Рішення

від 13.03.2017 по справі 910/21285/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2017Справа №910/21285/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лін Беккер"

до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

про визнання недійсним договорів про внесення змін до договору поруки

Суддя Мельник В.І.

Представники:

Від позивача Діденко Ю.О., довіреність №б/н від 16.11.2016

Від відповідача Курінний С.Ю., довіреність №368 від 09.08.2016

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лін Беккер", 21 листопада 2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою б/н від 21 листопада 2016 року до відповідача, Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", в якій просить суд:

- визнати недійсним Договір № 3 від 21.11.2013 про внесення змін до Договору поруки № 10-0604/1 ОІк/П-ОЗ від 24.09.2010, укладений між Публічним акціонерним товариством "ВТБ БАНК" (м. Київ, б-р Т. Шевченка/вул. Пушкінська, б. 8/26; ідентифікаційний код 14359319) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІН БЕККЕР" (02090, м. Київ, вул. Бутлерова, 1, ідентифікаційний код 35181499);

- визнати недійсним Договір № 4 від 13.03.2014 про внесення змін до Договору поруки № 10-0604/1 ОІк/П-ОЗ від 24.09.2010, укладений між Публічним акціонерним товариством "ВТБ БАНК" (м. Київ, б-р Т. Шевченка/вул. Пушкінська, б. 8/26; ідентифікаційний код 14359319) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІН БЕККЕР" (02090, м. Київ, вул. Бутлерова, 1. ідентифікаційний код 35181499);

- визнати недійсним Договір № 5 від 15.05.2014 про внесення змін до Договору поруки № 10-0604/1 ОІк/П-ОЗ від 24.09.2010, укладений між Публічним акціонерним товариством "ВТБ БАНК" (м. Київ, б-р Т. Шевченка/вул. Пушкінська, б. 8/26; ідентифікаційний код 14359319) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІН БЕККЕР" (02090, м. Київ, вул. Бутлерова, 1, ідентифікаційний код 35181499);

- визнати недійсним Договір № 6 від 30.07.2014 про внесення змін до Договору поруки № 10-0604/1 ОІк/П-ОЗ від 24.09.2010, укладений між Публічним акціонерним товариством "ВТБ БАНК" (м. Київ, б-р Т. Шевченка/вул. Пушкінська, б. 8/26: ідентифікаційний код 14359319) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІН БЕККЕР" (02090, м. Київ, вул. Бутлерова, 1, ідентифікаційний код 35181499);

- визнати недійсним Договір № 7 від 12.09.2014 про внесення змін до Договору поруки № 10-0604/1 ОІк/П-ОЗ від 24.09.2010, укладений між Публічним акціонерним товариством "ВТБ БАНК" (м. Київ, б-р Т. Шевченка/вул. Пушкінська, б. 8/26; ідентифікаційний код 14359319) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІН БЕККЕР" (02090, м. Київ, вул. Бутлерова, 1, ідентифікаційний код 35181499);

- визнати недійсним Договір № 8 від 06.10.2014про внесення змін до Договору поруки № 10-0604/101 к/П-03 від 24.09.2010, укладений між Публічним акціонерним товариством "ВТБ БАНК" (м. Київ, б-р Т. Шевченка/вул. Пушкінська, б. 8/26; ідентифікаційний код 14359319) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІН БЕККЕР" (02090, м. Київ, вул. Бутлерова, 1, ідентифікаційний код 35181499);

- визнати недійсним Договір № 9 від 26.11.2014 про внесення змін до Договору поруки № 10-0604/101 к/П-03 від 24.09.2010, укладений між Публічним акціонерним товариством "ВТБ БАНК" (м. Київ, б-р Т. Шевченка/вул. Пушкінська, б. 8/26; ідентифікаційний код 14359319) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІН БЕККЕР" (02090, м. Київ, вул. Бутлерова, 1, ідентифікаційний код 35181499).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 позовну заяву б/н від 21 листопада 2016 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Лін Беккер" до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про визнання недійсними договорів про внесення змін до договору поруки з доданими до неї документами було повернуто заявнику без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 у справі №910/212858/16 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лін Беккер" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі №910/21285/16 задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі №910/21285/16 скасовано. Матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лін Беккер" передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

22.12.2016 відділом діловодства суду отримано матеріали справи №910/21285/16.

Розпорядженням № 04-23/2660 від 22.12.2016 було призначено повторний автоматичний розподіл справи 910/8582/16.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2016 для нового розгляду справи визначено суддю Мельник В.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2017 суддя Мельник В.І. прийняв справу №910/21285/16 до свого провадження та призначив розгляд справи на 27.01.2017.

05.01.2017 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

11.01.2017 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 27.01.2017 представник позивача надав суду пояснення у справі №910/21285/16.

В судовому засіданні 27.01.2017 оголошено перерву до 17.02.2017.

17.02.2017 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано додаткові пояснення у справі.

17.02.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові пояснення у справі.

В судовому засіданні 17.02.2017 оголошено перерву до 13.03.2017.

В судове засідання 13.03.2017 представник позивача з'явився, надав суду додаткові пояснення у справі.

В судове засідання 13.03.2017 представник відповідача з'явився, надав суду усні пояснення у справі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.03.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

28.03.2006 між ЗАТ Внєшторгбанк (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство ВТБ Банк ) та ТОВ Сільпо-55 (позичальник) було укладено Договір про надання мультивалютної не відновлювальної відкличної кредитної лінії №10-0604/101 к (Кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в сумі 2 500 000, 00 грн. та 1980 198, 00 доларів США (кредит), а позичальник зобов'язався повернути кредит в термін, передбачений Кредитним договором та сплатити суму процентів, передбачених Кредитним договором.

24 вересня 2010 року між банком, як кредитором, ТОВ Сільпо-55 , як первісним боржником та ТОВ Фоззі-Фуд , як новим боржником, було укладено 3-сторонній Договір про переведення боргу № 41 (далі - Договір про переведення боргу), відповідно до якого первісний боржник перевів свої боргові зобов'язання за кредитним договором на нового боржника.

24 вересня року 2010 року між ТОВ ЛІН БЕККЕР та банком було укладено Договір поруки № 10-0604/101к/П-ОЗ (далі по тексту - Договір поруки), згідно з умовами якого позивач поручився перед відповідачем за виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору.

У подальшому неодноразово між Банком, як Кредитором, та ТОВ Фоззі-Фуд , як Позичальником, було укладено Договори про внесення змін до Кредитного договору, в тому числі й в частині зміни розміру процентів за користування та строку користування кредитними коштами.

В свою чергу, між Банком та Поручителем було укладено Договори про внесення змін до Договору поруки.

Відповідно до пункту 2.1. Договору поруки, з урахуванням внесених змін, сторони визначили, що у випадку порушення Позичальником взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором Поручитель та Позичальник несуть солідарну відповідальність перед Банком у повному обсязі зобов'язань Позичальника за Кредитним договором включаючи повернення кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, неустойки (пені, штрафів) та відшкодування збитків, пов'язаних з порушенням виконання зобов'язань.

Отже, Поручитель за цим договором поруки несе солідарну відповідальність перед Банком у повному обсязі за всіма видами зобов'язань, включаючи сплату штрафних/договірних санкцій за невиконання Позичальником його зобов'язань за Кредитним договором.

Пунктами 7.1. - 7.10. Кредитного договору, в редакції Договору про внесення змін № 13 від 30.11.2011, Банк та Позичальник визначили перелік обставин, за яких до Позичальника, і як наслідок, в силу Договору поруки, до Поручителя будуть застосовані пені, штрафи та договірні санкції.

Зокрема, згідно з пунктом 7.4. Кредитного договору Банк та Позичальник узгодили, що у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником більш, ніж на 10% (десять) відсотків зобов'язання, визначеного п. 4.3.11. цього Договору, Банк має право застосувати до Позичальника договірну санкцію, а Позичальник зобов'язаний сплатити її Банку у розмірі 0.00278% (нуль цілих двісті сімдесят вісім стотисячних) відсотків від Заборгованості за Кредитом на кожну дату розрахункового періоду проведення чистих кредитових оборотів (за кожен календарний день) періоду невиконання відповідно до умов п. 4.3.11.2 цього Договору. При цьому розмір зобов'язань Позичальника, визначений п. 4.3.11. цього Договору, приймається для розрахунку як 100% (сто) відсотків. Сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ в період для застосування договірної санкції.

У пункті 7.12. Кредитного договору, в редакції Договору про внесення змін № 13 від 30.11.2011, сторони погодили, що позовна давність до вимог про сплату Штрафних санкцій та договірних санкцій, визначених пп. 7.1. - 7.10. цього Договору, становить 1 (один) рік.

Договір поруки в редакції, станом на 30.11.2011, не містив умов щодо встановлення договірного строку позовної давності.

10 вересня 2013 року між Банком та Позичальником укладено Договір № 16 про внесення змін до Кредитного договору.

Зазначеним Договором про внесення змін до Кредитного договору, окрім іншого, було внесено зміни до пункту 7.12. договору, в частині збільшення строку позовної давності до вимог про сплату Штрафних санкцій та договірних санкцій, а саме, строк позовної давності збільшено з одного року (дванадцять місяців, в редакції Кредитного договору від 30.11.2011) до вісімнадцяти місяців в редакції Кредитного договору від10.09.2013.

В подальшому до пункту 7.12. Кредитного договору було внесено зміни та строк позовної давності збільшено до двадцяти чотирьох місяців в редакції Кредитного договору від 13.03.2014, та до тридцяти місяців в редакції Кредитного договору від12.09.2014.

Позивач вважає, що змінивши строки позовної давності Банк та позичальник змінили умови основного зобов'язання, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя 1 206 349,77грн.

Письмової згоди на збільшення строку позовної давності до вимог про сплату Штрафних санкцій, а отже і на збільшення обсягу відповідальності поручителя, на момент такої зміни у відповідних правовідносинах, банком отримано не було, в тому числі, і не було одночасно із внесенням змін до Кредитного договору внесено відповідні зміни до Договору поруки в даній частині .

На думку позивача, збільшення обсягу відповідальності поручителя, в результаті збільшення строку позовної давності за штрафними та договірними санкціями, за відсутності згоди поручителя на внесення таких змін до Кредитного договору, свідчить про припинення поруки з 10 вересня 2013 року, тобто з дати укладення Договору №16.

Спір у справі виник у зв'язку із твердженням позивача про недійсність договорів про внесення змін №3 від 21.11.2013, №4 від 13.03.2014, № 5 від 15.05.2014, №6 від 30.07.2014, №7 від 12.09.2014, № 8 від 06.10.2014, №9 від 26.11.2014 (Договори про внесення змін), оскільки сторони вносили зміни у неіснуюче зобов'язання, а відтак правовідносини поруки були припиненими.

Частиною 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Мотивуючи позовні вимоги для визнання недійними Договорів про внесення змін до Договору поруки позивач зазначає збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок збільшення строку позовної давності до вимог про сплату штрафних санкцій та договірних санкцій.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання останнім свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно до частини 1 статті 559 ЦК України порука припиняється у разі збільшення зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, порука припиняється за одночасної наявності двох умов: 1) внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; 2) ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України № 6-701цс15 від 24.06.2015.

Таким чином, посилання позивача щодо збільшення обсягу відповідальності внаслідок збільшення строку позовної давності судом відхиляються з огляду на те, що збільшення строку позовної давності за договірними штрафними санкціями не свідчить про збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Щодо твердження позивача про недійсність Договорів про внесення змін до Договору поруки у зв'язку з припиненням правовідносин поруки суд зазначає наступне.

За приписами частини 4 статті 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Сторонами у п. 5.1. Договору поруки було визначено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення печатками банку та поручителя (у випадку наявності у Поручителя печатки) і діє до повного виконання зобов'язання за Кредитним договором.

Приписами статті 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За положеннями статті 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як вбачається із наведеного пункту Договору поруки, в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного припинення усіх зобов'язань боржників за основними договорами (п. 5.1. Договору поруки) не вважається встановленим сторонами строком дії поруки, оскільки суперечить частині 1 статті 251 та частині 1 статті 252 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України № 3-42гс15 від 15.04.2015., № 6-436цс15 від 23.12.2015.

Таким чином, для визначення строку дії Договору поруки підлягають застосуванню норми частини 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як вбачається із змісту листа №5221/1-2 від 10.07.2013, банк звертався до позичальника із листом -вимогою №1393/1-2 від 25.02.2013 виконати порушене зобов'язання повністю та повернути отриманий кредит в повному обсязі, сплатити плату за кредит, штрафні санкції і договірні санкції, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно умов кредитного договору в строк не пізніше 60 банківських днів з моменту отримання листа- вимоги №1393/1-2 від 25.02.2013. Відповідач також у листі №5221/1-2 від 10.07.2013, зазначив що лист вимогу позичальник отримав 06.03.2013.

Згідно приписів ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, Кредитором було змінено строк виконання основного зобов'язання в силу приписів ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З огляду на те, що лист-вимога отримана позичальником 06.03.2013 то за обрахунком суду, Боржник повинен був повернути кредит до 05.06.2013 і саме починаючи з 05.06.2013 підлягає обрахуванню передбачений частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України шестимісячний строк.

Вказаний правовий висновок відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові № 6-28цс14 від 10.09.2014.

При цьому, за приписами частини 4 статті 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки, слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку (статті 61, 64 Господарського процесуального кодексу України, стаття 122 ЦПК України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України № 6-170цс13 від 17.09.2014. та № 6-53цс14 від 17.09.2014.

Отже, виходячи з положень другого речення частини 4 статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Вказаний правовий висновок відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові № 6-28цс14 від 10.09.2014.

З матеріалів справи вбачається та представником відповідача в судовому засіданні підтверджувалось, що у період з 05.06.2013 по 04.12.2013 банк не звертався з позовом до поручителя у судовому порядку.

Посилання відповідача на направлення листа-вимоги поручителю, як на факт пред'явлення вимоги поручителю, спростовуються наведеними вище правовими висновками Верховного Суду України.

Отже, оскільки починаючи з 05.06.2013 ПАТ "ВТБ БАНК" протягом шестимісячного строку не звернулось до позивача, як поручителя за Договором поруки, з позовом у судовому порядку, то починаючи з 04.12.2013. правовідносини поруки є такими, що припинилися.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання є останньою стадією його існування. Під припиненням зобов'язання розуміють припинення правового зв'язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов'язків, що становлять зміст зобов'язання. Тобто кредитор втрачає право вимагати від боржника виконання, передбачених у зобов'язанні дій, а боржник звільняється від обов'язку виконувати такі дії під загрозою застосування до нього мір відповідальності.

Припинення зобов'язання (в даному випадку правовідносини поруки) має остаточний характер, чинне цивільне законодавство не передбачає можливості відновлення вже припиненого зобов'язання.

Аналогічна позиція наведена у постановах Вищого господарського суду України від 19.02.2009 р. у справі №19/72пн та від 04.09.2013. у справі № 922/1027/130, а також в ухвалі Верховного Суду України № 6-19076ск10 від 14.07.2010.

За загальними нормами цивільного законодавства зміна договору допускається тільки за існуючим правовідношенням.

Про що також зазначав Вищий господарський суд України у своїх постановах від 13.01.2016. у справі № 910/11920/15 та від 23.06.2014. у справі № 910/22121/13.

Договори про внесення змін № 4, 5, 6, 7, 8, 9 були укладені після припинення Договору поруки.

Відносно Договору №3 від 21.11.2013 суд зазначає, наступне.

Як встановлено судом, та підтверджено представником відповідача у період з 05.06.2013 по 04.12.2013 банк не звертався з позовом до поручителя у судовому порядку, тобто станом на 21.11.2013 банк не мав наміру пред'являти вимогу поручителю в судовому порядку щодо виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором.

Враховуючи вищезазначене можна дійти висновку, що відповідач укладаючи із позивачем Договір №3 від 21.11.2013 не мав на меті настання правових наслідків, що обумовлювали внесення зміни до Договору поруки, оскільки відповідачем не було здійснено ніяких дій, передбачених законом (звернення до суду), щодо пред'явлення вимоги поручителю, в зв'язку із чим відбулося припинення правового зв'язку між сторонами.

Частиною 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на наведене позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а договори про внесення змін № 3 від 21.11.2013., № 4 від 13.03.2014., № 5 від 15.05.2014., № 6 від 30.07.2014., № 7 від 12.09.2014., № 8 від 06.10.2014., № 9 від 26.11.2014 до Договору поруки визнанню недійсними.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1 Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним Договір №3 від 21.11.2013 про внесення змін до Договору поруки № 10-0604/101к/П-ОЗ від 24.09.2010, укладений між Публічним акціонерним товариством ВТБ БАНК (м. Київ, б-р Т. Шевченка/вул. Пушкінська, б. 8/26; ідентифікаційний код 14359319) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛІН БЕККЕР (02090, м. Київ, вул. Бутлерова 1 ідентифікаційний код 35181499).

3.Визнати недійсним Договір №4 від 13.03.2014 про внесення змін до Договору поруки № 10-0604/101к/П-ОЗ від 24.09.2010, укладений між Публічним акціонерним товариством ВТБ БАНК (м. Київ, б-р Т. Шевченка/вул. Пушкінська, б. 8/26; ідентифікаційний код 14359319) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛІН БЕККЕР (02090, м. Київ, вул. Бутлерова 1 ідентифікаційний код 35181499).

4. Визнати недійсним Договір №5 від 15.05.2014 про внесення змін до Договору поруки № 10-0604/101к/П-ОЗ від 24.09.2010, укладений між Публічним акціонерним товариством ВТБ БАНК (м. Київ, б-р Т. Шевченка вул. Пушкінська, б. 8/26; ідентифікаційний код 14359319) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛІН БЕККЕР (02090, м. Київ, вул. Бутлерова 1 ідентифікаційний код 35181499).

5. Визнати недійсним Договір №6 від 30.07.2014 про внесення змін до Договору поруки № 10-0604/101к/П-ОЗ від 24.09.2010, укладений між Публічним акціонерним товариством ВТБ БАНК (м. Київ, б-р Т. Шевченка вул. Пушкінська, б. 8/26; ідентифікаційний код 14359319) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛІН БЕККЕР (02090, м. Київ, вул. Бутлерова 1 ідентифікаційний код 35181499).

6. Визнати недійсним Договір №7 від 12.09.2014 про внесення змін до Договору поруки № 10-0604/101к/П-ОЗ від 24.09.2010, укладений між Публічним акціонерним товариством ВТБ БАНК (м. Київ, б-р Т. Шевченка вул. Пушкінська, б. 8/26; ідентифікаційний код 14359319) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛІН БЕККЕР (02090, м. Київ, вул. Бутлерова 1 ідентифікаційний код 35181499).

7. Визнати недійсним Договір №8 від 06.10.2014 про внесення змін до Договору поруки № 10-0604/101к/П-ОЗ від 24.09.2010, укладений між Публічним акціонерним товариством ВТБ БАНК (м. Київ, б-р Т. Шевченка вул. Пушкінська, б. 8/26; ідентифікаційний код 14359319) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛІН БЕККЕР (02090, м. Київ, вул. Бутлерова 1 ідентифікаційний код 35181499).

8. Визнати недійсним Договір №9 від 26.11.2014 про внесення змін до Договору поруки № 10-0604/101к/П-ОЗ від 24.09.2010, укладений між Публічним акціонерним товариством ВТБ БАНК (м. Київ, б-р Т. Шевченка вул. Пушкінська, б. 8/26; ідентифікаційний код 14359319) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛІН БЕККЕР (02090, м. Київ, вул. Бутлерова 1 ідентифікаційний код 35181499).

9. Стягнути з Публічного акціонерного товариства ВТБ БАНК ((м. Київ, б-р Т. Шевченка вул. Пушкінська, б. 8/26; ідентифікаційний код 14359319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІН БЕККЕР (02090, м. Київ, вул. Бутлерова 1 ідентифікаційний код 35181499) судовий збір у розмірі 9646 (девять тисяч шістсот сорок шість) грн.

10. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.03.2017

Суддя Мельник В.І.