Рішення

від 21.03.2017 по справі 903/187/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 березня 2017 р. Справа № 903/187/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Баліст Логістик» , м.Мукачеве

до відповідачів: -1) ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2, м.Луцьк

-2) ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_3, м.Рожище

про стягнення 86321,34грн.

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_4 - довіреність від 20.03.2017р.

від відповідача -1): не прибув

від відповідача -2): ОСОБА_5 - договір про надання правової допомоги від 06.03.2017р.

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Баліст Логістик» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2, ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 86321,34грн. за договором-заявкою №19012016 від 07.10.2015р. на міжнародне перевезення вантажу, в т.ч.: 82233,85грн. - основної заборгованості, 1485,30грн. - пені, 2603,19грн. - 3% річних.

В обґрунтування посилається на невиконання відповідачами умов договору-заявки №19012016 від 07.10.2015р. на міжнародне перевезення вантажу, щодо повного та своєчасного розрахунку.

В підтвердження позовних вимог позивач подав договір-заявку №19012016 від 07.10.2015р. на міжнародне перевезення вантажу, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №000296, договір-заявку №19012016 від 19.01.2016р. на транспортно-експедиційні послуги, лист віл 10.03.2016р., вимогу від 10.11.2016р., від 28.11.2016р., протокол №1 установчих зборів учасників ТзОВ БАЛІСТ ЛОГІСТИК від 26.10.2015р.

Подаючи позов до суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Баліст Логістик» просило вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2, а саме квартиру №4 в буд.12 «а» , по вул. Гордіюк в м.Луцьк та на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках, а саме: р/р 26002055511201 в ПриватБанк, МФО 303440, карті ПриватБанка №5168757268762590 та всі рахунки банку в межах суми позову в розмірі 86321,34грн.

В судовому засіданні розглянувши доводи заяви, з участю представника позивача суд дійшов висновку про відмову у забезпеченні позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Між тим, позивач в обґрунтування вжиття запобіжних заходів не подав відповідних доказів, не довів їх наявність і в судовому засіданні.

Згідно п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову №16 від 26.12.2011р. за позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно, і притому лише таке, що відноситься до предмета спору. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна.

Представник позивача на вимогу ухвали суду від 28.02.2017р. подав письмове підтвердження того, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи з спору між цими сторонами, про цей предмет і з цих підстав та відсутнє рішення вище перелічених органів з даного спору; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2, ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_3; довідку Національного банку України про офіційний курс євро станом на 23.02.2017р., зареєстровані за заявою за вх. №01-54/2991/17 від 17.03.2017р.

В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Баліст Логістик» подав заяву за вх. №01-65/62/17 від 21.03.2017р., в якій просить суд стягнути 84836,04грн., а від пені - відмовився.

У випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Згідно п.4.6 постанови від 26.12.2011р. №11 Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Баліст Логістик» в судовому засіданні заявлені позовні вимоги в сумі 84836,04 грн. заборгованості в т.ч.: 82233,85грн. - основного боргу та 2602,19грн. - 3% річних визнав повністю.

Представник ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_3 в судовому засіданні та в запереченнях за вх. №01-54/2969/17 від 17.03.2017р. заперечує повністю проти позову про солідарне стягнення заборгованості, вважає позовні вимоги товариства з обмежено відповідальністю Баліст Логістик необґрунтованими, з огляду на наступне:

1.)Щодо надання послуг перевезення.

-у позовній заяві Позивач стверджує, що ТОВ Баліст Логістик надало Відповідачу 2 послуги з перевезення вантажу, а він всупереч домовленостям не виконав своїх зобов'язань та не оплатив заборгованість за здійснене перевезення.

- 22 січня 2016 року Позивачем надано транспортний засіб для завантаження за адресою: 45100, Волинська область, м. Рожище, вул. Незалежності, 10/39. Водій отримав міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR) №000296 та відповідний пакет документів на перевезення товару. У вказаній товарно-транспортній накладній Відповідач 2 зазначений відправником вантажу, а отримувач вантажу - GASPARE MIRRIONE SPA (Італія). В тій же СМR є посилання на Інвойс № 02 від 18.01.16. в якому й передбачено умови поставки, а саме FСА Lutsk, що означає, що перевезення товару здійснюється за рахунок Покупця і саме Покупець повинен укласти договір перевезення товару до місця призначення. Крім того, в Інвойсі №02 від 18.01.2016 платником зазначено саме GASPARE MIRRIONE SPA , а Відповідач 2 виступає лише відправником товару.

- між Відповідачем 2, як Продавцем та GASPARE MIRRIONE SPA (Італія), як Покупцем, 31 серпня 2015 року укладено Контракт №4, згідно якого ФОП ОСОБА_3 зобов'язався продати, а Покупець прийняти і оплатити продукцію лісопереробки на умовах FСА Україна, м. Луцьк, Волинська область. Контрактом також передбачено, що поставка товару здійснюється окремими партіями автомобільним транспортом Покупця на умовах FСА м. Луцьк.

- у редакції Інкотермс - офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати редакція 2000 року - FСА (франко-перевізник) - ця умова поставки передбачає обов'язок постачальника передати товар перевізнику (транспортній організації), якого найняв покупець, або ж передати його іншій особі, що призначена покупцем. Передача товару відбувається в місці, визначеному в договорі. Послуги перевізника оплачує покупець. Обов'язок постачальника щодо поставки товару вважається виконаним в момент передачі товару перевізникові. Постачальник не несе відповідальності перед покупцем за можливу втрату чи пошкодження товару під час його перевезення або згодом. Таку відповідальність перед покупцем несе перевізник (за наявності його вини). Якщо ж товар було знищено чи пошкоджено випадково (без вини перевізника), несприятливі наслідки цього лягають на покупця.

- будь-яких договірних відносин між Відповідачем 2 та Позивачем щодо надання послуг перевезення не було, він не брав жодних зобов'язань перед Позивачем, заявок про здійснення перевезення вантажу ТОВ Баліст Логістик не надавав. Крім того, до цього часу на його адресу від Позивача не надходило жодної претензії щодо оплати наданих послуг перевезення вантажу.

- вважає, що Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу про те, що саме Відповідач 2 повинен оплатити послуги Позивача з перевезення вантажу.

2.) Щодо солідарного стягнення заборгованості:

- в позовній заяві ТОВ Баліст Логістик посилається на те, що взаємовідносини між сторонами регулюються ст.ст. 908, 909 ЦК України та нормами Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19.05.1956 року в м. Женеві Швейцарія (надалі - Конвенція).

- відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмету зобов'язання.

- позивачем не враховано, що застосовані в позовній заяві норми права не передбачають солідарного обов'язку відповідачів.

- умови договорів, які укладені між сторонами у справі не містять умови про солідарний обов'язок і, відповідно, немає підстав для задоволення позовних вимог, шляхом стягнення солідарно з відповідачів спірної суми.

Представник ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2 в призначене судове засідання не прибув. Ухвала суду від 28.02.2017р. про порушення провадження у справі, яка була направлена рекомендованим листом на адресу (43023, м.Луцьк, вул. Наливайка,14А/45) повернулась з відміткою відділення поштового зв'язку за незапитом .

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцез проживання ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2: 43023, м.Луцьк, вул. Наливайка,14А/45, отже суд направив ухвалу від 28.02.2017р. за місцем державної реєстрації останнього.

За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р., № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що неявка представника відповідача-1) в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представника відповідача-1).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

19 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Баліст Логістик та ОСОБА_1 особою підприємцем ОСОБА_2 укладено заявку-договір на міжнародне перевезення вантажу №19012016, а саме дошки в пачках, масою 22 тонни,об'ємом 86куб.м., за маршрутом Ківерці, Волинська область (Україна) - Палермо, Сицилія (Італія) (а.с. 15).

Заявкою сторони погодили: вартість перевезення (3200 євро), вантажний автомобіль DAF (д/н ТV468СV), причіп (д/н ТV114VG), водія (ОСОБА_6), дату завантаження (21-22.01.2016р.), місце завантаження (Ківерці, Волинська область, вул.Чапаєва, 36) дату і час розвавантаження (не вказано), місце розвантаження Gasparne Mirrione SPA, c/da Strassato,sns 91022 Castelvetrano, Italia).

Згідно з умовами договору-заявки на перевезення вантажу вартість перевезення становить 3200 євро та оплачується готівкою на місці розвантаження вантажу.

ТОВ Баліст Логістик надало транспортний засіб для завантаження ФОП ОСОБА_3

С.Ю. за адресою 45100, Волинська область, м.Рожище, вул. Незалежності, 10/39, про що

складена міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) №000296 (а.с.16).

Виконавець - ТОВ Баліст Логістик належним чином виконав вказане перевезення за маршрутом м.Рожище (Україна) - Палермо (Італія), що підтверджується відтиском печатки вантажоодержувача у СМR №000296.

Після прибуття автомобіля DAF(д/н ТV468СV) до Італії GASPARE MIRRIONE SPA, c/da Strassato,sns 91022 Castelvetrano та отримання вантажу вантажоодержувачем, ФОП ОСОБА_2 оплатила частково договір на суму 300 євро.

Разом з тим, для доставки вантажу до вантажоодержувача транспортний засіб було переправлено на поромі, що коштувало 244 євро, які водії оплатили (а.с.24).

10 березня 2016 року ТОВ Баліст Логістик надіслало ФОП ОСОБА_2 листа щодо виконання зобов'язань за договором. Даний лист було відправлено засобами електронного зв'язку. Письмової відповіді від відповідача-1) не надійшло (а.с.19).

12.11.2016р. ТОВ Баліст Логістик надіслано претензію ФОП ОСОБА_2 про виконання умов договору та оплати наданих послуг перевезення вантажу, яка була нею отримана 14.11.2016 р., що підтверджується експрес-накладною №59000216939409 (а.с. 19,21).

29.11.2016 р. ТОВ Баліст Логістик направило повторно ФОП ОСОБА_2 претензію щодо виконання умов договору, яка була нею отримана 30.11.2016 р., що підтверджується експрес-накладною №59000220785574 (20-21).

Однак, всупереч досягнутим домовленостям сторін, відповідач ФОП ОСОБА_2 не виконала своїх зобов'язань та не оплатила заборгованість у розмірі 2900 євро за перевезення вантажу, що є порушенням норм Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19.05.1956 року в м.Женеві (Швейцарія).

На день розгляду справи основна заборгованість відповідача-1) перед позивачем становить 2900євро, що еквівалентно 82233,85грн. станом на 23.02.2017р.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору, взятих зобов'язань в ньому свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини, які мають ознаки договору перевезення автомобільним транспортом, які регулюються ст.908 - 924 ЦК України, ст.306 - 314 ГК України, Законом України "Про автомобільний транспорт", Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женева.

Частиною 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

У відповідності до статтей 4 та 9 Конвенції: договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником; із зазначеною нормою кореспондується і частина 2 статті 307 Господарського кодексу України.

Згідно ст.307, ст.314 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та віддати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної) відповідно до вимог законодавства. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача сталися не з його вини.

Згідно ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно - правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з наданими господарському суду розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 2602,19грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмету зобов'язання.

Позивачем не враховано, що застосовані в позовній заяві норми права не передбачають солідарного обов'язку відповідачів.

Умови договорів, які укладені між сторонами у справі не містять умови про солідарний обов'язок і, відповідно, немає підстав для задоволення позовних вимог, шляхом стягнення солідарно з відповідачів спірної суми.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2 за договором-заявкою підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані підлягають задоволенню в сумі 84836,04 грн. заборгованості в т.ч.: 82233,85грн. - основного боргу та 2602,19грн. - 3% річних. Провадження в частині стягнення 1485,30грн. пені припинити. В позові до ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_3 відмовити.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених вимог в сумі 1572,47грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 144, 193, 306-314 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 554, 610, 908-924 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2 (43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Наливайка,14А/45, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баліст Логістик» (89600, Закарпатська обл., м.Мукачеве, вул. Горького,39, код ЄДРПОУ 39587638) 84836,04 грн. заборгованості в т.ч.: 82233,85грн. - основного боргу, 2602,19грн. - 3% річних та 1572,47грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження в частині стягнення 1485,30грн. пені припинити.

4. В позові до ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_3 відмовити.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст

рішення складено

22.03.2017р.

Суддя В. М. Дем`як