Рішення

від 20.03.2017 по справі 905/421/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.03.2017р.                     Справа № 905/421/17                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Державного підприємства "КОНЯРСТВО УКРАЇНИ", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерекспорт Трейд", м. Слов'янськ, Донецька область

про стягнення заборгованості за договором поставки №0909/13-4 від 09.09.2013р. у розмірі 591992,76грн.

за участю уповноважених представників :

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 20.03.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Державне підприємство (ДП) «КОНЯРСТВО УКРАЇНИ», м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Інтерекспорт Трейд», м. Слов'янськ, Донецька область про стягнення заборгованості за договором поставки №0909/13-4 від 09.09.2013р. у розмірі 591992,76грн.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №0909/13-4 від 09.09.2013р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст.ст. 193, 224, п.7 ст. 226, п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4-1, 12, 13, 15, 44, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: договір поставки №0909/13-4 від 09.09.2013р. із додатковою угодою до нього від 18.02.2014р., накладні №8 від 18.02.2014р., №9 від 18.02.2014р., довіреність №57/1 від 18.02.2014р., витяги з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження позивача та відповідача, довіреність на представника позивача.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: платіжні доручення; розпорядження №40 від 06.03.2017р.; оригінал банківської виписки №024 від 20.02.2015р.; копія Статуту Державного підприємства «Конярство України» від 09.03.2017р.; копія змін до Статуту Державного підприємства «Конярство України» від 09.03.2017р.; копія Свідоцтва про державну реєстрацію Державного підприємства «Конярство України»; положення про філію "Лимарівский кінний завод №61" Державного підприємства "Конярство України"; Довідка з ЄДРПОУ №773014; податкові накладні; банківські виписки.

Представник позивача у судове засідання 20.03.2017р. не з'явився, вимоги ухвали від 09.03.2017р. виконав. 15.03.2017р. та 16.03.2017р. через канцелярію суду надав витребувані судом документи для долучення до матеріалів справи.

Відповідач у судові засідання без пояснення причин не з'являвся, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою зазначеною у позові та витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 77).

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідачу було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

09.09.2013р. між Філією «Лимаревський кінний завод №61» Державного підприємства «КОНЯРСТВО УКРАЇНИ», м. Київ (постачальник) та ТОВ «Інтерекспорт Трейд», м. Слов'янськ, Донецька область (покупець) укладений договір поставки №0909/13-4 (далі договір), згідно п.п. 1.1. якого постачальник зобов'язався у визначені сторонами строки поставити та передати у власність покупця соняшник врожаю 2013 року (далі – товар), за ціною, обумовленою даним договором, а покупець – прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п.11.2. договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору.

Поставка товару здійснюється партіями. Партія товару – кількість товару, що поставляється постачальником на підставі однієї видаткової накладної або товарно-транспортної або залізничної накладної (п. 1.2. договору).

У розділі 3 договору сторони визначили ціну та суму договору, а саме:

п. 3.1 – попередня ціна за 1 тонну товару на момент укладання даного договору складає 1500,00грн. з ПДВ.

п. 3.2 – сторони зобов'язані узгодити до 28.02.2014р. остаточну ціну за 1 тонну товару на суму доплати за 1 тонну товару, що оформлюється відповідною додатковою угодою до договору, яка є невід'ємною частиною даного договору;

п. 3.3 – остаточна ціна товару визначається сторонами з урахуванням якісних показників товару після його поставки і зазначається в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною даного договору. Сторони домовились, що вказана у п. 3.1 договору ціна може коригуватися ( в сторону зменшення) в залежності від якісних показників товару.

Згідно п.п. 1-3 додаткової угоди від 18.02.2014р., постачальник поставив покупцю товар у заліковій вазі в кількості 1984,939т. Сторони погодили кінцеву вартість товару в розмірі 3250,00грн. за одну тонну, в тому числі ПДВ. Загальна вартість товару на дату укладення даної додаткової угоди склала 6451051,75грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно п.п. 2.3, 2.4 договору ціна товару знижена за невідповідність якісних показників товару вимогам, встановленим п. 2.3. договору. Кінцева вартість товару на дату укладення даної додаткової угоди склала 6091992,76грн. з урахуванням ПДВ (п.п 4, 5 додаткової угоди від 18.02.2014р.).

За умовами п.п. 5.1, 5.2 договору розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових засобів на поточний рахунок постачальника з використанням платіжних доручень в національній валюті України – гривні на підставі рахунку. Покупець здійснює оплату товару в наступному порядку:

-передоплата вартості товару в розмірі 3000000,00грн. на поточний рахунок постачальника не пізніше 13.09.2013р. на підставі підписаного даного договору та наданого оригіналу рахунку на оплату;

- кінцева оплата за товар (партію товару) здійснюється покупцем протягом 5 банківських (операційних) днів з моменту передачі товару (партії товару) та переходу до покупця права власності на товар. Визначення сторонами кінцевої ціни товару (партії товару) і передача права власності на товар (партію товару) здійснюється згідно п.п 3.3., 4.8. договору.

На виконання умов договору поставки №0909/13-4 від 09.09.2013р. постачальник здійснив поставку товару за видатковими накладними: №8 від 18.02.2014р. на суму 4495899,92грн., №9 від 18.02.2014р. на суму 1596092,84грн.

Даний товар був прийнятий уповноваженим представником відповідача, який діяв на підставі довіреності №57/1 від 18.02.2014р.

Відповідач своє зобов'язання з оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

          Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки №0909/13-4 від 09.09.2013р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки №0909/13-4 від 09.09.2013р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки №0909/13-4 від 09.09.2013р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким покупець здійснює оплату товару в наступному порядку: передоплата вартості товару в розмірі 3000000,00грн. на поточний рахунок постачальника не пізніше 13.09.2013р. на основі підписаного данного договору і наданого оригіналу рахунку на оплату; остаточна оплата за товар здійснюється покупцем протягом п'яти банківських днів з моменту передачі товару і переходу до покупця права власності на товар.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за видатковими накладними №8 від 18.02.2014р., №9 від 18.02.2014р. товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати в сумі 6091992,76грн. після його прийняття.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними №8 від 18.02.2014р., №9 від 18.02.2014р. на загальну суму 6091992,76грн.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару в сумі 5500000,00грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками, наявними в матеріалах справи. Решта, в розмірі 591992,76 залишились несплаченими.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати поставленого товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що він був отриманий останнім.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано, доказів сплати заборгованості не надано.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 591992,76грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 253, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства "КОНЯРСТВО УКРАЇНИ", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерекспорт Трейд", м. Слов'янськ, Донецька область про стягнення заборгованості за договором поставки №0909/13-4 від 09.09.2013р. у розмірі 591992,76грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерекспорт Трейд" (83122, м. Слов'янськ, Донецька область, вул. Карла Маркса,12, ЄДРПОУ 38033650) на користь Державного підприємства "КОНЯРСТВО УКРАЇНИ" (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, ЄДРПОУ 37404165) основний борг у розмірі 591992,76грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 8879,89грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 20.03.2017р. проголошено та підписано повний текст рішення.

Суддя Я.О. Левшина