Рішення

від 17.03.2017 по справі 910/1001/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2017Справа №910/1001/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УПК-ЄВРОПЛЮС" доТовариства з обмеженою відповідальністю "БВГРУПП" провідшкодування збитків 294 580, 00 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Павленко Я.В. - представник за довіреністю; від відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-ЄВРОПЛЮС" (далі - позивач, ТОВ "УПК-ЄВРОПЛЮС") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БВГРУПП" (далі - відповідач, ТОВ "БВГРУПП") про стягнення 294 580, 00 грн., у тому числі 226 600, 00 грн. збитків та 67 980, 00 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на день звернення до суду із позовною заявою відповідач не повернув позивачеві майно, передане відповідно до договору суборенди № 1510-1301/О-УПК від 13.10.2015 року, чим заподіяв позивачу збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2017 порушено провадження у справі № 910/1001/17 та розгляд призначено на 24.02.2017.

До початку розгляду спору по суті, позивач скористався своїм правом на збільшення розміру позовних вимог, шляхом збільшення розміру шкоди до 522 506, 40 грн.

Частина 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про збільшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки збільшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовому клопотанні, прийняте господарським судом, тоді новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 590 486,40 грн.

Безпосередньо у судовому засіданні 24.02.2017 року позивач наполягав на позові, з урахуванням вищевказаної заяви, надав усні пояснення по справі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

З метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, що перешкоджає розгляду спору по суті, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи на 17.03.2017 року.

У судовому засіданні 17.03.2017 року представник позивача продовжував наполягати на задоволенні заявленого позову, 16.03.2017 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав Додаткові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 24.02.2017 року.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання 17.03.2017 року не забезпечив, вимог суду не виконав, відзив на позов не надав.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 17.03.2017 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.10.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УПК-ЄВРОПЛЮС" (далі - суборендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БВГРУПП" (далі - суборендар) було укладено Договір суборенди № 1510-1301/О-УПК (далі - договір суборенди) відповідно до умов якого, суборендодавець передає, а суборендар приймає в строкове платне користування майно, яке зазначено у специфікаціях майна, які є невід'ємною частиною договору. Суборендар використовує майно з метою здійснення торгівлі скрапленим газом. Суборендар передає майно у суборенду у відповідності до умов договорів, які укладені між ним та власниками майна.

Відповідно до п.п. 2.1.-2.3. договору, факт приймання-передачі майна, а також його фактичний стан підтверджується Актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін, який є невід'ємною частиною договору. Підписання акту приймання-передачі свідчить про фактичну передачу майна в суборенду. Передача майна в суборенду не спричиняє передачу суборендарю права власності на це майно. Власником майна залишається орендодавець, а суборендар користується ним протягом строку суборенди.

21.10.2015 року суборендар та суборендодавець погодили Специфікацію № 1 до договору суборенди та за Актом приймання-передачі орендованого майна суборендодавець передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування наступне майно у відповідності до Специфікації № 1:

- резервуар заводський № 000052, виготовлений ТОВ "Газтрон Україна";

- колонка газороздавальна "NOVA 2102.10LPG", заводський № 0414;

- насосна установка Hydro-Vacuum SKC, заводський № 794059;

- навіс над колонкою;

- нежитловий будинок (приміщення) літ. Л загальною площею 21,4 кв. м. та бетонний майданчик площею 0, 065 га у складі комплексу будівель і споруд по вул. Карла Маркса 32-А у Деснянському районі м. Києва;

- сигналізація загазованості Варта 1-03;

- система відео спостереження;

- стела світова 4,0 х 0,2 м;

- стенд рекламний лайтбокс 4*0,6 м + лайтбокс 1,2*0,6 закріплені на;

- урна переносна;

- шафа для одягу.

Листом вих. № 30/2 від 30.06.2016 року Директор ТОВ "БВГРУПП" звернувся до Директора ТОВ "УПК-ЄВРОПЛЮС" в якому повідомив, що невідомі особи без жодних пояснень відкрито відкачали скраплений газ із модуля, демонтували його та вивезли за межі авто-газо заправного пункту у невідомому напрямку, на запитання стосовно майбутнього місця розташування та зберігання стаціонарного газового модуля та скрапленого газу жодна особа не надала жодної відповіді. У зв'язку з чим, ТОВ "БВГРУПП" просило достроково розірвати договір суборенди № 1510-1301/О-УПК від 13.10.2015 року.

07.12.2016 року позивачем було отримано лист вих. № 95/1 від 07.12.2016 року від власника майна - Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАРІУМ ПЛЮС" з вимогою про сплату 294 580, 00 грн., з яких 226 600, 00 грн. складають вартість втраченого майна, а 67 980, 00 грн. - 30% штрафу на підставі пункту 7.4. договору оренди № 1411-2012/О-HU від 21.11.2014 року, який було укладено позивачем із власником майна - Товариством з обмеженою відповідальністю "АКВАРІУМ ПЛЮС".

26.12.2016 року позивачем було сплачено на рахунок власника втраченого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАРІУМ ПЛЮС" 294 580, 00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 686 від 26.12.2016 року з призначенням платежу оплата за втрату майна (модуля ММС-5-10) відповідно до договору оренди № 1411-2102/0- HU та штраф 30 % без ПДВ.

Сплату вказаних грошових коштів позивач здійснив на підставі пункту 7.4. Договору оренди № 1411-2012/О-HU, листа відповідача вих. № 30/2 із повідомленням про втрату майна, а також на підставі листа-вимоги власника втраченого майна - Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАРІУМ ПЛЮС".

Крім того, як вбачається із заяви про збільшення розміру позовних вимог, 08.10.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір комісії № 1410-0404/ГУ-УПК, за яким було передано відповідачу скраплений газ для реалізації, проте який реалізовано не було.

На підтвердження обсягів втраченого відповідачем скрапленого газу позивач надав наступні документи:

- договір комісії № 1410-0804/ГУ-УПК від 08.10.2014 року;

- видаткова накладна № УЕП000000000023 від 04.01.2015 року про передачу скрапленого газу в кількості 6 670, 00 літрів газу;

- видаткова накладна № УЕП000000000656 від 18.02.2015 року про передачу скрапленого газу в кількості 7 478, 00 літрів газу;

- видаткова накладна № УЕП000000002263 від 17.06.2016 року про передачу скрапленого газу в кількості 3 100, 00 літрів газу + 5 600, 00 літрів газу + 1 900, 00 літрів газу, всього - 10 600, 00 літрів газу;

- видаткова накладна № УЕП000000002442 від 22.06.2016 року про передачу скрапленого газу в кількості 470,8 літрів + 2 829,2 літрів - всього - 3 300, 00 літрів газу.

З огляду на викладені вище обставини позивач стверджує, що всього відповідачу було передано 28 048, 00 літрів скрапленого газу.

Факт відсутності реалізації відповідачем зазначених обсягів скрапленого газу позивач підтверджує такими документами:

- акт виконання аварійно-попереджувальних робіт КАРС "Київська служба порятунку" від 16.06.2015 року за адресою: м. Київ, вул. Порика, 20 - відкачування газу в кількості 5 452, 00 літрів;

- акт виконання аварійно-попереджувальних робіт КАРС "Київська служба порятунку" від 19.04.2016 року за адресою: м. Київ, вул. К. Маркса 32 - відкачування газу в кількості 8 095, 00 літрів;

- акт виконання аварійно-попереджувальних робіт КАРС "Київська служба порятунку" від 19.04.2016 року за адресою: м. Київ, вул. Залізничне шосе 21 - відкачування газу в кількості 2 751, 00 літри;

- акт виконання аварійно-попереджувальних робіт КАРС "Київська служба порятунку" від 19.04.2016 року за адресою: м. Київ, вул. Маршала Гречка 30 - відкачування газу в кількості 5 050, 00 літрів;

- акт виконання аварійно-попереджувальних робіт КАРС "Київська служба порятунку" від 25.06.2016 року за адресою: м. Київ, вул. К. Маркса 32 - відкачування газу в кількості 4 895, 00 літрів;

- акт виконання аварійно-попереджувальних робіт КАРС "Київська служба порятунку" від 27.06.2016 року за адресою: м. Київ, вул. Залізничне шосе 21 - відкачування газу в кількості 1 005, 00 літрів.

Таким чином, позивач по справі вважає, що всього було втрачено 27 248, 00 літрів газу, через нереалізацію відповідачем відповідно до умов договору комісії.

Дослідивши наявні в матеріалах справи та надані в судовому засіданні докази, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статті 224, 225 ГК України визначають порядок відшкодування збитків за порушення господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібно довести наявність елементів складу цивільного правопорушення , а саме:

- протиправної поведінки,

- факт понесення збитків,

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками,

- вину.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема:

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема, невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.

Пред'явлення вимоги про стягнення з відповідача збитків на підставі ст.ст. 224-225 ГК України покладає на позивача обов'язок довести, що у позивача з відповідачем наявні господарські зобов'язання і відповідач несе відповідальність за їх порушення у тому числі у вигляді відшкодування збитків.

Наявність господарських зобов'язань між позивачем та відповідачем підтверджується матеріалами справи, зокрема, належним чином завіреною копією договору суборенди № 1510-1301/О-УПК від 13.10.2015 року та договору комісії № 1410-0804/ГУ-УПК від 08.10.2014 року.

Крім того, позивач мав довести суду порушення відповідачем його прав, чи неналежного виконання відповідачами своїх договірних зобов'язань, наявності та розміру збитків, наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідачів та понесеними збитками.

Відповідно до п. п. 2.3., 2.4. договору суборенди, передача майна в суборенду не спричиняє передачу суборендарю права власності на це майно, власником майна залишається орендодавець, а суборендар користується ним протягом строку суборенди. У випадку розірвання договору суборенди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження, суборендар повинен повернути суборендодавцеві майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу.

Передача майна в суборенду за вказаним договором підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання-передачі орендованого майна від 21.10.2015 року.

Також, пунктом 1.1. договору комісії передбачено, що комітент доручає, а комісіонер бере на себе зобов'язання укладати за винагороду від свого імені та за рахунок комітента правочини із реалізації з автомобільних газозаправних пунктів газу вуглеводного зрідженого паливного (суміш пропану і бутану технічного) комітента.

Передача товару за договором комісії підтверджується видатковими накладними № 23 від 04.01.2015 року, № 656 від 18.02.2015 року, № 2263 від 17.06.2016 року, № 2442 від 22.06.2016 року.

Доказами втрати майна переданого за договором суборенди є лист відповідача вих. № 30/2 від 30.06.2016 року та акт виконання аварійно-попереджувальних робіт аварійно-рятувальним взводом КАРС "Київська служба порятунку".

У той же час, на обґрунтування відсутності реалізації відповідачем товару за договором комісії позивач посилався на акти виконання аварійно-попереджувальних робіт КАРС "Київська служба порятунку".

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 1 статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).

Положеннями статті 772 Цивільного кодексу України також встановлено, що наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Таким чином, з огляду на наявність у матеріалах справи фактичних даних, які підтверджують факт заподіяння позивачеві збитків, а також вину відповідача у заподіяних збитках, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-ЄВРОПЛЮС" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БВГРУПП" суми збитків у розмірі 522 506, 40 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 67 980, 00 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.4. договору суборенди передбачено, що у разі втрати майна суборендарем, суборендар зобов'язаний сплатити на користь суборендодавця вартість втраченого майна, а також штраф у розмірі 30% від його вартості, протягом 3 календарних днів з дня отримання відповідної вимоги.

Таким чином, умовами Договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору субпідряду у вигляді сплати штрафних санкцій.

Оскільки судом було встановлено факт знищення майна, переданого за договором субпідряду на суму 226 600, 00 грн., тоді з відповідача також підлягає стягненню штраф у розмірі 30% від суми завданих збитків - 67 980, 00 грн.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33 , 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмежено відповідальністю "УПК-ЄВРОПЛЮС" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, відповідно до п. 2.7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", одним з реквізитів позовної заяви є ціна позову, яку зазначає позивач і з якої обчислюється судовий збір.

Товариством з обмеженою відповідальністю "УПК-ЄВРОПЛЮС" у позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, було визначено ціну позову у розмірі 590 486, 40 грн. та сплачено відповідно судовий збір у розмірі 14 546, 58 грн.

Оскільки позивачем помилково сплачено судовий збір у більшому розмірі ніж це передбачено чинним законодавством, тоді зайво сплачена сума у розмірі 5 689, 29 грн. підлягає поверненню.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 857, 29 грн. покладаються на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "БВГРУПП".

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК_ЄВРОПЛЮС" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БВГРУПП" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 23; код ЄДРПОУ 36411433) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-ЄВРОПЛЮС" (07501, Київська область, Баришівський район, смт. Баришівка, вул. Торф'яна, 28; код ЄДРПОУ 32497680) збитки у розмірі 522 506, 40 грн., штраф у розмірі 67 980, 00 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 857, 29 грн. Видати наказ.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-ЄВРОПЛЮС" (07501, Київська область, Баришівський район, смт. Баришівка, вул. Торф'яна, 28; код ЄДРПОУ 32497680) суму судового збору зайво сплаченого згідно платіжного доручення № 696 від 27.12.2016 року (оригінал міститься в матеріалах справи № 910/1001/17) у розмірі 5 689, 29 грн. Підставою повернення судового збору є дане рішення, яке затверджено гербовою печаткою Господарського суду міста Києва.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 22.03.2017 р.

Суддя Ю.О. Підченко