Рішення

від 20.03.2017 по справі 910/1556/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2017Справа №910/1556/17

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доТовариства з обмеженою відповідальністю Вектор 2012 простягнення 107 393,30 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - Підприємець ) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Вектор 2012 (надалі - Товариство ) про стягнення 107 393,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на перевезення вантажу №15/12-10 від 15.12.2016 р. позивач здійснив перевезення вантажу, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті здійснених перевезень не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 104 265,40 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3 127,90 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.02.2017 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22.02.2017 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2017 р. розгляд справи відкладено на 20.03.2017 р. у зв'язку із неявкою представників сторін та неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, на адресу суду направив клопотання, в якому позовні вимоги підтримав повністю, розгляд справи просив здійснювати за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01004, м. Київ, вул. Крутий Узвіз, 6/2, літ. А, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-№1002063128, матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2016 р. між Підприємцем (перевізник) та Товариством (виконувач) був укладений договір на перевезення вантажу №15/12-10 (надалі - Договір ), відповідно до умов якого перевізник мав здійснити перевезення вантажу автотранспортними засобами за маршрутом Неаполь (Італія) - Суми (Україна); сума фрахту та форма розрахунку - 3 800,00 євро; перерахування грошових коштів - перерахування грошових коштів на р/рахунок по скан. копії рахунку та акту виконаних робіт протягом 3-5 робочих днів. Перерахунок у гривні за курсом НБУ станом, прибуття автомобіля на розмитнення.

Пунктом 11 Договору визначено, що платежі та взаємні розрахунки: експедитор сплачує рахунки перевізника на протязі 10 банківських днів з дати подачі експедитору належно оформлених оригіналів документів: рахунку, акту виконаних робіт, зареєстрованої податкової накладної (якщо потрібно), ТТН з відміткою вантажоотримувача при отриманні вантажу і заповненої згідно вимог діючого законодавства.

Згідно з п. 14 Договору перевізник і експедитор у випадку невиконання або неналежного виконання обов'язків по даному договору несуть взаємну відповідальністю згідно діючого законодавства України.

На виконання умов Договору позивач здійснив перевезення вантажу на суму 3 800 євро, що еквівалентно 104 265,40 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт №0561 від 27.12.2016 р. та міжнародною товарно-транспортною накладною CMR.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажів, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 104 265,40 грн.

Договір є договором перевезення вантажів, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 64 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковими для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Матеріалами справи підтверджується здійснення позивачем на підставі Договору перевезення на загальну суму 3 800 євро, що еквівалентно 104 265,40 грн.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 11 Договору визначено, що платежі та взаємні розрахунки: експедитор сплачує рахунки перевізника на протязі 10 банківських днів з дати подачі експедитору належно оформлених оригіналів документів.

Позивач зазначає, що 11.01.2017 р. ним були направлені на адресу відповідача оригінали документів, визначених п. 11 Договору. Вказані обставини підтверджуються накладною кур'єрської служби №59000230329044.

20.01.2017 р. засобами електронної пошти позивач направив на електронну адресу відповідача претензію про сплату заборгованості за договором, а також скан. копії рахунку, товарно-транспортної накладної CMR та акту виконаних робіт.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 11 Договору зобов'язання відповідача з оплати послуг переведення становить 104 265,40 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент звернення позивача до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 104 265,40 грн. на підставі Договору за надані послуги.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємця про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 104 265,40 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3 127,90 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Суд відзначає, що умовами Договору відповідальності ТОВ Вектор 2012 у вигляді нарахування штрафу за порушення строків оплати наданих послуг з перевезення не встановлено, а чинним законодавством України не визначений розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань за вказаними правовідносинами.

Відповідно до ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено та сторонами не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді неустойки (штрафу), а розмір штрафу договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення штрафу, нарахованого позивачем.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (ч. 1 ст. 546, ч.ч. 1.3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання грошових зобов'язань, що виникли між сторонами, шляхом позадоговірного встановлення штрафу, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 24.03.2015 р. у справі №916/4205/14.

При цьому суд звертає увагу позивача на те, що згідно постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 р. сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, підстави для стягнення штрафу відсутні.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розмір задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вектор 2012 (01004, м. Київ, вул. Крутий Узвіз, 6/2, літ. А; ідентифікаційний код 38003977) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 104 265 (сто чотири тисячі двісті шістдесят п'ять) грн. 40 коп. та судовий збір у розмірі 1 553 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят три) грн. 40 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.03.2017 р.

Суддя В.П. Босий