Рішення

від 14.03.2017 по справі 674/1285/16-ц

ДУНАЄВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/1285/16-ц

Провадження № 2/674/83/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року Дунаєвецький районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Артемчук В. М.

при секретарі Мудрицькій Л.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дунаївці цивільну справу за позовом ОСОБА_4

до

Комунального закладу Дунаєвецької міської ради

Центр первинної медико -санітарної допомоги ,

третя особа: Дунаєвецька міська рада Хмельницької області

про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку

В С Т А Н О В И В :

09 вересня 2016 року позивачка, ОСОБА_4 звернулася до суду з уточненими під час судового розгляду справи позовними вимогами до Комунального закладу Дунаєвецької міської ради Центр первинної медико - санітарної допомоги , третя особа: Дунаєвецька міська рада Хмельницької області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, мотивуючи тим, що згідно наказу №738 від 03.07.2014 року вона була прийнята на роботу в КЗ Дунаєвецький Центр первинної медико-санітарної допомоги на посаду сімейного лікаря с. Миньківці Дунаєвецького району Хмельницької області.

За сімейними обставинами змушена була подати заяву на звільнення і за наказом №113 від 11.07.2016 року звільнена за згодою сторін.

Процес її звільнення проходив дуже важко, не видавали трудову книжку, ставили ряд вимог, які позивачка мала виконати, і тільки тоді буде видано трудову книжку, що змусило її написати розписку про те, що позивачка не має ніяких претензій до бухгалтера та керівника, хоча при звільненні було вплачено лише 500 грн.

В зв'язку із наданням відповідачем довідки розмір заробітної плати позивачки становив 2193 грн.

Позивачка вважає, що їй було затримано розрахунок заробітної плати при звільненні на 43 дні, її заробіток за день становив 104,42 грн., а тому відповідач має виплатили позивачці середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні в розмірі 4490,06 грн., також компенсувати витрати, пов'язані з витратами на правову допомогу в розмірі 3261 грн., а також витрати на приїзд представника на судові засідання в розмірі 200 грн. за 5 поїздок, вартість проїзду в один кінець 20 грн..

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, підтвердила обставини, викладені в позові, пояснила, що ОСОБА_4 працювала лікарем в с.Миньківці, за сімейними обставинами була змушена переїхати за місцем роботи свого чоловіка в м.Київ. При звільненні позивачці було не відразу проведено виплату заробітної плати . Заробітку плату позивачка отримала частинами до 07.09.2016 року шляхом перерахунку коштів на банківську картку. Погоджується з розрахунком середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 4 385,64 грн. за 42 дні, а також з розрахунком оплати часу судових засідань в розмірі 892,80 грн., який подала представник відповідача і згідна на стягнення таких сум на користь позивачки.

Представник відповідача по довіреності ОСОБА_2 позов не визнала і пояснила, що при звільненні позивачка звернулася до відповідача з заявою про звільнення за згодою сторін, оскільки чоловік працевлаштований в м.Києві. Погодилися на звільнення і наказом від 11 липня 2016 року позивачку було звільнено за згодою сторін. При звільненні з відповідачкою не було проведено розрахунку, оскільки в установи не було коштів, позивачка погодилася, щоб розрахунок було проведено пізніше. Вини установи щодо здійснення розрахунку при звільненні позивачки не вбачає.

Також представником позивача до суду було подано заперечення на позов та додаткові письмові пояснення до заперечення на позов, в якому просила відмовити в задоволенні позову позивачці посилаючись на те, що відповідач був створений 01 квітня 2013 року в результаті реорганізації Комунальної установи Дунаєвецької районної ради Центральна районна лікарня . Також 29 січня 2016 року було змінено найменування відповідача на Комунальний заклад Дунаєвецької міської ради Центр первинної медико-санітарної допомоги . Рішеннями Дунаєвецької районної ради № 1-18/2012 від 09 липня 2012 р. та № 2-18/2012р. від 09 липня 2016 р. було надано згоду позивачці на проходження інтернатури в КУ Дунаєвецька ЦРЛ та зазначено про необхідність позивачки відпрацювати не менше 5 років на посаді сімейного лікаря Миньковецької АЗПСМ.

Так на виконання даного рішення Дунаєвецької районної ради позивачку було прийнято на посаду лікаря ЗПСЛ Миньковецької АЗПСМ 04 серпня 2014 р.,видано наказ № 738-нк від 03.07.2014 р.

Пропрацювавши понад рік, позивачка знайшла інше місце роботи і їй потрібно було негайно звільнитися та приступити до роботи на новому місці.

При звільненні позивачці пояснили, що немає коштів для своєчасного розрахунку, що розрахунок буде пізніше, коли надійдуть на рахунок відповідача кошти, а при звільненні потрібно провести розрахунок з працівником у день звільнення, однак відповідач не може виконати таку умову, оскільки відсутні необхідні кошти, що виплата заробітної плати усім працівникам проводиться із незначною затримкою. Відповідач пропонував позивачці ще пропрацювати трошки до поступлення коштів на рахунок для проведення повного розрахунку й тоді звільнитися. Однак, позивачка настирливо наполягала, що звільнитися їй потрібно уже, оскільки її сім'я переїхала, що новий роботодавець не чекатиме і вона може втратити роботу. Відповідач, розуміючи потреби позивачки, прийняв рішення піти назустріч працівникові і звільнити датою, про яку просила позивач.

Позивачка власноручно, без жодного тиску з боку адміністрації закладу, написала заяву про відсутність заперечень щодо отримання розрахунку не в день звільнення.

Відповідач здійснив розрахунок з позивачкою у повному обсязі, на даний час заборгованість відсутня.

Також у додаткових письмових поясненнях до заперечення на позов представник відповідача зазначила, що в уточненій позовній заяві позивачка здійснила розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, однак не врахувала те, що у серпні 22 робочих дні, а не 23, оскільки 24 серпня - День незалежності України, є святковим неробочим днем. Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить: 42 роб.дня х 104,42 грн.= 4 385, 64 грн.

Водночас, враховуючи вимоги постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах від 17.10.2014 р. № 10 (далі - Постанова від 17.10.2014 р. № 10), зауважує, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмовив задоволенні вимог про відшкодування таких витрат .

Так, у розрахунку зазначені одні послуги, а в квитанціях інші, разом з цим, квитанція від 30.08.2016 р. підписана відмінним підписом, ніж інші квитанції. Поряд з цим, на даний час, у матеріалах справи містяться чотири квитанції, на загальну суму 2 950 грн.

У розрахунку зазначена сума витрат на складання процесуальних документів та досудову підготовку у розмірі 2030 грн., витрати на судові засідання 1231 грн.

Відповідач звертає увагу на те, що у розрахунку витрат на оплату часу судового засідання 23.01.2017 р. зазначено тривалість засідання 1 год.24 хв. Однак, судове засідання розпочалося о 9:43 год. і тривало до 10:31 год., тобто 48 хв. Таким чином, 48 хв. х 9.6 = 460,8 грн. Усього витрати на судові засідання становлять: 326,4 + 105,6 + 460,8 = 892,8 грн.. а не 1231 грн., як зазначено у розрахунку позивачка.

У розрахунку зазначені також витрати на проїзд представника позивачки у суд на суму 200 грн. ,однак у матеріалах справи є один квиток на проїзд від 23.02.2017р. на суму 20,74 грн. Тобто решта витрат на проїзд не підтверджена належним чином.

Представник третьої особи по довіреності ОСОБА_3 в судовому засіданні позицію представника відповідача підтримала та просила відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши представника позивачки та представників відповідача і третьої особи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Судом встановлено, що позивачка з 04.08.2014 року по 11.07.2016 року перебувала у трудових відносинах з Комунальним закладом Дунаєвецької міської ради Центр первинної медико-санітарної допомоги і звільнена на підставі ст.36 КЗпП України за згодою сторін, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці (а.с.6-8).

В порушення вимог трудового законодавства, в день звільнення відповідач не провів з позивачкою повний розрахунок при звільненні, що підтверджується випискою по картці/рахунку: 5168757249290323 на ім'я ОСОБА_4 (а.с. 70-72).

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

В силу ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до висновку ВСУ, висловленого в постанові №6-144ц13 від 29 січня 2014 року, який, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має бути врахований іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середній заробіток розраховується відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України відвід 08 лютого 1995 року № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати .

Відповідно до абз. 3 п. 2 зазначеного Порядку обчислення середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Згідно із п. 5 Порядку нарахування виплат у випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (п. 8 Порядку).

Як вбачається з розрахунку відповідача та не заперечується представником позивачки, за останні два календарні місяці роботи сумарний розмір заробітної плати позивача - 4386 грн., протягом даного періоду позивачка працювала 42 робочих дні, відтак, середньоденна заробітна плата ОСОБА_4 за останні два місяці становитиме 104,42 грн..

Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню з відповідача, повинна бути нарахована за кількістю робочих днів у період затримки розрахунку при звільненні, що відповідатиме „Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року.

Період затримки розрахунку, за який позивач просить стягнути середній заробіток становить з 11.07.2016 р. по 07.09.2016 р. Оскільки датою звільнення є 11.07.2016 р., то для обрахунку слід брати період з 11.07.2016 р. по 06.09.2016 р., а 07.09.2016 року з позивачкою проведено остаточний розрахунок, що підтверджується доданими до справи виписками по картці позивачки ,надані банком.

Середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні за період з 11.07.2016 року по 06.09.2016 року складає 104,42 х 42 = 4385,64 грн., де 104,42 грн. - середньоденна заробітна плата, а 42 - кількість робочих днів за даний період.

Згідно з ч.1ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимогі на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи вищенаведене, у зв'язку з невиплатою з вини відповідача при звільненні позивачки всіх сум, що належали останній на день звільнення, відповідач повинен виплатити ОСОБА_4 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і слід стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні в розмірі 4 385 (чотири тисячі триста вісімдесят п'ять) грн. 64 коп..

В решті позовних вимог відмовити.

Щодо доводів представника відповідача про відсутність вини установи у затримці розрахунку при звільненні, оскільки були відсутні кошти на рахунку установи, то слід зазначити наступне.

За положеннями ст.117 КЗпП обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 03.07.2013 року ухвалив постанову у справі № 6-64 цс 13, предметом якої був спір про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зробив правовий висновок, відповідно до якого аналіз ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117 УЗпП України дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Нетривалий час роботи працівника в установі й незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті заробітної плати також не є підставою для звільнення роботодавця від зазначеної відповідальності.

Отже, відсутність коштів, арешт коштів на рахунках не виключає вини роботодавця в невиплаті належним звільненому працівникові коштів.

Слід зазначити, що обставиною, яка виключає вину установи у порушенні строків проведення розрахунку при звільненні, може бути, зокрема, непереборна сила (аварія, стихійне лихо тощо або інша надзвичайна та невідворотна за цих умов подія), що унеможливлює виконання відповідного обов'язку. Такими обставинами також прийнято вважати будь-які явища, які перешкоджають підприємству належним чином виконати свій обов'язок перед працівником, якщо підприємство проявило належну дбайливість. Таких обставин в процесі судового розгляду не встановлено. Відповідальність установи не залежить від наявності чи відсутності шкідливих наслідків затримки розрахунку для позивача. А тому такі обставини не можуть бути підставою для відмови в позові.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Пунктом 2 частини 3 статті 79 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Згідно ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Законом України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах від 20.12.2011р., який набрав чинності 01.01.2012р., встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Визначення окремим процесуальним діям наведеним у вищевказаному Законі за які відшкодовуються витрати на правову допомогу у цивільному процесі надав пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справу своїй Постанові № 10 від 17.10.2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах .

Так, відповідно до пункту 48 вказаної Постанови пленуму ВССУ, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено у пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Виходячи з аналізу змісту ст. ст. 84, 88 ЦПК України судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи.

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката становлять 2922,80 гривень, що підтверджується квитанціями про оплату послуг адвоката від 30.08.2016р.,12.12.2016р.,20.09.2016р.,21.02.2017р., розрахунком витрат на правову допомогу, а також витрати, пов'язані з переїздом в розмірі 200 грн. підтверджуються квитком за проїзд .

Правовою підставою для покладення витрат на послуги адвоката на відповідача, у разі задоволення позовних вимог є ч. 1 ст. 88 ЦПК України, у якій зазначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до Закону України Про судовий збір ставка судового збору при подачі позовної заяви майнового характеру станом на 01.01.2016 року складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, тому позивачка при подачі позовної заяви до суду повинна була сплатити судовий збір у розмірі 551 гривні 20 копійок.

Позивач у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір звільнена від сплати судового збору, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача по справі у відповідності до ст. 88 ЦПК України судовий збір у розмірі 551 гривні 20 копійок на користь держави.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 84, 85, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст.116, 117 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_4 до Комунального закладу Дунаєвецької міської ради Центр первинної медико-санітарної допомоги , третя особа: Дунаєвецька міська рада Хмельницької області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу Дунаєвецької міської ради Центр первинної медико-санітарної допомоги (р/р 35417007184845 в ГУДКСУ у Хмельницькій області, код 38481743, МФО 815013) на користь ОСОБА_4 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні в розмірі 4 385 (чотири тисячі триста вісімдесят п'ять) грн. 64 коп., а також витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги в розмірі 2922,80 грн. та витрати, пов'язані з переїздом в розмірі 200 грн., а всього 7508 (сім тисяч п'ятсот вісім) грн. 44 коп.

Стягнути з Комунального закладу Дунаєвецької міської ради Центр первинної медико-санітарної допомоги (р/р 35417007184845 в ГУДКСУ у Хмельницькій області, код 38481743, МФО 815013) в дохід держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Дунаєвецький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча:/підпис/

Вірно:

Суддя Дунаєвецького райсуду В. М. Артемчук