Рішення

від 16.03.2017 по справі 902/1054/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 березня 2017 р. Справа № 902/1054/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до : Вінницької обласної дитячо-юнацької спортивної школи "Колос", м. Вінниця

про стягнення 36 994,04 грн

За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 14-95 від 18.04.2014 р., службове посвідчення № 1741 видане 29.08.2014 р.

відповідача: ОСОБА_2, директор Вінницької обласної дитячо-юнацької спортивної школи "Колос", паспорт серії АА № 218936 виданий Немирівським РВ УМВС України у Вінницькій області 12.05.1996 р.

ОСОБА_3, довіреність № 01-11-25 від 15.03.2017 р., паспорт серії АА № 952140 виданий Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області 13.08.1999 р.

ОСОБА_4, довіреність № 01-11-26 від 15.03.2017 р., паспорт серії СМ № 1874987 виданий Ленінським ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області 22.09.2006 р.

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 08.12.2016 р. порушено провадження у справі № 902/1054/16 (суддя Білоус В.В.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Вінницької обласної дитячо-юнацької спортивної школи "Колос" про стягнення 36 994,04 грн з яких 11 399,24 грн пені, 2 259,81 грн 3 % річних, 23 334,99 грн інфляційних витрат за договором № 2434/14-КП-1 від 28.01.2014 р.

Ухвалою від 08.12.2017 р. розгляд справи призначено на 26.01.2017 р.

23.01.2017 р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 01-11-10 від 23.01.2017 р. в якому останній просить суд в зв'язку з важким фінансовим становищем та майновим станом школи просить максимально зменшити розмір пені при задоволенні позовних вимог.

26.01.2017 р. розгляд справи не відбувся в зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Вінницької області від 09.02.2017 р. здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 902/1054/16 за результатами якого справу було розподілено судді Банаську О.О., оскільки станом на 09.02.2017 р. суддя Білоус В.В. перебуває на лікарняному.

Ухвалою суду від 09.02.2017 р. справу № 902/1054/16 прийнято до провадження новим складом суду та призначено до розгляд ну 16.03.2017 р.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

28.01.2014 р. Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та Вінницькою обласною дитячо-юнацькою спортивною школою "Колос" (Покупець) укладено договір № 2434/14-КП-1 (а.с. 9-14, т.1).

Відповідно п. 1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 р. природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору.

Газ, що продається за договором , використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами (крім бюджетних організацій та установ) (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору Продавець передає Покупцеві з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. газ обсягом до 73,0 тис. куб.м.

Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключачій арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (п.3.1 Договору).

Згідно п.3.1.2 Договору Покупець до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає Продавцю належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Плановий обсяг поставки підтверджується Продавцем та доводиться до відома газотранспортних підприємств в електронному вигляді оператором ЄГТСУ на відповідний місяць поставки.

У разі невиконання та/або несвоєчасного виконання Покупцем вимог п. 6.1 договору Продавець має право зменшити плановий обсяг поставки, який зазначається в заявці на наступний місяць поставки, пропорційно загальній сумі грошових коштів, не сплачених Покупцем станом на 20 число місяця , що передує місяцю поставки. Коригування планових обсягів газу оформлюється Покупцем у вигляді заявки (п. 3.1.3 Договору).

Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця (п.3.3 Договору).

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначені фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акта є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктами 5.1, 5.2 Договору сторони погодили, що ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ). При цьому ціна за 1 000 куб.м. газу становить з ПДВ 4 154.71 грн.

Відповідно до п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За умовами договору сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. Кошти, які надійшли від Покупця будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором (п.6.3 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами до договору купівлі-продажу природного газу № 2434/14-КП-1 від 28.01.2014 р. підписано додаткові угоди № 1 від 28.04.2014 р., № 2 від 20.05.2014, № 3 від 16.02.2014 р., № 4 від 30.09.2014 р. відповідно до яких сторони змінювали п. 5.2 ст. 5 "Ціна газу" зазначивши, що ціна за 1000 куб.м. газу становить з ПДВ 6 405, 82 грн. (остаточна редакція) (а.с. 15-18, т. 1).

На виконання умов договору № 2434/14-КП-1 від 28.01.2014 р. позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 130 374,88 грн, що стверджується обопільнопідписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 р., 28.02.2014 р. та 31.03.2014 р.(а.с. 21-23, т.1).

Із наданих сторонами документів вбачається, що відповідач протягом всього періоду отримання природного газу на умовах Договору купівлі-продажу № 2434/14-КП-1 від 28.01.2014 р. здійснював платежі з простроченням строків сплати.

З огляду на те, що відповідач невчасно здійснював розрахунки за отриманий природний газ, позивачем заявлено до стягнення 11 399,24 грн пені (за період з 15.02.2014 р. по 07.08.2014 р., з 15.03.2014 р. по 15.09.2014 р., з 15.04.2014 р. по 15.10.2014 р.), 23 334,99 грн інфляційних втрат (за період з лютого 2014 р. по липень 2014 р., з березня 2014 р. по грудень 2014 р., з квітня 2014 р. по грудень 2014 р.), 2 259,81 грн 3 % річних (за період з 15.02.2014 р. по 07.08.2014 р., з 15.03.2014 р. по 19.12.2014 р., з 15.04.2014 р. по 30.12.2014 р.).

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення між сторонами Договору купівлі-продажу природного газу № 2434/14-КП-1 від 28.01.2014 р. між сторонами виникли зобов'язання, які мають правову природу договору купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось судом вище, за умовами пункту 6.1 Договору № 2434/14-КП-1 від 28.01.2014 р., остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця (включно), наступного за місяцем поставки газу .

Тобто, починаючи з 14 числа місяця, наступного за розрахунковим відповідач вважається таким, що прострочив сплату за отриманий природний газ на умовах Договору по позову та є боржником.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3,4 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею ) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розділом 7 Договору сторони передбачили відповідальність за неналежне виконання зобов'язань.

Зокрема, пунктом 7.2 сторони передбачили, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За змістом п. 9.3. Договору строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності ), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені , відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років .

Поряд з цим у п. 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою , а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 ГК України).

Крім того, у п. 1.9 даної постанови Пленуму вказано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року )

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення боржника по сплаті отриманого природного газу суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та нормам чинного законодавства.

Детально досліджуючи наданий позивачем розрахунок пені та 3 % річних, суд встановив, що позивачем помилково у кожний період прострочення заборгованості включався останній день, у який відбувалася проплата.

Проте враховуючи положення п.п. 1.4, 1.9. викладеної вище постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", день у який відбувається оплата заборгованості не вважається днем прострочення заборгованості.

Тому, суд самостійно здійснив обрахунок заборгованості з пені та 3% річних виходячи із вказаних позивачем періодів за виключенням дня проплати.

При цьому, судом при обрахунку пені та 3 % річних взято за основу початок періоду їх нарахування з 15-го числа місяця, тоді як з урахуванням вищевказаного позивач вправі був їх нараховувати з 14-го числа, однак враховуючи те, що визначення початку періоду їх нарахування є правом та прерогативою позивача, судом при їх обрахунку взято за основу початок періоду з 15-го числа.

При цьому при проведенні перерахунку судом було взято до уваги початки періодів прострочення наведені позивачем у його розрахунку з урахуванням наведених вище мотивів щодо кінцевої дати прострочення (дата погашення заборгованості).

Також судом виявлено помилки у визначенні сум заборгованостей, які не відповідають сумі вказаній в акті приймання-передачі природного газу.

Зокрема, в акті приймання передачі від 31.01.2014 р. вказано 37 637,54 грн, а в акті від 28.02.2014 р. 55 311,69 грн в той час як в розрахунку заборгованості зазначено 37 637,53 грн та 55 311,70 грн відповідно.

Оскільки визначення періодів прострочення та сум заборгованостей відноситься до виключної прерогативи позивача судом брались до уваги ті значення які відображені в акті приймання-передачі природного газу у тому випадку, якщо вони були меншими за показники вказані в розрахунку позивача.

При перерахунку за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора сум пені та 3 % річних з врахуванням допущених позивачем помилок судом отримано пеню в сумі 11 251 грн 74 коп. та 3 % річних - 2 267 грн 19 коп. , які в сукупності є меншими ніж ті, які заявлені позивачем, а тому решта заявлених позивачем до стягнення пені в розмірі 147 грн 50 коп. та 3% річних в сумі 07 грн 38 коп. задоволенню судом не підлягають.

Таким чином правомірними до стягнення є пеня в сумі 11 251 грн 74 коп. та 3 % річних в розмірі 2 267 грн 19 коп.

Щодо заявлених інфляційних втрат нарахованих позивачем 23 334 грн 99 коп. інфляційних втрат суд зазначає, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця , то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").

В п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях . На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу .

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця , в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) .

Натомість, як встановлено судом, позивачем в розрахунку інфляційних втрат взято за основу суму заборгованості без урахуванням проплат на кінець місяця, що потягло за собою невірне визначення суми заборгованості із якої слід рахувати інфляційні втрати.

З огляду на вказане вище, а також приймаючи до уваги те, що згідно із наданої позивачем довідки по операціях за договором заборгованість була погашена відповідачем повністю 30.12.2014 р. суд приходить до переконливого висновку про відсутність підстав для нарахування інфляційних втрат заборгованість відповідача за грудень 2014 року.

Здійснивши обрахунок інфляційних втрат у вказаний позивачем період, взявши за основу суму заборгованості на кінець місяця з урахуванням здійснених відповідачем проплат судом, отримано суму інфляційних втрат в розмірі 19 948 грн 44 коп.

Решта заявлених до стягнення інфляційних втрат в сумі 3 386 грн 55 коп. є заявленим безпідставно, а в тому в їх задоволенні слід відмовити.

Разом з тим, оцінивши надані сторонами докази наявні в матеріалах справи, стосовно вимог про стягнення пені, враховуючи викладене у відзиві на позовну заяву клопотання відповідача про зменшення розміру пені в зв'язку із важким фінансовим станом, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені враховуючи наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені ), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки .

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені, суд взяв до уваги майновий стан відповідача та п.2.1 Статуту відповідача, відповідно до якого останній не є прибутковою організацією та врахував відсутність основного боргу останнього станом на день розгляду даної справи.

Крім того, судом враховано, що газопостачання позивачем здійснювалось в гуртожиток, в якому проживає пільгова категорія населення (багатодітні сім'ї, учасники АТО, пенсіонери та працівники соціальної сфери, до якої відноситься дитяча спортивна школа), а також те, що негативні наслідки заподіяні простроченням відповідача компенсовані заявленням вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, які задоволені судом тощо.

Враховуючи викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України та п.3 ст.83 ГПК України, зменшує розмір заявленої до стягнення пені до 1 000,00 грн .

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду будь-яких належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткового задоволення 3 % річних, інфляційних втрат та зменшення розміру пені до 1 000,00 грн.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача вимог згідно ст.49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд враховує п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якій вказується, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

З урахуванням наведеного вище сума вимог, яка підлягала стягненню з відповідача рівняється 33 467,37 грн (11 251,74 грн пені, 2 267,19 грн 3 % річних, 19 948,44 грн інфляційних втрат) витрати по оплаті судового збору на яку підлягають покладенню на відповідача.

16.03.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 4-6, 22, 31, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 49, 82, п.3 ст.83, ст.ст.84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Вінницької обласної дитячо-юнацької спортивної школи "Колос", вул. Генерала Арабея, 3, м.Вінниця, 21020 (ідентифікаційний код - 20097757) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001 (ідентифікаційний код - 20077720) - 1 000 грн 00 коп. - пені, 19 948 грн 44 коп. - інфляційних втрат, 2 267 грн 19 коп. - 3 % річних та 1 246 грн 63 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. У стягненні 10 399 грн 24 коп. пені, 07 грн 38 коп. 3 % річних, 3 386 грн 55 коп. інфляційних втрат відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21 березня 2017 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 1прим.:

1 - до справи.