Рішення

від 01.03.2017 по справі 910/23825/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2017 р. Справа № 910/23825/16

За позовом Державного підприємства «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто ОСОБА_1» , Київська обл.,

м. Вишневе

про стягнення 12 718 грн. 79 коп.

Суддя- Мальована Л.Я.

Представники сторін:

позивача - ОСОБА_2 (дов. № 7 від 25.01.2017)

відповідача - не з'явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 12 718 грн. 79 коп., з яких: 9 905 грн. 00 коп. - борг; 1 913 грн. 73 коп. - пеня; 742 грн. 76 коп. - інфляційні втрати; 157 грн. 30 коп. - 3% річних.

22.02.2017 року на адресу суду позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, в яких просить суд стягнути з відповідача 13 412 грн. 14 коп., з яких 9 905 грн. 00 коп. боргу, 1 913 грн. 73 коп. пені, 693 грн. 35 коп. штрафу, 742 грн. 76 коп. інфляційних втрат, 157 грн. 30 коп. 3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, тому заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, хоча про місце і час розгляду справи був належним чином повідомлений судом, вимоги суду викладені в ухвалах від 23.01.2017 року та 15.02.2017 року не виконав.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

20.09.2013 року між ДП Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут та ТОВ Авто ОСОБА_1 було укладено договір про відшкодування ДП Державтотрансндіпроект витрат на утримання орендованих приміщень, приміщень спільного користування та прибудинкової території ТОВ Авто ОСОБА_1 № 6573-К, відповідно до умов якого балансоутримувач забезпечує надання комунальних послуг, обслуговування, капітальний ремонт орендованих приміщень та капітальний і поточний ремонт приміщень спільного користування будівлі, інженерих систем, технічних пристроїв, що знаходяться за адресою: м.Київ-113, пр. Перемоги, 57 (надалі Будівля), а також утримання прибудинкової території за вказаною адресою, а Орендар бере участь у відшкодуванні Балансоутримувачу витрат за забезпечення надання комунальних послуг, обслуговування, капітальний ремонт Будівлі та капітальний і поточний ремонт приміщень спільного користування, інженерних систем, технічних пристроїв, утримання прибудинкової території, а також відшкодовує витрати з компенсації земельного податку на землю за вищевказаною адресою.

Відповідно до п. 2.1. договору розмір витрат, що підлягає відшкодуванню Балансоутримувачу Орендарем визначається розрахунком щомісячних платежів Балансоутримувача згідно Додатку 2 пропорційно до загальної площі, що враховується при визначенні розміру відшкодування (Додаток 1). Відшкодування за використання електроенергії та водопостачання і водовідведення визначається згідно з показів лічильників, крім того сплачуються витрати за електроенергію, спожиту обладнанням спільного користування (Додаток 3) за діючими тарифами.

Пунктом 3.2.3. договору передбачено, що орендар зобов'язується сплачувати рахунки, надані Балансоутримувачем Орендарю, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Балансоутримувача, не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним.

29.06.2016 року між Позивачем та Відповідачем була укладена додаткова угода №2 до Договору № 6573-К від 20.09.2013 року, в якій Балансоутримувач та Орендар дійшли згоди про продовження дії Договору по 30 червня 2016 року, а в частині розрахунків між Сторонами, до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань, а також погодили, що Орендар зобов'язаний здійснити повністю оплату витрат, що підлягають відшкодуванню Балансоутримувачу Орендарем за Договором, у термін до 25 липня 2016 року.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу об'єкт оренди, проте відповідач свої зобов'язання зі сплати орендних платежів та відшкодування витрат по оплаті наданих комунальних послуг, не виконав в зв'язку з чим за останнім обліковується заборгованість в сумі 9 905 грн. 00 коп.

Доказів сплати заборгованості суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 9 905 грн. 00 коп. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 742 грн. 76 коп. інфляційних втрат та 157 грн. 30 коп. 3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ № 16/587-22/430 від 31.08.2011 року та інформаційному листі ВГСУ № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання зі сплати орендних платежів та відшкодування витрат по оплаті наданих комунальних послуг за договором, вимоги позивача про стягнення інфляційних сум та 3% річних є обґрунтованими, однак підлягають задоволенню частково в розмірі 157 грн. 06 коп. 3% річних та 742 грн. 76 коп. інфляційних втрат, які нараховані судом відповідно до вимог закону та умов договору у спірний період.

В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних в позові слід відмовити.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 1 913 грн. 73 коп. пені та 693 грн. 35 коп. штрафу.

Відповідно до п. 5.6. договору, у разі несвоєчасної оплати рахунку наданого балансоутримувачем орендарю згідно з умовами цього договору, орендар сплачує балансоутримувачу пеню в розмірі 0,1 % несвоєчасно оплачених витрат, які підлягають відшкодуванню, за кожний день прострочення оплати, а за прострочення понад тридцять днів, додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаних витрат. Нарахування пені починається з робочого дня, що є наступним після останнього дня строку оплати.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобов'язань» від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов'язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені встановив, що заявлений позивачем до стягнення розрахунок пені є арифметично невірним, оскільки позивачем нарахована пеня з порушенням граничного терміну, встановленого законодавством України (п. 6 ст. 232 ГК України), а також в порушення статтей 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , у зв'язку з чим стягненню підлягає розмір пені, здійснений за розрахунком суду та з урахуванням норм статті 232 Господарського кодексу України в сумі 1 390 грн. 99 коп.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 230 ГК України, ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авто термінал ОСОБА_1 (08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, буд. 1, код 38273938) на користь Державного підприємства Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут (03113, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 57, код 01527695) - 9 905 (дев'ять тисяч дев'ятсот п'ять) грн. 00 коп. боргу, 1 390 (одна тисяча триста дев'яносто) грн. 99 коп. пені, 693 (шістсот дев'яносто три) грн. 35 коп. штрафу, 157 (сто п'ятдесят сім) грн. 06 коп. трьох відсотків річних, 742 (сімсот сорок дві) грн. 76 коп. інфляційних втрат, 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя Л.Я. Мальована