Постанова

від 22.03.2017 по справі 826/4295/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 березня 2017 року письмове провадження № 826/4295/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ВЕЛТАЙМ доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВЕЛТАЙМ (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач) з урахуванням змінених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 15.10.2015р. №0006882203, №0006892203, №0006902203 та від 20.04.2016р. №0000062203.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних рішень.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -встановив:

Відповідачем проведено перевірку ТОВ ВЕЛТАЙМ за результатами якої 28.09.2015р. складено Акт №593/1-26-22-03/38130447 Про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2014р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення:

- п.п. 135.5.4 статті 135, п. 138.2 статті 138, п.п. 139.1.9 статті 139 ПК України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 2678405грн., в тому числі за 2013 рік та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток на суму 3859954грн. за 2014 рік;

- п. 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.6 статті 201 ПК України в результаті чого занижено ПДВ на суму 3164117грн., в тому числі по періодах: березень 2013 року - 990386грн., квітень 2013 року - 289874грн., травень 2013 року - 656290грн., червень 2013 року - 396407грн., липень 2013 року - 486418грн., вересень 2014 року - 344742грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 15.10.2015р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0006882203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 4 746 175,50грн., у тому числі основний платіж - 3 164 117грн. та штрафні санкції - 1 582 058,50грн.; №0006892203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 348 006,25грн., у тому числі основний платіж - 2 678 405грн. та штрафні санкції - 669 601,25грн. та №0006902203, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 859 954грн. за 2014 рік.

В порядку адміністративного оскарження, рішенням про результати розгляду первинної скарги від 21.12.2015р. №19345/10/26-15-10-05-35 Головного управління ДФС у м. Києві податкові повідомлення - рішення від 15.10.2015р. залишені без змін та збільшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток визначеному в податковому повідомленні - рішенні від 15.10.2015р. №0006902203 на суму 1 166 897,00грн.

На підставі рішення про результати розгляду первинної скарги від 21.12.2015р. №19345/10/26-15-10-05-35 Головного управління ДФС у м. Києві, відповідачем 20.04.2016р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0000062203, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1 166 897грн. за 2014 рік.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 15.10.2015р. та від 20.04.2016р. протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.05.2013р. між позивачем (Покупець) та ТОВ Фінанспромгаз (Постачальник) укладено Договір поставки нафтопродуктів №32/05-ДП, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити нафтопродукти згідно умов викладених в цьому Договорі. Поставка партії товару вважається узгодженою, а заявка прийнятої постачальником до виконання з дати підписання сторонами відповідного Додатку до цього Договору.

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 29.05.2013р. до Договору поставки нафтопродуктів від 29.05.2013р. Постачальником поставлено: Паливо дизельне ДТ-Л-К5 сорт С, 282,5тн., всього на суму разом з ПДВ 2 720 475,00грн.

Відповідно до Додаткової угоди №2 від 07.06.2013р. до Договору поставки нафтопродуктів від 29.05.2013р. Постачальником поставлено: Паливо дизельне ДТ-Л-К5 сорт С, 245,2тн., всього на суму разом з ПДВ 2378439,02грн.

На виконання умов вказаного Договору сторонами були складені та виписані: видаткова накладна №51 від 29.05.2013р., акт приймання-передачі нафтопродуктів №51 від 29.05.2013р., рахунок на оплату №31 від 29.05.2013р., транспортні накладні; податкова накладна №6 від 29.05.2013р.

Як вбачається з Акту перевірки відповідач про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Фінанспромгаз дійшов висновку з тих підстав, що актом податкового органу від 05.03.2015р. №188/26-55-22-08/37955837 в період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р. по ТОВ Фінанспромгаз встановлено, що у підприємства відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток операцій з контрагентами при придбанні та продажі бензину, дизельного палива, мазуту, нафти сирої, оскільки в ході аналізу податкової звітності вказаного підприємства, інформація щодо приміщень, які використовувало ТОВ Фінанспромгаз у своїй діяльності, станом на момент перевірки була відсутня.

Крім того, як вбачається з Акту перевірки, відповідачем при досліджені взаємовідносин позивача з його контрагентом ТОВ Фінанспромгаз також досліджувались взаємовідносини ТОВ Фінанспромгаз з його контрагентами - ТОВ Старксервіс (код ЄДРПОУ 38292311), ТОВ Флюід Тівіай (код ЄДРПОУ 38203902) та ТОВ Нью Девелопмент Лімітед Лоу (код ЄДРПОУ 37727366).

За результатами досліджених взаємовідносин ТОВ Фінанспромгаз з контрагентами - ТОВ Старксервіс (код ЄДРПОУ 38292311), ТОВ Флюід Тівіай (код ЄДРПОУ 38203902) та ТОВ Нью Девелопмент Лімітед Лоу (код ЄДРПОУ 37727366) контролюючим органом було встановлено неправомірність включення ТОВ Фінанспромгаз до податкового кредиту сум ПДВ за рахунок виписаних податкових накладних ТОВ Старксервіс , ТОВ Флюід Тівіай та ТОВ Нью Девелопмент Лімітед Лоу .

Однак, як встановлено судом, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2016р. у справі №826/7596/15 за позовом ТОВ Фінанспромгаз до ДПІ у Печерському району ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017р. залишена без змін, позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №39926552208 від 15.04.2015, № 40026552208 від 15.04.2015.

Як вбачається з судових рішень у справі №826/7596/15, судом були дослідженні взаємовідносини ТОВ Фінанспромгаз з контрагентами - ТОВ Старксервіс , ТОВ Флюід Тівіай та ТОВ Нью Девелопмент Лімітед Лоу за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи по взаємовідносинам з ТОВ Фінанспромгаз було надано: копію договору; копії Додаткових угод №1 та №2; видаткову накладну №51 від 29.05.2013р., акт приймання-передачі нафтопродуктів №51 від 29.05.2013р., рахунок на оплату №31 від 29.05.2013р., транспортні накладні; податкову накладну №6 від 29.05.2013р.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2014р. між позивачем та ТОВ Фінспромгаз Ойл (код ЄДРПОУ 39166537) укладено Договір №115/2014-НП поставки нафтопродуктів, відповідно до якого Постачальник зобов'язується протягом строку дії Договору постачати, а покупець приймати і оплачувати.

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 25.09.2014р. до вказаного Договору, постачальником поставлено: бензин не етильований марки АИ-92-К5-Євро клас В, 58,450тн. на загальну суму з ПДВ 1198225,00грн.

Відповідно до Додаткової угоди №2 від 29.09.2014р. до вказаного Договору, постачальником поставлено: бензин не етильований марки АИ-92-К5-Євро клас В, 42,450тн. на загальну суму з ПДВ 870225,00грн.

На виконання умов вказаного Договору сторонами були підписані та виписані: видаткові накладні №369 від 25.09.2014р., від 29.09.2014р. №399, акти приймання-передачі нафтопродуктів від 25.09.2014р. №369, від 29.09.2014р. №399, податкові накладні №202 від 25.09.2014р., №236 від 29.09.2014р., а також надано паспорт в„–1829 на бензин, Сертифікат відповідності Серії ДЇ, який зареєстрований в Реєстрі за №UA1.145.0004015-14.

25 червня 2012 року між позивачем (Клієнт) та ТОВ Фаворит Ойл (Зберігач) укладено Договір №250612 відповідального зберігання нафтопродуктів, відповідно до якого Клієнт передає, а Зберігач зобов'язується за винагороду взяти нафтопродукти на зберігання, зберігати, і повернути їх Клієнту або особі, вказаній Клієнтом, у тій же кількості, тієї ж марки, виду і якості, відповідно нормативним документам на продукцію протягом терміну дії Договору. Місце зберігання: м. Коростень, вул. Б. Хмельницького, 18.

На виконання умов вказаного договору сторонами були підписані та виписані: акти №29/05/13/1 від 29.05.2013р. прийому-передачі нафтопродуктів на відповідальне зберігання, №08/06/13/1 від 08.06.2013р., №27/09/14/1 від 27.09.2014р., №30/09/14/1 від 30.09.2014р.; акти №ОУ-0000092 наданих послуг/виконаних робіт, №ОУ-0000148, №ОУ-0000326, №ОУ-0000327; митні декларації; транспортні накладні; Паспорти №1170, №1237; Сертифікат відповідності Серії ДІ, який зареєстрований в Реєстрі за №UA1.145.0058848-13.

Як вбачається з Акту перевірки відповідач про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Фаворит Ойл дійшов висновку з тих підстав, що актом податкового органу №190/26-55-22-08/39166537 від 05.03.2015р. по ТОВ Фаворит Ойл за період з 01.05.2014р. по 31.12.2014р. було встановлено взаємовідносини ТОВ Фаворит Ойл з контрагентами - ТОВ Фінанспромгаз та ТОВ Транс-Газ-Бюро по яким не було підтверджено реальності укладених договорів. Зазначені доводи покладені в основу заперечень проти позову.

Однак, дані доводи контролюючого органу суд до уваги не приймає, оскільки постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2015р. у справі №826/7878/15 за позовом ТОВ Фаворит Ойл до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2016р. залишена без змін, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 12.02.2015 №393 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ; визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві щодо внесення до автоматизованих інформаційних систем податкового обліку коригування даних податкового обліку товариства з обмеженою відповідальністю Фінанспромгаз Ойл на підставі акту від 05.03.2015 №190/26-55-22-08/39166537 та зобов'язано державну податкову інспекцію у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві відновити в електронній базі даних суми податкового кредиту та суми податкових зобов'язань, які товариство з обмеженою відповідальністю Фінанспромгаз Ойл задекларувало з податку на додану вартість за період травень-грудень 2014 року.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також, судом встановлено, що 07.03.2013р. між позивачем (Покупець) та ТОВ Бестом (Постачальник) укладено Договір поставки нафтопродуктів №07/03/13, відповідно до якого Постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, поставити Покупцю нафтопродукти, а Покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором та додатками до нього, прийняти Товар та оплатити його.

Між вказаними сторонами 07.03.2013р. було укладено Додаткову угоду 31 до вказаного Договору, 10.04.2013р. Додаткову угоду №2, 19.04.2013р. Додаткову угоду №3, 04.05.2013р. Додаткову угоду №4, 08.05.2013р. Додаткову угоду №5, 12.07.2013р. Додаткову угоду №6.

На виконання умов вказаного Договору сторонами було виписано та підписані: видаткові накладні №РН-0000003 від 11.03.2013р., №РН-0000004 від 22.04.2013р., №РН-0000005 від 04.05.2013р., №РН-0000006 від 15.07.2013р., акти приймання - передачі №3 від 11.03.2013р., №4 від 22.04.2013р., №5 від 04.05.2013р., №6 від 15.07.2013р., митні декларації, податкові накладні №15 від 11.03.2013р., №7 від 22.04.2013р., №1 від 04.05.2013р., №1 від 11.07.2013р., №2 від 15.07.2013р., акти №11/03/13/1 прийому - передачі нафтопродуктів на відповідальне зберігання від 11.03.2013р., №22/04/13/1 від 22.04.2013р., №04/05/13/1 від 04.05.2013р., акт №ОУ-0000032 здачі-прийняття робіт (надання послуг). Позивачем також до матеріалів справи було надано Паспорти №562, 1015, на дизельне паливо; Сертифікати відповідності.

Як вбачається з Акту перевірки відповідач про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Бестом дійшов висновку з тих підстав, що основним та єдиним постачальником паливно-мастильних матеріалів вказаного підприємства було ТОВ Техноопт-Торг та ТОВ Баса-Трейд , які відповідно до ІС Податковий Блок не реєстрували вантажно-митні декларації. Згідно поданих податкових декларацій з ПДВ ТОВ Техноопт-Торг та ТОВ Баса-Трейд податкові накладні були відображені у складі податкових зобов'язань та включені до розділу І Податкові зобов'язання податкових декларації з ПДВ за 2013 роки. Проте, в розділі ІІ Податковий кредит податкових декларацій по ПДВ ТОВ Техноопт-Торг та ТОВ Баса-Трейд податковий кредит по придбанню зазначеної продукції не декларували.

Однак, з даними висновками контролюючого органу суд не погоджується з наступних підстав.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних робіт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач надав суду копії господарських договорів, податкових накладних; акти приймання виконаних будівельних робіт, акти здачі - приймання виконаних підрядних робіт, складені довідки про вартість виконаних підрядних робіт (та витрат), Сертифікати відповідності та інші документи по відносинам із вказаними контрагентами.

Щодо висновків контролюючого органу про відсутність підстав у позивача на формування податкового кредиту та віднесення сум до валових витрат по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ Фінанспромгаз , ТОВ Фаворит Ойл та ТОВ Бестом , суд зазначає наступне.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

У той же час, позивачем до матеріалів справи було надано наступну первинну документацію по взаємовідносинам з вказаними контрагентами: акти приймання виконаних будівельних робіт, акти здачі - приймання виконаних підрядних робіт, податкові накладні, складені довідки про вартість виконаних підрядних робіт (та витрат), Сертифікати ДАБІ Україна про засвідчення відповідності закінченого будівництвом об'єкта, акти готовності об'єкта до експлуатації, розрахунки договірної ціни.

Відповідно до абз. 11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Одночасно суд зазначає, що відповідачем не було надано доказів, якими він обґрунтовує свої заперечення проти позовних вимог, не було також надано до суду доказів на які йде посилання контролюючим органом в Акті перевірки про відсутність підстав у позивача на формування податкового кредиту та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ Фінанспромгаз , ТОВ Фаворит Ойл та ТОВ Бестом .

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю його контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю його контрагентів з мотивів не спрямованості правочину на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат на підставі виписаних ТОВ Фінанспромгаз , ТОВ Фаворит Ойл та ТОВ Бестом податкових накладних і інших первинних документів, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження позивачем податку на прибуток приватних підприємств на суму 2 678 405грн. та завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 3 859 954грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Позичальник) та ПАТ Фортуна-Банк (Кредитор) укладено ряд Кредитних договорів №04КР/13/1684/ЮР від 06.03.2014р. про надання кредиту в межах максимального ліміту заборгованості 25 000 000грн. зі сплатою 18% річних; №04КР/19/1684/ЮР від 12.05.2014р. про надання кредиту в межах максимального ліміту заборгованості 4 333 000грн. зі сплатою процентів; №04КР/20/1684/ЮР від 15.05.2014р. про надання кредиту в межах максимального ліміту заборгованості 10 000 000грн. зі сплатою процентів.

В подальшому до вказаних договорів складені позивачем Договори відступлення права вимоги за кредитними договорами з ТОВ Фактор Енерго :

- від 24.03.2014р. про відступлення права вимоги за кредитним договором №04КР/13/1684/ЮР від 06.03.2014р.;

- від 12.05.2014р. про відступлення права вимоги за кредитним договором №04КР/19/1684/ЮР від 12.05.2014р.;

- від 15.05.2014р. про відступлення права вимоги за кредитним договором №04КР/20/1684/ЮР від 15.05.2014р.

Відповідно до умов вказаних договорів ПАТ Фортуна-Банк (Первісний кредитор) відступає та передає, а ТОВ Фактор Енерго (Новий кредитор) приймає у повному обсязі право вимоги, що належить Первісному кредитору за кредитним договором, який укладений між Первісним кредитором та Боржником, крім права вимоги процентів. Право вимоги процентів не відступається.

На думку контролюючого органу, ПАТ Фортуна-Банк - є фінансовою установою, яка надавала позивачу кредитні кошти під проценти відповідно до умов договорів. ТОВ Фактор Енерго не має статусу фінансової установи або банку та, відповідно не має права надавати будь-які кредити відсоткові або безвідсоткові.

Відповідно до п.п. 14.1.257 статті 14 ПК України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Податкові зобов'язання особи, яка надає поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її наданні, так і при поверненні.

Отже, на думку відповідача для ТОВ Велтайм заборгованість перед ТОВ Фактор Енерго в сумі 39 554 917,81 грн., яка не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення, є поворотною фінансовою допомогою, яка є обов'язковою до повернення, а тому позивачем занижено доход, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування на суму 2136246грн. за 2014 рік.

З даними доводами контролюючого органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п.п.14.1.255 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 513 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Необхідно звернути увагу, що відступлення права вимоги, за Цивільним кодексом України, виступає способом зміни кредитора у зобов'язанні (загальне).

Відповідно до п.14.1.255 Податкового кодексу України, договір відступлення права вимоги є різновидом договору купівлі-продажу, за яким кредитором відбувається продаж права вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією усієї або частини вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації. Тобто, відбувається лише заміна кредитора (ст. 215 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що у договорах відступлення права вимоги відсутні будь-які умови щодо виплати Первісним кредитором будь-якої винагороди, а Новим кредитором не надано та не взято на себе зобов'язання здійснити фінансування під забезпечення прав вимоги, а здійснило лише відшкодування договірної вартості таких прав вимоги.

З наведених правових норм та встановлених обставин справи, вбачається, що за всіма ознаками, договори, що укладені між позивачем та ТОВ Фактор Енерго , ПАТ Фортуна-Банк договір відступлення права вимоги, за яким передбачено передачу (відступлення) права вимоги до боржників, що виникло на підставі кредитних договорів, умови цих договорів відповідають вимогам Цивільного кодексу України.

Операції з відступлення права вимоги вирізняються поряд із іншими операціями з продажу товарів, оскільки законодавчо передбачено різні порядки формування витрат і доходів для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Так, за загальним правилом витрати та доходи від операцій з продажу товарів регулюються правилами статей 136-139 Податкового кодексу України.

Водночас, доходи та витрати за операціями з продажу такого різновиду товару, як право вимоги визначаються згідно з приписами пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України.

Як передбачено пунктом 153.5 статті 153 Податкового кодексу України з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.

Згідно норм Податкового кодексу України така операція в розумінні пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України є різновидом операції з продажу товарів. Причому продавцем відповідних товарів є особа, що відступає право вимоги за компенсацію.

Окрім того, відповідні норми не містять вимог щодо суб'єктного складу учасників операцій з відступлення права вимоги. Отже, незалежно від того, чи є учасники відповідних операцій професійними учасниками ринку фінансових послуг, оподаткування таких операцій здійснюється за однаковими правилами.

Відповідно, відсутність або наявність ліцензій не впливає на визначення правомірності відображення наслідків відповідних операцій у податковому обліку.

Вказана правова позиція також висвітлена у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.11.2013 року у справі № К/800/17433/13, та від 20.04.2016р. у справі №826/18541/14.

Крім того, позивач платіжними дорученнями №15 від 12.05.2014р. на суму 200,00грн., №1 від 15.05.2014р. на суму 500,00грн. сплатив відсотки за користування кредитними коштами.

Сума бору позивача перед ТОВ Фактор Енерго не може вважатися поворотною фінансовою допомогою, як наслідок нарахування умовних процентів в розмірі облікової ставки НБУ, розрахованої за кожен день використання такої суми, і включення їх до валового доходу не проводиться.

Вказана правова позиція також висвітлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.10.2015р. у справі №К/800/59392/14.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем було проведено перевірку періоду з 01.07.2012р. по 31.12.2014р. Однак, термін погашення боргу за договорами відступлення права вимоги настає 05.03.2017р., 14.05.2017р. та 11.05.2017р.

Укладення договором відступлення права вимоги за кредитними договорами не містить ознак поворотної фінансової допомоги, визначених Податковим кодексом України, а відступлені ПАТ Фортуна - Банк суми кредитів ТОВ Фактор Енерго для позивача не є поворотною фінансовою допомогою.

Вказана правова позиція також висвітлена у ухвалах Вищого адміністративного суду України від 11.11.2015р. у справі №К/800/17123/14 та від 31.03.2009р. у справі №К-3910/07.

Таким чином, з огляду на викладене є безпідставним визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за операціями з відступлення права вимоги особі, що не має статусу професійного учасника ринку фінансових послуг.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в Акті перевірки висновок контролюючого органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 15.10.2015р. №0006882203, №0006892203, №0006902203 та від 20.04.2016р. №0000062203 є безпідставними та неправомірними, а тому позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЛТАЙМ підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 196815,49грн. з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЛТАЙМ задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 15.10.2015р. №0006882203, №0006892203, №0006902203 та від 20.04.2016р. №0000062203.

Присудити з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЛТАЙМ понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 196815,49грн. (сто дев'яносто шість тисяч вісімсот п'ятнадцять гривень, 49 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій