ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.03.2017р. Справа№ 914/97/17
Господарський суд Львівської області у складі судді Блавацької-Калінської О.М., при секретарі Кияк І.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Городоцької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області, с. Бартатів Львівської області
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про: стягнення 65 351,51 грн.,
за участю представників:
прокуратури: Труш О.Б. - посвідчення №11184;
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Городоцькою місцевою прокуратурою Львівської області в інтересах держави в особі Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області заявлено позов до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 65 351,51 грн. заборгованості за договором про пайову участь.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.01.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні на 02.02.2017 року.
Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 02.02.2017 р. та 27.02.2017 р.
Ухвалою від 13.03.2017 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів. Розгляд справи призначено на 20.03.2017 р.
Прокурор в судове засідання з'явився, позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач у порушення умов договору про пайову участь від 16.01.2015 р. не здійснив сплати платежу в розмірі 65 351,51 грн.
Позивач участь повноважного представника у судове засідання не забезпечив, проте на електронну адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без участі сільської ради та вказав, що погоджується на будь-яке рішення суду.
В судове засідання представник відповідача на вимогу суду не з'явився, відзиву на позовну заяву не подав, причин неприбуття не повідомив, хоч був належно повідомлений про час, місце та дату розгляду справи.
02.02.2017 р. відповідачем на адресу суду скеровано заяву (вх.№4405/17) про долучення до справи наступних документів:акту обстеження земельної ділянки, рішення серії Бартатівської сільської ради, угоди про взаємозалік, однак, такі не засвідчені належним чином.
Відповідно до ст.36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
В абз.1, 2, 5 п.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011р. №18 роз'яснено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК); копії, які видаються підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 №55; подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності). Відтак, долучені до заяви документи не є належними та допустимими доказами у справі.
Згідно з положеннями статті 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Судом надано учасникам процесу можливість висловити власні вимоги та заперечення, подати докази, реалізувати право на захист своїх прав та інтересів. Таким чином, суд вважає, долучені до матеріалів справи докази достатніми для прийняття рішення та розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників сторін, суд встановив:
16 січня 2015 року між Бартатівською сільською радою та ФОП ОСОБА_1 укладено Типовий договір про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Бартатівської сільської ради (надалі договір).
За умовами цього договору замовник (відповідач у справі) зобов'язується здійснити відрахування на рахунок цільового фонду розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Бартатівської сільської ради грошові кошти (пайова участь) в сумі 65 351,51 грн., що становить 7% загальної проектно-кошторисної вартості об'єкту будівництва.
Згідно з пунктом 2.2 договору сплата коштів здійснюється частинами з розстрочкою платежу згідно з графіком, що є невід'ємною частиною договору:
січень - 6000,00 грн., лютий - 6000,00 грн., березень - 6000,00 грн.,, квітень -6000,00 грн., травень - 6000,00 грн.,, червень - 6000,00 грн.,, липень - 6000,00 грн., серпень - 6000,00 грн., вересень - 6000,00 грн., жовтень - 6000,00 грн., листопад - 6000,00 грн.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання замовником своїх зобов'язань за договором (п.6.4 Типового договору)
Листом №23 від 01.02.2016 р. Бартатівська сільська рада повідомила відповідача про наявність заборгованості за договором про пайову участь від 16.01.2015 р.
Рішенням господарського суду Львівської області від 01.08.2016 р. позовні вимоги задоволено та визнано недійсним типовий договір про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Бартатівської сільської ради, укладений 16.01.2015 р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Бартатівською сільською радою з моменту його укладення.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 р. рішення господарського суду Львівської області від 01.08.2016 р. скасовано та прийнято нове рішення. Відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відтак, прокурор звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 65 351,51 грн. заборгованості за договором про пайову участь на користь позивача.
Позивач у судовому засіданні подав акт обстеження земельної ділянки від 22.11.2016 р. та рішення Х сесії VII скликання Бартатівської сільської ради від 30.11.2016 р. №232 Про затвердження акту обстеження земельної ділянки, розташованої на території Бартатівської сільської ради та заяву ФОП ОСОБА_1 від 18.11.2016 р., скеровану голові сільської ради з проханням врахування виконаних ним робіт у 2013 році в рахунок розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Бартатівської сільської ради з копіями накладних від 29.06.2013 р., 06.08.2013 р. та 14.08.2013 р.
Відповідачем не подано суду доказів сплати заборгованості, та не подано інших належних та допустимих доказів на заперечення позовних вимог.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Між сторонами у справі виникло зобов'язання з сплати пайового внеску на підставі договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Бартатівської сільської ради в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Львівської області від 01.08.2016 р. у справі №914/1356/16 позовні вимоги задоволено та визнано недійсним типовий договір про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Бартатівської сільської ради, укладений 16.01.2015 р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Бартатівською сільською радою з моменту його укладення.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 р. рішення господарського суду Львівської області від 01.08.2016 р. скасовано та прийнято нове рішення. Відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З врахуванням вимог ст.35 ГПК України факти, встановлені постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 р. у справі № 914/1356/16, яка набрала законної сили є преюдиційними і не потребують додаткового доказування.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою статті 193 Господарського кодексу України: субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини третьої статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до частин другої та третьої статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Частиною п'ятою статті 40 вищезазначеного Закону встановлено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Згідно з пунктом четвертим частини девятої статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Сторонами договору встановлено у пункті 2.2. договору, що замовник (відповідач) здійснює сплату коштів частинами з розстрочкою платежу згідно з графіком, що є невід'ємною частиною договору: січень - 6000,00 грн., лютий - 6000,00 грн., березень - 6000,00 грн.,, квітень -6000,00 грн., травень - 6000,00 грн.,, червень - 6000,00 грн.,, липень - 6000,00 грн., серпень - 6000,00 грн., вересень - 6000,00 грн., жовтень - 6000,00 грн., листопад - 6000,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Підставою для представництва інтересів держави, як зазначає прокурор, шляхом подання позову слугує не вжиття достатніх заходів, в тому числі позовного характеру, що стягнення заборгованості зі сплати пайових внесків, що свідчить про неналежне здійснення Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради захисту інтересів держави. підставою для представництва інтересів держави шляхом подання позову є те, що невжиття заходів із стягнення наявної заборгованості порушує право міської ради на своєчасне отримання коштів, які зараховуються до місцевого бюджету, а також становлять загрозу порушення інтересів держави щодо своєчасності та повноти перерахування реверсних дотацій до державного бюджету з місцевого бюджету.
Так, 12.01.2017 року прокурор звернувся до господарського суду з даною позовною заявою про стягнення 65 351,51 грн. заборгованості за договором про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Бартатівської сільської ради від 16.01.2015 р. у зв'язку з невиконання відповідачем обов'язку з оплат пайового внеску.
Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Враховуючи той факт, що відповідач не виконав свої зобов'язання, які випливають з договору та закону, а надані позивачем накладні за 2013 рік не можуть бути належними доказами виконання умов договору від 16.01.2015 року, відтак вимоги прокурора про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 65 351,51 грн. заборгованості за договором про пайову участь є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється належним чином проведеним виконанням.
Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводи позовної заяви, не надано суду інших доказів, які би свідчили про належне виконання зобов'язання та не встановлено інших обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи.
Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Відтак, судовий збір в розмірі 1378,00 грн. підлягає відшкодуванню Прокуратурі Львівської області, як платнику судового збору.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 33, 34,43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В :
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (81110, АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Бартатівської сільської ради (81551, Львівська область, Городоцький район, с.Бартатів, вул.Шкільна, 7; ідентифікаційний код 22345716) 65 351,51 грн. заборгованості.
3. Стягнути з ОСОБА_1 (81110, АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Прокуратури Львівської області (79005, м.Львів, проспект Шевченка, 15/17; ідентифікаційний код 02910031) 1378,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.
Накази видати, відповідно до ст.116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.
В судовому засіданні 20.03.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складено та підписано 22.03.2017 р.
Суддя Блавацька-Калінська О. М.
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 20.03.2017 |
Оприлюднено | 27.03.2017 |
Номер документу | 65468682 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Львівської області
Блавацька-Калінська О. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні