Ухвала

від 16.03.2017 по справі 826/5254/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5254/16 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Мацедонської В.Е., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Орт Медіа на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2016 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Орт Медіа до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Орт Медіа (надалі за текстом - ТОВ Орт Медіа ) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 0003752204 від 05.10.2015 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 280 358 грн. 75 коп.; податкового повідомлення-рішення № 0003742204 від 05.10.2015 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 259 904 грн. 75 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 16.06.2015 р. по 19.06.2015 р. посадовцями державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Орт Медіа з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ Брон Плюс за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2015 р.

Результати перевірки оформлено актом № 59/26-57-22-04-10/36477269 від 21.09.2015р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 14, 138, 139, 185, 188, 198, 201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України ) наслідок чого занижено податок на прибуток на 207 619 грн. та податок на додану вартість на 230 687 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Відповідно до договорів № 15 від 05.11.2014 р., № 16 від 05.11.2014 р., ТОВ Брон Плюс зобов'язалось надати рекламні послуги в мережі Інтернет, послуги з розміщення рекламних матеріалів в ефірі телеканалу та на радіо, послуги з розміщення зовнішньої реклами, а позивач - прийняти і оплатити їх.

На підставі цих договорів були складені акти виконаних робіт та податкові накладні на загальну суму 1 384 125 грн., у т.ч. 230 687 грн. 49 коп. ПДВ.

Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачені суми відніс до складу витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, на підприємстві відсутні основні засоби, складські приміщення та транспортні засоби.

Будучи допитам в якості свідка директор та засновник ТОВ Брон Плюс ОСОБА_2 пояснив, що у вересні 2014 р. у нього викрали документи. Жодного відношення до товариства він не має.

На думку відповідача наведене свідчить про господарські взаємовідносини між ТОВ Орт Медіа та його контрагентом не мають ознак реальності.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Святошинському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003752204 від 05.10.2015 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 280 358 грн. 75 коп., тому числі 230 687 грн. за основним платежем та 57 671 грн. 75 коп. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0003742204 від 05.10.2015 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 259 904 грн. 75 коп., у тому числі 207 619 грн. за основним платежем та 51 904 грн. 75 коп. за штрафними санкціями.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 ПК України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України (тут та надалі норми ПК України у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За приписами пункту 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії договорів, актів надання послуг, ефірних довідок, платіжних доручень, податкових накладних.

Разом з тим, вказані документи є необхідними, проте не достатніми для підтвердження факту реальності придбання товарів та послуг.

Як вірно зазначив суд першої інстанції акти надання послуг не містять конкретизації та деталізації послуг, не розкривають їх зміст, не містять відомостей щодо обсягу рекламної компанії, місць розповсюдження рекламних матеріалів, кількість рекламоносіїв.

Не дивлячись на те, що відповідно до умов договорів обсяг рекламної компанії, місця розповсюдження рекламних матеріалів, вартість і порядок оплати, строку рекламної компанії, рекламного сюжету, кількість рекламоносіїв визначаються у додатках до них, позивач не надав суду цих додатків.

Крім того, судом першої інстанції не встановлено, а позивачем не доведено що у ТОВ Брон Плюс були наявні трудові ресурси, обладнання, які необхідні для надання рекламних послуг.

Крім того, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

І з матеріалів справи вбачається, що ТОВ Орт Медіа провадить господарську діяльність у рекламній сфері.

Тобто, у діях позивача відсутній причинний зв'язок між придбанням рекламних послуг та отриманням економічної вигоди від цього придбання, оскільки останній сам надає такі послуги.

З огляду на викладе слід погодитись з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки отримання економічної вигоди виключно за рахунок збільшення валових витрат та податкового кредиту не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Орт Медіа залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 21 березня 2017 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мельничук В.П.

Мацедонська В.Е.