових млинів діаметром 50 мм - 9000 кг; глиноземні мелючі кулі для кульових млинів діаметром 60 мм - 5000 кг (а.с.30).

Як вказано позивачем в адміністративному позові та під час судового розгляду справи зазначено, що поставлений підприємством товар ліцензуванню не підлягає, а його страхування позивачем не здійснювалося.

Відповідно до умов контракту №1 від 15.04.2016 року, а саме: пункт 4.2 Специфікації №2, товар упакований глиноземні мелючі кулі - у мішки без логотипу по 25 кг, 1000 кг на оброблених дерев'яних піддонах, всього 26 піддонів.

Згідно з пунктом 2.1 контракту №1 від 15.04.2016 року тара включена у вартість товару.

На виконання умов контракту №1 від 15.04.2016 року товар, визначений інвойсом №ZBSN-L16058 від 12.09.2016 року, був доставлений ТОВ Компанія з іноземними інвестиціями ДОЛЬФІН ГРУПП на територію України.

Суд зазначає, що матеріали справи містять договір транспортного експедирування №02-02/16 від 02.03.2016 року, який укладено між ТОВ «Маршаліт» (клієнт) та ТОВ Компанія з іноземними інвестиціями ДОЛЬФІН ГРУПП (експедитор) (а.с. 48-54).

Відповідно до умов договору якого транспортного експедирування №02-02/16 від 02.03.2016 року експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта надати та організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставлення вантажу, у тому числі надання митно-брокерських послуг.

За наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що доставлений на територію України, до порту вивантаження м. Одеса експедитором ТОВ Компанія з іноземними інвестиціями ДОЛЬФІН ГРУПП товар доставлений перевізником MRF INTERNATIONAL FORWARDING CO., LTD, що підтверджується коносаментом №MRFB16092737 від 14.09.2016 року (а.с.39-40), а також по території України експедитором ТОВ Компанія з іноземними інвестиціями ДОЛЬФІН ГРУПП товар доправлено залізничним транспортом, що підтверджено залізничною накладною внутрішнього сполучення від 10.11.2016 року (а.с. 41).

Відповідно довідки експедитора від 25.10.2016 року №0201145 транспортно-експедиційні витрати по доставці товару з порту Циндао (Китай) до митного кордону України (м. Одеса) склали 14102,26 грн. (а.с.42).

Як встановлено судом з метою митного оформлення вказаного товару 14.11.2016 року позивачем подано до митного посту «Куп'янськ» Харківської митниці ДФС вантажно-митну декларацію за формою МД-2 №807010001/2016/011065, якою задекларовано імпорт відповідного товару на загальну митну вартість 604114,05 грн. (23570,22 доларів США), з яких транспортно-експедиційні витрати - 14102,26 грн., фактурна вартість товару - 590011,79 грн., з розрахунку: 0,95 доларів США за 1 кг глиноземної мелючої кулі діаметром 20 мм * 2000 кг; 0,88 доларів США за 1 кг глиноземної мелючої кулі діаметром 3О, 40, 50, 60 мм * 24000 кг.

Матеріалами справи підтверджено, що на підтвердження заявленої митної вартості товарів, що поставлялися відповідно до умов контракту №1 від 15.04.2016 року декларантом було подано: контракт №1 від 15.04.2016 року; специфікацію №2 від 07.09.2016 року до контракту №1 від 15.04.2016 року; рахунок-проформа №ZBSN-L16058 від 07.09.2016 року; Рахунок фактура (інвойс) № ZBSN-L16058 від 12.09.2016 року; прейскурант цін від 01.09.2016 року; розрахунок собівартості від 12.09.2016 року; пакувальний лист від 12.09.2016 року; сертифікати якості і хімічного аналізу від 12.09.2016 року; залізнична накладна для внутрішнього сполучення №42259796 від 10.11.2016 року; коносамент № МRFB16092737 від 14.09.2016 року; митну експортну декларацію Китайської Народної Республіки №425820160000868112; сертифікат походження товару №ССРIТ486 НОМЕР_1; платіжне доручення в іноземній валюті від 09.09.2016 року №359; платіжне доручення в іноземній валюті від 23.09.2016 року №395; рахунок на оплату від ТОВ КзII ДОЛЬФІН ГРУПП від 25.10.2016 року №1103; довідку ТОВ КзII ДОЛЬФІН ГРУПП №0201145 від 25.10.2016 року; платіжне доручення №455 від 25.10.2016 року.

Однак, електронним повідомленням від 14.11.2016 року повідомлено позивача про необхідність подання додаткових документів, а саме договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини

Листом від 14.11.2016 року №0129-1 деларантом було повідомлено про подання в повному обсязі всіх документів до митного оформлення, а також інших документів, що неможливість, надання

Проте, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості № 807010001/2016/000048/2 від 14.11.2016 (а.с.13-14), яким підвищено митну загальну вартість товару до 26910,00 доларів США (689714,04 грн. згідно курсу на 14.11.2016 року), з розрахунку 1,0350 доларів США за 1 кг товару * 26000 кг., у зв'язку з цим донараховано митних платежів на загальну суму 22378,22 грн., у тому числі: мито 5% - 4303,51 грн., ПДВ 20% - 18074,71 грн.

У графі 33 оскаржуваного рішення в обґрунтування причин, через які заявлену 14.11.2016 року позивачем митну вартість не може бути визнано зазначено, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МКУ та вимогою декларанта надати рішення про коригування.

Також відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортник засобів комерційного призначення № 807010001/2016/00053 (а.с. 16-17).

Як встановлено судом з метою прискорення митного оформлення, запобігання додаткових втрат і випуску товару у вільний обіг позивачем 15.11.2016 року надано нову митну декларацію №807010001/2016/005703 (а.с.41-43), за результатами митного оформлення якої митний орган випустив товар у вільний обіг.

Під час судового розгляду справи судом з наданих представником відповідача усних та письмових пояснень встановлено, що підставою прийняття оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості та визначення митної вартості товару за другорядним (резервним) методом слугував висновок митного органу про не підтвердження в повній мірі декларантом відомостей про вартість товару та вказано на наступні обставини: низька вартість задекларованого товару у порівнянні з рівнем митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснено; згідно Специфікації №2 від 07.09.2016 року ціна на товар Глиноземні мелючі кулі для кульових млинів діаметром 40,50,60 мм. у мішках у піддоні складає 0,88 дол.США/кг., а у розрахунку собівартості від 12.09.2016 ціна собівартості складає 0,784 дол.США/кг, а також не зазначено розрахунок стосовно товару Глиноземні мелючі кулі для кульових млинів діаметром 20 мм. у мішках у піддоні . Крім того, представником відповідача вказано, що наданий позивачем під час митного оформлення спеціальний прейскурант цін від 01.09.2016 року не може підтверджувати заявлену декларантом вартість оскільки прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців та не містить умов поставки товару, а також вказівки на термін дії умов.

Також представником відповідача вказано, що подана до митного оформлення довідка, що підтверджує вартість перевезення товару №0201145 від 25.10.2016 року із зазначенням суми на транспортування є значно нижчою, аніж за проведення попередньої поставки цього самого підприємства та на таких же умовах, а рахунок на оплату транспортних послуг не містить відомостей про коносамент по якому повинен бути сплачений цей рахунок.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів 49, 50 МКУ митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Положеннями ст. 51 МКУ передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 53 МКУ визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Суд зазначає, що вказані вище положення передбачають встановлення вичерпного переліку документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Слід вказати, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 318 МКУ, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 54 МКУ орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Суд зазначає, що ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України встановлює правило за яким орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Від так відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтею 58 МКУ передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Слід вказати, що за результатами аналізу положень ч. 3 ст. 53, ч. ч. 1, 2, 4 - 6 ст.54, ст. 58 МКУ вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МКУ.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 МКУ.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МКУ, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня.

Згідно з п. 4.4. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631, митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без рахунка або іншого документа, який визначає вартість товару та у випадках, встановлених Кодексом, декларацією митної вартості; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених Кодексом.

Суд зазначає, що відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Сам же факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Відповідна правова позиція викладена Верховним судом України у постановах №21-262а12 від 11.09.2012 року та №21-91а12 від 29.05.2012 року та яка за правилами ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та яка має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Щодо посилання представника відповідача на подання позивачем до митного оформлення довідки, що підтверджує вартість перевезення товару №0201145 від 25.10.2016 року із зазначенням суми на транспортування є значно нижчою аніж за проведення попередньої поставки цього самого підприємства та на таких же умовах, а також рахунку на оплату транспортних послуг, який не містить відомостей про коносамент по якому повинен бути сплачений цей рахунок, судом встановлено наступне.

Представником позивача під час судового розгляду справи надано пояснення та зазначено, що експедитором ТОВ Компанія з іноземними інвестиціями ДОЛЬФІН ГРУПП на адресу підприємства позивача було направлено листа №1502/17 від 15.02.2017 року щодо повідомлення стосовно тарифів на доставлення вантажів з порту Циндао (Китай), а також повідомлено, що вартість (тариф) доставки вантажу не є сталою величною, і є залежною від багатьох факторів, зокрема, сезонність, вартість пального, об'ємів експорту в Україні (чим більше експорту, тим менше ставка фрахту на імпорт) тощо.

Крім цього на спростування доводів відповідача позивачем надано до суду документи на підтвердження здійснення поставок за такою ж вартістю доставки контейнеру з порту Циндао (Китай) до митного кордону України (м. Одеса), яка відбулася у вересні 2016 року, що відбувалася в рамках контракту №1 від 01.08.2016 року, укладеного між позивачем та компанією ZIBO DURATEC TEXHNICAL CERAMIC APPLYNG CO., LTD (Китай).

Також суд зазначає, що рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунку (рахунку-фактури) не відносяться до типових форм, які затверджуються Державним комітетом статистики України, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено (листи-роз'яснення Міністерства фінансів України від 27.11.2006 №31-34000-20-23/25136 та від 09.07.2007 №31-34000-20/23-4579/4800).

Отже, подані декларантом під час митного оформлення документи, у їх сукупності, мають всі необхідні данні для підтвердження числового значення складових митної вартості товару, як то - який саме вантаж доставлено (номер контейнеру зазначається у коносаменті, рахунку на оплату, довідці експедитора), який порт відправлення, який порт призначення (довідка експедитора, коносамент).

Щодо посилання представника відповідача на розбіжності щодо вказаної у специфікації №2 від 07.09.2016 року ціни на товар Глиноземні мелючі кулі для кульових млинів діаметром 40,50,60 мм. у мішках у піддоні складає 0,88 дол.США/кг. та у розрахунку собівартості від 12.09.2016 ціни собівартості, яка складає 0,784 дол.США/кг, а також відповідачем вказано, що не зазначено розрахунок стосовно товару Глиноземні мелючі кулі для кульових млинів діаметром 20 мм. у мішках у піддоні , суд зазначає наступне.

Специфікації є невід'ємною частиною контракту, в ній відповідно до пункту 1.2 контракту №1 від 15.04.2016 року визначається найменування, одиниці виміру, кількість та асортимент товару.

Суд зазначає, що також до матеріали справи містять прейскурант цін від 01.09.2016 року, в якому постачальником повідомлено покупця ТОВ "Маршаліт" про здійснення реалізації продукції з 01.09.2016 року на територію Європи за відповідними цінами (а.с. 36), тобто вказаний прейскурант цін складено з врахуванням ринку на який постачальником здійснюється продаж.

Також слід вказати, що чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прейскуранта цін (прайс-листа), згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Враховуючи, що прейскурант цін було направлено ТОВ "Маршаліт", інформація, що міститься в прайс-листі відповідає іншим документам, що супроводжували проведення господарської операції, не викликає жодних сумнівів той факт, що цінова пропозиція поширюється на країну в якій здійснює свою господарську діяльність ТОВ "Маршаліт", а ціни є актуальними саме на час здійснення поставки партії товару.

Також слід вказати, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, на що посилається відповідач, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Під час судового розгляду справи встановлено, що поставка товару здійснювалася відповідно до правил "Інкотермс 2010" на умовах FOB порт відвантаження Циндао, Китай. Відповідно визначених умов поставки продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна (на борт судна) в зазначеному порту відвантаження, ризик втрати або пошкодження товару переходить від продавця, коли товар знаходиться на борту судна, з цього моменту покупець несе всі витрати.

З урахуванням зазначеного, з огляду на відсутність страхування товару, у фактурну вартість товару включені всі наявні витрати, які впливають на митну вартість товару, а саме: перевезення товару до порту призначення (м. Одеса).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Суд зазначає, що митна вартість товарів підтверджена позивачем всіма необхідними документами, зазначеними у частині 2 статті 53 Митного кодексу України.

Таким чином суд приходить до висновку про неправомірність прийнятих Харківською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості товарів № 807010001/2016/000048/2 від 14.11.2016 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807010001/2016/00053.

Згідно із ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, позивачем у судовому засіданні належними та допустимими доказами доведено обставини на яких ґрунтуються його вимоги, проте, відповідачем не доказано правомірності прийнятих рішень, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Маршаліт" до Харківської митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 807010001/2016/000048/2 від 14.11.2016 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807010001/2016/00053 Харківської митниці ДФС.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Маршаліт" (63701, Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Першого Травня, буд. 6, офіс 419, код ЄДРПОУ 38423016) сплачену суму судового збору в розмірі 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці ДФС (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16-Б, код ЄДРПОУ 39534151).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 15 березня 2017 року.

Суддя Р.В. Мельников