Рішення

від 17.03.2017 по справі 910/1796/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2017Справа №910/1796/17

За позовомПублічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" доПриватного акціонерного товариства "СОЛОМЕНКА" простягнення 60 062, 89 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Іваненко І.П. - представник за довіреністю; від відповідача:не з'явився. СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "КИЇВЕНЕРГО" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "СОЛОМЕНКА" (далі - відповідач) про стягнення боргу за спожиту теплову енергію в сумі 52 445, 13 грн., інфляційної складової боргу в сумі 6 072, 84 грн. та 3% річних в сумі 1 544, 91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав перед позивачем свої зобов'язання з оплати вартості спожитої теплової енергії в порядку і строки, що передбачені умовами договору № 31-2348 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 10.12.1999 року, який був укладений між позивачем та відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 р. порушено провадження у справі № 910/1796/17 та призначено її до розгляду на 17.03.2017 р.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на позові та надав усні пояснення по справі.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

З огляду на те, що ухвала суду була надіслана судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, а також на адресу відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про розгляд справи, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

Відповідно до ст. 82 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 17.03.2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між публічним акціонерним товариством "КИЇВЕНЕРГО", (далі - енергопостачальна організація) та Приватним акціонерним товариством "СОЛОМЕНКА" (далі - абонент) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 10.12.1999 року № 31-2348 (далі - Договір), предметом якого є постачання, коригування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 2.2.1. Договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до Договору.

У відповідності до п.п. 2.3.1., 2.3.2. Договору, абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії та виконувати умови та порядок оплати в обсягах та терміни, які передбачені в додатку №4 до Договору.

Пунктом 2 додатку 4 до Договору встановлено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України Про заставу , як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.

Згідно п. 5 Додатку 4 до Договору абонент зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ), та рахунок, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Судом надана належна правова оцінка відносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір енергопостачання. У залежності від умов діючого законодавства, договір вважається укладеним коли сторони досягли всіх суттєвих його умов, а саме за Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) відносно предмету та строку.

За вимогами 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціні. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638 ЦК України та ст.ст. 180, 181, 275 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається ГК України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України .

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статями 173 , 174 , ГК України, (статями 11 , 202 , 509 ЦК України ) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 ст. 275 ГК України встановлено за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання").

Поясненнями позивача, а також наявними в матеріалах справи обліковими картками (табуляграмами) за січень та лютий 2016 року підтверджується факт відпускання позивачем відповідачу теплової енергії у відповідності до умов договору на загальну суму 93 036, 63 грн. Водночас позивач вказує на те, що відповідач оплатив зазначену теплову енергію частково - на суму 30 000, 00 грн. та в результаті за відповідачем утворилася заборгованість в розмірі 52 445, 13 грн.

Суд відзначає, що жодного підтвердження факту повної сплати відповідачем вартості поставленої йому теплової енергії у період з 01.01.2016 року по 01.03.2016 року сторонами спору до суду не подано.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідне положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Положеннями статей 525 та 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині про стягнення з відповідача суми заборгованості за спожиту теплову енергію договором № 31-2348 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 10.12.1999 року в розмірі 52 445,13 грн. є обґрунтованими, та позов в цій частині підлягає задоволенню.

З огляду на обставини даної справи, відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 ЦК України ), тому він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України ), а відтак є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова №14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, додані позивачем суд встановив, що позивач здійснив нарахування інфляційних втрат та 3% річних у відповідності до умов Договору та вимог чинного законодавства України, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 072, 84 грн. інфляційних втрат та 1 544, 91 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю за розрахунками позивача, в межах розміру заявлених позовних вимог.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 525, 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 180, 181, 275, 276 Господарського кодексу України, ст.ст. 32-35, 49 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "СОЛОМЕНКА" (03035, м. Київ, вул. Урицького, 38; код ЄДРПОУ 03062208) на користь Публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, буд. 5; код ЄДРПОУ 00131305) заборгованість у розмірі 52 445, 13 грн., 3% річних у розмірі 1 544,91 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 6 072,84 грн. та судовий збір у розмірі 1 600, 00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 22.03.2017 р.

Суддя Ю.О. Підченко